14 травня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/4468/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства “Укртрансгаз», м. Київ
до акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Чернівцігаз», м. Чернівці
про стягнення збитків в сумі 334228220,99 грн.
представники сторін:
від позивача - Онищук М.Б., довіреність від 27.11.2025
від відповідача - Попов В.Д., довіреність від 07.04.2026
Акціонерне товариство “Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Чернівцігаз» про стягнення збитків в сумі 334228220,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено договір транспортування природного газу №1512000721 від 17.12.2015, згідно Типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, на підставі якого між сторонами виникли цивільні права та обов'язки, та внаслідок чого відповідач отримав доступ до газотранспортної системи та взяв на себе обов'язки замовника послуг транспортування, що визначені умовами договору.
У період березня-грудня 2019 року мали місце небаланси відповідача внаслідок відбору ним природного газу із газотранспортної системи позивача для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи. Водночас, у зв'язку із відбором АТ «Чернівцігаз» обсягів природного газу із газотранспортної системи для власної господарської діяльності у період з березня по грудень 2019 року, АТ "Укртрансгаз" здійснювалися закупівлі необхідних обсягів природного газу, у тому числі для покриття небалансів, що виникли внаслідок протиправної поведінки зазначеного оператора газорозподільних мереж, що призвело до втрати майна позивача, яке належить йому на праві власності. Тобто, фактично за межами правових відносин, передбачених Договором №1512000721 від 17.12.2015, позивачу внаслідок протиправної поведінки АТ «Чернівцігаз» завдано збитки в розмірі вартості втраченого майна.
Внаслідок протиправної поведінки, відповідач у період березня - грудня 2019 року, в порушення вимог Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу ГТС, Кодексу ГРС, не виконав свої зобов'язання із придбання природного газу для забезпечення власної господарської діяльності, що є протиправною бездіяльністю, а також, внаслідок протиправних дій без підтверджених номінацій/реномінацій відібрав 48363269,70 куб.метрів природного газу з газотранспортної системи, які було придбано та подано позивачем під час виконання обов'язків оператора газотранспортної системи та вжиття заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи газотранспортної системи, здійснення балансування газотранспортною системою.
Відповідач внаслідок протиправної бездіяльності не виконав обов'язки Оператора ГРМ з врегулювання негативного небалансу в розмірі 48363269,70 куб.метрів обсягів природного газу. Такі порушення відповідача призвели до порушення прав і законних інтересів позивача та завдали йому збитки у розмірі 334228220,99 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 справу №926/4468/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 30.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2026.
23.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 23.01.2026 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 22.01.2026.
26.01.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 27.01.2026 задоволено клопотання відповідача від 26.01.2026 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 11.02.2026, відкладено підготовче засідання на 11.02.2026.
11.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач у відзиві заявляє клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Окрім того, відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.03.2020 у справі № 926/2479/19 позивачу було відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості з оплати рахунків за добові небаланси за період з березня 2019 по червень 2019 року в зв'язку з невиконанням відповідачем договору транспортування природного газу №1512000721 від 17.12.2015 та вимог Кодексу газотранспортної системи частині оплати рахунків за добові небаланси.
Відповідач стверджує, що у справі №926/2479/19 судами всіх інстанцій було встановлено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише на підставі договору транспортування природного газу, укладеного з оператором газотранспортної системи, що містить положення щодо врегулювання щодобових небалансів та установлювати зобов'язання замовника щодо їх оплати. При цьому, цими ж судами було встановлено, що обставини вчинення балансування та понесення пов'язаних з цим витрат не доведені з боку АТ «Укртрансгаз».
В зв'язку з наведеним, стягнення із замовників плати за послуги балансування (небаланси) може бути проведено АТ «Укртрансгаз» (як колишнім оператором ГТС) виключно на підставі договору транспортування природного газу, а не шляхом заявлення аналогічних вимог на підставі ст. 1212 ЦК України (яка не регулює відносин врегулювання щодобових небалансів між сторонами) після відмови оператору ГТС у задоволенні позову про стягнення цих же небалансів в порядку виконання договору транспортування природного газу.
Таким чином, обставини неправомірності вимог АТ «Укртрансгаз» щодо стягнення щодобових небалансів з АТ «Чернівцігаз» вже встановлені рішенням суду в господарській справі № 926/2479/19, в зв'язку з чим ці обставини не доказуються при розгляді господарської справи № 926/4468/25, у якій беруть участь ті самі особи.
В цей же час, відповідач стверджує, що позивач у справі №926/4468/25 по суті наводить ті самі обставини, а також надає суду ті самі докази, які були предметом розгляду у справі № 926/2479/19.
Також, звертає увагу, що з 01.03.2024 господарська діяльність з розподілу природного газу АТ «Чернівцігаз» не проводиться, оскільки відповідач з 01.03.2024 не є учасником ринку природного газу та позбавлений права на здійснення функцій оператора газорозподільної системи, в тому числі права доступу до Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Як наслідок, відповідач не визнає позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні.
Ухвалою від 11.02.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №926/4468/25 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 05.03.2026.
02.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач зазначає, що звернення до суду із позовом у даній справі здійснено в межах строків позовної давності.
Також, позивач стверджує, що предметом та підставами позовних вимог у справі № 926/2479/19 були вимоги про стягнення боргу за надані послуги з врегулювання небалансів на підставі договору та відповідних актів врегулювання небалансів, що лежить у площині комерційного балансування, тоді як у даній справі відповідні обставини щодо надання послуг балансування вже не мають значення та не є підставами позову, а дослідженню на підставі інших доказів підлягають саме обставини завдання збитків, зокрема, законність набуття Відповідачем природного газу за рахунок АТ «Укртрансгаз», причинно-наслідковий зв'язок неправомірної поведінки Відповідача та завданих збитків Позивачу.
На думку позивача, для доведення обставин завдання збитків Оператору ГТС Оператором ГРМ, через невиконання останнім свого обов'язку здійснити закупівлю необхідного обсягу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат (ВТВ) для забезпечення балансування ГРМ та власної господарської діяльності (ВТВ), суди повинні дослідити в першу чергу причини виникнення збитків, їх наслідки, дії Позивача та Відповідача, та чи наявний взаємозв'язок між діями Відповідача та завданими Позивачу збитками, а не вдаватись, через спонукання Оператора ГРМ, до оцінки договірних відносин в частині здійснення балансування системи.
Окрім того, звертає увагу, що у спірний період березня - грудня 2019 року, АТ «Чернівцігаз» у правовідносинах із позивачем було оператором суміжної системи, який здійснював господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 29.06.2017 № 856, користувався всіма правами та обов'язками оператора газорозподільної мережі (зокрема, правом доступу до Інформаційної платформи) та відповідно до ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» повинен був забезпечувати здійснення покладених на нього функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів; придбавати енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний та прозорий спосіб.
05.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про встановлення строку на подання заперечень на відповідь на відзив.
Ухвалою від 05.03.2026 задоволено клопотання відповідача про встановлення строку для подання заперечень на відповідь на відзив від 04.03.2026, встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 24.03.2026, задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання від 04.03.2026, відкладено підготовче засідання на 24.03.2026.
23.03.2026 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач зазначає, що позивач не довів існування обставин непереборної сили, які у зв'язку із запровадження на території України воєнного стану та карантину перешкоджали йому здійснити всі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду із позовом, у зв'язку з чим відповідач правомірно заявив про застосування спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 24.03.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 21.04.2026.
У судовому засіданні 21.04.2026 оголошено перерву до 14.05.2026.
У судовому засіданні 14.05.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП № 211 від 28.02.2013, зі строком дії до 01.01.2020, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" здійснювало діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) та виконувало обов'язки Оператора газотранспортної системи, який на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу (ст. 20 Закону України "Про ринок природного газу").
Діяльність Позивача, як Оператора газотранспортної системи, а також порядок та умови взаємовідносин між суб'єктами на ринку природного газу, зокрема, врегульовано: Законом України "Про ринок природного газу" від 09.04.2012 № 329-VIII (далі Закон № 329), Кодексом газотранспортної системи, який затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Кодекс ГТС).
Відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу, Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з визначенням термінів, наведених в статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":
суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач;
постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;
оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);
- замовником послуг транспортування є юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування);
- фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу;
- оператор суміжної системи - оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, оператор іншої газотранспортної системи, який співпрацює з оператором газотранспортної системи;
суміжна система - інша газотранспортна система, газорозподільна система, газосховище, установка LNG, система суміжного газовидобувного підприємства, інша система, що мають фізичне з'єднання з газотранспортною системою.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» у правовідносинах із позивачем у спірний період було оператором суміжної системи, який здійснюв господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 29.06.2017 № 856 та відповідно до ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» повинен забезпечувати здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально технічних, людських та інших ресурсів; придбавати енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний та прозорий спосіб.
Права і обов'язки відповідача, порядок та умови взаємовідносин на ринку природного газу, зокрема, врегульовано: Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, а також Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.
Як визначено положеннями абзацу 3 пункту 2 глави 1 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем взаємовідносини між Оператором ГТС та Оператором ГРМ, пов'язані з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з ГТС до ГРМ, регулюються укладеним між ними договором на транспортування природного газу, який укладається за формою Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2497, технічною угодою (за необхідності) та відповідно до вимог Кодексу ГТС.
На виконання вимог Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір транспортування природного газу №1512000721 від 17.12.2015, згідно Типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (далі - Договір), на підставі якого між Позивачем та Відповідачем виникли цивільні права та обов'язки, та внаслідок чого Відповідач отримав доступ до газотранспортної системи та взяв на себе обов'язки Замовника послуг транспортування, що визначені умовами Договору.
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС, небаланс різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.
Обсяги небалансу визначаються за процедурою алокації, чим є обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).
У період березня-грудня 2019 року мали місце небаланси Відповідача внаслідок відбору ним природного газу із газотранспортної системи Позивача для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
Як зазначає позивач та підтверджується відповідачем, він завертався до відповідача із позовною заявою про стягнення плати за щодобове балансування обсягів природного газу наданих останньому у період березень-червень 2019 року (справа № 926/2479/19).
Однак, у спосіб визначений нормами спеціального законодавства (стягнення оплати за небаланс) вказана заборгованість не була стягнута на користь АТ «Укртрансгаз», оскільки у постанові Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 у справі №926/2479/19 було встановлено, що «відсутність передбачених Договором Додатків, і зокрема Додатку 3, вказує на неузгодженість сторонами, на момент укладення Договору, переліку комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу та їх характеристик: назв ПППГ (ГРС, ПВВГ), місця встановлення та типу ВОГ (до/після вузла редукування), Pmax абсолютного (МПа), максимальної витрати (об'єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов, реквізитів Акта розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (№, дата), як це передбачено Додатками до типового договору. Отже, посилання позивача на вищезазначений договір в обґрунтування позовних вимог про оплату за добові небаланси, які діючим договором не передбачені, апеляційний господарський суд вважає безпідставним. В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами Договору, який би регулював відносини щодо врегулювання щодобових небалансів».
Проте, у справі №926/2479/19 не було встановлено фактів відсутності відбору обсягів природного газу із газотранспортної системи.
Водночас, позивач звертає увагу, що у судовій справі № 927/1041/19 Верховний Суд у постанові від 28.07.2021, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, яким АТ «Укртрансгаз» відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги балансування природного газу за період липень 2018 - лютий 2019 з АТ «Чернігівгаз», на підставі договору транспортування природного газу №1512000712 від 17.12.2015, зазначив наступне: «Враховуючи відсутність правової підстави для отримання Чернігівгазом послуг транспортування природного газу (неузгодження істотних договірних умов на надання послуг балансування), стягнення Укртрансгазом коштів може здійснюватися відповідно до положень ст.1212 ЦК у разі доведення факту набуття Чернігівгазом природного газу, який належав Укртрансгазу, без достатньої правової підстави або шляхом стягнення суми збитків, якщо газ був придбаний Укртрансгазом з метою балансування негативних місячних небалансів, які виникли внаслідок відбирання Чернігівгазом природного газу для задоволення власних потреб, і не був компенсований Оператору ГТС через договірні механізми (оплату послуг балансування)».
Таким чином, АТ «Укртрансгаз» стверджує, що природний газ був придбаний позивачем з метою фізичного балансування негативних небалансів, які виникли внаслідок відбору АТ «Чернівцігаз» природного газу для задоволення власних потреб та виробничо-технологічних витрат та не був компенсований Позивачу через договірні механізми (оплату послуг балансування), а тому, АТ «Укртрансгаз» звертається до суду з позовними вимогами до АТ «Чернівцігаз» про відшкодування збитків.
Суд зазначає, що у спірний період обмін даними, зокрема, щодо обсягів отриманих та розподілених Відповідачем обсягів природного газу здійснювався із використанням Інформаційної платформи.
Інформаційна платформа є електронною платформою у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (п. 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).
Для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом (пункт 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Згідно з ч. 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи. З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства під час обміну інформацією оператор газотранспортної системи забезпечує використання електронного цифрового підпису.
Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи, часу здійснення операції, електронного-цифрового підпису (ЕЦП), накладеного на форми (файли), що завантажуються до інформаційної платформи.
За результатами правозастосування вказаних норм, зокрема, в контексті дослідження обміну даними між АТ «Укртрансгаз» та операторами газорозподільних систем (яким є Відповідач) Верховний Суд у постановах від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, від 29.03.2023 у справі №914/2579/19 вказав «з 01.08.2018 Кодексом ГТС передбачено функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб'єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01.03.2019».
Таким чином, нормами Кодексу ГТС передбачено і Верховним Судом за результатами їх правозастосування підтверджено, що з 01.03.2019 обмін даними між АТ «Укртрансгаз» та операторами газороподільних систем здійснюється в.т.ч. із використанням веб-додатка Інформаційна платформа, а відтак Позивач отримував інформацію від Відповідача через вказаний веб додаток - файли АТ «Чернівцігаз» з накладанням ЕЦП, за результатами опрацювання яких отримував дані про обсяги відбору природного газу із газотранспортної системи власне Відповідачем, які використано АТ «Чернівцігаз» на забезпечення власної господарської діяльності.
Для здійснення діяльності з розподілу природного газу та відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, Оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності.
Згідно із пунктом 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу ХІI цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.
Оператор ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» та згідно глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, Відповідач зобов'язаний був закупити природний газ в обсягах, достатніх для здійснення власної господарської діяльності з розподілу природного газу, а саме для фізичного балансування ГРМ, об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат в ГРМ.
Відповідно до п. 3 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС якщо обсяг переданий до газорозподільної системи природного газу, (дані згідно актів приймання-передачі природного газу) (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи (дані за звітами про власний видобуток, транспортування та передачу АТ «Укргазвидобування», ПАТ «Укрнафта» або дані форми 5), та перетоків природного газу в суміжну газорозподільну систему (дані згідно актів приймання-передачі природного газу та форми 4), перевищує сумарний обсяг споживачами природного газу, що був відібраний згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи (дані форм 2, 3 завантажені Відповідачем до інформаційної платформи), то вся різниця (обсяг природного газу) є відбором відповідного оператора газорозподільної системи (Відповідачем).
Згідно з п. 5 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами електронного документообігу оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором на виконання постанови НКРЕКП від 28.09.2018 №1134, вносять (шляхом завантаження файлів з накладанням ЕЦП) інформацію:
- інформація про споживачів, підключених до газорозподільної системи (Форма №1);
- інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби) (Форма №2);
- інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу (Форма №3);
- інформація про операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з його газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об'єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу (Форма №4);
- інформація про газовидобувні підприємства (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи (Форма №4).
Аналогічний обов'язок передбачений п. 2 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС.
З наведеного вбачається, що така інформація надається саме Оператором газорозподільної системи, як наслідок, у такому випадку він є відповідальним за достовірність, повноту, об'єктивність та обсяг таких фактичних даних (п. 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС).
Тобто Відповідачу достеменно відомий обсяг використаний ним для забезпечення власної господарської діяльності.
Фактичні дані щодо обсягів підтверджуються оригіналами електронних доказів, скріплені електронними цифровими підписами уповноважених осіб Відповідача, завантажувались Відповідачем до Інформаційної платформи самостійно, Відповідач є відповідальним за повноту та достовірність викладеної у таких формах інформації.
Обсяги природного газу, відібрані з газотранспортної системи Відповідачем для покриття виробничо-технологічних витрат, визначені Позивачем, як оператором газотранспортної системи в порядку п. 3 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС на підставі фактичних даних, завантажених Відповідачем як оператором газорозподільної системи до інформаційної платформи.
Як вбачається з матеріалів справи, загальний обсяг природного газу переданий Позивачем в газорозподільну мережу Відповідача (з урахуванням перетоків зазначених в Таблиці 1) протягом березня - грудня 2019 року становить 195 305 181,32 куб.м., загальний обсяг розподіленого природного газу Відповідачем протягом березня - грудня 2019 року становить 146 424 112,62 куб.м., тоді як загальний обсяг закупленого Відповідачем природного газу за вказаний період становить лише 517 799,00 куб.м., відтак загальний обсяг природного газу не закупленого, однак відібраного з газотранспортної системи та використаного Відповідачем протягом березня-грудня 2019 року становить 48 363,2697 тис.куб.м.
Разом з тим, фактичні обсяги природного газу, що склали фактичні втрати та виробничо-технологічні витрати АТ «Чернівцігаз» та отримані за рахунок відбору природного газу із газотранспортної системи Позивача у спірний період, підтверджуються також звітами Відповідача за формою 8в (код рядка 6 у Розділі І «Надходження/розподіл природного газу до/з газорозподільної системи Звітів АТ «Чернівцігаз» про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за березень - листопад 2019).
Окрім цього, в межах справи № 926/3570/21 судами встановлено обставини використання потужності точки виходу з газотранспортної системи Відповідачем у період травня - грудня 2019 року.
Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог Кодексу ГТС, тобто під обсяг необхідний для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат Відповідач повинен був замовляти потужність віртуальної точки виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи або ж здійснити плату за перевищення обсягу замовленої потужності.
Західний апеляційний господарський суд у постанові від 20.04.2023 у справі №926/3570/21 встановив обсяги використання потужності віртуальної точки виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи Відповідачем за період з травня по грудень 2019 року, що є сумою значень наведених у колонці 7 та 8 Таблиці 1, а саме вказав:
за травень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 1 999876,90 тис. м. /добу всього на загальну суму 377 232,78 грн;
за червень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 2 100 445,01 тис.м. /добу всього на загальну суму 396 202,74 грн;
за липень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 1 262486,04 тис.м3/добу всього на загальну суму 238 140,22 грн;
за серпень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 2 267 750,91 тис.м3/добу всього на загальну суму 427 761,32 грн;
за вересень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 2 341 501,12 тис.м. /добу всього на загальну суму 441 672,67 грн;
за жовтень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 3 385191,49 тис.м. /добу всього на загальну суму 638 541,90 грн;
за листопад 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 10273344,41 тис. м. /добу всього на загальну суму 1937 840,41 грн;
за грудень 2019 року було виявлено остаточні обсяги перевищення замовленої потужності в розмірі 18501 212,51 тис.м. /добу всього на загальну суму 3 489 846,71 грн.
Таким чином, у судовому рішенні підтверджено використання Відповідачем обсягів природного газу із газотранспортної системи Позивача по частині спірного періоду, а також встановлено безпосередні обсяги відбору Відповідачем природного газу із газотранспортної системи Позивача, які охоплюють обсяги закупленого АТ «Чернівцігаз» природного газу (колонка 7 Таблиці 1) та фактичні обсяги природного газу використаного з ресурсу АТ «Укртрансгаз» (колонка 8 Таблиці 1).
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначено, що доступ суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснюється на принципах, зокрема, відповідальності всіх суб'єктів ринку природного газу за дотримання правил балансування, встановлених цим Кодексом, зокрема в частині сплати та одержання плати за добовий небаланс та плати за нейтральність балансування, для забезпечення найбільш ефективної торгівлі природним газом.
У пункті 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС передбачається, що випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс.
За приписами пунктів 3-4 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.
Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи вчиняє дії з врегулювання добового небалансу виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС, у випадку коли замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/ виходу.
Проте, Відповідач номінацій Позивачу на спірні обсяги природного газу у спірний період у встановленому Кодексом ГТС порядку не подавав, в зв'язку із чим для нього у спірний період вважається підтвердженою номінація, що дорівнює « 0» (нулю).
Незважаючи на відсутність підтверджених номінацій обсягів природного газу, Відповідач в порушення умов Кодексу ГТС та внаслідок протиправної поведінки відібрав із газотранспортної системи 48 363, 2697 тис.куб.м. природного газу.
Однак, внаслідок протиправної поведінки, Відповідач у період березня-грудня 2019 року, в порушення зазначених вимог Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС, Кодексу ГРС, не виконав свої зобов'язання із придбання природного газу для забезпечення власної господарської діяльності, що є протиправною бездіяльністю, а також внаслідок протиправних дій без підтверджених номінацій/реномінацій відібрав 48 363,2697 тис.куб.м. природного газу з газотранспортної системи, які було придбано та подано Позивачем під час виконання обов'язків Оператора газотранспортної системи та вжиття заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи газотранспортної системи, здійснення балансування газотранспортною системою. Разом з цим Відповідач внаслідок протиправної бездіяльності не виконав обов'язки Оператора ГРМ з врегулювання негативного небалансу в розмірі 48 363,2697 тис.куб.м обсягів природного газу.
Такі порушення Відповідача призвели до порушення прав і законних інтересів Позивача та завдали йому збитки.
Отже, протиправна бездіяльність Відповідача полягає в невиконані ним вимог ст. 37, 38 Закону України «Про ринок природного газу» та приписів розділу ІІІ Кодексу ГРС, оскільки Відповідач у спірний період не закупив природний газ у достатній кількості для покриття нормативних втрат та виробничо технологічних витрат ГРМ, та протиправні дії Відповідача з відбору природного газу, понад обсяги підтверджених йому номінацій природного газу та передачі таких обсягів на вході до газотранспортної системи, у зв'язку з чим відповідач відібрав на точці виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі 48 363,2697 тис. куб.м. для забезпечення власної господарської діяльності, власником якого є Позивач, що призвело до втрати майна Позивача та завдання йому збитків в розмірі вартості такого майна.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст.1166 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, або будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вину заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Щодо наявності порушення відповідачем прав та інтересів позивача.
Внаслідок протиправної бездіяльності Відповідач у березні-грудні 2019 року в порушення вимог ст. 37, 38 Закону України «Про ринок природного газу» та згідно глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, вимог Кодексу ГТС не здійснив закупівлю природного газу в обсягах, необхідних для забезпечення виробничо-технологічних витрат, проте, в силу здійснення своєї господарської діяльності, понад обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям, вчинив дії з відбору та використання для вищезазначених потреб у спірний період 48 363,2697 тис. куб. м. природного газу з газотранспортної системи, який належить Позивачу, а також, в порушення положень законодавства не врегулював негативний небаланс, що виник внаслідок його дій.
Відповідач не здійснив дій та не компенсував АТ «Укртрансгаз» вартість відібраних обсягів природного газу в обсязі 48 363,2697 тис. куб. м.
Відповідач у спірний період не мав укладеного договору з Позивачем щодо послуг балансування, натомість відповідно до п. 27 ч. 2.2 розділу 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №201 від 16.02.2017 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен мати укладений з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП.
Відповідачем у спірний період систематично порушувалось право Позивача на збереження цілісності, безпечне функціонування та стабільну роботу газотранспортної системи, за надійну та безпечну експлуатацію якої на виключних засадах відповідав Позивач, шляхом перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу в газотранспортну систему та відбором вказаних обсягів Відповідачем, що призводило до порушення необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
Таким чином, відбір Оператором ГРМ природного газу з газотранспортної системи, власником якого є Позивач, свідчить про наявність протиправної поведінки Відповідача, яка завдала шкоди Позивачу.
Щодо наявності завданих збитків позивачу.
Позивач для уникнення порушення співвідношення обсягів природного газу в газотранспортній системі, спричиненого внаслідок дій Відповідача, закупив та здійснив подання газу до газотранспортної системи в обсязі 48 363,2697 тис.куб.м, загальна вартість якого, виходячи із положень ст. 623 ЦК України за ринковою ціною на момент подання позову до суду становить 334 228 220,99 грн, що складають реальні збитки Позивача.
Щодо причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями відповідачем прав позивача та завданими йому збитками.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача і збитками Позивача полягає у тому, що належний Позивачу на праві власності природний газ в обсязі 48 363,2697 тис. куб. м., який було подано Позивачем до газотранспортної системи для відновлення співвідношення в рамках заходів фізичного балансування, був безпідставно відібраний Відповідачем на точці виходу із газотранспортної системи в обсягах, які він не придбавав та не подавав на точку входу до газотранспортної системи для транспортування, та використаний Відповідачем у зв'язку із власною господарською діяльністю під час розподілу природного газу, внаслідок чого Позивач втратив власне майно та зазнав реальних збитків в розмірі вартості втрачених обсягів.
Щодо вини відповідача.
Наявність вини Відповідача полягає у невиконанні ним обов'язку закупити природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) на загальних підставах та ринкових умовах, встановленого п. 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ, з одночасним протиправним здійсненням відбору обсягів природного газу з газотранспортної системи на точці виходу, відібраних ним для покриття виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ за відсутності джерел надходження, без подачі обсягів природного газу, що мали бути закупленими Відповідачем, до газотранспортної системи на точці входу. Також наявність вини Відповідача полягає у не врегулюванні його небалансу в порядку, визначеному Кодексом ГТС та згідно умов Договору та у фактичному відборі спірних обсягів з ресурсів природного газу Позивача, без підтверджених номінацій.
Щодо розміру збитків та витрат, понесених позивачем на закупівлю природного газу та балансування газотранспортної системи, завданих внаслідок протиправних дій відповідача.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу», на Позивача, з метою виконання функцій, передбачених ч.1 ст. 20 цього Закону, було покладено обов'язки вживати необхідних заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи газотранспортної системи; здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання обов'язків Оператора газотранспортної системи покладених Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС Позивач у березні - грудні 2019 року здійснив закупівлю природного газу відповідно до актів приймання-передачі та платіжних доручень про їх оплату за договорами закупівлі природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Акспо Україна», ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДІНГ», ТОВ «Еру Трейдінг», ТОВ «Євроенерготрейд», ТОВ «Трафігура Юкрейн».
Розмір понесених витрат Позивача на закупівлю відібраних Відповідачем із ГТС обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу зазначено у Таблиці 2.
Окрім зазначеного, відповідно до глави 5 розділу XIV Кодексу ГТС кошти, отримані за надані послуги з балансування, можуть використовуватись оператором газотранспортної системи виключно на забезпечення балансування системи (п.2). Оператор газотранспортної системи зобов'язаний надавати Регулятору інформацію щодо діяльності, пов'язаної з наданням послуг з балансування, в обсягах та формах, установлених Регулятором (п.3).
Таким чином позивач внаслідок невиконання обов'язків відповідачем втратив 48 363,2697 тис.куб.м природного газу. Зазначене призвело до втрати майна Позивача та позбавило можливості використання оператором газотранспортної системи витрачених на балансування ГТС обсягів природного газу та власних коштів в розмірі витрачених коштів на закупівлю спірних обсягів природного газу, що складають 334 228 220,99 гривень.
Позивачем за рахунок придбаних обсягів природного газу у березні-грудні 2019 року були вжиті заходи фізичного балансування газотранспортної системи, в т. ч. для забезпечення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраних з точок виходу, яке було порушено внаслідок неподання у спірний період 2019 року до газотранспортної системи Позивача на точку входу 48 363,2697 тис.куб.м природного газу для потреб Відповідача та відбору ним на точці виходу.
Виходячи з такого, витрати, які Позивач здійснив на закупівлю природного газу в обсязі 48 363,2697 тис. куб. м (обсяг відбору природного газу із газотранспортної системи Відповідачем без подання такого обсягу до газотранспортної системи) у березні-грудні 2019 року складають 334 228 220,99 грн, що є витратами Позивача, які він поніс у спірний період в процесі балансування та підтримання тиску в газотранспортній системі та з метою забезпечення цілісності газотранспортної системи та вимог щодо експлуатації газотранспортної системи, а також витрати на закупівлю втрачених обсягів природного газу.
Такі витрати не були б понесені Позивачем та, відповідно Позивач не вимушений був нести витрати, на закупівлю природного газу для відновлення порушеного права за умови належного виконання Відповідачем у спірний період обов'язків, відповідно, оператора ГРМ, обов'язків постачальника та замовника послуг транспортування із закупівлі спірних обсягів природного газу для власної господарської діяльності, обов'язків із подачі номінацій Позивачу та подачі природного газу до газотранспортної системи, із відбору природного газу з газотранспортної системи в обсягах підтверджених номінацій, із врегулювання негативних небалансів, дотримання обмежень встановлених Кодексом ГТС, та оплати послуг балансування.
У зв'язку із відбором АТ «Чернівцігаз» обсягів природного газу із газотранспортної системи для власної господарської діяльності у період з березня по грудень 2019 року, АТ «Укртрансгаз» здійснювалися закупівлі необхідних обсягів природного газу, у тому числі для покриття небалансів, що виникли внаслідок протиправної поведінки зазначеного оператора газорозподільних мереж, що призвело до втрати майна Товариства, яке належить йому на праві власності.
Тобто, фактично за межами правових відносин, передбачених Договором №1512000721 від 17.12.2015, Позивачу внаслідок протиправної поведінки АТ «Чернівцігаз» завдано збитки в розмірі вартості втраченого майна.
Враховуючи те, що відповідач у березні-грудні 2019 року в порушення вимог ст. 37, 38 Закону України «Про ринок природного газу» та згідно глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, вимог Кодексу ГТС не здійснив достатню закупівлю природного газу в обсягах необхідних для забезпечення виробничо технологічних витрат за нормованих втрат газорозподільної системи, проте, в силу здійснення своєї господарської діяльності відібрав понад встановлені обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям, у зв'язку з чим, завдано збитки позивачу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків суд встановив, що він є правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги суд визнає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, а господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зі змісту цієї норми вбачається, що трирічний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був продовжених на строк дії карантину.
Постановою Кабінету міністрів України №651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений 12.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2023р. по справі № 910/5188/22 встановлено таке, - “Відповідно до обставин справи трирічний строк позовної давності сплив 23.10.2020. Разом з цим Верховний Суд наголосив, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Станом на дату звернення Прокурора з позовом у цій справі (29.06.2022) режим надзвичайної ситуації продовжено до 31.08.2022. З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 29.06.2022, Верховний Суд погодився з висновками судів, що позовна давність щодо вимог про визнання недійсними договору про будівництво та договору про внесення змін не пропущена».
Варто також вказати, що суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє станом на дату ухвалення рішення.
Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ доповнено розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 19, за яким (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 р.): У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З 04.09.2025 набрав чинності закон «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX. Наведений Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п.19 з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу.
Враховуючи наведене, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину, а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності було зупинено на строк дії воєнного стану до виключення вказаного п.19 з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу (з 24.02.2022 до 04.09.2025).
Перебіг строку позовної давності у спірному випадку розпочався з березня 2019 року, який з 12.03.2020 зупинений та продовжений з 05.09.2025, а звернення із позовом до суду відбулось 29.12.2025.
На підставі викладеного, враховуючи продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, а також зупинення перебігу таких строків у період дії воєнного стану, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з заявленими вимогами, а відтак, подана відповідачем заява про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що обставини неправомірності вимог позивача щодо стягнення щодобових небалансів з АТ «Чернівцігаз» вже встановлені рішенням суду в господарській справі № 926/2479/19, в зв'язку з чим ці обставини не доказуються при розгляді господарської справи № 926/4468/25, у якій беруть участь ті самі особи, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що обставини надання послуг балансування на підставі договору та завдання збитків внаслідок незаконного відбору газу з газотранспортної системи передбачають відповідний перелік доказів, якими повинні підтверджуватися зазначені обставини. Тобто, якщо в першому випадку суди повинні встановити наявність договірних відносин в частині здійснення балансування системи, то у випадку завдання шкоди суди повинні дослідити в першу чергу причини виникнення збитків, їх наслідки, дії позивача та відповідача та чи наявний взаємозв'язок між діями відповідача та завданими позивачу збитками.
Предметом та підставами у справі №926/2479/19 були вимоги про стягнення боргу за надані послуги з врегулювання небалансів на підставі договору та відповідних актів врегулювання небалансів, що лежить у площині комерційного балансування, тоді як у справі №926/4468/25 відповідні обставини щодо надання послуг врегулювання небалансів не є підставами позову, а дослідженню на підставі інших доказів підлягають обставини завдання збитків, зокрема, законність набуття відповідачем природного газу за рахунок АТ «Укртрансгаз», причинно-наслідковий зв'язок неправомірної поведінки відповідача, які призвели до завдання збитків позивачу в результаті дій відповідача.
Відповідно при розгляді справи №926/2479/19 про стягнення боргу за надані послуги врегулювання небалансів (комерційне балансування) не підлягають доказуванню та дослідженню такі докази як договори та акти закупівлі природного газу АТ «Укртрансгаз» та понесення у зв'язку з цим витрат, тоді як у даній справі, що не стосується комерційного балансування, такі докази становлять основу підстав позову та підлягають дослідженню.
Щодо тверджень відповідача про те, що з 01.03.2024 господарська діяльність з розподілу природного газу АТ «Чернівцігаз» не провадиться, в зв'язку з чим АТ «Чернівцігаз» з 01.03.2024 не є учасником ринку природного газу та позбавлений права на здійснення функцій оператора газорозподільної системи.
Відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 29.06.2017 № 856, АТ «Черніцівгаз» здійснювало діяльність з розподілу природного газу, включно до 01.03.2024 року (постанова НКРЕКП № 374 від 22.02.2024 року «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Чернівцігаз»).
Враховуючи наведене, у спірний період березня - грудня 2019 року, АТ «Чернівцігаз» у правовідносинах із Позивачем було оператором суміжної системи, який здійснював господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 29.06.2017 № 856, користувався всіма правами та обов'язками оператора газорозподільної мережі (зокрема, правом доступу до Інформаційної платформи) та відповідно до ст. 37, 38 Закону України «Про ринок природного газу» повинен був забезпечувати здійснення покладених на нього обов'язків.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії» вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів», який на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача збитків в сумі 334228220,99 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028,00 грн.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням викладеного, оскільки у поданій через систему “Електронний суд" позовній заяві міститься одна вимога майнового характеру, ціна позову складає 334228220,99 грн., позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір у розмірі 847840,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 847840,00 грн у зв'язку з задоволенням позову відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Окрім того, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 939400,00 грн (платіжна інструкція №6189 від 28.04.2023), хоча належним до сплати був судовий збір у розмірі 847840,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Відтак, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернення до суду з клопотанням про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом в сумі 91560,00 грн.
Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58005, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А, код ЄДРПОУ 03336166) на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) збитки за період з березня 2019 по грудень 2019 в сумі 334228220,99 грн та судовий збір в сумі 847840,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2026.
Суддя С.О.Миронюк