про відмову у відкритті провадження у справі
22 травня 2026 року Справа № 915/571/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-АРТ», вул. Стадіонна, буд. 42, кв. 2, м. Бердичів, Житомирська обл., 13300, код ЄДРПОУ 38741994
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Баймлера Олександра Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про: стягнення 44 695,49 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-АРТ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 18.05.2026 (вх. № 7395/26 від 19.05.2026), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця БАЙМЛЕР ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-АРТ» (код ЄДРПОУ 38741994) основний борг у розмірі 35040 грн., пеню - 5 451,61 грн., інфляційні витрати - 3079,56 грн. та 3% річних від суми основного боргу - 1124,32 грн., судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає про порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами Договором поставки № 5155 від 20.01.2025 в частині повноти та своєчасності оплати за поставлений товар.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи 11, 14-16, 509, 525, 530, 599, 610, 612, 614, 625-628, 655, 712 Цивільного кодексу України та умови Договору поставки № 5155 від 20.01.2025.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою б/н від 18.05.2026 (вх. № 7395/26 від 19.05.2026), виходячи з такого.
Судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст. 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Приписами ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Тобто, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що 31.08.2025 до реєстру внесено запис № 2010350060001700774 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Баймлера Олександра Миколайовича, підстава: власне рішення.
Однак, суд наголошує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-АРТ» визначило у даній справі відповідачем - Фізичну особу-підприємця Баймлера Олександра Миколайовича, як суб'єкта господарювання, а не Баймлера Олександра Миколайовича, як фізичну особу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Виходячи з наведеного вище, оскільки позовну заяву подано саме до Фізичної особи-підприємця Баймлера Олександра Миколайовича, після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, а не до фізичної особи Баймлера Олександра Миколайовича, щодо зобов'язань, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, суд зазначає, що у даній справі правосуб'єктність відповідача саме як суб'єкта господарювання припинилась до моменту звернення позивача до суду, та вбачає підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 175 ГПК України передбачено, що про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Водночас, у зв'язку із поданням позовної заяви б/н від 18.05.2026 (вх. № 7395/26 від 19.05.2026) через систему «Електронний суд», суд не здійснює її фактичне повернення заявнику.
Додатково, суд вважає за можливе роз'яснити заявнику, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі № 915/571/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ-АРТ» до Фізичної особи-підприємця Баймлера Олександра Миколайовича про стягнення 44 695,49 грн.
Ухвала суду у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду, у відповідності до п.7 ч. 1ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.О.Семенчук