вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
19 травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/621/25 (309/192/26)
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.,
розглянувши матеріали справи № 907/621/25 (309/192/26)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 , с. Вільшани Хустського району Закарпатської області
про стягнення 72 150,00 грн
у межах справи №907/621/25
за заявою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про неплатоспроможність фізичної особи
кредитор Акціонерне товариство «Акцент-Банк», м. Дніпро
кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», м. Київ
кредитор Акціонерне товариство «Універсал Банк», м. Київ
учасники справи не з'явилися
У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/621/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03 грудня 2025 року суд постановив затвердити план реструктуризації боргів боржника у справі №907/621/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
16 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 72 150,00 грн заборгованості за кредитним Договором №523196-КС-001 від 20.01.2025.
Ухвалою від 12 березня 2026 року Хустський районний суд Закарпатської області постановив матеріали справи №309/192/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення 72 150,00 грн заборгованості за кредитним Договором №523196-КС-001 від 20.01.2025 передати до Господарського суду Закарпатської області для розгляду в межах справи №907/621/25 в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №309/192/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2026 року.
Ухвалою від 20 квітня 2026 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 907/621/25 (309/192/26) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначив судове засідання на 19 травня 2026 року та встановив строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надіслання ухвали від 20.04.2026 до електронного кабінету ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 20.04.2026 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що відповідно до ухвали суду від 20.04.2026 явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором про надання кредиту № 523196-КС-001 від 20.01.2025 зобов'язань по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк, сплати відсотків за користування кредитом та комісії, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в розмірі 26 000,00 грн за тілом кредиту, 32 760,00 грн по процентах за користування кредитом та 390,00 грн - комісії, за несвоєчасну сплату якої на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 13 000,00 грн, з вимогами про стягнення яких подано даний позов.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідачем не подано суду відзиву на позов за правилами ст.ст. 165, 178 ГПК України.
Водночас, у поданому до Хустського районного суду відзиві від 30.01.2026, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Господарським судом Закарпатської області розглядається справа про неплатоспроможність ОСОБА_2 , про що позивач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
20 січня 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», як Кредитодавцем та ОСОБА_1, як Позичальником укладено договір № 523196-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) (надалі - Договір), за умовами п. 2.1. якого, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
За змістом п.п. 2.3-2.5 Договору визначено строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка: в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту - 5200,00 грн;
Термін дії Договору до 07.07.2025 (п.2.7 Договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту - 63 888,48 грн (п. 2.8 Договору).
Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого дня користування Кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати Процентів за Зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії Договору за умови сплати Позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору.
Графік погашення кредиту визначений сторонами в п. 4.2.2 Договору, за змістом якого сторонами визначено сплату відповідачем ануїтетного платежу в розмірі 5330,00 грн щодватижні у період з 03.02.2025 по 07.07.2025 (останній платіж 5258,48 грн.
Надання Кредитодавцем грошових коштів Позичальнику за Договором підтверджується банківською випискою по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 20.01.2025 року по 07.07.2025 року, наданою банківською установою АТ «Таскомбанк» відповідно до листа № 924/47.7-БТ від 10.02.2026 на виконання ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 21.01.2026 та не заперечено відповідачем у справі.
Матеріали справи, а саме розрахунок заборгованості станом на 06.01.2026 свідчать, що відповідачем, як Позичальником, неналежним чином виконувалися зобов'язання по повернення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та комісії в строк, що зазначений в п. 4.2.2 Договору, здійснивши сплату відсотків за користування кредитом в сумі 11 180,00 грн та 4810,00 грн комісії, у зв'язку з чим, за позицією позивача, станом на 16.01.2026 допущено заборгованість по Договору, яка за позицією позивача становить 72 150,00 грн, з яких:
- 26 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом;
- 32 760,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 390,00 грн - комісія;
- 13 000,00 грн - інфляційні витрати та 3% річні.
Несплата відповідачем означеної заборгованості стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до суду.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що за приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №523196-КС-001 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1224 номер телефону НОМЕР_3 20.01.2025 12:16:15», який згідно з наданою позивачем візуальною формою послідовності дій Клієнта свідчить про акцептування відповідачем умов оферти (пропозиції) щодо укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріали справи, а саме: банківська виписка по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 за період з 20.01.2025 року по 07.07.2025 року, розрахунок заборгованості станом на 06.01.2026 свідчать, що Позивачем, як Кредитодавцем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором щодо надання Позичальнику строкового кредиту в розмірі 26 000,00 грн, водночас Відповідачем порушено умови Договору щодо своєчасного (в строк, що зазначений в п.4.2.2 Договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом, комісії, у зв'язку з чим станом на 16.01.2026 року (дата оформлення позовної заяви) заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем по тілу кредиту становить 26 000,00 грн, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.
За таких обставин, прострочена заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем за кредитом становить 26 000,00 грн, що не заперечено відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення процентів та комісії.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов'язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 4.2 Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 20.01.2025, терміном кредитування до 07.07.2025, а відтак, правомірним суд вважає нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом та винагороди по 07.07.2025 року.
З урахуванням викладеного, з огляду на ту обставину, що відсотки за користування кредитом в сумі 32 760,00 грн та 390,00 грн комісії нараховано Кредитодавцем за період з 20.01.2025 по 07.07.2025 (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 06.01.2026), тобто в межах строку кредитування, виходячи з визначених у п. 1 Договору ставок, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення судом.
Щодо вимог про стягнення за ст. 625 ЦК України.
Відповідно до положень статей 13 та 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, відтак кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши наданий ТОВ «Бізнес Позика» розрахунок заборгованості станом на 06.01.2026, суд зазначає, що з його змісту неможливо встановити конкретний проміжок часу, з якого по який період здійснювалось нарахування суми 13 000,00 грн.
Крім того, суд зауважує, що позивачем не виокремлено складові частини цієї суми, у зв'язку з чим незрозуміло, яка саме частина із 13 000,00 грн становить 3% річних, а яка є інфляційними втратами, та на яку саме суму основного боргу вони нараховувались.
Враховуючи, що обов'язок доказування покладено на сторони, з огляду на принципи змагальності та рівності сторін, суд позбавлений правових підстав самостійно визначати математичний алгоритм нарахувань та вираховувати їхні складові замість позивача.
Зважаючи на те, що позивачем не надано арифметичного обґрунтування суми 13 000,00 грн, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахувань, отже, вимога про стягнення 13 000,00 грн є документально не підтвердженою, а положенння п. 7.5. Договору, які дію право нарахування процентів річних в розмірі 700 000,00 від суми заборгованості є по своїй суті штрафною санкцією за неналежне виконання зобов'язанння, а не заходом відповідальності за його порушення, позаяк у період правомірного неповернення кредиту (протягом строку лії кредитного договору) Позичальник оплачує відсотки за користання таким крелитом у розмірі, що визначений договором, а приписи ст. 625 ЦК України можуть застосовуватися у спірних правовідносинах після закінчення строку кредитування..
В будь-якому разі, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024, Указом №740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, Указом №26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, Указом №235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України №4356-ІХ від 16.04.2025, Указом №478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України №4524-ІХ від 15.07.2025, Указом №793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України №4643-ІХ від 21.10.2025, Указом №40/26 від 12.01.2026, затвердженим Законом України №4757-ІХ від 14.01.2026, Указом №342/2026 від 27.04.2026, затвердженим Законом України №4857-ІХ від 28.04.2026, востаннє з 04.05.20265 строком на 90 діб.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих кредитором розрахунків заборгованості прострочення боржника за Кредитним договором сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов'язків сплати на користь кредитора штрафу чи пені, чи від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України за таке прострочення, а відповідні нарахування, які здійснені після 24.02.2022 підлягають списанню, у зв'язку з чим, безпідставними є заявлені вимоги в частині нарахованих позивачем за ст. 625 ЦК України платежів в розмірі 13 000,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Щодо процедури неплатоспроможності.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Обґрунтовуючи заяву зазначає, що у неї відсутні фінансові можливості погашати вимоги кредиторів, які виникли на підставі та на умовах укладених кредитних договорів.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/621/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2025 року.
Ухвалою від 04 червня 2025 року суд залишив без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи та встановив боржнику строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Зважаючи на усунення заявником недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в установленому порядку та строк, суд ухвалою від 23 червня 2025 року прийняв до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , призначив підготовче засідання на 10 липня 2025 року.
У підготовчому засіданні 10 липня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі №907/621/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; введення процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Крім того, означеною ухвалою судом, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлено керуючому реструктуризацією процесуальні строки для подання відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, проведення зборів кредиторів, підготовки та подання на затвердження плану реструктуризації та призначено на 15 квітня 2026 року проведення попереднього засідання у цій справі.
10 липня 2025 року суд офіційно оприлюднив оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У вказаному оголошенні, серед іншого, зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою від 03 грудня 2025 року суд постановив затвердити план реструктуризації боргів боржника у справі №907/621/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
На даний час справа № 907/621/25 перебуває на стадії реструктуризації боргів боржника в процедурі виконання боржником затвердженого судом плану реструктуризації.
Реструктуризацією боргів боржника є судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - надалі КУзПБ).
Пунктами 2 частини 1 статті 120 КУзПБ визначено, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника:
- пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом;
- арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.
Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 1 ст. 122 КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
За змістом ч. 3 ст. 45 КУзПБ заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 26 000,00 грн (двадцять шість тисяч гривень 00 копійок) заборгованості по кредиту, 32 760,00 грн (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят гривень 00 копійок) процентів за користування кредитом, 390,00 грн (триста дев'яносто гривень 00 копійок) комісії та 2182,69 грн (дві тисячі сто вісімдесят дві гривні 69 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 22 травня 2026 року.
Суддя Лучко Р.М.