вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1653/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді: Колісник І.І.
розглянув без повідомлення (виклику) сторін
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка", с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам", м. Дніпро
про стягнення 2 318 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" безпідставно набутих грошових коштів у сумі 2 318 000,00 грн.
Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним безпідставно, за відсутності договірних відносин, було перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 2318000,00 грн, на підтвердження чого послався на платіжні інструкції № 1994 від 20.03.2026 на суму 2 200 000,00 грн, № 1995 від 20.03.2026 на суму 118 000,00 грн та на рахунок на оплату № 126 від 20.03.2025 на суму 2318000,00 грн, виставлений відповідачем не позивачу, а ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 закрито провадження у справі № 904/1653/26 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процнсуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв'язку з відсутністю предмета спору; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті Господарським судом Дніпропетровської області за ухвалою від 07.05.2026.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу, які за попереднім розрахунком визначені позивачем у сумі 50000,00 грн, судом не розподілялися.
13.05.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.
На підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано: договір про надання правничої допомоги № 26/03-2026 від 26.03.2026 та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 13.05.2026 до договору.
Ухвалою суду від 15.05.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; вирішено розглянути заяву без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання та запропоновано відповідачу у строк протягом 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали суду визначитися щодо подання до суду правової позиції (заперечення, клопотання про зменшення тощо) з приводу поданої позивачем заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У встановлений судом строк відповідач жодних заяв/клопотань не подав.
За змістом частин третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву позивача та подані ним докази, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" (далі - позивач, клієнт) та адвокатом Пікаловим Дмитром Віталійовичем (далі - адвокат) укладено договір № 26/03-2026 про надання правничої допомоги від 26.03.2026 (далі - договір) (а.с. 90 - 91).
Відповідно до пункту 1.1 договору адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правничої допомоги та представництва клієнта, зокрема представництво інтересів клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області у справі про стягнення з ТОВ "Дісам" грошових коштів.
Згідно з пунктом 4.1 договору розмір гонорару за надання правничої допомоги за ведення справи в Господарському суді Дніпропетровської області з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ "Дісам" становить 30000,00 грн.
Представництво інтересів позивача у справі здійснювалося адвокатом Пікаловим Дмитром Віталійовичем на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АН № 1961468 від 21.04.2026 (а.с. 28).
13.05.2026 адвокатом та клієнтом підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору (далі - акт), у пункті 1 якого зазначено, що адвокат у повному обсязі виконав роботи (надав послуги) з правничої допомоги та представництва інтересів клієнта, передбачені договором про надання правничої допомоги № 26/03-2026 від 26.03.2026, а саме:
- представництво інтересів клієнта в судових та інших органах;
- збирання відомостей та доказів у справі;
- використання засобів захисту, передбачених законодавством України;
- підготовка та подача процесуальних документів;
- зберігання первинних документів;
- виконання інших дій, передбачених законодавством.
Вартість наданих послуг (виконаних робіт) становить 30000,00 грн, що відповідає розміру гонорару, визначеному п. 4.1 договору (п. 2 акта) (а.с. 91).
Доказів оплати професійної правничої допомоги за договором на момент розгляду заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суду не надано. Втім витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Такий правовий висновок викладено також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.
Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги у вигляді послуг, визначених договором № 26/03-2026 про надання правничої допомоги від 26.03.2026, та за узгодженою сторонами вартістю в сумі 30000,00 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вказала на те, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". Крім того, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмета спору.
У вказаній постанові об'єднана палата виснувала, що у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.
При цьому суд зауважує про відсутність конкретизації зазначеного в акті від 13.03.2026 такого виду послуг як "виконання інших дій, передбачених законодавством".
Крім того, варто зазначити, що указаний в акті від 13.03.2026 такий вид послуг, як "зберігання первинних документів" не потребує спеціальних знань у галузі права та не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних послуг не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи, що справа не представляє складності для адвоката - спеціаліста в галузі права, зважаючи на предмет позову, кількість сторін, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених позивачем за час судового провадження заяв по суті справи, суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.
Прийнятною в аспекті розумності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі а відтак і витрат на професійну правничу допомогу, які за обставинами справи та за результатом її розгляду можна в порядку розподілу покласти на відповідача, є 10000,00 грн.
За таких обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн підлягає частковому задоволенню в сумі 10000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 221, 244 ГПК України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісам" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, будинок 22, приміщення 242; ідентифікаційний код 41624008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Смаковинка" (19601, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Геронимівка, пров. Крайній, будинок 1; ідентифікаційний код 45288314) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, про що видати наказ.
У задоволенні заяви про стягнення з відповідача решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 22.05.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Повна ухвала складена 22.05.2026.
Суддя І.І. Колісник