вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.05.2026м. ДніпроСправа № 904/6870/25 (904/1897/26)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області, м. Кропивницький
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг, м.Дніпро"
про стягнення заборгованості за Договором №36 від 08.10.2021, штрафних санкцій в загальній сумі 55 363,24 грн
Без виклику учасників справи
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" про стягнення заборгованості за Договором №36 від 08.10.2021 в сумі: 15 087,60 грн - як заборгованість по договору, 4 405,58 грн - пеня, 32 542,16 грн - штрафні санкції.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 23.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6870/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/1897/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 13.04.2026 зокрема, було роз'яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 13.04.2026 була отримана відповідачем 13.04.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ".
Станом на 22.05.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 22.05.2026 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
08.10.2021 між Державною податковою службою України в особі начальника територіального органу ДПС (філії ДПС) Головного управління ДПС у Кіровоградській області Дозорця О.П. (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг" (Продавець) було укладено Договір № 36 про закупівлю (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується у 2021 році передати у власність Покупця продукти згідно коду ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти (з використанням бланків-дозволів) внутрішнього обігу), а саме: Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 ( у талонах по 15 л.) у кількості (обсязі), асортименті та за цінами які зазначені у Специфікації (додаток 1 до Договору) (далі - Паливо) та відпускати Паливо у роздріб безпосередньо через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), визначених у Переліку АЗС (додаток 2 до цього Договору) з наданням підтвердних на цю операцію документів (касових чеків), а Покупець в порядку і на умовах визначених цим Договором зобов'язується прийняти та оплатити Продавцю вартість фактично отриманого Палива.
Загальна ціна Договору відповідно до розрахунків, визначених сторонами у Специфікації (додаток до цього Договору) становить 314 858,40 грн. (в т.ч. ПДВ 52476,40 грн.).
У зв'язку зі збільшенням ціни на продукцію 06.12.2021 року між Покупцем та Продавцем було укладено Додаткову угоду за №1 до Договору про закупівлю №36 від 08.10.2021 року, за якою загальна ціна (вартість) палива (бензину марки А-95-Євро5-Е5 у талонах) складає 314858,40 грн. в тому числі ПДВ - 52476,40 грн. Згідно специфікації до Договору у новій редакції кількість палива складає 10 330 л., ціна без ПДВ - 25,40 грн. Всі інші умови Договору, не змінені даною Угодою, залишаються чинними у попередній редакції, і сторони підтвердили їх обов'язковість щодо себе.
Відповідно до Розділу 9 цей Договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Продавцем своїх обов'язків за цим Договором. Сплив строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії такого Договору.
У відповідності до договору №36 від 08,10.2021 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 06.12.2021 року) на підставі видаткової накладної №0080/0001955 від 13.12.2021 на суму 314 858,40 грн. (в т.ч. ПДВ 52476,40 грн.) Головним управлінням ДПС згідно платіжної інструкції № 1774 від 28.12.2021 року здійснено повну оплату за Паливо - бензин марки А-95-Євро5-Е5.
З дня укладення договору, Головному управлінню ДПС у Кіровоградській області із загальної кількості визначеної договором та додатковою угодою було відпущено всього 9 835 літрів Палива - бензину марки А-95-Євро5-Е5 на загальну суму 299 770,80 грн.
Станом на 01.02.2026 залишок непереданого ТОВ «Лівайн Торг» бензину марки А-95-Євро5-Е5 по скретч-картках підприємства становить 33 шт. номіналом 15 літрів та складає 495 літрів на загальну суму 15 087,60 грн.
З метою отримання палива - бензину А-95-Євро5-Е5 по скретч -картках ТОВ «Лівайн Торг» 15.04.2025, 04.09.2025 працівниками Головного управління ДПС у Кіровоградській області були здійснені виїзди на АЗС, що розташовані за адресами: вул. Кропивницького, 2а, вул. Велика Пермська,72, пр.-кт Університетський , 18 міста Кропивницького та встановлено відсутність будь-якого палива, у тому числі бензину А-95 на всіх станціях, про що складені відповідні акти посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області (в.о. начальника відділу інфраструктури та господарського забезпечення, заступником начальника цього ж відділу та водієм). В актах зафіксовано про те, що відсутність палива підтверджується інформацією зі стел заправних станцій, операторні заправних станцій зачинені, відсутні будь-які посадові особи суб'єкта господарювання. Крім цього, відсутність палива на автозаправних станціях бренду «Авіас»/(«АКР») також підтверджується інформацією з мобільного застосунку (інтернет-додаток «Jеt»).
На підставі вищевикладеного Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області до ТОВ «Лівайн Торг» цінним листом з описом вкладення 03.02.2026 за вихідним номером №1153/6/11-28-05-03-06 було направлено Претензію №1 щодо невиконання умов договору №36 від 08.10.2021 про закупівлю.
В Претензії №1 від 03.02.2026 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області заявлено вимогу щодо виконання ТОВ «Лівайн Торг» невиконаних ним зобов'язань по договору та про повернення коштів у сумі 15 087,60 грн зарахованих на рахунок Постачальника в якості оплати вартості товару, який не був поставлений та щодо сплати пені у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару (Палива), що складає 4405,58 грн, штрафу у розмірі 7 відсотків вартості Товару (Палива), що складає 1 056,32 грн, неустойки (штрафу) у розмірі 10 відсотків ціни (вартості) Товару, що складає 31 485,84 грн.
На момент звернення позивача до суду відповіді на претензію не має, договірні зобов'язання залишаються невиконаними.
Відповідно до п.2.1 Договору, поставка Палива (бланків-дозволів або талонів або скетч-карток) здійснюється партіями, згідно з заявками Покупця протягом трьох робочих днів з моменту отримання заявки. Весь обсяг Палива має бути поставлений Продавцем до 31 грудня 2021 року. Передача Палива здійснюється на АЗС Продавця, перелік яких визначено у Переліку АЗС та визначений в додатку 2 до Договору. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на Паливо на підставі якого здійснюється відпуск Палива на АЗС.
Відповідно до п.2.4 Договору з моменту переходу до Покупця права власності на Паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС Пальне перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у Продавця.
Відповідно до п.5.2 Договору Продавець зобов'язаний забезпечити Покупцеві поставку Палива у строки, встановлені цим Договором. Підпунктом 5.2.5 п.5.2 передбачено, що Продавець зобов'язаний забезпечити достатню кількість, асортимент та відповідну якість палива на АЗС з метою своєчасного та належного виконання своїх обов'язків згідно цього Договору.
Пунктом 9.1 Розділу 9 Договору було передбачено, що цей договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Продавцем своїх зобов'язань.
Пунктом 9.2 Розділу 9 Договору було передбачено, що сплив строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке сталося під час дії цього Договору.
Пунктом 11.8 Розділу 11 «Прикінцеві положення» Договору передбачено: «Усе, що не обумовлено умовами цього Договору, регулюється законодавством України. У разі зобов'язання діють у будь-якому випадку до повного та належного (якісного) їх виконання.
Додатком № 1 договору є специфікація, в якій сторони погодили найменування товару - Бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5, гарантійний термін, а також кількість та ціну.
Дата з якої допущено прострочення - 15.04.2025, що зафіксовано актом від 15.04.2025 року. Термін прострочення станом на 01.02.2026 року складає 292 дня.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору про закупівлю, оскільки залишилось невикористаним позивачем 495 літрів пального на суму 15 087,60 грн, позивач не має можливості використати талони за призначенням та здійснити повну вибірку оплаченого ним пального, відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу коштів за пальне, яке він не отримав, але вартість якого сплачено.
Під час розгляду справи Відповідач доказів повернення передоплати не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд вважає, що зміст укладеного між сторонами договору № 36 від 08.10.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Згідно з ч. 1 та ч. 2 етапі 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 50И-42/13539-2012|3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати поверненая суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, гак і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 р. затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил). Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Тож, суд зазначає, що підписана сторонами видаткова накладна №0080/0001955 від 13.12.2021 є підтвердженням отримання позивачем від відповідача скретч-карток на Дизельне паливо ДП- Євро5 у кількості 10 330 літрів, проте, лише після отоварювання картки на АЗС Покупець (позивач) вважається таким, що отримав фактично товар.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Позивач зазначає, а судом встановлено, що відповідачем були порушені умови договору і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому вимоги про стягнення з відповідача коштів за непоставлений товар у розмірі 15 087,60 грн є обґрунтованими та підлягають сягненню.
Щодо правових підстав нарахування позивачем пені та штрафних санкцій, суд встановив наступне.
За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами пунктів 6.1 - 6.5 Розділу 6 «Відповідальність сторін за порушення умов договору», за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України.
Відповідно до п. 6.3. Договору, у разі порушення Продавцем строків передачі (відпуску) Палива (бланків-дозволів внутрішнього обігу) згідно з умовами цього Договору Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Палива (бланків-дозволів внутрішнього обігу), з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної
вартості.
У разі односторонньої відмови Продавця від виконання умов цього Договору Продавець сплачує Покупцю неустойку (штраф) у розмірі 10 (десяти) відсотків ціни (вартості) Палива за цим Договором (п. 6.4. Договору).
На підставі вищевикладеного, позивачем здійснено наступні нарахування:
- пеня у розмірі 0,1 % вартості Товару (Палива), що складає - 4 405,58 грн за період з 15.04.2025 (дата з якої допущено прострочення) по 01.02.2026;
- штраф у розмірі 7 % вартості Товару (Палива), поставка якого не була здійснена належним чином, що складає - 1 056,32 грн;
- неустойка (штраф) у розмірі 10 % ціни (вартості) Товару, що складає - 31 485,84 грн.
Суд перевіривши суми нарахувань пені, штрафу у розмірі 7% та неустойка (штраф) у розмірі 10%, встановив наступне.
Так, суд перевіривши розрахунок пені за допомогою програми Прецедент встановив, що пеня за прострочення виконання зобов'язань за період з 15.04.2025 по 15.10.2025 (183 дні прострочення) становить 2 761,03 грн, а отже задоволенню підлягає пеня у сумі 33 312,16 грн, а пеня у сумі 1 644,55 грн підлягає відхиленню, оскільки у разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (яка діяла на момент нарахування пені), дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22.
Суд перевіривши нарахування позивач штрафу у розмірі 7% та неустойка (штраф) у розмірі 10% вважає їх правильними та такими, що підлягають стягненню.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Кіровоградській області у сумі 15 087,60 грн - заборгованість за непоставлений товар, у сумі 2 761,03 грн - пені у розмірі 0,1 % вартості Товару (Палива) за період з 15.04.2025 по 15.10.2025, у сумі 1 056,32 грн - штрафу у розмірі 7 %, у сумі 31 485,84 грн - неустойка (штраф) у розмірі 10 % ціни (вартості) Товару.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Щодо надання оцінки доводам кожної зі сторін, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення заборгованості за Договором №36 від 08.10.2021, штрафних санкцій в загальній сумі 55 363,24 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь Державної податкової служби України (04053, м. Київ. Львівська площа, буд. 8, Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43005393) в особі Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486) 15 087,60 грн - заборгованість за непоставлений товар, 2 761,03 грн - пені у розмірі 0,1 % вартості Товару (Палива) за період з 15.04.2025 по 15.10.2025, у сумі 1 056,32 грн - штрафу у розмірі 7 %, у сумі 31 485,84 грн - неустойка (штраф) у розмірі 10 % ціни (вартості) Товару, 3 328,00 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у розмірі 0,1 % вартості Товару (Палива) у сумі 1 644,55 грн - відмовити.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.05.2026.
Суддя А.Є. Соловйова