13.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/1491/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Демчини Т. Ю., Кошлі А.О.,
секретар судового засідання Старини А. С.,
за участі :
прокурора (апеянта) Богомол О. Л.,
позивача Дніпровської міської ради Остапенко П. В.,
позивача Східного офісу Держаудитслужби Мосіна М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 (повний текст рішення складено 19.03.2026, суддя Васильєв О. Ю., м. Дніпро) у справі № 904/1491/25
за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро (позивач-1) та Східного офісу Держаудитслужби, м. Дніпро ( позивач-2)
до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, м. Дніпро (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тутубіко", с-ще. Слобожанське (відповідач-2)
про визнання недійсним договору та стягнення 1 556 678,81грн,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Керівник Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (позивач-1) та Східного офісу Держаудитслужби (позивач - 2) звернувся до господарського суду з позовом до Адміністрації АНД району ДМР (відповідач - 1) та ТОВ "Тутубіко" (відповідач - 2) про визнання недійсним договору № 79 від 08.08.2024, укладеного між Адміністрацією АНД району ДМР та ТОВ "Тутубіко"; стягнення з ТОВ "Тутубіко" на користь Адміністрації АНД району ДМР отриманих за цим договором коштів у сумі 1 556 678,81 грн, стягнення з Адміністрації АНД ДМР одержаних нею за рішенням суду 1 556 678,81 грн в дохід держави. Позовні вимоги обгрунтовані посиланням керівника прокуратури на порушення відповідачами під час процедури укладання спірного договору вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" (надання учасником процедури закупівлі (ТОВ "Тутубіко") недостовірних відомостей щодо наявності у нього досвіду виконання аналогічних за предметом закупівлі договорів).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 у справі № 904/1491/25 в задоволенні позовних вимог керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (позивач-1) та Східного офісу Держаудитслужби (позивач-2) до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тутубіко" (відповідач-2) про визнання недійсним договору та стягнення 1 556 678,81 грн відмовлено в повному обсязі.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов'язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналогічний припис міститься і в частині шостій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати КГС ВС від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, підлягає врахуванню при вирішенні даного спору, оскільки правовідносини у зазначеній справі є подібними до правовідносин у справі № 904/1491/25.
Так, в обох справах предметом позову є визнання недійсним договору, укладеного за результатами процедури публічної закупівлі, а також застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України.
Крім того, в обох випадках закупівля здійснювалася за рахунок коштів місцевого бюджету, тобто коштів територіальної громади, а не державного бюджету.
Суд також врахував, що як у справі № 922/3456/23, так і у даній справі відсутні докази неналежного виконання договору переможцем закупівлі, а сторонами не ставилась під сумнів якість фактично наданих послуг.
Водночас підставою для оскарження договорів в обох справах стало порушення учасником вимог законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема подання недостовірних документів у складі тендерної пропозиції, а не встановлений обвинувальним вироком факт вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на наведене місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, до спірних правовідносин у даній справі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Дніпропетровська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 у справі №904/1491/25, у якій просить скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора в повному обсязі. Стягнути з ТОВ "Тутубіко" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір. Про день та час розгляду справи повідомити Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статтю 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 203, 215 та частину 3 статті 228 ЦК України, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити інтересам держави та суспільства, а за ч. 3 ст. 228 ЦК України правочин, укладений із завідомо протиправною метою, може бути визнаний недійсним із застосуванням спеціальних наслідків недійсності. Апелянт наголошує, що у разі наявності умислу лише в однієї сторони все отримане нею за договором підлягає поверненню іншій стороні, а отримане останньою - стягненню в дохід держави.
На думку апелянта, ТОВ "Тутубіко" під час участі у процедурі закупівлі надало недостовірну інформацію щодо наявності досвіду виконання аналогічних договорів, будучи обізнаним про відсутність такого досвіду. Такі дії, за твердженням скаржника, порушують принципи добросовісної конкуренції, прозорості та ефективності використання бюджетних коштів, визначені статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Апелянт стверджує, що використання недостовірних документів з метою перемоги у тендері свідчить про наявність умислу на незаконне отримання права на укладення договору та отримання бюджетних коштів, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такі дії, на думку скаржника, нівелюють мету конкурентної процедури закупівлі, створюють ризики корупції та порушують принцип добросовісної конкуренції.
Скаржник також посилається на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справах № 922/1391/18, № 910/114/19, № 918/1043/21, № 923/196/20, відповідно до яких правочини, укладені всупереч інтересам держави та суспільства, можуть бути визнані недійсними на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України; для застосування цієї норми необхідним є встановлення умислу сторони правочину; використання недостовірних документів у процедурі публічної закупівлі може свідчити про наявність такого умислу; наслідком недійсності є повернення коштів та їх стягнення в дохід держави.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, і не врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, які мають вищу юридичну силу.
Також апелянт наголошує, що застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, не порушує право на мирне володіння майном, оскільки ТОВ "Тутубіко" отримало право на укладення договору шляхом подання недостовірної інформації та діяло недобросовісно. На думку скаржника, держава у такому випадку не втручається у право мирного володіння майном, а реагує на порушення публічного порядку та законодавства у сфері публічних закупівель.
У зв'язку з наведеним апелянт вважає, що договір про закупівлю підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отримані ТОВ "Тутубіко" кошти мають бути повернуті іншій стороні договору з подальшим стягненням у дохід держави.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Дніпровська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти її задоволення та зазначила, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 у справі № 904/1491/25 є законним, обґрунтованим та ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом обставин та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.
У відзиві Дніпровська міська рада звертає увагу на те, що посилання прокуратури на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 918/1043/21, № 923/196/20, № 420/12471/22 та № 924/971/23 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Міська рада зазначає, що постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 є більш пізньою та ухвалена з урахуванням актуальної практики ЄСПЛ, зокрема рішення у справі "Isaia and Others v. Italy" від 25.09.2025. На думку міської ради, вказана постанова не суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, а уточнює межі застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України з урахуванням критерію пропорційності та стандартів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дніпровська міська рада наголошує, що жодна з постанов Великої Палати Верховного Суду, на які посилається апелянт, не містить висновку про автоматичне застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у кожному випадку порушення законодавства про публічні закупівлі без доведення істотної шкоди державним чи суспільним інтересам, безпідставного збагачення чи інших виняткових обставин.
На думку міської ради, суд першої інстанції обґрунтовано врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування конфіскаційної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Крім того, у відзиві зазначено, що матеріали справи не містять обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ТОВ "Тутубіко", а прокурором не доведено завдання значних збитків державі чи територіальній громаді, а також не підтверджено факту безпідставного збагачення відповідача.
Дніпровська міська рада також вказує, що застосування запропонованого прокурором способу захисту фактично призвело б до стягнення коштів місцевого бюджету до державного бюджету, що не відповідає інтересам територіальної громади м. Дніпра.
З огляду на викладене, Дніпровська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кошля А. О., Демчина Т. Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 (повний текст рішення складено 19.03.2026) (суддя Васильєв О. Ю., м. Дніпро) у справі № 904/1491/25.
Витребувано матеріали справи №904/1491/25 у Господарського суду Дніпропетровської області.
15.04.2026 справа № 904/1491/25 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2026 призначено справу № 904/1491/25 до розгляду в судовому засіданні на 13.05.2026 об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 13.05.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.
Встановлені судом обставини справи.
24.07.2024 в електронній системі закупівель Prozorro Адміністрацією Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі послуг із благоустрою території напроти будинку № 54 по вул. Сонячна Набережна у м. Дніпрі (ідентифікатор закупівлі UA-2024-07-24-008311-a) з очікуваною вартістю 1 606 834,00 грн.
Участь у процедурі закупівлі взяв один учасник - ТОВ "Тутубіко", яке подало тендерну пропозицію в сумі 1 604 398,36 грн та було визначене переможцем закупівлі.
08.08.2024 між Адміністрацією АНД району Дніпровської міської ради як замовником та ТОВ "Тутубіко" як виконавцем укладено договір № 79, відповідно до якого виконавець зобов'язався надати послуги з благоустрою території напроти будинку № 54 по вул. Сонячна Набережна у м. Дніпрі, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги. Ціна договору становила 1 604 398,36 грн.
28.10.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою вартість договору зменшено на 47 919,25 грн. На виконання умов договору замовником сплачено ТОВ "Тутубіко" бюджетні кошти у сумі 1 556 678,81 грн.
При цьому судом установлено, що прокурор та позивачі не ставили під сумнів факт виконання робіт та не зазначали про неналежну якість чи неповне виконання ТОВ "Тутубіко" зобов'язань за договором.
27.11.2024 Східним офісом Держаудитслужби за результатами моніторингу процедури закупівлі оприлюднено висновок, відповідно до якого під час розгляду тендерної пропозиції ТОВ "Тутубіко" встановлено порушення вимог пункту 43 Особливостей здійснення публічних закупівель.
У висновку зазначено, що поданий ТОВ "Тутубіко" договір підряду № 37/03-24 від 04.03.2024, укладений із ТОВ "Транс Постач Ресурс", не є аналогічним договором у розумінні тендерної документації, а надані у складі тендерної пропозиції документи щодо виконання цього договору містять недостовірні відомості стосовно факту виконання відповідних робіт.
Прокуратура, посилаючись на наведені обставини, вказувала, що тендерна пропозиція ТОВ "Тутубіко" не відповідала вимогам тендерної документації та кваліфікаційним критеріям, установленим Законом України "Про публічні закупівлі", а тому замовник повинен був відхилити таку пропозицію відповідно до ст. 31 зазначеного Закону.
Також прокурор зазначав, що замовник, діючи як розпорядник бюджетних коштів, не здійснив належної перевірки достовірності документів, поданих учасником процедури закупівлі, хоча мав право звернутися за підтвердженням відповідної інформації до компетентних органів та установ відповідно до ч. 15 ст. 29 Закону України "Про публічні закупівлі".
На думку прокуратури, дії ТОВ "Тутубіко" щодо подання документів про наявність досвіду виконання аналогічних робіт свідчили про умисний характер поведінки, спрямованої на отримання перемоги у закупівлі та укладення договору за рахунок коштів місцевого бюджету.
Саме наведені обставини стали підставою для звернення керівника прокуратури до господарського суду з позовом про визнання спірного договору недійсним та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, за результатом розгляду прийнято оскаржуване рішення.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників позивачів, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позовних вимог керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (позивач-1) та Східного офісу Держаудитслужби (позивач-2) до Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тутубіко" (відповідач-2) про визнання недійсним договору та стягнення 1 556 678,81 грн відмовлено в повному обсязі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, яка відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є обов'язковим для врахування судами при вирішенні аналогічних правовідносин.
Суд звернув увагу на подібність правовідносин у справі № 904/1491/25 та справі № 922/3456/23, оскільки в обох випадках предметом спору є визнання недійсним договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Також суд врахував, що в обох справах закупівлі фінансувалися за рахунок коштів місцевого бюджету, а не державного бюджету, при цьому відсутні докази неналежного виконання договорів або неякісного надання послуг переможцем закупівлі.
Крім того, суд звернув увагу, що підставою позову в обох справах є порушення вимог законодавства про публічні закупівлі, а не встановлений обвинувальним вироком факт вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Саме по собі встановлення порушень законодавства у сфері публічних закупівель не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України необхідним є встановлення виняткових обставин, зокрема умислу сторони на порушення публічного порядку, спрямованості дій на досягнення протиправної мети, а також наявності істотного порушення державних чи суспільних інтересів.
Посилання апелянта на подання ТОВ "Тутубіко" недостовірних документів у складі тендерної пропозиції саме по собі не свідчить про наявність підстав для застосування конфіскаційної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України. Матеріали справи не містять обвинувального вироку суду чи інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували вчинення посадовими особами відповідача кримінально караних дій, спрямованих на незаконне заволодіння бюджетними коштами.
Крім того, судом установлено, що спірний договір фактично виконаний, роботи прийняті замовником та оплачені, а прокурором і позивачами не заявлялося про неналежну якість, неповноту чи невиконання робіт. Отже, матеріалами справи не підтверджено завдання збитків державі чи територіальній громаді або безпідставного збагачення відповідача.
Доводи апелянта про те, що сам факт подання недостовірної інформації автоматично свідчить про спрямованість правочину проти інтересів держави та суспільства, є помилковими, оскільки фактично зводять будь-яке порушення законодавства про публічні закупівлі до підстави для застосування спеціальної конфіскаційної санкції, що не відповідає змісту ч. 3 ст. 228 ЦК України та принципу пропорційності.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції висновків Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України суд при виборі та застосуванні норми права враховує висновки Верховного Суду. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував саме актуальний правовий висновок Об'єднаної палати КГС ВС, у якому деталізовано критерії застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України з урахуванням принципу пропорційності та практики ЄСПЛ.
Посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, оскільки у наведених рішеннях не сформульовано висновку про обов'язкове застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у кожному випадку порушення законодавства про публічні закупівлі незалежно від характеру порушення, наслідків виконання договору та наявності істотної шкоди державним інтересам.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції, Верховний Суд звернув увагу на необхідність дотримання принципу пропорційності при застосуванні наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, а також на те, що сама лише наявність порушень законодавства про публічні закупівлі не є безумовною підставою для застосування конфіскаційної санкції.
Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, суд повинен оцінювати характер допущених порушень, наявність умислу сторін на порушення публічного порядку, фактичні наслідки виконання договору, реальність завданої шкоди державним чи суспільним інтересам, а також співмірність обраного способу захисту.
Підтримуючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що у даній справі прокурором не доведено завдання збитків державі або територіальній громаді, не встановлено факту неналежного виконання ТОВ "Тутубіко" спірного договору чи неякісного надання послуг, а також не надано обвинувального вироку суду щодо посадових осіб відповідача.
Суд також бере до уваги, що спірний договір фактично виконаний, роботи прийняті замовником та оплачені за рахунок коштів місцевого бюджету, при цьому позивачі не ставили під сумнів обсяг, якість чи результат виконаних робіт.
Сам по собі висновок органу державного фінансового контролю про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та можливе подання недостовірних документів у складі тендерної пропозиції не є достатньою підставою для застосування спеціальної конфіскаційної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК України, без встановлення виняткових обставин, істотної шкоди публічним інтересам та доведення умислу на порушення публічного порядку.
Крім того, суд враховує, що застосування наслідків, на яких наполягає прокурор, фактично призвело б до стягнення коштів, сплачених із місцевого бюджету за фактично виконані роботи, до державного бюджету, що не відповідає інтересам територіальної громади та не узгоджується з принципом справедливого балансу і пропорційності втручання у майнові права.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та застосування спеціальних наслідків недійсності правочину.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а тому підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ґрунтуються на припущеннях, спрямовані на переоцінку доказів та не містять належного правового обґрунтування. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 у справі № 904/1491/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 у справі № 904/1491/25 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 21.05.2026.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА
Суддя А. О. КОШЛЯ