12 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/3143/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Бенденжук Л.О.
відповідача - Черкасов І.Р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ПП "МЕГАТОН-2011" (вх.№753Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2025 у справі №922/3143/25 (повне рішення складено 10.12.2025 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Добреля Н.С.)
за позовом Харківської міської ради
до Приватного підприємства "МЕГАТОН-2011"
про стягнення коштів
Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "МЕГАТОН-2011", в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 864.279,49 грн за використання земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 210 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 за період з 16.03.2018 до 25.07.2019.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач є власником нерухомого майна, котре знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача; у період з 16.03.2018 до 25.07.2019 відповідач фактично користувався земельною ділянкою безоплатно, без договору оренди, а тому відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею і ці кошти на підставі частини першої 1212 ЦК України він зобов'язаний повернути позивачу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.2025 у справі № 922/3143/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного підприємства “МЕГАТОН-2011» (Україна, 61017, Харківська обл., м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 210, код ЄДРПОУ 37632259) на користь Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 864.279,49 грн за використання земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 210 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 за період з 16.03.2018 до 25.07.2019 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 12.964,19 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 знаходиться нерухоме майно, власником якого у спірний період був відповідач, що підтверджується витягом з реєстру нерухомості, при цьому договір оренди між позивачем та відповідачем з приводу передачі останньому в строкове платне володіння та користування Земельної ділянки для розміщення та обслуговування майна відповідача в період з 16.03.2018 до 25.07.2019 року не укладався, доказів протилежного матеріали справи не містятьё навпаки, договір оренди землі був укладений між позивачем та відповідачем лише 18.07.2019, а право оренди було зареєстроване 26.07.2019, орендна плата відповідачем позивачу за фактичне володіння і користування Земельною ділянкою почала сплачуватися лише в липні 2019, про що свідчить лист ГУДПС у Харківській області від 05.03.2025 №4695/5/20-40-04-07-12;
- утримання (збереження) відповідачем коштів у вигляді несплати орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем, а тому, враховуючи положення статті 1212 Цивільного кодексу України зазначені безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача;
- перевіривши розрахунки безпідставно збережених ПП "МЕГАТОН-2011" коштів за період з 16.03.2018 до 25.07.2019 в загальному розмірі 864.279,49 грн зі ставкою 4% від нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені відповідно до положень чинного законодавства. Доказів їх невідповідності та/або контррозрахунку матеріали справи не містять.
ПП "МЕГАТОН-2011" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2025 по справі № 922/3143/25 за позовом Харківської міської ради до Приватного підприємства “МЕГАТОН-2011» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 864 279,49 грн. за використання земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 210 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 за період з 16.03.2018 до 25.07.2019 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог Харківської міської ради до ПП “МЕГАТОН-2011».
Судові витрати по справі просить покласти на позивача.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- Харківська міська рада на підтвердження розрахунку безпідставно збережених коштів надала до суду Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.2019 та Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 620/0/45-19 від 22.03.2019, водночас, позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «МЕГАТОН-2011» на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки заявлені за період з 16.03.2018 до 25.07.2019, проте для здійснення належного та законного розрахунку у зазначений період необхідно використовувати інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що були отримані до16.03.2018 і могли надавати підстави використовувати офіційно зареєстровану інформацію саме за період з 16.03.2018 до 25.07.2019;
- у період з 01.03.2005 по 14.06.2019 діяв та був офіційно зареєстрований Договір оренди землі від 01.03.2005р. тієї самої земельної ділянки, укладений між Харківською міською радою та АТЗТ «СІНТЕЗ». За наявності діючого та офіційно зареєстрованого договору оренди землі позивач повинен довести, що він не отримував плати за землю. Крім того, ця обставина виключає також можливість стягнення з Приватного підприємства «МЕГАТОН-2011» безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 864 279,49 грн. за використання земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 210 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 за період з 16.03.2018 до 25.07.2019, оскільки обов'язок внесення плати за землю покладений на іншого суб'єкта;
- заявлена Харківською міською радою вимога щодо стягнення коштів в розмірі орендної плати в сумі 864 279,49 грн за використання земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 210 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 за період з 16.03.2018 до 25.07.2019 майже повністю припадає на період дії договору оренди, укладеного між Харківською міською радою та АТЗТ «СІНТЕЗ» (з 01.12.2006р. по 14.06.2019), отже, заявлений позов може вплинути на права та обов'язки АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАКРИТОГО ТИПУ «СІНТЕЗ» (З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ), як належного та законного землекористувача у спірний період, а оскільки АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЗАКРИТОГО ТИПУ «СІНТЕЗ» (З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ) не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд першої інстанції ;
- суд першої інстанції фактично прийняв судове рішення про права, інтереси та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі і зазначене згідно з п.4 ч.3 статті 277 Господарського процесуального кодексу є порушенням норм процесуального права та обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "МЕГАТОН-2011" (вх.№753Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2025 у справі № 922/3143/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.05.2026 о 12:30 год.
Також зазначеною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.
В судове засідання 12.05.2026 з'явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, а також представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як вказує позивач, Харківською міською радою був проведений комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова та встановлено, що відповідачу в період з 16.03.2018 до 30.12.2022 належали на праві власності нежитлові будівлі (виробничо-складські будівлі) літ. "Б-1" загальною площею 1.637,6 кв. м, літ. "В-1" загальною площею 288,9 кв. м, літ. "Г-1" загальною площею 13,1 кв. м та нежитлові приміщення першого поверху №1-:-33, 48-:-67, другого поверху №1-:-80, третього поверху №1-:-31, четвертого поверху 1-:-36 загальною площею 9.943,4 кв. м в нежитловій будівлі (виробничо-складські будівлі) літ. "А-4", а також в період з 22.07.2021 до 30.12.2022 - нежитлові приміщення 1-го поверху №34-:-46 загальною площею 198,8 кв. м в літ. "А-4". Вказані нежитлові будівлі (далі - Майно) знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 210, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2025 №418861569.
Майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 загальною площею 1.7840 га, яка є власністю територіальної громади м. Харкова (далі - Земельна ділянка).
Між Харківською міською радою та ПП "МЕГАТОН-2011" був укладений Договір оренди землі від 18.07.2019, за умовами якого позивач як орендодавець надав, а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної , машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 6310137200602:034:0007, яка розташована м. Харків, вул. Велика Панасівська, 210, строком на п'ять років. Право оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 26.07.2019.
Відповідно до листа ГУДПС у Харківській області від 05.03.2025 №4695/5/20-40-04-17-12 ПП "МЕГАТОН-2011" за липень-грудень 2019 задекларовано до сплати за земельну ділянку площею 1,7840 га 279.598,68 грн (за липень - 10.419,83 грн, за серпень-грудень 2019 - 53.835,77 грн щомісячно).
Як стверджує позивач, у період з 16.03.2018 до 25.07.2019, тобто з моменту набуття права власності на майно та до реєстрації права оренди, відповідач використовував земельну ділянку без виникнення права власності або користування на неї, що свідчить про порушення прав та інтересів Харківської міської ради та є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підлягала б сплаті в разі укладення договору оренди.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів керується таким.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України).
При цьому, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Оскільки, відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Згідно із ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
У постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої.
Таким чином Верховний Суд дійшов висновку, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти.
Так, відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Як свідчать матеріали справи, спірна земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав з 12.05.2005 і належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Зазначена обставина підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.2019 №НВ-6310566042019, згідно з якимземельна ділянка площею 1,7840 га по вул. Великій Панасівській, 210 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 зареєстрована 12.05.2005 в Харківській регіональній філії ДП "Центр Державного земельного кадастру". Вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "А-4".
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Як вже зазначалося, оскільки відповідач у спірний період не був власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не був суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що знаходження на спірній земельній ділянці у період з 16.03.2018 до 25.07.2019 року майна, що належить відповідачу, за відсутності у нього у вказаний період титульного права на цю земельну ділянку призвело до утримання (збереження) відповідачем коштів у вигляді несплати орендної плати за користування земельною ділянкою за рахунок їх неодержання позивачем, а тому, враховуючи положення статті 1212 Цивільного кодексу України зазначені безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.
Зі змісту статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що необхідними умовами для її застосування є 1) набуття або збереження майна; 2) набуття за рахунок іншої особи (одночасне набуття майна однією особою і збіднення іншої); 3) відсутність правової підстави.
Таким чином, обов'язковою умовою виникнення зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого) та обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №906/456/19).
З цього випливає, що якщо кошти надійшли до власника землі та бюджету, то підстави задоволення кондикційного позову до землекористувача відсутні, навіть якщо за користування землею платить третя особа.
Так, Харківська міська рада на підтвердження права власності та реєстрацію договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007 до позовної заяви надала інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2025.
Згідно із записом про інше речове право номер 32034079 на сторінці 5 інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2025 був офіційно зареєстрований Договір оренди землі від 01.03.200., укладений між Харківською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями). Водночас, згідно із записом про зміни іншого речового права номер 32034079 зазначене право оренди земельної ділянки було припинено 14.06.2019 на підставі укладеної 14.06.2019 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями) Угоди про розірвання Договору оренди землі від 01.03.2005.
Відповідно до статті 1 Закону України «про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Враховуючи вищенаведені норми, оренда землі за своєю суттю є оплатною і формалізуючий таку оренду договір оренди землі є оплатним, а тому наявність діючого у певний період договору оренди землі безсумнівно передбачає наявність у орендаря обов'язку сплачувати у вказаний період орендну плату, встановлену договором.
Отже, у період з 01.03.2005 по 14.06.2019 (який значною мірою охоплює спірний період) діяв та був офіційно зареєстрований Договір оренди землі від 01.03.2005, укладений між Харківською міською радою, орендодавцем, та Акціонерним товариством закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями), предметом якого була оренда спірної земельної ділянки (з кадастровим номером 6310137200:02:034:0007) і який вочевидь встановлював обов'язок орендаря (Акціонерного товариства закритого типу «Сінтез») сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Також відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.
Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, позивач, подаючи кондикційний позов у даній справі, повинен був довести, що збереження відповідачем у спірний період коштів у вигляді несплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою обумовило неотримання цих коштів позивачем, тобто що безпідставне збереження коштів в майновій сфері позивача із необхідністю та невідворотністю потягнуло за собою зменшення (відсутність збільшення) у майновій сфері позивача.
При цьому довести вказану обставину позивач мав з урахуванням обставини дії протягом значної частини спірного періоду Договору оренди землі від 01.03.2005, який передбачав сплату орендної плати Акціонерним товариством закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями) і для цього позивачеві необхідно було довести факт невиконання зазначеним орендарем свого обов'язку зі сплати орендної плати в цей період, тобто довести факт неотримання позивачем коштів протягом спірного періоду від Акціонерного товариства закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями).
Відповідач таких доказів подати не може, оскільки не є стороною спірних правовідносин, а також не повинен доважити підставу позову замість позивача.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (Постанова КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 909/887/18).
Необхідно зазначити, що сторонами Договору оренди землі від 01.03.2005 є позивач та особа, відмінна від відповідача - Акціонерне товариство закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями), а відповідач не є учасником правовідносин за цим Договором, у зв'язку з чим документація за таким Договором знаходиться поза його контролем, а тому саме позивач, як орендодавець за цим Договором, не приховуючи, мав надати всі наявні в нього докази щодо неотримання ним орендної плати за вказаним Договором та викласти повні і достовірні пояснення з цього питання. Однак позивачем зазначених дій вчинено не було.
Отже, позивачем не була доведена належними, допустимими, достовірними та достатньо вірогідними доказами обставина зменшення в його майновій сфері у зв'язку із збереженням відповідачем коштів у вигляді несплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, що виключає можливість задоволення поданого ним кондикційного позову..
Водночас, місцевий господарський суд при здійсненні розгляду справи не звернув уваги на обставину дії протягом значної частини спірного періоду договору оренди землі від 01.03.2005 та не надав їй жодної правової оцінки, що потягло за собою неправильне вирішення справи.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що Харківська міська рада на підтвердження розрахунку безпідставно збережених коштів надала до суду Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.07.2019 та Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 620/0/45-19 від 22.03.2019, водночас, позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «МЕГАТОН-2011» на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки заявлені за період з 16.03.2018 до 25.07.2019, проте для здійснення належного та законного розрахунку у зазначений період необхідно використовувати інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що були отримані до16.03.2018 і могли надавати підстави використовувати офіційно зареєстровану інформацію саме за період з 16.03.2018 до 25.07.2019
Проте, оскільки позивачем не доведена наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою у заявлений у позові період, то питання належності чи неналежності здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог не несе правового навантаження.
Також апелянт вказує, що протягом строку дії Договору оренди землі від 18.07.2019 ПП «МЕГАТОН-2011» як орендар належним чином подавало відповідні декларації та в повному обсязі сплатило орендну плату за весь період дії цього договору. Будь-яких зауважень щодо оплати від контролюючого органу - Державної податкової служби не надходило.
Однак питання добросовісного виконання відповідачем договору оренди землі від 18.07.2019 не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки не стосується спірного періоду та не впливає на наявність чи відсутність підстав для задоволення кондикційного позову.
Крім того, відповідно до частин 1 та 2 статті 50 ГПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою за період за період з 16.03.2018 до 25.07.2019, що, з огляду на принцип розумності (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) означає звільнення Акціонерного товариства закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями) від плати за користування цією земельною ділянкою за ту частину спірного періоду, яка охоплювалась дією договору оренди землі від 01.03.2005, тобто з 16.03.2018 по 14.06.2019.
Отже, рішення місцевого господарського суду безпосередньо вплинуло на права та обов'язки Акціонерного товариства закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями) як законного землекористувача у відповідний період, у зв'язку з чим місцевий господарський суд мав залучити зазначену особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, чого судом першої інстанції здійснено не було.
В даному випадку місцевий господарський суд прийняв рішення про права та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є порушенням норм процесуального права та обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
При цьому, процесуальне порушення - незалучення судом першої інстанції Акціонерного товариства закритого типу «Сінтез» (з іноземними інвестиціями) до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору мало безповоротний характер (з відповідача згідно з цим рішенням були стягнуті 864.279,49 грн як безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою), а тому залучення вказаної юридичної особи до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стадії апеляційного перегляду справи не призводить до виправлення порушення, тому є недоцільним.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду ухвалене без повного дослідження обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права та процесуального, у зв'язку з чим вказане рішення необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ПП "МЕГАТОН-2011" (вх.№753Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2025 у справі №922/3143/25 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2025 у справі №922/3143/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Приватного підприємства “МЕГАТОН-2011» (Україна, 61017, Харківська обл., м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 210, код ЄДРПОУ 37632259) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 15 557,03 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.05.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко