ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 травня 2026 року Справа № 903/45/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Василишин А.Р.
суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
прокурора Рункевич І.В.
позивача Волинської обласної ради - не з'явилися
позивача Волинської обласної державної (військової) адміністрації - не з'явилися
позивача Західного офісу Держаудитслужби - не з'явилися
відповідача Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради - адв. Тарасюк Т.А.
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" - пред-к Мірчук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"
на рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2026 р.
постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 02.03.2026 р.
у справі № 903/45/25 (суддя Бідюк С.В.)
за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Західного офісу Держаудитслужби
до відповідачів:
1. Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 157 633,81 грн. безпідставно збережених коштів
Відповідно до рішення від 18.02.2026 р. у справі № 903/12/25 Господарський суд Волинської області задоволив позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Західного офісу Держаудитслужби. Суд ухвалив рішення про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 01.09.2021 р., № 3 від 20.10.2021 р. та б/н від 12.11.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288, укладеного 26.01.2021 р. Комунальним підприємством "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут". Також згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Волинської обласної ради в дохід обласного бюджету Волинської області 157633,81 грн. безпідставно збережених коштів.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким позов прокурора залишити без розгляду.
Вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним дослідженням всіх обставин справи, а саме - доводить, що прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснював захисту або робив це неналежно.
Посилається на норми ст. 11, 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 р. № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначає, що на час розгляду справи № 903/45/25 у підготовчому провадженні вже було прийнято рішення Конституційного Суду України про те, що окремі норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» суперечать Конституції України, тому звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення подання до Конституційного Суду України не є актуальним.
Доводить таким чином, що норми, які надавали б право прокурору звертатись до суду в інтересах держави замість відповідних суб'єктів владних повноважень не відповідають Конституції, тому згідно зі статтею 11 ГПК суд не вправі їх застосовувати.
Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження був зобов'язаний перевірити правомірність звернення прокурора з позовом з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24). У зв'язку з цим скаржник вважає, що позовну заяву подано особою, яка не має права її підписувати, і тому після відкриття провадження суд повинен був згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишити позов без розгляду.
Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2026 р. у справі № 903/45/25 та залишити без розгляду позовну заяву Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби, до Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 157633,81 грн. безпідставно збережених коштів.
Позивач Волинська обласна рада подав заяву про проведення засідання без участі представника позивача та одночасно пояснює, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Просить здійснювати апеляційний розгляд справи № 903/45/25, призначений на 19 травня 2026 року, та всі наступні судові засідання без участі представника Волинської обласної ради, за наявними в ній матеріалами.
Заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, натомість підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Зазначає, що при зверненні з позовом до суду прокурор обґрунтував підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді із чітким визначення усіх обов'язкових умов, за наявності яких допускається застосування такого заходу реагування.
Вважає безпідставними посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 р. № 6-р(ІІ)/2025 та зауважує, що Конституційний Суд України у п. 3 свого рішення зазначив про те, що окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
Таким чином, вважає, що звернення прокурора з позовом у справі № 903/45/25 цілком узгоджується з чинними нормами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та зазначеним рішенням Конституційного Суду України.
Звертає увагу, що в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" покликається виключно на відсутність у прокурора повноважень для звернення з позовом до суду, а саме у контексті рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 р. № 6-р(ІІ)/2025 і жодних інших доводів по суті спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" не наводить.
Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" залишити без задоволення з підстав необґрунтованості скарги, а оскаржуване судове рішення у справі № 903/45/25 - без змін.
Позивач Західний офіс Держаудитслужби подав письмові пояснення та зазначає, що Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області як орган державного фінансового контролю може виступати стороною у судових справах лише за результатами проведених заходів державного фінансового контролю.
Відзначає, що враховуючи те, що Західним офісом Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області заходи державного фінансового контролю у підконтрольній установі Комунальному підприємстві «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради по процедурі закупівлі UA-2020-12-28-009919-с не проводилися, порушення не виявлялися та вимога про усунення порушень законодавства підконтрольній установі не направлялася, тому в Управління відсутні правові підстави для звернення з позовною заявою до Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та відсутні будь-які пояснення, що стосуються суті спору у справі № 903/43/25.
Також зауважує, що орган державного фінансового контролю не має права звертатися до суду із позовами про визнання недійсними додаткових угод про внесення змін до договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг.
Просить врахувати пояснення Західного офісу Держаудитслужби у справі № 903/45/25 і проводити розгляд справи в усіх судових засіданнях без участі представників Західного офісу Держаудитслужби.
Позивач Волинська обласна державна (військова) адміністрація та відповідач Комунальне підприємство "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради відзивів на апеляційні скарги не подали.
18.05.2026 р. відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" подав до Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 903/45/25 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п'ятої статті 4l Закону України «Про публічні закупівлі».
В обґрунтування заявленого клопотання скаржник/відповідач зазначає, що розгляд цієї господарської справи є об'єктивно неможливим до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26), оскільки предметом позову у цій господарській справі є правомірність укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, внаслідок чого вартість 1 кВт-год електроенергії сукупно зросла понад 10% від початкової ціни з одночасним зменшенням обсягів постачання. Правовою підставою для зміни істотних умов договору в цій частині (і ключовим аргументом, на якому базуються правові позиції сторін) є саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Тобто, законність дій сторін та чинність додаткових угод безпосередньо залежать від чинності та правомірності саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Вважає, що оскільки рішення господарського суду у цій справі не може бути ухвалене без попереднього визначення правового статусу оспорюваної норми Закону України «Про публічні закупівлі» найвищим органом конституційної юрисдикції, наявні всі ознаки об'єктивної неможливості розгляду цієї справи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
В судовому засіданні 19.05.2026 р. представник скаржника підтримав подане клопотання та просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3- 78/2026 (178/26). Прокурор в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі, пославшись на норми ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Представник відповідача Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради підтримала клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі № 903/45/25 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3- 78/2026 (178/26), відхиляє його з урахуванням наступного.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Колегія суддів, керуючись ч. 1 ст. 269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що наразі встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють апеляційному суду належним чином оцінити доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції ст. 11, 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 р. № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів відзначає при цьому, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині наявності/відсутності у прокурора повноважень для звернення з позовом до суду у даній справі та за результатом апеляційного розгляду просить залишити без розгляду позовну заяву прокурора. Натомість в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо неправильного застосування судом п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, у випадку визнання неконституційними норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» такі норми втратять чинність не раніше дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення.
З урахуванням наведених вище обставин та норм процесуального законодавства колегія суддів не встановила випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) як підстави для зупинення провадження у даній справі, тому клопотання скаржника/відповідача про зупинення провадження у справі № 903/45/25 колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.
Аналогічний висновок щодо відсутності підстав для зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3- 78/2026 (178/26) викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 р. у справі № 924/560/24, і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Позивачі Волинська обласна рада, Волинська обласна державна (військова) адміністрація та Західний офіс Держаудитслужби не забезпечили явку представників у судове засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 92 зв. , 93 у т.2/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, натомість позиція позивачів Волинської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби викладена в заявах по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивачів.
В судовому засіданні 19.05.2026 р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Прокурор в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Представник відповідача Комунального підприємства "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради підтримала доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «Волиньелектрозбут» та просила її задоволити.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників відповідачів та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
14.01.2021 р. на веб-порталі електронної системи публічних закупівель “Prozorro» Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради як замовником проведено відкриті торги із закупівлі електричної енергії (код ДК 021:2015: 09310000-5 - електрична енергія) обсягом 1600000 кіловат-годин з очікуваною вартістю 4080000 грн. (закупівля № UA-2020-12-28-009919-с). Джерело фінансування закупівлі - кошти обласного бюджету /а.с. 37 - 38 у т.1/.
За результатами проведення такої закупівлі 26.01.2021 р. КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради як споживач та ТОВ «Волиньелектрозбут» як постачальник уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 /а.с. 40 - 44 у т.1/. Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 13.2 договору, умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Додатком № 2 до договору є специфікація, відповідно до якої сторони погодили ціну (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год - 2,4 грн. /а.с. 46 у т.1/.
В подальшому КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ТОВ «Волиньелектрозбут» укладали додаткові угоди, якими змінювали ціну товару у бік збільшення, а саме:
- додатковою угодою № 2 від 01.09.2021 р. з 01.09.2021 р. збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,604523 грн або на 8,5 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору /а.с. 49 у т.1/;
- додатковою угодою № 3 від 20.10.2021 р. з 01.10.2021 р. збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,829479 грн або на 17,89 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору /а.с. 52 у т.1/;
- додатковою угодою від 12.11.2021 р. з 01.11.2021 р. збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,076908 грн або на 28,2 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору /а.с. 55 у т.1/.
ТОВ «Волиньелектрозбут» на виконання умов договору поставив КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради 1309626 кВт/год електроенергії на загальну суму 3300911, 41 грн., що підтверджено актами приймання-передачі, які підписані сторонами /а.с.77-86 зв. у т.1/.
КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради сплатило TOB Волиньелектрозбут» загалом 3300911, 41 грн. /а.с. 87 - 93 у т.1/.
У позовній заяві прокурор пояснює, що метою звернення до суду з позовом є захист інтересів держави, порушених унаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу. Доводить, що оспорювані додаткові угоди № 2 від 01.09.2021 р., № 3 від 20.10.2021 р. та від 12.11.2021 р. укладені з порушенням порядку, який встановлено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто - збільшено ціну електричної енергії більше як на 28 % за відсутності визначених законом умов для збільшення вартості одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.
Прокурор пояснив, що підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів.
Так, суду надані :
- лист Луцької окружної прокуратури від 28.08.2024 р. № 53-7668вих /а.с. 104 - 106 у т.1/ направлений до Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Західного офісу Держаудитслужби, яким прокурор повідомив відповідні органи про наявність підстав для визнання недійсними у судовому порядку додаткових угод № 2 від 01.09.2021 р., № 3 від 20.10.2021 р. та б/н від 12.11.2021 р. до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 від 26.01.2021 р. та просив повідомити прокуратуру про вжиті та заплановані заходи щодо визнання недійсними таких додаткових угод та стягнення з ТОВ «Волиньелектрозбут» до бюджету безпідставно отриманих коштів за такими угодами;
- листом від 09.09.2024 р. № 1348/47/2-24 Волинська обласна рада повідомила прокурора, що нею заходів щодо усунення виявлених прокурором порушень не вживалося. Одночасно обласна рада зазначила, що з метою оперативного вирішення цієї справи, не заперечує проти представництва Луцькою окружною прокуратурою інтересів держави в суді /а.с. 109 у т.1/;
- листом від 10.09.2024 р. № 130317-17/2148-2024 Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області повідомило прокурора про те, що орган державного фінансового контролю не має права звертатися до суду із позовами про визнання недійсними додаткових угод про внесення змін до договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг /а.с. 107 зв. - 108 у т.1/;
- листом від 23.09.2024 р. № 7896/54/2-24 Волинська обласна військова адміністрація повідомила прокурора про те, що з метою вжиття заходів та з'ясування усіх обставин Управлінням охорони здоров'я обласної державної адміністрації відібрано пояснення від КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та після отримання додаткової інформації Волинська обласна військова адміністрація, в межах повноважень, визначених законодавством розгляне питання щодо вжиття заходів з порушеного питання /а.с. 108 зв. у т.1/;
- листом від 06.12.2024 р. № 53-10469вих /а.с. 109 зв. - 112 у т.1/ Луцька окружна прокуратура просила Волинську обласну державну (військову) адміністрацію надати додаткову інформацію про вжиті заходи, в тому числі цивільно-правового характеру, щодо визнання недійсними у судовому порядку додаткових угод до договору № 23-21/288 від 26.01.2021 р., якими збільшувалася ціна за одиницю товару, та щодо стягнення із ТОВ «Волиньелектрозбут» до бюджету коштів, безпідставно отриманих за такими угодами;
- листом від 19.12.2024 р. № 10413/54/2-24 Волинська обласна військова адміністрація повідомила прокурора, що у разі наявності правових підстав для представництва в судовому порядку Луцькою окружною прокуратурою інтересів держави в особі Волинської обласної державної адміністрації від порушень, пов'язаних із неправомірним та неефективним використанням бюджетних коштів, облдержадміністрація не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах /а.с. 112 зв. - 113 у т.1/;
- листом від 23.12.2024 р. № 53-10951вих-24 Луцька окружна прокуратура повідомила Волинську обласну раду, Волинську обласну державну (військову) адміністрацію та Західний офіс Держаудитслужби про пред'явлення позову в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, ТОВ «Волиньелектрозбут» про визнання недійсними додаткових угод до укладеного Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 від 26.01.2021 р. (процедура закупівлі: UA-2020-12-28-009919-е), а саме: додаткової угоди № 2 від 01.09.2021 р., додаткової угоди № 3 від 20.10.2021 р., додаткової угоди від 12.11.2021 р. та стягнення надміру сплачених коштів /а.с. 133 у т.1/. Позивачі на таке повідомлення не відреагували.
Під час розгляду справи № 903/45/25 у суді першої інстанції позивачі Волинська обласна рада, Волинська обласна державна (військова) адміністрація та Західний офіс Держаудитслужби у заявах по суті спору підтримували поданий прокурором позов.
Задоволивши позов, суд першої інстанції виснував, зокрема, що прокурор, дотримавшись вимог ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Західного офісу Держаудитслужби. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не встановила підстав для залишення позову без розгляду з підстави підписання позовної заяви особою, яка не має права підписувати її відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, враховуючи наступне.
Відповідно до норм ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої ст..23 Закону України «Про прокуратуру»).
Отже, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).
Позивач Волинська обласна рада є належним органом місцевого самоврядування, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Так, статтею 143 Конституції України визначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи. Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Волинська обласна рада є засновником Комунального підприємства «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та власником його майна. Міська рада фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, і з урахуванням вищенаведеного колегія суддів висновує, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
Відповідно до висновків, викладених у постанові КАС Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 815/1216/16, комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримані комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Враховуючи те, що засновником та власником КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради відповідно до статуту є Волинська обласна рада /а.с. 114 - 120 у т.1/, прокурор доводить, що укладенням оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу порушені матеріальні інтереси ради, оскільки з урахуванням додаткових угод КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради здійснено надмірну сплату коштів в розмірі 157633,81 грн.
З урахуванням вищезазначеного Волинська обласна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Волинської обласної ради, тому прокурор правильно визначив Волинську обласну раду позивачем у спірних правовідносинах.
Також, відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 указаного Закону відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Волинську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 р. № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» визначено, що військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що Волинська обласна державна (військова) адміністрація також є органом, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Разом з тим, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 р., визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до норм ст. 2, 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, дотриманням законодавства про закупівлі. Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України (далі по тексту - Положення) Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Згідно з пп. 20 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Отже, Західний офіс Держаудитслужби наділений контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже - є суб'єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері.
Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» обґрунтував необхідність представництва інтересів держави тим, що компетентні органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Волинська обласна рада, Волинська обласна державна (військова) адміністрація та Західний офіс Держаудитслужби не відреагували на стверджуване порушення. Звертаючись до відповідних органів до подання позову, прокурор надав їм можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентними органами таких заходів протягом розумного строку після повідомлення прокурора про стверджуване порушення, кваліфікується як бездіяльність відповідних органів та є достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Колегія суддів погоджується із таким обґрунтуванням бездіяльності відповідних органів і звертає увагу, що Волинська обласна рада, Волинська обласна державна (військова) адміністрація та Західний офіс Держаудитслужби знали про порушення інтересів держави, яке полягало у неправомірному збільшенні ціни електричної енергії, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, натомість жодних заходів не вжили для захисту таких порушених інтересів і не зверталась до суду з відповідним позовом протягом тривалого періоду часу, а також у розумний строк після повідомлення прокурора про стверджуване порушення.
Наведені обставини є достатнім обґрунтуванням бездіяльності компетентних органів та підставою для представництва прокурором інтересів держави відповідно до норм ч.4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру».
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025), оскільки відповідно до резолютивної частини вказаного рішення окремі норми абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», втрачають чинність із 01 січня 2027 року. При цьому таке рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності таких окремих норм абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру", визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Аналогічний висновок щодо відсутності підстав для застосування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) до правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих норм абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Плати Верховного Суду від 10.12.2025 р. у справі № 344/12305/18 та у постанові Верховного Суд від 11.02.2026 р. у справі № 925/1282/23, і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Отже, доводи скаржника колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2026 р. у справі № 903/45/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і не встановлено підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 18.02.2026 р. у справі № 903/45/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 903/45/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений 21.05.2026 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.