вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" травня 2026 р. Справа№ 927/599/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
від Київської міської прокуратури: Биховцова О.А.;
від Козелецької окружної прокуратури: не з'явились;
від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області: не з'явились;
від Деснянської селищної ради: Адаменко С.Л.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 (повний текст складено 07.11.2025)
у справі № 927/599/25 (суддя Сидоренко А.С.)
за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури
в інтересах держави в особі
Державної екологічної інспекції у Чернігівській області
до Деснянської селищної ради
про стягнення 7 991 907,00 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
10.06.2025 керівник Козелецької окружної прокуратури (далі - прокурор) сформував у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просив Господарський суд Чернігівської області стягнути з Деснянської селищної ради (далі - Рада) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі - Інспекція) 7 991 907,00 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в межах Регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Міжрічинський» (далі - Парк) на землях Ради.
На обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що в ході проведеного 27.07.2022 огляду місця події за участі лісничого Морівського лісництва ДП «Чернігівський лісгосп» встановлено факт незаконної порубки 150 дерев сосни, у т. ч. сухостійних дерев, та здійснено обміри пнів. Досудовим розслідуванням встановлено, що незаконну порубку 5 сухостійних дерев породи «Сосна звичайна», з яких діаметром на пні: 18 см - 1 пень, 22 см - 1 пень, 26 см - 3 пні, в лісовому масиві неподалік с. Короп'є в адміністративних межах Деснянської об'єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області на території Парку 27.07.2022 в другій половині дня здійснив ОСОБА_1 , чим заподіяв державі істотну шкоду на суму 14 201,00 грн. Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 28.09.2022 ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 246 КК України та з нього стягнуто за позовом прокурора 14 201,00 грн шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки 5 дерев. Щодо незаконної порубки ще 145 дерев, чим заподіяно державі істотну шкоду, постановою прокурора матеріали кримінального провадження за вказаним фактом виділені в окреме провадження за №12022270350000320 від 23.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України. Проте в ході розслідування кримінального провадження №12022270350000320 від 23.08.2022 осіб, які вчинили незаконну порубку 145 дерев, не встановлено, кримінальне провадження 22.08.2023 закрито. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцем події - незаконної вирубки є територія Парку. Парк створений рішенням Чернігівської обласної ради від 20.06.2002 на території Козелецького району площею 87 672,9 га для збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів українського Полісся та задоволення рекреаційних потреб населення. Парк є природоохоронним рекреаційним об'єктом місцевого значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Згідно з Положенням про Парк, затвердженим наказом директора Дерпартаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації №97 від 17.10.2019, та охоронним зобов'язанням №7/38-578 від 01.11.2019, затвердженим Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, Раді передано під охорону та дотримання встановленого режиму використання частину території Парку загальною площею 30 428,22 га, яка розташована в адміністративних межах Карпилівської сільської ради (3110,49 га), Короп'ївської сільської ради (2266,83 га), Косачівської сільської ради (21792,53 га), Морівської сільської ради (3258,37 га), що увійшли до Деснянської об'єднаної територіальної громади. У свою чергу Рада як землекористувач (землевласник) взяла під охорону вказаний заповідний об'єкт і зобов'язалася зберегти його та дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду, у тому числі положення про нього; не здійснювати у межах території (об'єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об'єкт) природно-заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об'єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження території (об'єкта), що перебуває у його користуванні (власності). На даний час шкода у розмірі 7 991 907 грн, завдана державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, не відшкодована.
За відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Ради, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев. І саме відповідач як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, що був переданий під охорону, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення.
Позиції учасників справи.
Рада надала відзив на позовну заяву, у якому проти заявлених до неї вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні.
Рада зазначила, що у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення Росії не мала доступу до лісових масивів та відповідного природоохоронного контролю, просила суд врахувати відсутність вини у завданні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок форс-мажорних обставин та об'єктивної неможливості забезпечити охорону та збереження об'єкта, що перебуває у його користуванні у період з 24.02.2022 по 27.07.2022. Також Рада зазначила, що охоронне зобов'язання №7/38-578 від 01.11.2019, затверджене Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, у неї (Ради) відсутнє.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 позов керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Інспекції до Ради про відшкодування шкоди в розмірі 7 991 907,00 грн задоволено повністю. Стягнуто з Ради на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській 7 991 907,00 грн шкоди; стягнуто з Ради на користь Чернігівської обласної прокуратури 95 902,88 грн судового збору.
Суд встановив, що незаконна порубка дерев відбулася в межах території Ради і доказів протилежного відповідач не подав.
Суд зазначив, що за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Ради, у спірних правовідносинах наявні усі передбачені ч. 2 ст. 107 ЛК України умови для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач як орган місцевого самоврядування у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.
За висновком суду, протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідного фонду. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025, Рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову Козелецької окружної прокуратури; судові витрати покласти на позивача.
Апелянт зазначає про відсутність доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями Ради та заподіяною шкодою. Суд встановив факт незаконної вирубки, але не довів, що саме дії чи бездіяльність Ради спричинили незаконну вирубку дерев. Немає прямих доказів того, що шкода виникла внаслідок неналежного виконання Радою охоронних обов'язків.
Скаржник вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст. 1166, 1173 ЦК України. Суд визнав відповідальність Ради без доведення усіх елементів складу правопорушення, що призвело до безпідставного задоволення позову.
Стверджуючи про порушення норм процесуального права Рада зазначає, що оскаржуване нею рішення ухвалено без належного дослідження доказів та оцінки її (Ради) заперечень, що є порушенням ст. 13, 74 ГПК України.
Позиції учасників справи.
Інспекція надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення; Інспекція наводить власні доводи на спростування доводів апеляційної скарги.
Рада надала відповідь на поданий Інспекцією відзив, у якому проти доводів відзиву заперечує, вважає доводи Інспекції необґрунтованими.
Козелецька окружна прокуратура надала пояснення, у якому вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним й обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними та необґрунтованими.
Також, з метою надати відповіді на поставлені апеляційним судом питання, Козелецька окружна прокуратура надала додаткові пояснення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/599/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 до надходження матеріалів справи №927/599/25.
24.12.2025 матеріали справи №927/599/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 апеляційну скаргу Ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі №927/599/25 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі №927/599/25. Розгляд справи призначено на 04.02.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 справа №927/599/25 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А. (у зв'язку з відпусткою судді Демидової А.М.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 прийнято апеляційну скаргу Ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі №927/599/25 до провадження у визначеному складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 відкладено судове засідання на 09.03.2026.
У судовому засіданні 09.03.2026 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 06.04.2026, про що повідомив Інспекцію відповідною ухвалою.
06.04.2026 колегія суддів у судовому засіданні оголосила перерву у розгляді справи до 18.05.2026 на підставі ст. 216 ГПК України.
06.04.2026 Рада подала клопотання про долучення доказів, у задоволенні якого суд відмовив у судовому засіданні 18.05.2026.
Суд зазначає, що оскільки рішення місцевого суду у даній справі було прийнято 28.10.2025, то відповідних документів (обставин), зокрема, листів від 01.04.2026 та від 02.04.2026 на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції не існувало.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Апеляційний перегляд рішення місцевого суду з урахуванням документів, які не існували станом на час ухвалення оскаржуваного рішення та, відповідно, не могли бути подані суду першої інстанції, фактично призвів би до перегляду справи по суті на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України.
З наведених підстав колегія суддів клопотання скаржника в частині, що стосується листів від 01.04.2026 та від 02.04.2026, залишає без задоволення та відхиляє його посилання на всі докази (обставини), що мали місце після прийняття оскаржуваного рішення місцевого суду.
Щодо інших доказів, долучених до клопотання, суд зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Рада зазначених вимог не дотрималась, такого обґрунтування у клопотанні не навела.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Парк створений рішенням Чернігівської обласної ради від 20.06.2002 на території Козелецького району площею 87672,9 га для збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів українського Полісся та задоволення рекреаційних потреб населення. Парк є природоохоронним рекреаційним об'єктом місцевого значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Згідно з Положенням про Парк, затвердженим наказом директора Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації №97 від 17.10.2019, та охоронним зобов'язанням №7/38-578 від 01.11.2019, затвердженим Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, Раді передано під охорону та дотримання встановленого режиму використання частину території Парку загальною площею 30 428,22 га, яка розташована в адміністративних межах Карпилівської сільської ради (31 10,49 га), Короп'ївської сільської ради (2266,83 га), Косачівської сільської ради (21 792,53 га), Морівської сільської ради (3 258,37 га), що увійшли до Деснянської об'єднаної територіальної громади.
27.07.2022 у лісовому масиві, що не переданий у постійне користування, за координатами 51.034363 30.805471 поблизу с. Короп'є Чернігівського (колишнього Козелецького) району Чернігівської області на території Парку було виявлено незаконну рубку 150 дерев сосни, у т. ч. сухостійних дерев.
Про зазначений факт було повідомлено Відділення поліції №1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Відомості про вказаний факт 28.07.2022 внесені до ЄРДР за №12022270350000275 від 28.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що незаконну порубку 5 сухостійних дерев породи «Сосна звичайна», з яких діаметром на пні: 18 см - 1 пень, 22 см - 1 пень, 26 см - 3 пні, в лісовому масиві неподалік с. Короп'є в адміністративних межах Деснянської об'єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області на території Парку 27.07.2022 в другій половині дня здійснив ОСОБА_1 , чим заподіяв державі істотну шкоду на суму 14 201,00 грн.
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 28.09.2022 ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 246 КК України та з нього стягнуто за позовом прокурора 14 201 грн шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки 5 дерев.
Щодо незаконної порубки ще 145 дерев, чим заподіяно державі істотну шкоду, постановою прокурора матеріали кримінального провадження за вказаним фактом виділені в окреме провадження за №12022270350000320 від 23.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
В ході розслідування кримінального провадження №12022270350000320 від 23.08.2022, осіб, які вчинили незаконну порубку 145 дерев, не встановлено, кримінальне провадження 22.08.2023 закрито.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової шкоди іншій особі.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні, а згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду, землі лісового фонду є складовими структурними елементами екомережі (ст. 5 Закону України «Про екологічну мережу України»).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про екологічну мережу України», екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
Збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі (ст. 4 Закону України «Про екологічну мережу України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЛК України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України (ст. 2 ЛК України).
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відносини щодо володіння, користування та розпоряджання лісами і, які спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України (ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Згідно зі ст. 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами (ст. 16 ЛК України).
Статтями 17-18 ЛК України встановлено, що у постійне та тимчасове користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства надаються на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
Обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів (ч. 2 ст. 19 ЛК України).
Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України).
Згідно з ч. 1 ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Відповідно до ст. 100 ЛК України порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.
Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (ст. 105 ЛК України).
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ч. 2 ст. 107 ЛК України).
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 цього ж Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Отже, згідно з ЛК України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають. Крім того, норма, закріплена у ч. 2 ст. 107 ЛК України, не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушення лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода.
Статтею 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначено, що порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у порушенні режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду; порушення вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст. 1166 ЦК України, а саме: будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
Отже, ЛК України, зокрема ч. 2 ст. 107 ЛК України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз ч. 2 ст. 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі №918/1356/23.
Суд встановив, що 27.07.2022 на ділянці місцевості лісу Морівського лісництва поблизу с. Короп'є за географічними координатами 51.034363 30.805471 виявлено 150 пнів дерев сосни, у зв'язку з чим 28.07.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022270350000275 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
23.08.2022 Козелецька окружна прокуратура своєю постановою виділила в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування №12022270350000275 від 28.07.2022 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України матеріали досудового розслідування за фактом незаконної порубки 145 дерев. У вказаній постанові, зокрема, зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що 27.07.2022 ОСОБА_1 в лісовому масиві неподалік с. Короп'є в адміністративних межах Деснянської об'єднаної територіальної громади на території Парку здійснив незаконну порубку 5 сухостійних дерев та не встановлено особу, яка здійснила незаконну порубку 145 дерев породи «Сосна звичайна», внаслідок чого державі заподіяна істотна шкода.
Чернігівське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області 23.08.2022 внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270350000320 за фактом незаконної порубки невстановленою особою 145 дерев в лісовому масиві неподалік с.Короп'є на території Парку, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.
Вироком Козелецького районного суду від 28.09.2022 у справі №734/1730/22 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України за незаконну порубку 5 дерев.
22.08.2023 слідчий СВ ВП №1 Чернігівського РУП ГУНП виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022270350000320 від 23.08.2022, у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Суд встановив, що місцем події - незаконної вирубки є територія Регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський». Листом Парку №01-07/37 підтверджено, що земельна ділянка за координатами 51.034363 30.805471 відноситься до господарської зони парку.
Згідно з Положенням про Парк, затвердженим наказом директора Дерпартаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації №97 від 17.10.2019 Парк створений рішенням Чернігівської обласної ради від 20.06.2002, загальна площ парку 78753,95 га, парк розташований у міжріччі Дніпра та Десни на території Козелецького та Чернігівського районів. Парк створений для збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів українського Полісся та задоволення рекреаційних потреб населення.
Згідно із охоронним зобов'язанням від 01.11.2019 №7/38-578 Департаментом екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА частину території Парку загальною площею 30428,22 га, яка розташована в адміністративних межах Карпилівської сільської ради (3110,49 га), Короп'ївської сільської ради (2266,83 га), Косачівської сільської ради (21792,53 га), Морівської сільської ради (3258,37 га), що увійшли до Деснянської об'єднаної територіальної громади, передано під охорону Раді.
Відповідальність органу місцевого самоврядування за шкоду, заподіяну лісу, передбачена нормами Закону, а прийняття чи неприйняття Охоронного зобов'язання Радою не змінює того факту, що Парк знаходиться в межах території Ради, що саме Рада є землекористувачем цієї території і саме на неї покладено обов'язок забезпечувати охорону лісових насаджень.
Матеріалами справи підтверджено, що незаконна порубка дерев відбулася в межах території Деснянської селищної ради. Доказів протилежного відповідач не надав.
У ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
За змістом пункту «ї» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
За відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Деснянської селищної ради Чернігівського району, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною 2 статті 107 ЛК України, для притягнення Ради до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідного фонду. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області на підставі матеріалів кримінального провадження №12022270350000320 від 23.08.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» №575 від 10.05.2022, провела розрахунок розміру завданої шкоди, яка становить 7 991 907,00 грн.
Суд першої інстанції також надав оцінку доводам відповідача в частині посилань на наявність форс-мажорних обставин та неможливості у зв'язку з цим виконувати покладені на нього обов'язки щодо охорони лісових насаджень у період з 24.02.2022 по 27.07.2022.
Суд критично поставився до поданих відповідачем доказів, оскільки вони тільки опосередковано можуть підтвердити твердження про неможливість виконання покладених на відповідача обов'язків в період з 24.02.2022 по 27.07.2022. Так, віднесення територій Чернігівської області до районів ведення бойових дій в період з 24.02.2022 по 31.12.2022 жодним чином не підтверджує, що відповідач в даний час не міг проводити свою діяльність, в т.ч. щодо забезпечити охорону лісових насаджень. Крім того, як свідчить офіційний сайт Деснянської громади, Рада у вказаний період функціонувала, виконавчий комітет приймав рішення. А отже, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
В апеляційній скарзі Рада не наводить доводів, за яких не погоджується з відповідними висновками місцевого суду.
З огляду на доводи апеляційної скарги суд зазначає, що у справі, яка розглядається, суд врахував наявність завданої шкоди, обов'язок Ради контролювати на своїй території додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища і фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов'язку, а також взаємозв'язок вказаних обставин.
З урахуванням ч. 2 ст. 107 ЛК України, за відсутності встановлених винних осіб, на Раду покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев. За таких підстав позовні вимоги керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Інспекції до Ради про відшкодування 7 991 907,00 грн шкоди є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Деснянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі №927/599/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі №927/599/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.05.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова