вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" травня 2026 р. Справа № 910/8977/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Журкевич М.В.
від відповідача: Фартушина В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець")
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 (повне рішення складено 30.12.2025) (суддя Плотницька Н.Б.)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 (суддя Плотницька Н.Б.)
у справі № 910/8977/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Димерська сонячна електростанція-1"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 17 842 140,35 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Димерська сонячна електростанція-1" (далі - ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", Гарантований покупець, відповідач) про стягнення 17 842 140,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 31.08.2017 № 14042/01 (далі також - Договір) у частині повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії за "зеленим" тарифом, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 15 008 199,32 грн, а саме: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - в розмірі 8 048 382,63 грн; за вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року - в розмірі 1 919 844,86 грн; за січень - липень 2024 року - в розмірі 5 039 971,83 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 168 443,66 грн інфляційних втрат та 665 497,37 грн 3 % річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/8977/25 позов задоволено повністю та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" 15 008 199,32 грн заборгованості, 2 168 443,66 грн інфляційних втрат, 665 497,37 грн 3 % річних та 214 105,68 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за договором від 31.08.2027 № 14042/01, у зв'язку із чим вимоги позивача визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 15 008 199,32 грн.
Перевіривши заявлені позивачем до стягнення з відповідача розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що такі здійснено у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, вони відповідають умовам Договору та є арифметично правильними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 168 443,66 грн інфляційних втрат та 665 497,37 грн 3 % річних визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
27.11.2025 ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/8977/25, в якій просило суд ухвалити додаткове рішення у даній справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, яким стягнути з ДП "Гарантований покупець" на користь позивача 62 500,00 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25 клопотання ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено та стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" витрати на правничу допомогу в розмірі 62 500,00 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу в розмірі 62 500,00 грн відповідає критерію співмірності із складністю справи і з обсягом наданих адвокатом позивача послуг, а також критерію реальності, розумності, співрозмірності та справедливості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати в повному обсязі та ухвалити нові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції проігноровано заперечення Гарантованого покупця проти вирішення спору в господарському суді; не надано будь-якої оцінки змісту заяви позивача про обрання порядку вирішення спорів від 12.03.2020; суд дійшов помилкового висновку про наявність у нього компетенції на вирішення даного спору, який суперечить умовам Договору та позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловленій у справі № 911/3765/23.
Також, за доводами скаржника, суд першої інстанції не врахував, що зобов'язання відповідача по розрахунковому періоду квітень 2022 року на суму 30 879,76 грн, у т.ч. ПДВ 5 146,63 грн, було припинено шляхом зарахування, на підтвердження чого суду надано лист позивача від 27.04.2023 № 27-04/23; судом не взято до уваги спеціальний характер норм Порядку № 641 та наявність заборгованості Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") перед Гарантованим покупцем, а також не прийнято доводи відповідача про те, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо забезпечення проведення остаточного розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом електричну енергію обумовлений 100 % оплатою ОСП (НЕК "Укренерго") послуги перед Гарантованим покупцем; у порушення вимог статті 50 Господарького процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом першої інстанції не залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - НЕК "Укренерго"; задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Благодатний"; суд першої інстанції не в повній мірі врахував доводи Гарантованого покупця, зокрема, в частині дії обставин непереборної сили.
Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25.02.2022 № 332 в частині наявності підстав для зменшення рівня розрахунку пропорційно сумі заборгованості, а також щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у цей період; на переконання скаржника, оскільки Гарантований покупець не порушив умов Договору, а здійснив розрахунки з позивачем належним чином, з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу та порядку оплати електричної енергії, відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі статі 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат підлягає коригуванню з урахуванням положень наказів Міненерго № 140, 206 та висновків ОП КГС ВС у справі № 910/4439/23.
Доводи скаржника в частині незгоди з ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням зводяться до того, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним у статтях 126, 129 ГПК України; позивачем не доведено, що витрати на правову допомогу були понесені фактично та що їх сума була обґрунтованою; справа не є складною, а подані позивачем документи під час розгляду справи місцевим господарським судом не були необхідними.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Євсікова О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.04.2026 об 11:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 09.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25; у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 12.05.2026 об 11:50.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 за заявою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про заміну учасника справи правонаступником у справі № 910/8977/25 замінено відповідача у даній справі - ДП "Гарантований покупець", його правонаступником Акціонерним товариством "Гарантований покупець".
Позиції учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні повністю, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, зазначаючи, зокрема, що згідно з п. 6.4 Договору саме позивачу належить право вибору місця розгляду спорів за Договором; у даному випадку відсутні передбачені п. 6.4 Договору № 14051/01 від 31.08.2017 умови для застосування арбітражу; посилання відповідача на заяву від 12.03.2020 не змінює природи застереження, така заява не перетворює факультативний механізм на обов'язковий і не позбавляє позивача права звернутися до суду, якщо він не обрав арбітраж саме для цього спору або якщо будь-яка з умов п. 6.4 Договору відсутня; відповідач не повідомив суд про те, що позивач 23.10.2020 подав відповідачу нову заяву про обрання порядку вирішення спорів, в якій визначив у межах порядку свого вибору за Договором вирішення спорів у господарському суді.
На переконання позивача, відповідач не має права зменшувати розрахунки з позивачем без належного обґрунтування та без дотримання процедурних вимог, що є порушенням принципів законності та справедливості; відповідач не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суми заборгованості за послуги із частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця в сумі 4 472 714,34 грн та за послуги з відшкодування вартості відхилення в сумі 145 619,61 грн; пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів; посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин свідчить лише про намагання відповідача уникнути відповідальності за порушення своїх грошових зобов'язань.
Щодо розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, позивач вказує, що діючи в межах принципу диспозитивності, має право обрати найефективніший спосіб розрахунку - на підставі остаточної суми заборгованості, актуальної станом на дату формування позову, відтак розрахунок було проведено на сукупність усіх невиконаних грошових зобов'язань, які склали єдиний борг відповідача, з урахуванням здійснених часткових оплат, відображених у матеріалах справи. Позивач вказує, що такий підхід є обґрунтованим, раціональним та відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, згідно з якою інфляційні втрати та 3 % річних можуть нараховуватись на зведену суму боргу без необхідності штучного поділу її на окремі часові проміжки.
Заперечуючи проти доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення, позивач наголошує на тому, що підготовка позову потребувала аналізу значного пакета документів, пов'язаних із правовідносинами сторін, відповідного об'єму часу для визначення правової позиції та складання позовної заяви, здійснення розрахунку позовних вимог, подання відповіді на відзив та участь у судових засіданнях. Усі наведені вище дії були необхідними та потребували значного часу для їх виконання. Також позивач звертає увагу суду на те, що витрати на правову допомогу (62 500,00 грн) становлять лише 0,35 % від суми задоволених позовних вимог (17 842 140,35 грн). На переконання позивача, наведене вище свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу є співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, а відповідачем у своїх запереченнях та апеляційній скарзі не доведено неспівмірність витрат позивача на правову допомогу.
Відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення у даній справі.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 12.05.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 31.08.2017 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" (ВАД) було укладено договір № 14042/01 (Договір).
У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до Договору.
Так, 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" (виробник за "зеленим" тарифом) укладено додаткову угоду № 310/01 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 №579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця". Також, сторони дійшли згоди статті 1-10 Договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 05.05.2020 № 1353/01/20, укладеної між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" (продавець за "зеленим" тарифом) (далі - Додаткова угода № 1353/01/20), за цим Договором продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Відповідно до пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20 сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Пунктом 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20 визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
У пунктах 2.4, 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20 сторонами погоджено, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20 продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Пунктом 4.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20 визначено, що гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; перераховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зелений" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року) (п. 7.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20).
Згідно з пунктом 1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 25.01.2024 № 524/07/24, укладеної між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" (продавець) (далі - Додаткова угода № 524/07/24), за цим Договором продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору.
За умовами пункту 2.3 Договору в редакції Додаткової № 524/07/24 продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку (пункт 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24).
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку (п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24).
Відповідно до п. 3.2, 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у родавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку.
Згідно з пунктом 4.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 гарантований покупець зобов'язаний: здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку; своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (п. 7.4 Договору в редакції Додаткової угди № 524/07/24).
На виконання умов Договору позивач у періоди: жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року, січень - липень 2024 року продав, а відповідач купив всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2 848 354 грн 09 коп., за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 1 262 166 грн 92 коп., за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 314 085 грн 79 коп., за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 894 795 грн 89 коп., за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 1 542 974 грн 21 коп., за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 2 332 744 грн 68 коп., за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 3 209 673 грн 17 коп., за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 3 413 781 грн 40 коп., за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 2 170 076 грн 12 коп., за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 2 496 020 грн 62 коп., за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 421 929 грн 85 коп., за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 1 660 315 грн 16 коп., за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 1 886 491 грн 20 коп., за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 2 485 019 грн 50 коп., за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 5 683 513 грн 15 коп., за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 5 559 397 грн 91 коп., за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 5 663 722 грн 48 коп., за вересень 2023 року від 30.09.2023 на суму 4 914 209 грн 52 коп., за січень 2024 року від 25.01.2024 на суму 309 264 грн 68 коп., за січень 2024 року від 31.01.2024 на суму 387 436 грн 75 коп., за лютий 2024 року від 29.02.2024 на суму 1 406 578 грн 51 коп., за березень 2024 року від 31.03.2024 на суму 3 033 823 грн 22 коп., за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 4 183 645 грн 31 коп., за травень 2024 року від 31.05.2024 на суму 6 631 406 грн 80 коп., за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 6 133 340 грн 93 коп., за липень 2024 року від 31.07.2024 на суму 7 137 372 грн 76 коп., та підписаними сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії: за травень 2022 року від 16.03.2023 на суму - (мінус) 365 271 грн 32 коп., за липень 2022 року від 16.05.2024 на суму 20 999 грн 61 коп., за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 22 335 грн 01 коп., за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 14 197 грн 95 коп.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що відповідач у порушення умов Договору та норм законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15 008 199,32 грн, а саме: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - в розмірі 8 048 382,63 грн; за вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року - в розмірі 1 919 844,86 грн; за січень - липень 2024 року - в розмірі 5 039 971,83 грн, яку позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивачем нараховано 2 168 443,66 грн інфляційних втрат та 665 497,37 грн 3 % річних.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв'язку з наявністю арбітражного застереження. Також, відповідач зазначив, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, положень Наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206 від 15.06.2022 та постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" (далі - Постанова НКРЕКП № 332). Окрім того, відповідач вказував, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Однак, оскільки за розрахункові місяці НЕК "Укренерго" не сплатила послугу в повному обсязі, вимоги позивача є передчасними.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний до 28.08.2025) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії.
Перевіряючи доводи скаржника щодо відсутності у суду першої інстанції компетенції на вирішення даного спору у відповідності до умов Договору та позиції Верховного Суду у справі № 911/3765/23, колегія суддів зазначає таке.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів, й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до положень пункту 6.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 продавець на свій вибір може передавати всі спори на розгляд до арбітражу за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ICC) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка) при виконанні одночасно таких умов:
1) продавець, в розумінні ГК України, є підприємством з іноземними інвестиціями;
2) під час укладення цього Договору продавець зазначив про обрання порядку вирішення спорів в арбітражі у заяві, що надається ним відповідно до пункту 2.2 глави 2 Порядку;
3) продавець забезпечив у повному обсязі оплату внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця.
Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено право продавця визначити порядок вирішення спорів, що виникають між сторонами Договору у зв'язку з договором купівлі-продажу чи на його підставі, в врбітражі, а для реалізації продавцем (ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1") свого права щодо передачі всіх спорів на розгляд до арбітражу за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ICC) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка) має бути дотримано одночасно вказані в п. 6.4 Договору умови.
Пунктом 6.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 сторони погодили, що в інших випадках, що не передбачені пунктами 6.1-6.5 цієї глави, усі спори розглядаються у Господарському суді України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Перевіряючи наявність підстав для передачі спорів на розгляд до арбітражу, колегією суддів встановлено, що станом на дату звернення позивача з позовом ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" не було підприємством з іноземними інвестиціями, що унеможливлює передачу спору на розгляд арбітражу. У зв'язку із цим, доводи скаржника про ненадання оцінки судом першої інстанції змісту заяви позивача про обрання порядку вирішення спорів від 12.03.2020 не впливають на неможливість передання спору на розгляд арбітражу. Разом із тим, заява від 12.03.2020, на яку посилається скаржник, не відповідає вимогам підп. 2 п. 6.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 в частині надання такої саме під час укладення цього Договору.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що формулювання п. 6.4 Договору надає продавцю (ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1") право вибору щодо передачі спорів на розгляд арбітражу, навіть за дотримання всіх трьох умов, у зв'язку із чим доводи скаржника щодо відсутності у суду першої інстанції компетенції на вирішення даного спору відхиляються за неспроможністю.
Доводи скаржника щодо ігнорування судом першої інстанції заперечення Гарантованого покупця проти вирішення спору в господарському суді, відхиляються колегією суддів як такі, що спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного рішення суду.
Щодо неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду у справі № 911/3765/23, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 903/154/19).
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Так, у справі № 911/3765/23, на неврахування правових висновків якої посилається скаржник, спір виник за позовом ДП "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі-Енерджи Генічеськ" про стягнення коштів.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 911/3765/23 вбачається, що у цій справі договір, який містить арбітражне застереження, і додаткова угода до нього укладені за участю іноземної юридичної особи. Спір виник стосовно виконання договору в редакції додаткової угоди. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі-Енерджи Генічеськ", сплачуючи внески, передбачені умовами договору та ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії", а ДП "Гарантований покупець", приймаючі такі платежі, зустрічними конклюдентними діями підтвердили чинність арбітражного застереження в договорі. Верховний Суд у постанові зауважив, що судами не встановлено обставин, за яких цей спір не може бути переданий на вирішення арбітражу.
Натомість у даній справі № 910/8977/25, яка переглядається апеляційним господарським судом, Договір укладено не за участю підприємства з іноземними інвестиціями, матеріали справи не містять доказів зазначення саме під час укладення Договору чи додаткових угод про обрання продавцем порядку вирішення спорів в арбітражі у заяві, що надається ним відповідно до пункту 2.2 глави 2 Порядку, а також доказів виконання позивачем обов'язку, встановленого Договором та ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії", щодо сплати внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця та прийняття їх сплати відповідачем.
Відтак, правовідносини, які виникли у справі № 911/3765/23, та в даній справі № 910/8977/25, що переглядається, не є подібними.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Відповідно до п. 10, 16, 72 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об'єкти суб'єктів господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, визначено порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено "зелений" тариф.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору у періоди: жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року, січень - липень 2024 року, позивач як продавець електроенергії за "зеленим тарифом" продав, а відповідач купив відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, на загальну суму 77 674 401,87 грн, що підтверджується наведеним вище актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії, підписаними сторонами.
Сторонами не заперечуються вартість та обсяг купленої електричної енергії у спірні періоди.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата електричної енергії, купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.
Відповідно до п. 10.1 Порядку в редакції, яка діяла до 26.01.2024, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО (адміністратор комерційного обліку), підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з п. 10.4 Порядку в редакції, яка діяла до 26.01.2024, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Виходячи з вищенаведеного, гарантований покупець зобов'язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Наведене відповідає правовому висновку щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом, викладеному в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
При цьому з 26.01.2024 Порядок діє в новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
У п. 11.4 Порядку в редакції, яка діє з 26.01.2024, встановлено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП (оператор системи передачі) відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановами НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022 (оприлюднена 12.09.2022), № 557 від 31.05.2022 (оприлюднена 01.06.2022), № 1190 від 20.09.2022 (оприлюднена 21.09.2022), № 473 від 14.03.2023 (оприлюднена 15.03.2023), № 858 від 30.04.2024 (оприлюднена 01.05.2024), № 896 від 08.05.2024 (оприлюднена 10.05.2024), № 946 від 15.05.2024 (оприлюднена 16.05.2024), № 76 від 21.01.2025 (оприлюднена 23.01.2025), № 193 від 11.02.2025 (оприлюднена 13.02.2025) та № 529 від 08.04.2025 (оприлюднена 10.04.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у спірні періоди.
Таким чином, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції листа позивача від 27.04.2023 № 27-04/23 щодо припинення зобов'язання відповідача по розрахунковому періоду квітень 2022 року на суму 30 879,76 грн, у т.ч. ПДВ 5 146,63 грн, з посиланням на переплату в листопаді 2022 року, колегією суддів відхиляються з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідних первинних документів за період листопад 2022 року на підтвердження факту наявності переплати та, відповідно, можливості її врахування.
Аргументи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції наявності заборгованості позивача перед відповідачем та, відповідно, права Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків, колегією суддів також відхиляються з огляду на таке.
Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.".
З правової конструкції підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в редакції постанови від 03.04.2024 № 652 вбачається, що законодавець наділив Гарантованого покупця саме правом на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, для реалізації якого Гарантований покупець мав вчинити певні дії.
Разом із тим, скаржником не доведено, що відповідач звертався до позивача з відповідною заявою про припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за Договором за спірні періоди відповідно до підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.
З огляду на наведене, право відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, передбачене підпунктом 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в редакції постанови від 03.04.2024 № 652, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за спірним Договором. Крім того, слід врахувати і те, що стягнення заборгованості позивача перед відповідачем не є предметом розгляду у даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24.
Щодо доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції особливостей регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом", колегія суддів зазначає, що такі доводи були правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінювали порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, а також не звільняли відповідача від обов'язку повного розрахунку. Відтак для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.04.2024 у cправі № 910/4439/23.
Отже, доводи скаржника щодо необхідності коригування розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням положень наказів Міненерго № 140 та № 206 та висновків ОП КГС ВС у справі № 910/4439/23 відхиляються судом апеляційної інстанції за неспроможністю.
Доводи скаржника в частині обов'язку Гарантованого покупця щодо оплати 100 % вартості електричної енергії, обумовленого 100 % оплатою ОСП (НЕК "Укренерго") послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, з посиланням на те, що зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, із самостійними предметами та суб'єктами.
Так, ані Договір, ані Порядок не містять умов та правил, які визначали б стан виконання Гарантованим покупцем обов'язків за Договором залежно від виконання НЕК "Укренерго" обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Договором саме на відповідача покладено обов'язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом. Тобто, договір від 31.08.2017 № 14042/01, укладений між позивачем та відповідачем, є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов'язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням зобов'язання третіми особами перед відповідачем, відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями НЕК "Укренерго" і виконанням своїх зобов'язань відповідачем перед позивачем за Договором.
Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.
У зв'язку із цим, також відхиляються доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилося у незалученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - НЕК "Укренерго", оскільки в обґрунтування підстав для залучення вказаної особи до участі у справі скаржник послався на те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останньої, однак скаржник належним чином не мотивує обставин, яким чином результати розгляду даної справи № 910/8977/25 впливають на права та обов'язки указаної особи. Крім того, колегія суддів вважає доречним, коли такі доводи про порушення норм процесуального права наводяться саме особою, яка вважає, що рішення у справі може стосуватися її прав та обов'язків, однак яка не була залучена до участі у справі. Водночас, скаржник стверджує про порушення прав особи, представником якої не є.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, за куплену у позивача за Договором у спірні періоди електричну енергію відповідач розрахувався частково, на момент судового розгляду місцевим господарським судом згідно з наявними в матеріалах справи доказами розмір неоплаченої електроенергії становив 15 008 199,32 грн, а саме: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - в розмірі 8 048 382,63 грн; за вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року - в розмірі 1 919 844,86 грн; за січень 2024 - липень 2024 року - в розмірі 5 039 971,83 грн.
Суд апеляційної інстанції, своєю чергою, перевіривши розрахунок суми основного боргу відповідача перед позивачем за спірні періоди, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 15 008 199,32 грн.
Колегія суддів зауважує, що допущена судом першої інстанції описка в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення щодо найменування продавця електричної енергії, з яким відповідач має здійснити остаточний розрахунок, не є підставою в розумінні ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі № 910/8977/25.
Також, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за Договором у зв'язку з дією обставин непереборної сили з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.10.2020 в справі № 904/5610/19.
Відповідно до пунктів 5.1-5.4 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за Договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Проте відповідач не надав відповідного сертифіката на підтвердження форс-мажорних обставин.
Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, слід зазначити, що цим листом Торгово-промислова палата засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
За наведеною правовою позицією лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин.
Враховуючи викладене, доводи скаржника про відсутність порушення ним умов Договору та здійснення розрахунків із позивачем належним чином, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіряючи доводи скаржника щодо неправильно здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила таке.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону).
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас ч. 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд із тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 1-1, 4 Порядку № 1078).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку № 1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком № 1078.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 роз'яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу "і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:
"Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ",
де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період із червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100 %, а не 99,99 % (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2 %, а не 101,19 %, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23 та від 17.012024 у справі № 910/18308/21.
Дослідивши наведені в позовній заяві ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлені позивачем періоди, а саме:
- щодо простроченої заборгованості за поставлену у періоди часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року електричну енергію за "зеленим тарифом" на суму 8 048 382,63 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати за час прострочення з 21.03.2023 по 17.07.2025;
- щодо простроченої заборгованості за поставлену у періоди часу вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий -липень 2023 року, вересень 2023 року електричної енергії за "зеленим тарифом" на суму 1 919 844,86 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати за час прострочення з 24.05.2024 по 17.07.2025;
- щодо простроченої заборгованості за поставлену у період часу січень - липень 2024 року електричну енергію за "зеленим тарифом" на суму 5 039 971,83 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати за час прострочення з 18.04.2025 по 17.07.2025.
Суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок позивачем здійснено стосовно заборгованості за кожний місяць після затвердження Регулятором вартості послуги та спливу строку остаточного розрахунку, а при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на існуючу суму боргу, позивачем здійснено заокруглення сукупних індексів інфляції до сотих (другим числом після коми є 0), а саме:
за квітень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,20;
за травень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,50;
за червень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,80;
за липень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 99,40;
за серпень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 98,60;
за вересень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,50;
за жовтень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,80;
за листопад 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,50;
за грудень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,70;
за січень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,40;
за лютий 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,30;
за березень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,50;
за квітень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,20;
за травень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,60;
за червень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 102,20;
за липень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,00;
за серпень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,60;
за вересень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 101,50;
за жовтень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 101,80;
за листопад 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 101,90;
за грудень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції 101,40;
за січень 2025 року застосовано сукупний індекс інфляції 101,20;
за лютий 2025 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,80;
за березень 2025 року застосовано сукупний індекс інфляції 101,50;
за квітень 2025 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,70;
за травень 2025 року застосовано сукупний індекс інфляції 101,30;
за червень 2025 року застосовано сукупний індекс інфляції 100,80.
З огляду на вимоги ч. 1 та 2 ст. 2, ч. 5 ст. 236 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок інфляційних втрат відповідно до викладеної вище методики Верховного Суду із заокругленням до десятих, нарахованих на суму боргу у вказані вище періоди, та не виходячи при цьому за межі періодів, визначених позивачем, встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційне збільшення в розмірі 2 168 443,66 грн та 3 % річних у розмірі 665 497,37 грн.
Отже, здійснений позивачем розрахунок є арифметично правильним, а здійснене позивачем заокруглення сукупних індексів інфляції до сотих, при тому, що другим числом після коми є 0, не впливає на правильність здійснення розрахунку інфляційних втрат.
Відповідні висновки апеляційного господарського суду, що заокруглення сукупних індексів інфляції до сотих, у випадку, що другим числом після коми є 0, не впливає на правильність здійснення розрахунку інфляційних втрат, були залишені без змін Верховним Судом у постанові від 23.04.2025 у справі № 910/5201/24.
Відтак, доводи скаржника щодо невідповідності здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.
Так само правомірним, з урахуванням ст. 126, 129 ГПК України, є задоволення судом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача 62 500,00 грн витрат на правничу допомогу, які відповідають характеру спірних правовідносин та обсягу матеріалів справи, реально витраченому адвокатом часу, а також принципам співмірності та розумності судових витрат.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
На підтвердження понесених витрат заявником було надано суду копії: договору про надання правової допомоги від 11.06.2025, укладеного між ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" та адвокатом Савченко Ольгою В'ячеславівною; завдання № 1 до договору про надання правничої допомоги № 1053 від 11.06.2025, згідно з яким вартість надання правничої допомоги складає 62 500,00 грн; акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.11.2025 з викладенням детального опису виконаних адвокатом робіт/наданих послуг у цій справі, в яких окремо зазначено кожну послугу, надану адвокатом, та кількість витраченого часу.
Таким чином, витрати ТОВ "Димерська сонячна електростанція-1" на професійну правничу допомогу у розмірі 62 500,00 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими.
Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Разом із тим, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
При цьому апеляційний господарський суд зважає на те, що відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У той же час, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач проти покладення на нього понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заперечував, посилаючись на їх неспівмірність із витраченим адвокатом часом та складністю справи.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Разом із тим, відповідачем як у запереченнях щодо заявлених позивачем судових витрат на професійну правову допомогу, так і в апеляційній скарзі не доведено неспівмірності заявлених до стягнення позивачем витрат у розмірі 62 500,00 грн із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є співмірним часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи, а заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 62 500,00 грн відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими і документально доведеними, та представником відповідача не доведено зворотного.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (правонаступник Державного підприємства "Гарантований покупець") залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 21.05.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков