21 травня 2026 року справа №360/1549/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Пивовар І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 р. у справі № 360/1549/25 (головуючий І інстанції К.О. Пляшкова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08 липня 2024 року № 909150164393 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03 червня 2025 року про перехід на інший вид пенсії, зарахувавши до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту “в» частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи у колгоспі імені Леніна (в подальшому СТОВ “Астрахань») з 23 червня 1984 року по 10 квітня 1985 року, з 01 червня 1987 року по 01 квітня 1997 року відповідно до довідки від 15 березня 2022 року № 15, виданої СТОВ “Астрахань», у СТОВ “Степ» з 02 квітня 1997 року по 07 листопада 2016 року відповідно до довідки від 15 березня 2022 року № 44, виданої СТОВ “Степ».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 08 липня 2024 року № 909150164393, від 10 липня 2024 року № 909150164393 та від 31 липня 2024 року № 909150164393 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 червня 2025 року про перехід на інший вид пенсії, зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи позивача у колгоспі “ім. Леніна» з 23 червня 1984 року по 10 квітня 1985 року та з 01 червня 1987 року по 01 квітня 1997 року, у СТОВ “Степ» з 02 квітня 1997 року по 07 листопада 2016 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування скарги зазначено, що суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо визначення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, що призвело до неправильного вирішення спору. Розв'язуючи даний спір, cудом не враховано доводи відповідача.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та з 07.06.2016 отримував пенсію, як особа з інвалідність III групи від загального захворювання. Страховий стаж заявника обчислено з урахуванням додаткового стажу відповідно до статті 24 Закону № 1058. Страховий стаж позивача складав 41 рік 6 місяців 15 днів (зараховано по 31.12.2021), в тому числі додатковий стаж - 5 років 3 місяці 6 днів.
При призначенні пенсії по інвалідності до страхового стажу зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 23.06.1984 по 10.04.1985 та з 01.06.1987 по 01.04.1997 в колгоспі «ім. Леніна».
За результатом розгляду заяви від 03.06.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено в розмірі пенсії за віком. Страховий стаж заявника з 03.06.2025 складає 36 років 3 місяці 9 днів (зараховано по 31.12.2021).
З 11.10.2017 призначення пенсій особам, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах та працювали на відповідних посадах, відбувається на підставі положень ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, відносно Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки, норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неврегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Скаржник зазначає, що норми статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на час розгляду заяви Позивача є чинними, не визнані неконституційними та не скасовані.
Наявний пільговий стаж позивача, а саме 14 років 4 місяці 24 дні не надає йому права на пенсію за віком на пільгових умовах ні за нормами пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ні за нормами пункту «в» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, Управління у спірних правовідносинах діяло послідовно, своєчасно, прозоро, виходячи з наданих йому законом повноважень.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7 Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам- машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві.
Судом не враховано доводи відповідача щодо підстав незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи в колгоспі «ім. Леніна» з 23.06.1984 по 10.04.1985, з 01.06.1987 по 01.04.1997 та у СТОВ «Степ» в якості тракториста - машиніста.
У трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 за періоди роботи: у колгоспі «ім. Леніна» відсутні записи про трудову участь у громадському господарстві, а саме прийнятий та виконаний встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві що є порушенням вимог пункту 6 Загальних положень № 310; у СТОВ «Степ» запис про посаду «механізатор», на яку прийнято заявника виправлено на посаду «тракторист» без дотримання вимог пункту 2.10 Інструкції № 58.
Відповідно до військового квитка в період роботи в колгоспі «ім. Леніна» ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 12.04.1985 по 10.05.1987.
За наданими заявником довідками про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.03.2022 № 15 та від 15.03.2022 № 44 не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 в якості тракториста з 23.06.1984 по 10.04.1985, з 01.06.1987 по 01.04.1997 у колгоспі «ім. Леніна» та з 02.04.1997 по 07.11.2016 у СТОВ «Степ», оскільки в зазначених довідках відсутні відомості про безпосередню зайнятість заявника у виробництві сільськогосподарської продукції та мають місце посилання на неіснуючі норми законодавства, а саме, ст.114 п. «В» Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також, зазначені підприємства розташовані на території Сєвєродонецької міської територіальної громади Луганської області.
Отже, пільговий стаж ОСОБА_1 обчислено за даними таблиці «Відомості по спецстажу» Реєстру застрахованих осіб, який складає 14 років 4 місяці 24 дні.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та з 07 червня 2016 року отримує пенсію по інвалідності, що підтверджено копією наданого в матеріали справи протоколу про призначення пенсії. Страховий стаж складає 31 рік 0 місяців 10 днів, додатковий стаж 10 років 6 місяців 4 дні.
Позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою від 03 червня 2025 року про перехід на інший вид пенсії, разом з якою надав: трудову книжку колгоспника від 23 червня 1984 року серії НОМЕР_1 ; військовий квиток від 12 квітня 1985 року серії НОМЕР_2 ; довідки від 15 березня 2022 року, видані СТОВ “Астрахань»: № 14 про періоди роботи в колгоспі “ім. Леніна» з відомостями про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь в колгоспному виробництві; № 15 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; № 16 про перейменування колгоспу “ім. Леніна»; № 17 та № 18 про заробітну плату; від 15 березня 2022 року № 44 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану СТОВ “Степ».
За заявою від 03 червня 2025 року ГУПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності, розмір пенсії обчислено в розмірі пенсії за віком. Страховий стаж заявника з 03 червня 2025 року складає 36 років 3 місяці 9 днів (протокол про перерахунок пенсії від 10 червня 2025 року).
Рішенням ГУПФУ в Луганській області від 08 липня 2024 року № 909150164393, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії - переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
У рішенні вказано, що за наданими документами страховий стаж складає 36 років 3 місяці 09 днів (враховано по 31 грудня 2021 року). Пільговий стаж за даними реєстру застрахованих осіб становить 11 років 11 місяців 11 днів.
До пільгового стажу в якості тракториста-машиніста не зараховано періоди роботи у колгоспі “імені Леніна» (в подальшому СТОВ “Астрахань») з 23 червня 1984 року по 10 квітня 1985 року, з 01 червня 1987 року по 01 квітня 1997 року відповідно до довідки від 15 березня 2022 року № 15, виданої СТОВ “Астрахань», у СТОВ “Степ» з 02 квітня 1997 року по 07 листопада 2016 року відповідно до довідки від 15 березня 2022 року № 44, виданої СТОВ “Степ», у зв'язку з невірно зазначеним посиланням на нормативні документи, які передбачають пільгове пенсійне забезпечення для даної професії, замість пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV зазначена стаття 114 пункт “в» Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Рішеннями ГУПФУ в Луганській області від 10 липня 2024 року № 909150164393 та від 31 липня 2024 року № 909150164393, які прийняті за заявою ОСОБА_1 від 03 червня 2025 року, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії - переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
У цих рішеннях вказано, що за наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 36 років 3 місяці 09 днів (враховано по 31 грудня 2021 року). Пільговий стаж за даними реєстру застрахованих осіб становить 14 років 4 місяці 24 дні.
До пільгового стажу в якості тракториста-машиніста не зараховано періоди роботи у колгоспі “ім. Леніна» (в подальшому СТОВ “Астрахань») з 23 червня 1984 року по 10 квітня 1985 року, з 01 червня 1987 року по 01 квітня 1997 року відповідно до довідки від 15 березня 2022 року № 15, виданої СТОВ “Астрахань», у СТОВ “Степ» з 02 квітня 1997 року по 07 листопада 2016 року відповідно до довідки від 15 березня 2022 року № 44, виданої СТОВ “Степ», у зв'язку з невірно зазначеним посиланням на нормативні документи, які передбачають пільгове пенсійне забезпечення для даної професії, замість пункту 3 частини другої статті 114 Закону зазначена стаття 114 пункт “в» Закону України “Про пенсійне забезпечення» та відсутністю інформації про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції, що передбачено абзацом четвертим пункту 20 Порядку 637.
Крім того у рішенні від 31 липня 2024 року № 909150164393 вказано, що відповідно до записів трудової книжки від 23 червня 1984 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 23 липня 1984 року по 01 квітня 1997 року працював трактористом у колгоспі “ім. Леніна» (в подальшому СТОВ “Астрахань») та в період з 02 квітня 1997 року по 07 листопада 2016 року працював трактористом у СТОВ “Степ». У трудовій книжці в записі про прийняття на роботу у СТОВ “Степ» наявні виправлення, а саме змінено професію “механізатора», на яку прийнято ОСОБА_1 , на “тракториста». Виправлення проведені без дотримання вимог пунктів 2, 10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58.
У трудовій книжці колгоспника - позивача у справі від 23 червня 1984 року серії НОМЕР_1 наявні такі записи про його роботу :
запис № 1 від 23 червня 1984 року - прийнятий в колгосп “ім. Леніна» (на рядові роботи) трактористом (протокол від 23 червня 1984 року № 7);
запис б/д та б/н про службу в армії з 12 квітня 1985 року по 10 травня 1987 року (військовий квиток);
запис № 2 від 08 червня 1987 року - направлений трактористом у тракторну бригаду № 1 (наказ від 08 червня 1987 року № 8);
запис № 3 від 28 січня 1995 року - колгосп “ім. Леніна» перетворено у Колективне сільськогосподарське підприємство “ім. Леніна» (рішення загальних зборів від 28 січня 1995 року);
запис № 4 від 29 січня 1995 року - переведений трактористом у механізований загін № 1 (наказ від 29 січня 1995 року № 1);
запис № 5 від 01 квітня 1997 року - звільнений з КСП “ім. Леніна» за переведенням до ТОВ “Степ» (протокол від 01 квітня 1997 року № 2);
запис № 6 від 02 квітня 1997 року - прийнятий на роботу до ТОВ “Степ» трактористом (протокол від 02 квітня 1997 року № 1);
запис № 7 від 07 листопада 2016 року - переведений сторожем у ТОВ “Степ» (наказ від 07 листопада 2016 року № 14/А);
запис № 8 від 24 лютого 2022 року - звільнений за згодою сторін (наказ від 24 лютого 2022 року № 40).
Дослідженням військового квитка від 12 квітня 1985 року серії НОМЕР_2 установлено, що в період з 12 квітня 1985 року по 10 травня 1987 року проходив військову службу.
Згідно із довідкою СТОВ “Астрахань» від 15 березня 2022 року № 14 ОСОБА_1 перебував членом колгоспу “ім. Леніна» з 23 червня 1984 року по 10 квітня 1985 року, з 01 червня 1987 року по 01 квітня 1997 року. Згідно з відомостями про кількість вироблених трудоднів, трудову участь у колгоспному виробництві, у 1984 році встановлено мінімум - 144, відпрацьовано - 88; у 1985 році встановлено мінімум - 70, відпрацьовано - 77; у 1987 році встановлено мінімум - 150, відпрацьовано - 178; у 1988 році встановлено мінімум - 280, відпрацьовано - 281; у 1989 році встановлено мінімум - 280, відпрацьовано - 281; у 1990 році встановлено мінімум - 280, відпрацьовано - 285; у 1991 році встановлено мінімум - 270, відпрацьовано - 271; у 1992 році встановлено мінімум - 270, відпрацьовано - 281, у 1993 році встановлено мінімум - 270, відпрацьовано - 281; у 1994 році встановлено мінімум - 270, відпрацьовано - 279; у 1995 році встановлено мінімум - 270, відпрацьовано - 270; у 1996 році встановлено мінімум - 270, відпрацьовано - 270; у 1997 році встановлено мінімум - 68, відпрацьовано - 16.
Згідно із довідкою СТОВ “Астрахань» від 15 березня 2022 року № 15 ОСОБА_1 працював повний робочий день в колгоспі “ім. Леніна» і за період з 23 червня 1984 року по 10 квітня 1985 року, з 01 червня 1987 року по 01 квітня 1997 року виконував роботи тракториста-машиніста у сільському господарстві, зайнятий повний робочий день на сільськогосподарських роботах. Безкоштовними відпустками за даний період роботи не користувався.
Згідно із довідкою СТОВ “Астрахань» від 15 березня 2022 року № 16 колгосп “ім. Леніна» перетворено у КСП “ім. Леніна» - згідно із загальними зборами уповноважених від 28.01.1995; КСП “ім. Леніна» переформовано у СТОВ “Астрахань» - рішення РДА від 07 березня 2000 року.
У довідках СТОВ “Астрахань» від 15 березня 2022 року № 17 та № 18 вказано інформацію про заробітну плату позивача за період з червня 1987 року по грудень 1991 року та з січня 1992 року по грудень 1996 року.
Згідно із довідкою СТОВ “Степ» від 15 березня 2022 року № 44 ОСОБА_1 працював повний робочий день у СТОВ “Степ» і за період з 02 квітня 1997 року по 07 листопада 2016 року виконував роботи тракториста-машиніста в сільському господарстві, зайнятий повний робочий день на сільгосп роботах.
Згідно із довідкою форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування) від 03 червня 2025 року в Реєстрі наявні відомості про роботу позивача з січня 1999 року по грудень 2021 року у СТОВ “Степ» (код страхувальника 23490573).
Також в Реєстрі наявні відомості про спеціальний стаж позивача за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013В1 (згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб, який є додатком до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435, в редакції наказу Мінфіну від 15.05.2018 № 511, має назву “Трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства»):
1999 рік - 12 місяців;
2000 рік - 249 трудоднів за норми тривалості - 240;
2001 рік - 250 трудоднів за норми тривалості - 240;
2002 рік - 245 трудоднів за норми тривалості - 229;
2003 рік - 271 трудодень за норми тривалості - 229;
2004 рік - 249 трудоднів за норми тривалості - 220;
2005 рік - 224 трудодні за норми тривалості - 249;
2006 рік - 283 трудодні за норми тривалості - 250;
2007 рік - 230 трудоднів за норми тривалості - 251;
2008 рік - 238 трудоднів за норми тривалості - 252;
2009 рік - 253 трудодні за норми тривалості - 251;
2010 рік: січень - 22 нормо-зміни за норми тривалості - 19; лютий - 13 нормо-змін за норми тривалості - 20; березень - 22 нормо-зміни за норми тривалості - 22; квітень - 19 за норми тривалості - 21; травень - 21 нормо-день за норми тривалості - 17; червень - 25 нормо-днів за норми тривалості - 21; липень - 22 нормо-дні за норми тривалості - 22; серпень - 18 нормо-дні за норми тривалості - 21; вересень - 24 нормо-дні за норми тривалості - 22; жовтень - 16 нормо-днів за норми тривалості - 21; листопад - 5 нормо-днів за норми тривалості - 22;
2011 рік: січень - 19 днів, лютий - 20 днів, березень - 22 дня, квітень - 19 днів, травень - 23 дня, червень - 23 дня, липень - 27 днів, серпень - 24 дні, вересень - 23 дні, жовтень - 31 день, листопад - 23 дні, грудень - 22 дні;
2012 рік: січень - 18 днів, лютий - 5 днів, березень - 22 дня, квітень - 22 дні, травень - 20 днів, червень - 27 днів, липень - 25 днів, серпень - 19 днів, вересень - 26 днів, жовтень - 21 день, листопад - 24 дні, грудень - 16 днів;
2013 рік: січень - 18 днів, лютий - 23 дні, березень - 13 днів, квітень - 25 днів, травень - 22 дня, червень - 26 днів, липень - 27 днів, серпень - 23 дні, вересень - 12 днів, жовтень - 21 день, листопад - 23 дні, грудень - 22 дні;
2014 рік: січень - 10 днів, лютий - 15 днів, березень - 21 день, квітень - 22 дня, травень - 22 дня, червень - 16 днів, липень - 22 дня, серпень - 21 день, вересень - 15 днів, жовтень - 26 днів, листопад - 14 днів, грудень - 12 днів;
2015 рік: січень - 21 день, лютий - 8 днів, березень - 19 днів, квітень - 12 днів, травень - 22 дня, червень - 21 день, липень - 22 дня, серпень - 17 днів, вересень - 24 дні, жовтень - 21 день, листопад - 17 днів, грудень - 17 днів;
2016 рік: січень - 20 днів; лютий - 10 днів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, зайняття повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.
Так, згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992р. №7 про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства, відповідно до статті 13 (пункт «в») Закону України «Про пенсійне забезпечення» правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються машиністи-трактористи, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства.
До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.
При зверненні тракториста-машиніста за призначенням пенсії на пільгових умовах адміністрація (правління) господарства подає в органи соціального забезпечення довідку про стаж роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення (форма довідки додається).
Таким чином, обов'язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.
При цьому, єдине найменування професії механізаторів сільського господарства «тракторист-машиніст" було запроваджено в 1961 році і охоплює такі професії: бульдозеристи, бульдозеристи-скреперисти, грейдеристи, комбайнери, машиністи дощувальних машин, машиністи льоноконоплезбиральних машин, машиністи скреперів, скреперисти, машиністи чаєзбиральних машин, машиністи екскаваторів, механіки-водії бавовнозбиральних машин, механіки-водії самохідних широкозахватних сінокосарок, механіки-комбайнери, трактористи, трактористи-бульдозеристи.
До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Відповідно до «Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27 серпня 1986 року №016, введеного в дію з 01 січня 1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327, чинного на теперішній час, міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.
Отже, термін «механізатор» є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії тракториста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції.
Так, відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №182/6635/16-а, від 27.02.2018 у справі №681/813/17 та від 20.02.2020 у справі №182/6635/16-а щодо аналогічних правовідносин, термін "механізатор" є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії тракториста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції. Також вказано, що відповідно до "Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 №016, введеного в дію з 01.01.1987, та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, чинного на цей час, професія "механізатор" відсутня, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №501/3014/16-а, від 21 листопада 2019 року у справі №591/6598/16-а, від 21 лютого 2020 року у справі №628/1294/16-а, від 24 червня 2020 року у справі №392/1846/15-а, від 08 квітня 2020 року у справі № 469/1193/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі № 195/840/17.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Постанова №310).
Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Постанови №310).
Згідно з пунктом 6 Постанови №310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Постанови №310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
При цьому, відповідно до пункту 13 Постанови, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Матеріли справи свідчать, що записи трудової книжки позивача містять необхідні відомості про спірні періоди.
Так, трудова книжка позивача містить записи про роботу позивача трактористом у період з 23 червня 1984 року по 01 квітня 1997 року у колгоспі “ім. Леніна» та з 02 квітня 1997 року по 07 листопада 2016 року у СТОВ “Степ».
У період членства та роботи у колгоспі “ім. Леніна» позивач проходив строкову службу з 12 квітня 1985 року по 10 травня 1987 року.
Трудова книжка дійсно містить виправлення в записі № 6 від 02 квітня 1997 року про прийняття позивача на роботу до СТОВ “Степ», “механізатором» у спосіб закреслення виправлено на “трактористом».
При цьому суд зазначає, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та її ведення. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для неврахування записів у трудовій книжці та виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Щодо посилання скаржника, як підставу не врахування спірного періоду до стажу на те, що підприємства де працював позивач розташовані на території Сєвєродонецької міської територіальної громади Луганської області, суд зазначає що відповідачем ототожнюється неможливість перевірити з не підтвердженням інформації первинними документами, що не передбачено законодавством, зазначений висновок відповідача фактично ґрунтується на припущеннях, оскільки сам факт про наявності відомостей про стаж не спростовується відповідачем.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17, від 26 березня 2021 року у справі № 414/1221/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 221/6434/16-а, від 28 серпня 2020 року у справі № 263/7235/17.
Зокрема Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17 зазначив, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через проведення АТО, не може покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).
Також, відповідач мав можливість витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують стаж та витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.
Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу позивача.
Таким чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу позивача.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 р. у справі № 360/1549/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 р. у справі № 360/1549/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 21 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.В. Пивовар