Справа №463/4682/26
Провадження №1-кс/463/4932/26
про застосування запобіжного заходу
20 травня 2026 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, -
встановив:
слідчий за погодження з прокурором, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.
Клопотання мотивує тим, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні
№62026140110001831 зареєстрованого 13.03.2026 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 13.11.2025 самовільно залишив військову частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та понад три доби перебуває поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 , тобто по теперішній час, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
30.04.2026 складено повідомлено про підозру у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та у спосіб передбачений ст. 278 КПК України надіслано на адресу місця проживання ОСОБА_7 поштовим відправленням.
Окрім того, підозрюваного ОСОБА_7 18.05.2026 на підставі ст. 281 КПК України, оголошено у розшук, оскільки місцезнаходження підозрюваного невідоме.
20.05.2026 о 11 год. 30 хв., ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, у зв'язку з наявністю обґрунтованих обставин, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, в умовах воєнного стану, а тому просить клопотання задоволити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив, що враховуючи вищенаведені обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що санкція статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачає покарання до 10 років, вважає не можливим застосувати більш м'який запобіжний.
Захисник в судовому засіданні просив обрати підозрюваному менш суворий запобіжний захід.
Підозрюваний в судовому засіданні обставини викладені в клопотанні не заперечив.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
До Єдиного реєстру досудового розслідування внесені дані за вказаним вище злочином з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України та розпочато кримінальне провадження №62026140110001831 зареєстрованого 13.03.2026.
30.04.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності, зокрема повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, акт та матеріали службового розслідування, протоколи допиту свідків (військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші матеріали кримінального провадження, зібрані у ході досудового розслідування.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а саме вчинив нез'явлення вчасно без поважних причин на службу у разі переведення з частини, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Слідчий суддя погоджується із позицією прокурора про наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також, що санкція статті за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачає покарання до 10 років, а тому вважає не можливим застосувати більш м'який запобіжний.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Отже, враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, перебував у розшуку, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, прихожу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 194, 196, 197, 369, 395 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
клопотання - задоволити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» строком на шістдесят днів, тобто до 18.07.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1