21 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5357/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року (суддя Р.І. БРЕГЕЙ) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Кіровоградської обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не нарахування і невиплати вихідної допомоги при звільненні позивачеві та стягнути із вказаної установи на його користь вихідну допомогу при звільненні у сумі 302 400 грн (триста дві тисячі чотириста гривень); визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не нарахування і невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплат при звільненні ОСОБА_1 та стягнути із вказаної установи на його користь середній заробіток за весь час затримки виплат по день ухвалення судового рішення.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року суддею Казанчук Г.П. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрити провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року суддя Брегей Р.І. прийняв справу до провадження.
Також відповідно до ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 . Зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 340/5358/25.
Суд першої інстанції виходив з того, що право на вихідну допомогу позивач обґрунтовує порушенням відповідачем законодавства про працю (невиплата надбавок). Порушення трудового законодавства намагається довести в межах розгляду адміністративної справи № 340/5358/25. Отже, вимога про стягнення вихідної допомоги похідна від вимоги про стягнення надбавок. Тому від вирішення тієї справи залежить вирішення цієї справи. ОСОБА_2 в межах розгляду цієї справи не подав доказів порушення трудового законодавства щодо виплати надбавок, оскільки їх досліджує інший склад суду. Цей суд також не збирав таких доказів. Суд не розглянув адміністративну справу № 340/5358/25. Підсумовуючи, суд зробив висновок про задоволення клопотання і зупинення провадження у справі.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства. Зазначає, що у даному випадку відсутня будь-яка преюдиційність між справами, оскільки вимога про виплату вихідної допомоги не залежить від встановлення обставин щодо нарахування чи виплати надбавки за вислугу років. Вказані обставини можуть бути досліджені та оцінені судом самостійно в межах даного провадження без необхідності очікування вирішення іншої справи. Вказує, що ОСОБА_2 звільнений із займаної посади за власним бажанням. При цьому відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що роботодавцем було допущено порушення законодавства про працю, які могли б бути підставою для застосування ч. 3 ст. 38 КЗпПУ.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що звільнився саме через систематичну протягом травня, червня 2025 року невиплату належних надбавок (за вислугу років та перебування на адміністративній посаді), що підтверджується одночасним зверненням до суду з позовом про стягнення цих коштів одразу після звільнення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказав, що відносно нього з боку відповідача вчиняється протиправна бездіяльність, яка полягає у не проведенні усіх належних виплат при звільненні, що також є порушенням трудового законодавства.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в адміністративній справі № 340/5358/25 ОСОБА_2 просить суд: визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо невиконання рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та невиплати Позивачу надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді з 12.05.2025 по 01.07.2025 та компенсації за 136 календарних днів невикористаної відпустки; стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену заробітну плату за період роботи з 12.05.2025 по 01.07.2025 та компенсацію за 136 календарних днів невикористаної відпустки, без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, в розмірі 295 628,17 грн, яка складається з надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, компенсації за невикористану відпустку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року, яке не набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_3 надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, починаючи з 12.05.2025 по 01.07.2025 та компенсації за 136 календарних днів невикористаної відпустки. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити невиплати ОСОБА_3 в повному обсязі заробітну плату із врахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, починаючи з 12.05.2025 по 01.07.2025, а також здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні невикористаної відпустки з врахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді.
Перевіряючи правові підстави для зупинення провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 44 КЗпПУ при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений на підставі п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням).
В той же час позивач вважає, що на нього поширюється дія статті 44 КЗпПУ, а саме з підстав порушення роботодавцем законодавства про працю.
За приписами статті 38 КЗпПУ працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
З наведеного слідує, що під час вирішення цієї справи суд має з'ясувати чи було підставою для звільнення позивача саме порушення роботодавцем законодавства про працю.
У свою чергу спір, який виник у справі № 340/5358/25, не пов'язаний з підставами звільнення позивача, а є спором щодо виплати належних сум заробітної плати.
Відтак, правові підстави для зупинення провадження у цій справі за визначених судом першої інстанції обставин, відсутні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі № 340/5357/25 скасувати.
Справу направити до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з 21 травня 2026 року та оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 21 травня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова