Справа № 11-сс/824/3589/2026 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 755/636/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 182 КПК
28 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 , погодженого прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави не менше три тисячі дванадцять розмірів прожиткового мінімуму, що становить 10 025 00 гривень та застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 984 000 гривень 00 копійок, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Муровані Курилівці, Могилів-Подільського району, Вінницької області, громадянина України, із вищою освітою, офіційно працевлаштованого в ТОВ «Інделіка» на посаді торгового агента, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не інваліда, не депутата, не адвоката, маючого на утриманні неповнолітню дитину, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги вказує на те, що ухвала слідчого судді є упередженою, незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням прав і свобод людини.
Вказує, що розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного з урахуванням його підтвердженого доходу та витрат на утримання сім'ї.
Також, як вказує апелянт, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_8 погасив борг перед ОСОБА_12 , з приводу якого відкрито кримінальне провадження.
Окремо зазначає, що правовідносини ОСОБА_8 та ОСОБА_12 лежать в площині цивільно-правових відносин.
Зазначає сторона захисту, що слідчий суддя не обґрунтував необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді застави з посиланням на належні та допустимі докази.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника і підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_13 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 12025100040003791 від 03.12.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_8 , який перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_12 , У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці виник умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання довірою.
Реалізуючи свій умисел на заволодіння чужим майном (грошовими коштами), діючи в умовах воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-1X, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час, діючи умисно, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, ОСОБА_8 , у невстановлений час та місці, однак не пізніше 01.02.2023 звернувся до ОСОБА_12 з проханням надати йому в борг грошові кошти в сумі 10 025 000 грн. (десять мільйонів двадцять п?ять тисяч гривень).
ОСОБА_12 , перебуваючи у дружніх стосунках та довіряючи ОСОБА_8 , не будучи обізнаним про реальні наміри останнього, 01.02.2023, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , передав останньому грошові кошти у розмірі 10 025 000 грн. (десять мільйонів двадцять п?ять тисяч гривень), що становить 250 000 (двісті п?ятдесят тисяч) доларів США, за середнім курсом їх продажу комерційними банками міста Києва (40,10 грн./1 долар США).
В подальшому, 01.02.2023 між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 укладено договір позики, на момент підписання якого ОСОБА_8 не мав наміру виконувати взяті на себе зобов?язання, використовуючи вказані правовідносини для прикриття і реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання довірою, в умовах воєнного стану.
Згідно вказаного договору остаточний розрахунок щодо повернення суми позики мав бути здійснений не пізніше 01.05.2023, однак, незважаючи на встановленні строки виконання взятих на себе зобов?язань, ОСОБА_8 , маючи реальну можливість їх виконати, шляхом зловживання довірою, грошові кошти не повертав, умисно ухиляючись від виконання взятих на себе зобов?язань, на зв?язок виходив вибірково, а в подальшому повністю припинив комунікацію з ОСОБА_15 .
Так, ОСОБА_8 , під приводом укладення договору позики, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов?язання, заволодів майном (грошовими коштами) ОСОБА_12 в особливо великих розмірах, шляхом зловживання довірою останнього, в умовах воєнного стану.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
25.03.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
26.03.2026 року (клопотання датовано 25.03.2026 року) слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 за погодженням із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_17 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави не менше три тисячі дванадцять розмірів прожиткового мінімуму, що становить 10 025 00 гривень, з покладенням обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26.03.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого та застосовано щодо ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 984 000 гривень 00 копійок, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри, при цьому наведено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого остання підозрюється.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та конкретні обставини кримінального провадження.
Органом досудового розслідування в достатній мірі доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто про існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, при цьому достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах клопотання відсутні.
На підтвердження своїх висновків про наявність вказаних ризиків слідчий суддя навів змістовні доводи, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Межі у яких визначається розмір застави, передбачені ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до положень якої, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя застосовуючи ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 984 000 гривень 00 копійок, всупереч доводам захисника, врахував особу підозрюваного та його матеріальний стан, зазначивши, що застава у вказаному розмірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість інші доводи та твердження, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 , погодженого прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави не мене три тисячі дванадцять розмірів прожиткового мінімуму, що становить 10 025 00 гривень та застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 984 000 гривень 00 копійок, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 ,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4