Справа № 11-сс/824/3763/2066 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 757/17676/26-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 181 КПК
27 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування до місць укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 01.06.2026 року , щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, якийпідозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання та змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що висновки суду першої інстанції викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, що згідно до положень ст. 409 КПК України.
Вказує, що фактично суд першої інстанції взагалі не надав оцінку тому, що в матеріалах кримінального провадження наявна необґрунтована підозра та взагалі не аргументував нівелювання доводів сторони захисту.
Також, судом першої інстанції не надано належної оцінки недоведеності існування ризиків у відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки наразі ризики, що зазначені стороною обвинувачення не існують, так як останньою не надано будь-яких обґрунтувань на реальне існування підстав навіть вважати, що ОСОБА_8 вчинить будь-які з дій, що передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, судом першої інстанції не належно прийнято доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання на території м.Українка Київської області, одружений, має малолітню дитину, відповідно є особою, яка тривалий термін проживає на території України, має стійкі соціальні зв?язки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити за наведених у ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого суді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000001228 від 22.12.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
06.01.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, а саме: в закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого в особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.02.2026 №757/8485/26-к підозрюваному ОСОБА_8 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора та суду; утримуватись від спілкування із потерпілим, свідками у кримінальному провадженні, на яких вкаже слідчий, прокурор; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання у відповідний орган ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали №757/8485/26-к від 20.02.2026 та покладених судом обов'язків визначено до 04.03.2026.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2026 №757/11929/26-к продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 05.04.2026.
31.03.2026 року (клопотання датоване 27.03.2026 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся з клопотанням до Печерського районного суду міста Києва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2026 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування до місць укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 01.06.2026 року , щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри, а також того, що прокурором доведено існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
З таким рішення колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Як вбачається з наданих прокурором до клопотання матеріалів, які його обґрунтовують, слідчий суддя встановив наявність зазначених у клопотанні обставин підозри, які підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, якими є наведені у клопотанні прокурора докази з доданими до нього матеріалами.
Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликала. Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.
Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має бути співмірним зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов'язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними доказами, що дає підстави для продовження до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, з метою здійснення подальшого розслідування.
З урахуванням того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, всупереч доводам апеляційної скарги, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про їх існування є обґрунтованим з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В сукупності із обставинами кримінального провадження для вирішення справи у відповідності до вимог закону, колегією суддів враховуються дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 передбачені ст. 178 КПК України, зокрема і ті, на які посилається у апеляційній скарзі захисник.
Саме сукупність цих обставин, з урахуванням характеризуючих даних особи підозрюваного, переконливо свідчать про обґрунтованість продовження до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Оцінивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що продовження слідчим суддею суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є правильним, такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить захисник, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування до місць укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 01.06.2026 року , щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 ,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4