1 квітня 2026 року місто Київ
справа № 756/1897/25
провадження № 22-ц/824/1093/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.,
сторони:
позивач - АТ «Таскомбанк»
відповідач- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лиштвою Юрієм Васильовичем,
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Диби О.В., -
У лютому 2025 року АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про іпотечний кредит № 88015 від 27 грудня 2018 року, розмір якої станом на 3 лютого 2025 року складає 403241,96 грн., з яких: 354998,43 грн. основний борг, 48243,53 грн. заборгованість по процентам.
Позов обґрунтовано тим, що 27 грудня 2018 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 88015 з подальшими змінами та доповненнями відповідно до додаткового договору № 1 від 16 січня 2019 року, додаткового договору від 14 серпня 2020 року, додаткового договору про внесення змін та доповнень № 3 від 30 липня 2021 року.
Відповідно до п.2.1 договору про іпотечний кредит банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 519570,92 грн., строком користування до 1 грудня 2048 року.
Згідно п.1.1 додаткового договору № 2 від 14 серпня 2020 року, банк нараховує проценти на залишок заборгованості та за фактичний строк користування кредитними коштами, включаючи день видачі і виключаючи день повернення, виходячи з відсоткової ставки за користування кредитними коштами: - на період з 27 грудня 2018 року о 15 січня 2020 року в розмірі 10,00% річних; на період з 15 січня 2020 року до 30 червня 2020 року в розмірі 5% річних; - на період з 1 липня 2020 року до 13 серпня 2020 року в розмірі 10,00% річних; на період з 14 серпня 2020 року до 31 грудня 2020 року в розмірі 10,00% річних; - починаючи з 1 січня 2021 року в розмірі 10,00% річних.
Відповідно до п.1 додаткового договору про внесення змін та доповнень № 3 від 30 липня 2021 року проводилась реструктуризація кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором з дати підписання даного додаткового договору по 24 вересня 2023 року включно.
Сторони домовились, що незважаючи на інші положення Кредитного договору на строк дії цього додаткового договору встановлюється процентна ставка за користування кредитом у розмірі 0,01% річних.
Відповідно до п.5.2 додаткового договору про внесення змін та доповнень № 3 від 30 липня 2021 року позичальник зобов'язувався щомісячно в рахунок погашення заборгованості сплачувати банку 3000 грн.
30 червня 2023 року між ПАТ АКБ «Аркада» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір № №GL3N223724 про відступлення прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Лапкевич Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1753, згідно якого права кредитора та іпотекодержателя перейшли до АТ «Таскомбанк».
Позивач свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому кредитним договором.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 03 лютого 2025 року становить 403 241,96 та складається з: 354 998,43 грн. - заборгованості по тілу кредиту (в тому числі простроченої), 48243,53 грн. - заборгованості по відсоткам (в тому числі прострочених).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 4 квітня 2025 року задоволені позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» суму кредитної заборгованості у розмірі 403 241,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 6048,63 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Лиштва Ю.В. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення Оболонського районного суду м. Києва змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором про іпотечний кредит від 27 грудня 2018 року в сумі 48243,53 грн. Апелянт вважає рішення незаконним.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду, зокрема, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають в тому, що відповідач не подавав відзиву на позов, суд мав би прийняти заочне рішення. Суд всупереч процесуальним вимогам не дослідив та не надав оцінки: первинним документам на підтвердження укладення та видачі кредиту; первинним документам на підтвердження укладення договору уступки; доказам інформування клієнта банку про укладення договору уступки за кредитним зобов'язаннями; причинам виникнення кредитної заборгованості; належності інформування клієнта банком про наявність заборгованості; правильності нарахування заборгованості, порядку її погашення.
Додані до позову позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів та не підтверджують наявність у відповідача заборгованості; наданий позивачем розрахунок заборгованості не є документом, що посвідчує наявність заборгованості.
Вимоги кредитора відповідачем не отримані, оскільки з 1 червня 2023 року вона перебуває за кордоном. При цьому 21 вересня 2023 року та 12 березня 2024 ОСОБА_1 повідомляла позивачу нові номери телефону. Вважає, що за кредитним договором не настав термін виконання грошових зобов'язань у повному обсязі, оскільки банк не дотримав установлений договором порядок дострокового повернення коштів - не направив вимогу про таке повернення належним чином та не повідомив клієнта засобами зв'язку.
Також зазначає, що прострочка виникла у зв'язку з неповідомленням кредитором про переуступку права вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Таскомбанк» Романів A.A. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Лиштва Ю.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання представник АТ «Таскомбанк», будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету, через підсистему "Електронний суд", що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив ( а.с.172). Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 27 грудня 2018 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №88015, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 519 570,92 грн. із строком кредитування до 01 грудня 2048 року з процентною ставкою: на період з 27 грудня 2018 року до 15 січня 2020 року - 10% річних, на період з 15 січня 2020 року до 30 червня 2020 року - 5%, на період з 01 липня 2020 року до 13 серпня 2020 року - 10%, на період з 14 серпня 2020 року до 31 грудня 2020 року - 4,75%, а починаючи з 01 січня 2021 року - 10%..
Згідно п.4.4.3 договору позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати проценти за користування кредитними коштами у строки, визначені цим договором, та повертати кредит відповідно до графіку повернення кредиту, що є додатком №3 до цього договору та його невід'ємною частиною.
У відповідності до п.5.1 договору позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти не пізніше дати, зазначеної в п.2.1 цього договору, шляхом поступового погашення заборгованості за цим договором на рахунки в банку відповідно до графіку повернення кредиту, що є додатком №3 до цього договору та його невід'ємною частиною.
Згідно з п.5.2 договору позичальник зобов'язаний щомісячно, не пізніше 15 числа відповідного місяця платежу, сплачувати на рахунок банку проценти за фактичну суму та строк користування кредитними коштами нараховані станом на перше число місяця платежу.
Відповідно до п.п.6.3,6.5.3 договору у випадку прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами та/або прострочення повернення кредиту (у разі порушення строків виконання основного зобов'язання) позичальник сплачує на рахунок банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, розрахованої від суми коштів, яка належить до сплати, за весь фактичний період прострочення, починаючи з наступної дати після дати сплати процентів за користування кредитом, визначених у п.п.5.2,5.7 цього договору та/або починаючи з наступної дати після дати сплати кредиту, визначеної у графіку повернення кредиту, що є додатком №3 до цього договору та його невід'ємною частиною.
З матеріалів справи убачається, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином.
30 червня 2023 року між ПАТ АКБ «Аркада» та АТ «Таскомбанк» укладено договір №GL3N223724 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належні йому права вимоги за вказаним кредитним договором.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у нього утворилась заборгованість, яка станом на 3 лютого 2025 року становить 403 241,96 та складається з: 354 998,43 грн. - заборгованості по тілу кредиту (в тому числі простроченої), 48 243,53 грн. - заборгованості по відсоткам (в тому числі прострочених).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що первісний кредитор свої зобов'язання виконав належним чином. Натомість відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує у зв'язку з чим виникла заборгованість. Зваживши на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Будучи пов'язаними саме взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), які є чітко прописаними в Кредитному договорі, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч. 1-3 ст. 6 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Уклавши кредитний договір на умовах, викладених у ньому, а також додаткові угоди до даного договору, - сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строку та в порядку, що встановлені договором.
За нормами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.
Стаття 536 ЦК України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.
Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Встановивши, що між АТАКБ «Аркада», правонаступником якого Є АТ «Таскомбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит, до якого сторонами були укладені додаткові угоди, які є чинними, недійсними не визнавались, але з боку позичальника умови договору належним чином не виконуються, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку на вимогу банку ОСОБА_1 не погасила, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача достроково всієї суми заборгованості за тілом кредиту та нарахованих станом на 3 лютого 2025 року процентів за користування грошовими коштами.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, щ додані до позову позивачем документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів та не підтверджують наявність у відповідача заборгованості, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не є документом, що посвідчує наявність заборгованості, є безпідставними і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Як убачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем додано меморіальний ордер № 1 від 27 грудня 2018 року про внесення коштів в сумі 519570,92 грн. за договором про участі у ФФБ від 21 грудня 2018 року за рахунок кредиту ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 88015 від 27 грудня 2018 року, розп. ДК від 27 грудня 2018 року (а.с.91).
Факт видачі коштів позичальнику підтверджується також і наданою банком випискою по особовим рахункам кредитного договору 88015 за період з 27 грудня 2018 року по 3 лютого 2025 року ( а.с.10- 42).
Верховний Суд у своїй постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц виснував, «що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75 , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані позивачем докази на підтвердження видачі ОСОБА_1 кредитних коштів та наявності у неї заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по поверненню коштів та сплати процентів, є належними та допустимими. Факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості стороною позивача не спростований.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що за кредитним договором термін виконання грошових зобов'язань не настав, оскільки вимоги кредитора відповідачем не отримані, з 1 червня 2023 року відповідач перебуває за кордоном, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 4 вересня 2024 року банком було направлено повідомлення - вимогу до відповідача з вимогою виконання позичальником боргових зобов'язань за договором про іпотечний кредит № 88015 від 27 грудня 2018 року.
Пунктом 6.8 договору про іпотечний кредит передбачено, що у разі порушення позичальником виконання основного зобов'язання або обов'язків за цим договором та/або за іпотечним договором, банк направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Якщо протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати отримання вимоги банка позичальник не задовольнив її в повному обсязі, банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України та Іпотечним договором. Сторони дійшли згоди, що письмова вимога вважається отриманою позичальником на 10 (десяти) календарний день з дати реєстрації банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язок (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує 10 (десять календарних днів) або в день особистого вручення позичальнику, зазначений у письмовій вимозі.
Документом, що підтверджує відправлення банком листа з вимогою про усунення порушення і виконання порушеного зобов'язання та про дострокове виконання основного зобов'язання, є квитанція поштового відділення про відправлення рекомендованого листа позичальнику за адресою, зазначеною у цьому договорі або додатковому договорі до нього з останньою датою, що передує даті відправлення банком листа.
Пунктом 9.15 договору про іпотечний кредит передбачено, що сторони обмінюються інформацією за телефонами, письмово та поштовими відправленнями за адресами, вказаними у цьому договорі, а у разі їх зміни - відповідно до останньої за часом отриманої банком письмової заяви позичальника щодо зміни відповідних реквізитів або додаткового договору до цього договору.
Враховуючи, що вимога про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання була направлена кредитором 4 вересня 2024 року рекомендованим листом на адресу позичальника, інформація щодо якої міститься в договорі, що підтверджується списком згрупованих відправлень та квитанціє Укрпошти, колегія суддів вважає, що банк дотримався порядку, що дає підстави вимагати дострокового стягнення кредитної заборгованості.
Посилання апелянта на те, що вона втратила телефон, номер якого зазначено у договорі, про що в подальшому повідомила банк, після чого банк міг повідомити позичальника про наявність заборгованості та необхідності її сплатити таку, не заслуговують на увагу, оскільки за умовами договору позичальник мав письмово повідомити банк про зміну адреси, чого в даному випадку позичальником зроблено не було.
Перебування ОСОБА_1 за кордоном не звільняє позичальника від виконання зобов'язань у порядку та в строк, визначений умовами договору, та не забороняє/перешкоджає кредитору реалізувати своє право на стягнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що прострочка зобов'язання з її боку виникла у зв'язку з неповідомленням кредитором про переуступку права вимоги, також є безпідставними і не заслуговують на увагу, оскільки не повідомлення боржника про заміну кредитора, ризик настання несприятливих для нього наслідків несе саме кредитор. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.
Доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань первісному кредитору сторона відповідача суду не надала.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, розгляд справа, рішення в якій переглядається апеляційним судом, був призначений в судові засідання, судові повістки направлені за адресою відповідача, судові повістки були повернуті до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України вважаються врученими адресату. Доводи апеляційної скарги щодо не ухвалення судом заочного рішення, також є безпідставними, оскільки ухвалення заочного рішення відповідно до вимог ст.280 ЦПК України є правом суду.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права при розгляді даної справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 141 ЦК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лиштвою Юрієм Васильовичем, залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 4 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 21 травня 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус