справа 761/30014/24
головуючий у суді І інстанції Юзькова О.Л.
провадження № 22-ц/824/1937/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
08 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіскальні системи» - адвоката Ткача Руслана Олександровича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіскальні системи» про припинення трудових відносин, стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посади, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Фіскальні системи», у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 92-94), просила суд:
1. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Фіскальні системи» з 14 червня 2024 року у зв'язку із звільненням з посади Директора з управління персоналом з причини необхідності догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, визначивши останнім робочим днем 14 червня 2024 року;
2. Стягнути з ТОВ «Фіскальні системи» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 65 776 грн 47 коп.;
3. Стягнути з ТОВ «Фіскальні системи» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
4. Стягнути з ТОВ «Фіскальні системи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Позов обґрунтовано тим, що позивач була прийнята на посаду директора з управління персоналом ТОВ «Фіскальні системи» за наказом № 52-к від 30 вересня 2016 року.
Наказом № 2/к від 24 січня 2022 року позивачу було встановлено дистанційний режим роботи.
Скасування 12 червня 2024 року дистанційного режиму роботи спонукав позивача, яка є матір'ю п'ятирічного сина, звільнитися з посади. 13 червня 2024 року позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням з 14 червня 2024 року відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України та виплату компенсації за 96 днів невикористаної відпустки.
Заява була надіслана рекомендованим листом з описом вкладення, на сервіс електронного документообігу підприємства (офіційно прийнятий з 24 травня 2023 року наказ № 02-ОД від 24 травня 2023 року) та на електронну пошту директора. 14 червня 2024 року позивач продублювала заяву про звільнення на ім'я директора відповідача. Згідно з повідомленням про звільнення від 13 червня 2024 року заборгованість компенсації за невикористану відпустку становить 65 776 грн 47 коп.
Станом на день звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку не отримала.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Фіскальні системи» з 14 червня 2024 року у зв'язку із звільненням з посади Директора з управління персоналом з причини необхідності догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку частина 1 статті 38 КЗпП України, визначивши останнім робочим днем 14 червня 2024 року.
Стягнуто з ТОВ «Фіскальні системи» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 65 776 грн 47 коп.
Стягнуто з ТОВ «Фіскальні системи» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 141 310 грн.
Стягнуто з ТОВ «Фіскальні системи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Стягнуто з ТОВ «Фіскальні системи» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 070 грн 86 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Фіскальні системи» - адвокат Ткач Р.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що від позивачки надійшло дві різні заяви на звільнення, відповідач неодноразово намагався зв'язатися з позивачем письмово та за допомогою телефонного зв'язку та визначити підставу звільнення для оформлення всіх відповідних документів.
Однак позивачем всі повідомлення відповідача були проігноровані.
Вказує, що відповідно до наказу № 21/К «Про припинення дистанційної роботи», яким було вирішено припинити з 14 червня 2024 року дистанційну роботу Директору з персоналу ОСОБА_1 та з 14 червня 2024 року ОСОБА_1 приступити до роботи в приміщенні ТОВ «Фіскальні системи» відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.
Даний наказ був надісланий ОСОБА_1 через сервіс обміну документами «Паперлес» 12 червня 2024 року.
Таким чином, позивач була ознайомлена з наказом про припинення дистанційної роботи та відповідно мала приступити до роботи у приміщенні ТОВ «Фіскальні системи» з 14 червня 2024 року, де і зазначити про своє бажання звільнитися за власним бажанням з поважної причини - догляд за дитиною до 14 років відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України.
Вказує, що позивач на робоче місце не з'явилася, жодних пояснень щодо того яку з її заяв про бажання звільнитися та з яких саме підстав вважати правильною, не надала.
Звертає увагу суду, на той факт, що з переходом на дистанційну роботу, у ОСОБА_1 , як у Директора з управління персоналом ТОВ «Фіскальні системи», знаходяться усі кадрові документи ТОВ «Фіскальні системи»: особові справи працівників; табеля обліку робочого часу; штатний розклад; документи щодо військового обліку працівників ТОВ «Фіскальні системи»; лікарняні співробітників.
Указані документи, які містять інформацію, персональні дані та відомості про співробітників ТОВ «Фіскальні системи» та є важливими офіційними документами підприємства, мали би бути повернені повернуті ОСОБА_1 при звільненні, однак продовжують знаходитися у неї.
Посилається на те, що ОСОБА_1 був направлений лист-вимога вих. № 34/12 від 18 грудня 2024 року з вимогами: протягом 2-х робочих днів з моменту отримання цього листа-вимоги, прибути до офісу ТОВ «Фіскальні системи» за адресою: вул. Світлогірська, 2/25, місто Київ, та передати усі кадрові та інші документи (у тому числі особові справи співробітників ТОВ «Фіскальні системи»), що знаходяться у ОСОБА_1 , як у Директора.
Однак, ОСОБА_1 на робоче місце не з'явилася та не передала жодних кадрових документів ТОВ «Фіскальні системи», що знаходяться у неї.
Наголошує на тому, що не передання ОСОБА_1 кадрових документів відповідача, а також наявності з боку позивача двох різних заяв на звільнення та ігнорування будь-яких повідомлень стосовно цього, відповідач не здійснив розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 саме з вини позивача.
Тому апелянт вважає необґрунтованим та несправедливим стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі такої значної суми, а саме 141 310 грн, оскільки несвоєчасне розірвання трудових відносин та несплата належних при звільненні сум мали місце з незалежних від відповідача обставин, адже затримка у звільнення та виплаті на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку пов'язана насамперед із не переданням ОСОБА_1 кадрових документів відповідача, а також наявності з боку позивача двох різних заяв на звільнення та ігнорування нею будь яких повідомлень відповідача стосовно цього.
Однак, судом першої інстанції було проігноровано доводи відповідача, а також не враховано позицію Верховного Суду з цього приводу.
Таким чином, виходячи з розміру несвоєчасно виплачених при звільненні позивачу сум, а саме - 65 776 грн 47 коп., приблизна оцінка розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, що розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами слід розрахувати як розмір сум, які ОСОБА_1 недоотримавши належні їй кошти від роботодавця, могла б сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, що за підрахунками апелянта становить 6 883 грн 51 коп.
На думку апелянта, враховуючи той факт, що належні при звільненні суми не були сплачені позивачу вчасно з незалежних від відповідача обставин, а навпаки з вини позивача, а також наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, вважаємо справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, розмір компенсації у сумі 6 883 грн 51 коп.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Скуратова С.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що 24 вересня 2024 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці проведено захід державного контролю ТОВ «Фіскальні системи» за результатами якого складено акт № Ц/КВ/21942/5 та відповідно до частини 1 статті 8 та статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зобов'язано усунути порушення статті 4 Закону України № 2136, частини 1 статті 38 КЗпП України до 24 жовтня 2024 року.
Тобто факт порушення трудового законодавства встановлено під час перевірки роботодавця ТОВ «Фіскальні системи» Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.
Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що законні вимоги первісного позивача Товариством виконано, а порушення, виявлені Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було усунуто.
Представник ТОВ «Фіскальні системи» - адвокат Ткач Р.О. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Скуратова С.І. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року оскаржується відповідачем в частині позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у цій частині.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була прийнята на посаду директора з управлінням персоналу ТОВ «Фіскальні системи» з 03 жовтня 2016 року, наказ № 52-к від 30 вересня 2026 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до наказу ТОВ «Фіскальні системи» № 2/К від 24 січня 2022 року приступила до виконання своїх обов'язків 25 січня 2022 року (а.с. 9).
ОСОБА_1 здійснювала роботу директора з управління персоналом ТОВ «Фіскальні системи» дистанційно, з 14 червня 2024 року відповідно до наказу № 21/К від 12 червня 2024 року дистанційна робота була припинена та позивач мала приступити до роботи у приміщенні Товариства відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 10).
13 червня 2024 року ОСОБА_1 за допомогою сервісу електронного документообігу «Paperless» направила на адресу відповідача заяву про звільнення з посади директора з управління персоналом з 14 червня 2024 року за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України у зв'язку із доглядом за дитиною до 14 років (а.с. 7).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Заяву про звільнення позивачем направлено в адресу ТОВ «Фіскальні системи» засобами поштового зв'язку з описом кладення, засобами електронної пошти та за допомогою сервісу електронного документообігу «Paperless» запровадженої у відповідача наказом № 2-ОД від 24 травня 2023 року.
У заяві на звільнення ОСОБА_1 зазначено прохання здійснити в день звільнення виплату компенсації за невикористану відпустку (96 днів).
Відповідно до відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, наданого у відповідь на звернення позивача 25 вересня 2024 року, питання виплати розрахункових коштів не розглянуто у зв'язку з тим, що наказ про звільнення ОСОБА_1 ТОВ «Фіскальні системи» не видавався, що підтверджується табелями обліку використаного робочого часу за червень - 2024 року (а.с. 24-25).
24 вересня 2024 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праві проведено захід державного контролю відносно ТОВ «Фіскальні системи» за результатами якого складено акт № Ц/КВ/21942/5 та відповідно до частини 1 статті 8 та статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зобов'язано усунути порушення статті 4 Закону України № 2136, частини 1 статті 38 КЗпП України до 24 жовтня 2024 року.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами 1, 3 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
У пункті 4 частини 1 статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з частиною 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
ОСОБА_1 у своєму позові просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку (96 днів), на підтвердження чого надала повідомлення про звільнення ТОВ «Фіскальні системи» з якого вбачається, що компенсація невикористаної відпустки становить суму у розмірі 65 776 грн 47 коп. (а.с. 13).
Заперечуючи проти стягнення на користь позивачки компенсацію за невикористану відпустку у заявленому нею розмірі за 96 днів, відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування таких обставин.
Суд, установивши порушення законодавства про оплату праці (як-то невиплата належних працівникові сум при звільненні), повинен визначити розмір суми, яка не була виплачена працівникові при звільненні, що є належним і ефективним способом захисту його порушених трудових прав та покликаний забезпечити належне виконання рішення суду.
Так, установивши порушення законодавства про оплату праці (як-то невиплата працівникові при звільненні компенсації за невикористану відпустку), що створює підставу для відповідальності роботодавця за статтею 117 КЗпП України, суд повинен визначити розмір як суми, яка включається за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, до належної працівникові заробітної плати, що складається із усіх виплат згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, так і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні».
З'ясовуючи розмір суми, яка включається до належної ОСОБА_1 заробітної плати, зокрема компенсації за невикористану відпустку, апеляційний суд уточнив у судовому засіданні у представника відповідача щодо кількості днів невикористаної відпустки позивачки.
Представник ТОВ «Фіскальні системи» пояснив, що перевірити та встановити чи дійсно невикористана відпустка позивачки становить 96 днів, оскільки на момент розгляду цієї справи на товаристві звільнилася головний бухгалтер. На ОСОБА_1 за посадовою інструкцією покладався обов'язок стежити за дотриманням графіку відпусток, однак вона після скасування дистанційної роботи не повернула кадрові документи ТОВ «Фіскальні системи», що знаходилися у неї.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком про те, що відповідачем не спростовано кількість днів невикористаної відпустки, зазначеної позивачкою.
Також ТОВ «Фіскальні системи» в апеляційній скарзі посилається на те, що стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 141 310 грн є необґрунтованим та несправедливим оскільки несвоєчасне розірвання трудових відносин та несплата належних при звільненні сум мали місце з незалежних від відповідача обставин, адже затримка у звільнення та виплаті на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку пов'язана насамперед із не переданням ОСОБА_1 кадрових документів відповідача, а також наявності з боку позивача двох різних заяв на звільнення та ігнорування нею будь яких повідомлень відповідача стосовно цього.
З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2024 року ОСОБА_1 за допомогою сервісу електронного документообігу «Paperless» та засобами поштового зв'язку з описом кладення направила на адресу ТОВ «Фіскальні системи» заяву про звільнення з посади директора з управління персоналом з 14 червня 2024 року за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України у зв'язку із доглядом за дитиною до 14 років.
ТОВ «Фіскальні системи» не видавався наказ про звільнення ОСОБА_1 , за фактом чого Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праві проведено заходи державного контролю відносно ТОВ «Фіскальні системи» та зобов'язано усунути порушення трудового законодавства. Однак відповідачем не надано жодного доказу обставин щодо:
подання позивачкою до ТОВ «Фіскальні системи» декількох заяв про звільнення з різних підстав;
передання ТОВ «Фіскальні системи» кадрових документів ОСОБА_1 (акт прийому-передачі та ін.), які вона у подальшому, за доводами відповідача, не повернула після скасування дистанційної роботи;
відсутність кадрових документів в електронній системі підприємства та існування їх лише у володінні ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіскальні системи» - адвоката Ткача Руслана Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року в частині вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посади - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 21 травня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська