20 травня 2026 рокусправа № 380/2709/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи Держпром, 4 під., 1 пов., код ЄДРПОУ 14099344), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.06.2024 №/ПС 133950014977 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІІ групи, пов'язаної із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 18.03.2024 пенсію по інвалідності ІІІ групи, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. 18.03.2024 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності по причині, пов'язаній із захистом Батьківщини. Позивач з 03.02.2021 по теперішній час проходить військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України. Зазначає, що позивач має право на пенсію по інвалідності на підставі ст.18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Листом № 1300-5802-8/10504 від 22.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надано відповідь на запит представника позивача від 16.01.2025, в якій зазначено, що позивач не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Крім цього, направлено Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії по інвалідності від 13.06.2024 №/ПС133950014977. Причиною відмови зазначено те, що у позивача відсутній страховий стаж для призначення пенсії, згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати докази надіслання позивачу оскаржуваного рішення від 13.06.2024 №/ПС133950014977.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 25.02.2025 подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , відповідно до доданих документів, а саме згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 01.08.2011, не зараховано до страхового стажу період проходження військової строкової служби з 21.05.2003 по 21.10.2004, оскільки відсутні дата видачі військового квитка. Страховий стаж позивача на момент звернення складав 06 років 11 місяців 09 днів у віці 40 років 10 місяців 16 днів, що є недостатнім, оскільки згідно з ст. 32 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії по інвалідності ІІ-ІІІ групи мають особи віком від 40 років до досягнення особою 42 років включно при наявності необхідного стажу 9 років.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 07.03.2025 подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що 13.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв'язку з недостатністю необхідного страхового стажу - 9 років. Вік позивача - 40 років 10 місяців 16 днів на момент подання заяви про призначення пенсії по інвалідності, страховий стаж - 06 років 11 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 21.05.2003 по 21.10.2004 згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_3 від 01.08.2001, оскільки дату видачі військового квитка не зазначено.
Відповідачами не надано суду доказів надіслання позивачу оскаржуваного рішення.
За таких обставин суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, а тому цей строк необхідно поновити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_4 . Позивач з 03.02.2021 проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України, що підтверджується довідкою №29 від 07.01.2025, виданою військовою частиною НОМЕР_5 .
Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 605003 позивачу з 18.03.2024 встановлено інвалідність ІІІ групи, що пов'язана із захистом Батьківщини.
Позивач 06.06.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 1300-5802-8/10504 від 22.01.2025 у відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 повідомлено, що позивач не перебуває на обліку в пенсійному органі як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Крім цього, надано копію листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1300-5222-8/107338 від 14.06.2024 про надіслання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №ПС133950014977 від 13.06.2024 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішенням № ПС133950014977 від 13.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно з копією розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , загальний страховий стаж позивача, який врахований пенсійним органом, становить 6 років 11 місяців 9 днів.
Відповідно до рішення № ПС133950014977 від 13.06.2024 до загального страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової строкової служби з 21.05.2003 по 21.10.2004 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_6 від 01.08.2001, оскільки відсутня дата видачі військового квитка.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб (частина перша статті 31 Закону №1058-ІV).
Згідно з статтею 32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону №1058-ІV якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
Таким чином, вказаною нормою виокремлено категорію населення, якому пенсія по інвалідності призначається незалежно від наявності страхового стажу.
Зокрема, однією з умов призначення пенсії по інвалідності без врахування страхового стажу є настання інвалідності в період проходження строкової військової служби.
Суд встановив, що на час звернення до відповідача із заявою від 06.06.2024 про призначення пенсії по інвалідності позивач досяг 40-річного віку й до заяви було додано довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 605003 щодо встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності пов'язаної із захистом Батьківщини. У рішенні 13.06.2024 відповідачем вказано, що страховий стаж позивача становить 6 років 11 місяців 09 днів. При цьому позивачу не зараховано період проходження військової строкової служби з 21.05.2003 по 21.10.2004 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_6 від 01.08.2001.
Суд звертає увагу, що відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 605003 від 28.03.2024 позивачу первинно встановлена ІІІ група інвалідності. Причина інвалідності - поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Суд також встановив, що згідно з довідкою №29 від 07.01.2025 Військової частини НОМЕР_5 позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 з 03.02.2021 по теперішній час.
Таким чином, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захистом Батьківщини під час проходження ним військової служби.
Однак суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.32 Закону №1058-ІV необхідною умовою призначення пенсії по інвалідності без врахування страхового стажу є проходження особою з інвалідністю саме строкової військової служби.
Водночас в даному випадку позивач проходить військову службу за контрактом, а не строкову військову службу, відтак вказана норма Закону №1058-ІV не поширюються на спірні правовідносини.
Щодо доводів позивача про наявність підстав для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» суд зазначає таке.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):
а) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу;
б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;
в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;
г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;
е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону;
є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках;
ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
Отже, право на призначення пенсії на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у військовослужбовців виникає лише після звільнення з військової служби.
В даному випадку позивач на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії продовжував проходити військову службу, відтак права на призначення пенсії на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не набув.
Суд звертає увагу, що ст.18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» дозволяє призначити пенсію по інвалідності лише особам, які мають право на пенсію за цим Законом.
Так, згідно з ст.18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Оскільки позивач на момент звернення до пенсійного органу не набув права на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки перебував на військовій службі, суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 щодо протиправності відмови відповідача в призначенні йому пенсії по інвалідності.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії необхідно відмовити повністю.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан