про відмову у забезпеченні позову
21 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/18185/26
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
12 травня 2026 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення на проходження військово-лікарської комісії та проведення мобілізаційних заходів; визнання протиправною та скасування постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за якою позивача визнано повністю придатним до військової служби; визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації; визнання протиправним та скасування наказу про зарахування до списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частини НОМЕР_2 ); зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 направити позивача на повторний медичний огляд до іншої військово-лікарської комісії із дотриманням вимог Положення № 402 для проведення медичних обстежень; зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу, - яку ухвалою суду від 18 травня 2026 року залишено без руху.
19 травня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України та іншим уповноваженим органам до набрання законної сили рішенням суду у справі направляти заявника до районів ведення бойових дій, залучати до виконання бойових завдань, переводити до бойових або штурмових підрозділів та змінювати місце проходження військової служби.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає про те, що за результатами проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення про визнання заявника придатним до військової служби, проте із захворюваннями, передбаченими статтями 64-в, 68-в, 78-в, 67-б "Розкладу хвороб", всупереч поданню, як наполягає заявник, під час проходження військово-лікарської комісії медичних документів, довідок, виписок на підтвердження хронічних захворювань. У зв'язку з цим заявника мобілізовано та направлено для проходження військової служби до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). Тому існує реальна небезпека, на переконання заявника, його подальшого направлення до районів ведення бойових дій, виконання бойових завдань та несення служби в умовах підвищеного фізичного навантаження, що може призвести до істотного погіршення стану здоров'я, заподіяння непоправної шкоди життю та здоров'ю, а також фактично унеможливить ефективний захист прав заявника у разі задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються виключно на незгоді із рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 та його мобілізацією, а також прогнозованих небажаних для заявника наслідків у вигляді подальшого направлення до районів ведення бойових дій для виконання бойових завдань, що фактично унеможливить ефективний захист прав у разі задоволення позову.
Враховуючи викладені ОСОБА_1 доводи суд зазначає, що, безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.
Проте, у розумінні статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Більше того, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено заборону вжиття заходів забезпечення адміністративного позову встановленням заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.
Ініціюючи вжиття заходів забезпечення у виді заборони "Військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України та іншим уповноваженим органам" направляти заявника до районів ведення бойових дій, залучати до виконання бойових завдань, переводити до бойових або штурмових підрозділів та змінювати місце проходження військової служби, заявник просить суд вжити відповідні заходи фактично щодо необмеженого кола осіб, втручаючись тим самим у реалізацію відповідних функцій та повноважень цих суб'єктів, що не є предметом оскарження у цій справі.
Усталена судова практика щодо вжиття заходів забезпечення позову базується на тому, що не є адекватним предмету позову захід забезпечення, який стосується необмеженого кола осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені відповідним заходом забезпечення позову.
За наслідками аналізу поданої заяви про забезпечення позову на предмет ймовірності спричинення невідворотних наслідків та порушення прав та інтересів заявника суд дійшов висновку, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо вчинення відповідачем та "іншими уповноваженими органами" дій щодо можливого призову позивача на військову службу (мобілізацію), як і ґрунтуватись на незгоді заявника з діями/бездіяльністю, які є предметом оскарження заявленого позову.
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь позивача по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Натомість вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб, ініційований заявником і з визначених ним підстав без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову поза межами судового розгляду справи, до того ж з виходом за межі пред'явлених позовних вимог, що не узгоджується з правовим інститутом забезпечення позову відповідно до процесуальних положень КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі № 240/18185/26.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько