21 травня 2026 р.Справа №160/13213/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/13213/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
1. 18.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якій просить:
- визнати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом від 10.03.2026 № 16 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправним та скасувати;
- зобов'язати комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та направити до Нацполіції повідомлення про припинення вимоги доставити ОСОБА_1 до ТЦК та СП.
2. Позовна заява обґрунтована тим, що в березні 2026 року позивач, через адміністратора ЦНАП, звернувся з заявою про надання йому відстрочки на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 11.03.2026 через адміністратора ЦНАП, було отримано відповідь про те, що згідно протоколу комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.03.2026 №16, було прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки. Позивач вказує, що здійснює постійний догляд за своїм рідним дідусем, батьком його батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Позивач є онуком ОСОБА_2 тобто відноситься до другого ступеня споріднення. ОСОБА_2 згідно витягу з Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 258/26/309/В від 28.01.2026 р., визнано інвалідом ІІ групи строком до 10.01.2028. Рідні І ступеню споріднення ОСОБА_2 відсутні на території України і не здійснюють догляд за ним. Ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченої пунктом 14 частини першої статті 23 Закону, створює загрозу позбавлення особи з інвалідністю ІІ групи підтримки з боку інших осіб та ставить її в очевидно менш сприятливе становище у порівнянні з іншими особами, оскільки за станом здоров'я вона потребує постійного догляду, а єдина особа, яка такий догляд фактично здійснює є його онук -позивач. Виходячи з наведеного, як з метою захисту свого права на отримання відстрочки від мобілізації так і з метою захисту особи, яка знаходиться в особливо вразливих умовах - свого дідуся, позивач звернувся до суду з цим позовом. Також, позивач вказує, що як встановлено з інформації в особистому електронному кабінеті військовозобов'язаного, правопорушення було виявлено не пізніше 29.07.2025, а тому 28.10.2025 сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності і справа про адміністративне правопорушення повинна бути закрита з одночасним повідомленням органів Нацполіції про відсутності підстав для примусового ми накладними та іншими первинними документами. Посилання контролюючого орг
3. 20.05.2026 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
4. В обґрунтування заяви зазначено, що оскільки відповідач відмовив у наданні позивачу відстрочки від призову, існує реальна загроза призову позивача на військову службу, що унеможливить захист його права на отримання відстрочки. Позивач вважає, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
5. Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
6. Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
7. Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
8. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
9. За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
10. Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
11. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
12. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
13. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
14. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
15. При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
16. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
17. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
18. Судом з позовної заяви встановлено, що в березні 2026 року позивач, через адміністратора ЦНАП, звернувся з заявою про надання йому відстрочки на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
19. 11.03.2026 через адміністратора ЦНАП було отримано відповідь про те, що згідно протоколу комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.03.2026 № 16, було прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки через те, що надані скановані копії документів не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; згідно наданих документів та відомостей ДРАЦ у члена сім'ї, за яким здійснюється догляд, наявні члени сім'ї першого ступеню споріднення, які зобов'язані згідно законодавства здійснювати догляд; належних документів щодо неможливості ними здійснювати догляд військовозобов'язаним не надано, а також не надано належного акту про встановлення факту здійснення догляду.
20. Позивач здійснює постійний догляд за своїм рідним дідусем, батьком його батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 (батька позивача), згідно якого ОСОБА_2 зазначений як батько та свідоцтвом про народження позивача, згідно якого ОСОБА_3 зазначений як батько.
21. Таким чином, позивач є онуком ОСОБА_2 тобто відноситься до другого ступеня споріднення.
22. ОСОБА_2 згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 258/26/309/В від 28.01.2026, визнано інвалідом ІІ групи строком до 10.01.2028.
23. Відповідно до висновку форми № 080-4/о ЛКК КНП “ЦПМСД Рубіжанської міської ради» від 16.01.2026 № 2/2, була визнана потреба ОСОБА_2 в постійному догляді.
24. Згідно довідки Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради № 8 від 04.03.2026, позивачу призначена компенсація за надання соціальних послуг на догляд на непрофесійній основі невиліковно хворим, діду ОСОБА_2 . Допомога призначена по 31.12.2026.
25. ОСОБА_2 в шлюбі не перебуває, має двох синів - ОСОБА_3 (батько позивача) та ОСОБА_4 , які є його єдиними рідним І ступеня споріднення.
26. ОСОБА_3 на цей час мешкає в м. Рубіжному Луганської області, яке є окупованим з початку 2022 року і з моменту початку повномасштабного вторгнення, стосунки з батьком не підтримує.
27. ОСОБА_4 з початку 2022 року виїхав з території України в Республіку Польща і більше не повертався, що підтверджується довідкою ДПС України та посвідченням про тимчасове перебування в Республіці Польща.
28. Таким чином, зазначені рідні І ступеню споріднення ОСОБА_2 відсутні на території України і не здійснюють догляд за ним.
29. Позивач вважає, що ним були надані всі необхідні документи для надання відстрочки від призову по мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що зумовило звернення до суду з позовом у цій справі.
30. Позивачем, також, зазначено, що при оновленні своїх даних в додатку Резерв+, позивач дізнався, що в його обліковому записі з'явився напис “Порушення правил військового обліку» та напис “ТЦК та СП 29.07.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити для складання протоколу про адміністративне правопорушення».
31. 17.03.2026 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявою про закриття відносно нього справи про адміністративне правопорушення, в разі її існування, направлення повідомлення до Нацполіції про припинення розшуку.
32. Відповідь на звернення позивача надана не була.
33. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
34. Частиною третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
35. При цьому, за приписами частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
36. У силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
37. Варто відмітити, що зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та будь-яких інших законів України не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
38. Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
39. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
40. Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суддя зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.
41. Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
42. Водночас, сама лише незгода заявника з діями відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо відмови у наданні відстрочки, направлення повідомлення до Нацполіції про розшук ОСОБА_1 та звернення до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
43. Факт протиправних дій відповідача, а також факт наявності порушення прав позивача, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
44. Отже, наявними матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
45. Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
46. Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
47. Предметом позову є питання наявності протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а також питання протиправності рішення про відмову у наданні відстрочки.
48. Водночас в заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
49. Призов на військову службу оформлюється начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якому передує комплекс заходів, таких як вручення повістки, проходження ВЛК, отримання довідки ВЛК тощо.
50. Вказані дії не охоплюються предметом заявленого на розгляд суду спору.
51. Відтак, заявлена вимога в клопотанні про забезпечення позову не відповідає предмету судового спору, а тому в силу п. 5 ч. 3 ст. 151 не може бути задоволена судом.
52. Суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
53. На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,
54. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/13213/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
55. Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський