12 травня 2026 рокуСправа №160/36623/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Калугіної Н.Є.,
при секретарі судового засідання - Байрак П.І.,
за участю:
представника відповідача - Сліпця С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/36623/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.09.2025 року №0495550713 на суму 1 732 539,67 грн.
Призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» про стягнення витрат на правничу допомогу до розгляду у судовому засіданні на 12 травня 2026 року о 13:00 у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зал №2.
Приписами ч. 4, 5 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
В судове засіданні 12.05.2026 представник позивача не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, її неявка не стала перешкодою для розгляду заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду питання щодо відшкодування судових витрат за відсутністю представника позивача, проте, заперечував проти задоволення заяви позивача, просив відмовити у її задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, зміст поданої заяви, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:
1) до закінчення судових дебатів у справі;
2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.
21.01.2026 під час підготовчого провадження позивач надав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Тож, позивачем дотримано норми ч. 3 статті 143 КАС України.
На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, представником позивача до матеріалів справи надано:
Договір - доручення про надання правничої допомоги від 01.02.2021;
додаткова угода №1 від 01.02.2021;
додаткова угода №2 від 30.01.2022;
додаткова угода №3 від 27.12.2023;
акт приймання - передачі наданої правової допомоги № ОУ-0000184 від 21.01.2026;
рахунок-фактура №СФ-0000184 від 21.01.2026;
розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу - додаток №1 до Акту від 21.01.2026;
платіжна інструкція №2575 від 21.01.2026.
Дослідивши вказані документи, судом встановлено таке.
Відповідно до Договору - доручення про надання правничої допомоги від 01.02.2021, укладеного між Адвокатським бюро «Сергія Жечева» (Адвокатське бюро) та ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» (Клієнт), предметом даного Договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Сторони домовились, що надання правової допомоги за цим Договором безпосередньо здійснюватиметься керівником Адвокатського бюро адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем (надалі Адвокат) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864. видане на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 27.04.2011 року) або іншим адвокатом, що оформлюється ордером на адвоката (п. 1.1 та 1.2 Договору).
Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта.
Пунктом 4.2 Договору сторонами обумовлено, що гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється Актом приймання-передачі наданої правової допомоги.
Згідно акту приймання-передачі правової допомоги № ОУ-0000184 підписаного сторонами 21.01.2026, сторони погодили, що правова допомога у цій справі надана адвокатом на суму 10000,00 грн, зокрема:
- підготовка адміністративного позову по справі №160/36623/25 - 5000,00 грн.
- підготовка відповіді на відзив по справі №160/36623/25 - 5000,00 грн.
Позивачу виставлений рахунок №СФ-0000184 від 21.01.2026 на оплату послуг з підготовки адміністративного позову по справі №160/36623/25 - 5000,00 грн, та з підготовки відповіді на відзив по справі №160/36623/25 - 5000,00 грн, на загальну суму - 10000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №2575 від 21.01.2026 ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» сплачено за надання правової допомоги по справі №160/36623/25 згідно Акту № ОУ-0000184 від 21.01.2026 та рахунку №СФ-0000184 від 21.01.2026 - 10000,00 ГРН.
Відповідач у справі заперечує проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявив клопотання про зменшення таких витрат, в якому просить у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. - відмовити.
Зокрема, відповідач зазначено, що розмір гонорару (витрат на правничу допомогу), визначений позивачем та його адвокатом, зважаючи на невисокий рівень складності справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу та заперечення відповідача щодо цієї заяви, суд дійшов до таких висновків.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат належить:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Закон №5076- VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI, визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Крім того, в даному випадку підлягає врахуванню ціна позову та відповідно значення вказаної справи для позивача.
Суд у цій справі вважає доведеним належними доказами надання Адвокатським бюро «Сергія Жечева» професійної правничої допомоги позивачу у цій справі. Фіксована сума гонорару за підготовку позовної заяви та відповіді на відзив, що становить зміст правничої допомоги, відповідає критеріям співмірності та реальності наданих послуг.
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх обґрунтованість, розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам адвокатських послуг, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка розглядалася в загальному позовному провадженні виходячи із розміру визначених податкових зобов'язань, обсяг та характер наданих сторонами доказів, суд зазначає про наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у 10000,00 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 134, 139, 143, 252, 295, 297 КАС України суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №160/36623/25 - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41071921) витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст додаткового рішення складено 21.05.2026.
Суддя Н.Є. Калугіна