САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/2023/25
Провадження №1-кс/726/355/26
Категорія
19.05.2026 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів ТУ БЕБ України Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № №72025261020000027 від 02.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст.212 КК України, про накладення арешту,-
з участю:
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
Підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025261020000027, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч.2 ст.212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Чернівецької області протягом 2023-2025 років діє група осіб із чітким розподілом ролей, які організували незаконну схему при ввезенні, транспортуванні, зберіганні та збуті паливно-мастильних матеріалів без відповідного документального відображення в податкових органах, яке в подальшому збувають за готівкові кошти юридичним та фізичним особам в тому числі неплатникам ПДВ, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (фермерські господарства, транспортні компанії тощо) та не відображають документально дані операції у податковій звітності.
Для прикриття незаконної діяльності із наданням їй вигляду законної, а також для можливості проводити безтоварні операції, вищевказані особи заснували ряд підприємств, через які здійснюють реалізацію дизельного пального та бензину без відповідного декларування за готівкові кошти у значних розмірах, за попереднім узгодженням з покупцем за цінами нижчими середньоринкових.
Таким чином, операції задекларовані рядом СГД, в податковій звітності шляхом внесення до неї неправдивих відомостей, що відображені в податковому обліку в неповному обсязі, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних звітних (податкових) періодах призвели до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом у значних розмірах.
Враховуючи вищенаведене, службові особи вказаних СГД здійснили реалізацію за готівкові кошти без відповідного декларування дизельного пального та фальсифікованого бензину юридичним та фізичним особам, а також дрібним суб'єктам господарювання (неплатникам ПДВ) Чернівецької, Тернопільської, Хмельницької та Івано-Франківської областей на суму понад 80 млн. грн., завдавши державі збитків на суму понад 14 млн. грн. у вигляді несплати податку на додану вартість.
Також вказують, що встановлено ряд АЗС ТОВ «Новіс Трейд» (код ЄДРПОУ 43645208), які розташовані за адресами: Чернівецька область, Чернівецький р-н, м. Чернівці, вул. Хотинська,53А; Чернівецька область, Чернівецький р-н, с. Магала, вул. Чернівецька,18; де здійснюється діяльність із роздрібної торгівлі пальним, однак термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним припинено ДПС у Чернівецькій області 04.07.2025 року (згідно відомостей з Єдиного реєстру ліцензіатів станом на 23.02.2026 року).
21.02.2026 року на автозаправній станції за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Магала, вулиця Чернівецька,18, було придбано пальне марки А-95, на суму 300 гривень, в кількості 5,22 літра, у пластикову тару (ПЕТ-пляшку) ємністю 6 літрів, яку вилучено та опечатано належним чином.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/123-26/2986-ФХД від 20 03.2026 року наданий на експертизу бензин за показниками густини відповідає вимогам ДСТУ, проте за фракційним складом не відповідає вимогам зазначеного стандарту.
21.02.2026 року на автозаправній станції за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вулиця Хотинська,53А, було придбано пальне марки А-95, на суму 300 гривень, в кількості 5,22 літра, у пластикову тару (ПЕТ-пляшку) ємністю 6 літрів, яку вилучено та опечатано належним чином.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/123-26/2984-ФХД від 23.03.2026 року наданий на експертизу бензин за показниками густини відповідає вимогам ДСТУ, проте за фракційним складом не відповідає вимогам зазначеного стандарту.
27.02.2026 року на автозаправній станції за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вулиця Хотинська,53А, був проведений обшук, під час якого виявлено та вилучено майно, яке зазначене в протоколі обшуку, в тому числі, паливно-мастильні матеріали.
Відповідно до висновку експерта КНІСЕ, надані на дослідження рідини відповідають вимогам ДСТУ.
27.02.2026 року на автозаправній станції за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Магала, вулиця Чернівецька,18, був проведений обшук, під час якого виявлено та вилучено майно, яке зазначене в протоколі обшуку, в тому числі, паливно-мастильні матеріали.
Відповідно до висновку експерта КНІСЕ, надані на дослідження рідини відповідають вимогам ДСТУ.
31.03.2026 року винесено постанову про призначення судової експертизи нафтопродуктів та паливо-мастильних матеріалів, проведення якої доручено експертам Хмельницького НДЕКЦ. На даний час експертизи тривають. З метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на майно, яке було вилучено під час проведення обшуків 27.02.2026 за адресами: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вулиця Хотинська,53А; Чернівецька область, Чернівецький район, с. Магала, вулиця Чернівецька,18.
Не накладення арешту на вищевказане майно може призвести до втрати цих основних речових доказів, оскільки будь-яка особа матиме змогу відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, сховати, передати їх, що, в свою чергу, перешкоджатиме виконанню завдань кримінального провадження, які встановлені ст.2 КПК України. А тому прокурор клопоче про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуків 27.02.2026 за адресами: Чернівецька область, Чернівецький район, м. Чернівці, вулиця Хотинська,53А; Чернівецька область, Чернівецький район, с. Магала, вулиця Чернівецька,18.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні, просив клопотання задовольнити та накласти арешт на вказане майно.
Представник ТОВ «Новіс Трейд», адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала письмове заперечення, яке подала до суду та просила суд відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання враховуючи таке.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За змістом ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже підставою для арешту майна, на яку посилається прокурор у своєму клопотанні, є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи положення ст. 173 КПК України, слідчим суддею встановлено правову підставу для арешту майна, а саме: здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72025261010000027 від 02.06.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.2 ст.212 КК України.
Слідчим суддею також встановлено, що в ході проведення обшуків, за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , згідно протоколів обшуків від 27.02.2026 року, було вилучено майно, на яке прокурор просить накласти арешт.
Також встановлено, що постановами керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_5 від 03.03.2025 року, вилучене в ході обшуків майно було визнано речовими доказами.
Окрім того, слідчому судді надано докази того, що висновком експерта від 24.03.2026 № 1885/26-34.1 за результатами проведення судової експертизи нафтопродуктів та паливно мастильних матеріалів у кримінальному провадженні № 720252610200000027, досліджені рідини, які були вилучені 27.02.2026 під час проведення обшуку АЗС за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Магала, вул. Чернівецька, 18 (згідно постанови), являють собою світлі нафтопродукти і за визначеними показниками та відповідно ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення» відносяться до: дизельного палива арктичного Євро 5 (рідина в ємності з позначенням «ДП»), бензину автомобільного А-92 Євро 5 (рідина в ємності з позначенням «A92»), бензину автомобільного А-95 Євро 5 (рідина в ємності з позначенням «А95»); відповідно до висновку експерта від 24.03.2026 № 1885/26-34.1 за результатами проведення судової експертизи нафтопродуктів та паливно мастильних матеріалів у кримінальному провадженні № 720252610200000027, досліджені рідини, які були вилучені 27.02.2026 під час проведення обшуку АЗС за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Хотинська, 53А (згідно постанови), являють собою світлі нафтопродукти і за визначеними показниками та відповідно ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни визначення» відносяться до: дизельного палива арктичного Євро 5 (рідина я ємності з пломбою Н26396549), бензину автомобільного А-92 Євро 5 (рідина в ємності з пломбою Н26396110), бензину автомобільного А-95 Євро 5 (рідина в ємності з пломбою Н263961070).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Частиною 1 статті 204 КК України передбачена відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів.
Разом з цим, всупереч п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора не обґрунтовано наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно, на яке він просить накласти арешт, є доказом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КПК України, в частині незаконного виготовлення пального.
Натомість, як підтверджує сам прокурор в своєму клопотанні, так і підтверджують представники ТОВ «Новіс Трейд», вилучені під час обшуків АЗС рідини, на підставі проведених експертиз відповідають нормам ДСТ України, вказані висновки експертиз долучені до матеріалів справи.
Посилання прокурора на призначення 31.03.2026 судової експертизи, як на підставу накладення арешту на вилучене майно, суд розцінює, як спростування вже існуючого висновку, що суперечить принципу правової визначеності та порушує базові засади кримінального провадження.
Судом встановлено, що станом на час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, підозр про вчинення кримінальних правопорушень нікому не вручено.
А тому слід зазначити, що арешт майна за відсутності підозри є надмірним втручанням у право власності (порушення ст. 1 Першого протоколу ЄСПЛ), оскільки не дотримано балансу між приватними інтересами та потребами слідства.
Щодо посилання прокурора на те, що вилучене майно, яке є засобами знаряддя їх вчинення - підлягають спеціальній конфіскації на підставі ст.96-1 КК України, слід зазначити наступне.
Системно-структурний аналіз положень КК свідчить про те, що за своєю правовою природою спеціальна конфіскація не є покаранням, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру, які полягають у передбачених законом обмеженнях прав і свобод особи, що не мають карального навантаження, а спрямовані на забезпечення безпеки суспільства шляхом реалізації превентивної мети утримання винних від скоєння нових протиправних діянь та усунення умов, які сприяють їх вчиненню. Отже, спеціальна конфіскація є заходом процесуального примусу, який обтяжує становище особи. Тому при застосуванні інституту спеціальної конфіскації слід дотримуватися принципу справедливого балансу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання прав потерпілого.
Відповідно до ст. 16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканість права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 2 КПК України закріплено, що завдання кримінального провадження є захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права яка є однією з засад демократичного суспільства.
На підставі чинного кримінально процесуального законодавства, питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Без зазначення, що саме це майно було набуто кримінально-протиправним шляхом, на переконання слідчого судді неможливо дотриматись необхідного балансу та можливого обґрунтованого пропорційного співвідношення між обмеженням права власності та завданнями кримінального провадження.
Не накладення арешту майна, за вказаних вище обставин, на теперішній час не створює будь-яких перешкод для подальшого розслідування кримінального провадження № 720252610200000027 від 02.06.2025 року, що в свою чергу не зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування та судового розгляду справи по суті.
Практика ЄСПЛ підтверджує, що арешт майна є формою втручання у мирне володіння майном, яке має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним. Повторне або тривале застосування майнових обмежень без належного обґрунтування нових підстав порушує баланс між інтересами держави та правами особи. У свою чергу держава зобов'язана забезпечити особі стабільність правового становища, а не ставити її у ситуацію постійної невизначеності щодо долі майна, що є несумісним із принципом правової визначеності та остаточності судового рішення.
Таким чином, враховуючи, що сторона кримінального провадження, яка була ініціатором застосування цього заходу забезпечення, не навела належних підстав для арешту, на даний час такий ступінь втручання у права і свободи особи не виправдовує потреб досудового розслідування, а тому слідчий суддя доходить висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 370-371 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів ТУ БЕБ України Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № №72025261020000027 від 02.06.2025 про накладення арешту- відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2026.
Слідчий суддяОСОБА_1