Справа № 645/895/26
Провадження № 2/645/1585/26
20 травня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Лисенко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №645/895/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
04.02.2026 до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить суд стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи стягнення з 04.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21.10.2024 (справа №634/4113/24).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина повністю знаходиться на утриманні позивача та проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач є працездатним, тому позивач вважає за можливе стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.02.2026, справу передано на розгляд головуючому судді Лисенко О.О.
Ухвалою судді від 09.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
10.03.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 10.03.2026 на іншу дату у зв'язку з тим, що намагається вирішити питання сплати аліментів у досудовому порядку.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи міститься заяви позивача про проведення розгляду без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити (а.с.20).
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 13.04.2026, 20.05.2026 не з'явився, судові повістки на вказані судові засідання отримав особисто 19.03.2026 (а.с.24) та 07.05.2026 (а.с.26). Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не надав заперечень проти зазначених у позові обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 21.10.2024 розірвано шлюб, зареєстрований 28.09.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, про що складено відповідний актовий запис за №139, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 21.11.2024 (а.с.9-11).
В шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.05.2014 (а.с.8).
Згідно довідки №6334-5003292760 від 20.05.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
З довідки №6334-5003292740 від 20.05.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Спір у справі виник із сімейних правовідносин та його вирішення регулюється нормами сімейного законодавства.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 СК визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до вимог ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі .
У відповідності до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, неповнолітня дитина, батьками якої є сторони у справі, перебуває на повному матеріальному утриманні позивача, відповідач не бере участі у витратах, пов'язаних з утриманням сина, тобто не виконує обов'язку, передбаченого ст.180 СК України.
Оскільки судом встановлено, що інших утриманців відповідач не має, є здоровим та працездатним, з метою належного захисту прав дитини, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки його заробітку, починаючи з дня пред'явлення даного позову до суду, тобто з 04.02.2026, до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.
Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, позивача звільнено від сплати судового збору за пред'явлення позову про стягнення аліментів, судові витрати зі сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів за ставкою станом на день пред'явлення позову - 04.02.2026, що становить 1331,20 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 180, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-281, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення даного позову до суду, тобто з 04.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 20 травня 2026 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання як ВПО: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_3 , зареєстрований кабінет в ЄСІТС відсутній;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_5 , зареєстрований кабінет в ЄСІТС відсутній.
Суддя О.О. Лисенко