21 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/283/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Долгополової Ю. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1
про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2026 року у справі № 925/283/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Андрієнка В. В., Шапрана В. В., Буравльова С. І.
від 19 лютого 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_2
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка", 2) Приватного підприємства "Кредо Умань", 3) ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 ,
про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації прав,
за участю представників:
від позивача: не з'явилися
від відповідача-1: не з'явилися
від відповідача-2: не з'явилися
від відповідача-3: ОСОБА_4
від третьої особи: не з'явилися
20 травня 2026 року до Верховного Суду від відповідача-3 - ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2026 року у справі № 925/283/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
В обґрунтування необхідності зупинення дії зазначеної оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відповідач-3 послався на те, що цей захід є необхідним та обґрунтованим, спрямованим на збереження існуючого фактичного та правового стану до завершення розгляду справи в касаційному порядку, з метою недопущення настання невідворотних наслідків, пов'язаних з визнанням оспорюваних правочинів недійсними. За твердженням заявника внаслідок реалізації оскаржуваної постанови апеляційного господарського, що передбачає відновлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» на два спірних об'єкта нерухомості: громадської будівлі (фото-1)» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2497089171060)» та «Перукарні № 4» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846612871108)», за обставин того, що відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» Господарський суд Одеської області ухвалою від 07 жовтня 2025 року відкрив провадження у справі № 916/3495/25 про банкрутство, увів процедуру розпорядження майном боржника, а ухвалою від 01 травня 2026 року визнав вимоги кредиторів, зокрема у ОСОБА_2 , до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», зазначені спірні об'єкти нерухомості увійдуть до майнової сфери боржника у справі про банкрутство та підпадуть під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного судом у процедурі розпорядження майном, фактично будуть розглядатися як актив боржника, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», набудуть статусу складової ліквідаційної маси боржника та можуть бути реалізовані в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, з подальшим спрямуванням отриманих коштів на погашення вимог кредиторів. Тобто відчуження спірного майна в процедурі банкрутства призведе до його відчуження на користь третіх осіб і ці об'єкти не будуть перебувати у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», що унеможливить відновлення становища, яке існувало до моменту реалізації оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Крім того, заявник послався на те, що відновлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» на спірні об'єкти нерухомого майна за оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду не призведе то припинення права власності Приватного підприємства «Кредо Умань», оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції ПП «Кредо Умань» вже не було власником спірних об'єктів нерухомого майна, спірне майно вибуло з його володіння та перейшло у власність інших осіб, у тому числі фізичних осіб. Натомість реалізація оскаржуваної постанови призведе до позбавлення права власності фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які не є кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», і в такому випадку скаржнику доведеться докласти значних зусиль, часу та витрат з метою відновлення своїх порушених прав, зокрема і на врегулювання правовідносин із ОСОБА_3 , в якої виникають майнові вимоги до скаржника щодо повернення грошових коштів, отриманих за відчуження нерухомого майна та відшкодування понесених нею збитків.
Перевіривши доводи та обставини, наведені ОСОБА_1 у поданому ним клопотанні про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2026 року у справі № 925/283/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що зазначені ОСОБА_1 доводи та обставини для зупинення дії оскаржуваного судового рішення є необґрунтованими та не підтверджують наявності підстав для зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є правом, а не обов'язком суду.
Верховний Суд зауважує, що застосування судом повноважень щодо зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути обґрунтованим, а підстави - вагомими та доведеними. В ухвалі про зупинення виконання (дії) судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
При цьому клопотання про зупинення виконання судового рішення або про зупинення його дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання (зупинення дії) судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
Заява про зупинення виконання судового рішення повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою з посиланням на конкретні обставини та наявність доказів в підтвердження таких обставин.
Отже, сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву про зупинення виконання судового рішення або про зупинення його дії належним чином.
Сама по собі незгода учасника судового процесу із мотивами ухваленого у справі судового рішення, що оскаржується та зупинення виконання або дії якого просить заявник, не є достатньою підставою для зупинення його виконання або дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2026 року у справі № 925/283/24, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає про те, що Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2026 року у цій справі вже відмовив у задоволенні аналогічного за змістом клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2026 року у справі № 925/283/24. Отже, клопотання відповідача-3 про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, подане разом з касаційною скаргою та яке є аналогічним за змістом та доводами зазначеному клопотанню, що розглядається, було вже розглянуте та вирішене Верховним Судом.
Разом з цим, як вбачається, заявник у клопотанні про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не наводить, в чому саме полягає неможливість здійснення ним захисту його прав, свобод та інтересів без зупинення дії оскаржуваної постанови, а також не зазначає, в чому саме полягає необхідність докладання ним значних зусиль для відновлення порушених його прав у разі, якщо реалізована оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції буде скасована за результатом касаційного розгляду цієї справи. У зв'язку з цим Верховний Суд зазначає про те, що самої лише констатації заявником факту такої неможливості здійснення захисту прав, свобод та інтересів без зупинення дії оскаржуваної постанови, а також необхідності докладання ним значних зусиль для відновлення порушених його прав, без зазначення заявником у клопотанні, чим саме викликана така неможливість та в чому саме полягає така необхідність, недостатньо для визнання судом цих доводів заявника обґрунтованими.
Крім того, заявник, посилаючись на те, що за рахунок спірного майна можуть бути задоволені вимоги кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» у справі про банкрутство останнього, не надає суду жодних доказів запровадження ліквідаційної процедури щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка», затвердження ліквідаційної маси боржника в процедурі ліквідації. Твердження заявника про ймовірне відчуження спірного майна у ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю «Уманчанка» є лише його припущеннями, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає про те, що клопотання ОСОБА_1 не містить належних достатньо обґрунтованих доводів щодо необхідності зупинення дії оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2026 року у справі № 925/283/24.
Враховуючи те, що зупинення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення в силу приписів статті 332 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду, з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваного судового рішення, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не вбачає існування підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2026 року у справі № 925/283/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 314, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2026 року у справі № 925/283/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Баранець
Судді О. Мамалуй
В. Студенець