20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/424/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 (у складі колегії суддів: Поліщук Л.В. (головуючий), Ленін О.Ю., Богатир К.В.)
та рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2025 (суддя Коваль С.М.)
у справі №915/424/25
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту)
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
про стягнення грошових коштів по суднозаходу 05.08.2020 буксиру «НІБУЛОН-101» у загальній сумі 1 404,46 грн,
30.04.2026 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - Підприємство) через систему «Електронний суд» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2025 у справі №915/424/25.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №915/424/25, зважаючи на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (рік подання позовної заяви у справі № 915/424/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів по суднозаходу 05.08.2020 буксиру «НІБУЛОН-101» у загальній сумі 1404,46 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ГПК України справа № 915/424/25 є малозначною.
За змістом касаційної скарги скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), однак належних обґрунтувань, які могли б бути визнані Судом такими, що підпадають під дію підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, касаційна скарга не містить.
Посилання Підприємства на підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, не беруться до уваги Судом, оскільки скаржник не зазначив, при розгляді якої саме іншої справи його буде позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені судами при вирішенні справи № 915/424/25.
Скаржник також вказує, що справа № 915/424/25 має для нього виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), зважаючи на характер спірних правовідносин і виконувані Підприємством функції.
Доводи, наведені як обґрунтування випадку, передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є абстрактними і жодним чином не вказують на те, що саме ця господарська справа має для скаржника виняткове значення.
Вивчивши і проаналізувавши зміст оскаржених судових рішень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, підстав для розгляду касаційної скарги Верховний Суд не вбачає.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 915/424/25.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справах: № 915/422/25 (ухвала від 07.05.2026); №915/426/25 (ухвала від 18.05.2026).
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 915/424/25 за касаційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко