Справа № 643/9332/26
Провадження № 1-кс/643/3772/26
19.05.2026 місто Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
заявника: ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 у справі № 643/9332/26 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про кримінальне правопорушення
У провадження слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 надійшла справа № 643/9332/26 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про кримінальне правопорушення.
08.05.2026 ОСОБА_3 заявлено усний відвід слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 , в обґрунтування якого ОСОБА_3 зазначив, що він сумнівається в упередженості судді, також в діях судді присутня стійка зацікавленість в при розгляді скарг ОСОБА_3 .
Автоматизованим розподілом судових справ між суддями від 08.05.2026 для розгляду заяви про відвід визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 81 КПК України для розгляду поданої ОСОБА_3 заяви про відвід слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 призначено судове засідання на 19.05.2026.
У судовому засіданні 19.05.2026 ОСОБА_3 заявлено відвід судді ОСОБА_1 .
Ухвалою від 19.05.2026 Салтівський районний суд міста Харкова вищевказану заяву ОСОБА_3 залишив без розгляду, оскільки заявлення відводу судді, який не здійснює розгляд справи, тобто не здійснює повноважень судді у цій справі, а лише уповноважений перевірити наявність підстав, що виключають участь іншого судді при розгляді справи, КПК України не передбачає. А такуож з підстав зловживання ОСОБА_3 процесуальним правом.
Під час проголошення резолютивної частини ухвали від 19.05.2026 ОСОБА_3 неодноразово перебував головуючого, допускав некоректну поведінку та самостійно переривав відеоконференцзв'язок.
Незважаючи на неодноразові попередження суду порушення не припинив. Ухвалою судового засідання суд видалив ОСОБА_3 із зали судового засідання.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_3 та розглянувши подану ним заяву про відвід слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 , суд зробив наступні висновки.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу, унормованого в положеннях статей 75-83 КПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) кримінального провадження, задекларованих у статті 7 КПК України, якими є: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження, а також забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано, зокрема, у статтях 75, 76 КПК України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
Європейський Суд з прав людини у п. 49 рішення справи «Білуха проти України» зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Положеннями частини 1 статті 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Стаття 75 КПК України визначає обставини, які виключають участь судді в кримінальному провадженні та підстави для його відводу.
Так, частиною першою статті 75 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні передбачено статтею 76 КПК України.
Проте, на переконання суду, наведені заявником аргументи не є підставою для відводу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 , оскільки фактична незгода ОСОБА_3 з передбаченими законом процедурними рішеннями не може бути підставою для відводу слідчого судді в розумінні ст. 75 КПК України.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 760/11528/15-к.
Суд зазначає, що положення КПК України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках.
Водночас, до компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід слідчого судді не відноситься вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції.
Наведені мотиви для відводу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 фактично є припущеннями заявника, яким не наведено переконливих доводів, що свідчать про необ'єктивність чи упередженість слідчого судді ОСОБА_4 під час розгляду скарги.
Не заперечуючи безумовне право заявника на отстоювання його правової позиції, яке гарантовано ст. 22 КПК України, суд вважає, що незгода заявника із прийнятими слідчим суддею ОСОБА_4 процесуальними рішеннями, не свідчить про упередженість останньої, а відтак не може бути підставою для відводу слідчого судді.
Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_4 в ході розгляду заяви про відвід, судом встановлено не було.
Таким чином, перевіривши викладені заявником доводи, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є підставою для відводу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 в розумінні приписів статей 75, 76 КПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, суд
1.Заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 у справі № 643/9332/26 за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про кримінальне правопорушення - залишити без задоволення.
2.Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
3.Повний текст ухвали проголошено 21.05.2026 о 09-45 год.
Суддя ОСОБА_1