11 травня 2026 року Справа № 926/2948/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІДРОБУД"
до AMX ENGINEERING s.r.o.
про розірвання договору поставки, стягнення суми авансу, 3% річних пені в сумі 346567,78 євро (еквівалент у національній валюті України - 16799214,66 гривень станом на день звернення до суду)
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Марущак Л.В.
Представники:
від позивача (у режимі ВКЗ) - Цибульський Р. М.
від відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІДРОБУД" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до AMX ENGINEERING s.r.o. про розірвання договору поставки, стягнення суми авансу, 3% річних та пені в сумі 346567,78 євро (еквівалент у національній валюті України - 16799214,66 гривень станом на день звернення до суду).
Позов обґрунтований тим, що відповідач за договором поставки №1-220821UA від 21.08.2022 року направив позивачу товар з істотними дефектами (механічні пошкодження та відсутність окремих елементів комплектації, що унеможливлюють монтаж обладнання та використання його за призначенням). Дефекти та недоліки обладнання не серійного виробництва підтверджуються Дефектним актом №1 від 03.04.2023 року та Висновком експертів за результатами проведення комплексного товарознавчого та електротехнічного дослідження №ЕД-54/25-К від 10.06.2025 року. Окрім того, у порушення пункту 6.2.3, 6.2.4 відповідачем не долучено технічної документації від заводу-виробника та інших документів, якими підтверджується якість та походження товару згідно з вимогами чинного законодавства України.
Оскільки відповідач залишає без реагування листи та претензії позивача, постачальник недоліки товару не усунув і технічну документацію товару не надав покупцю, враховуючи положення абзацу 9 пункту 5.3 Договору позивач звернувся із відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року, справу №926/2948/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року постановлено: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІДРОБУД" до AMX ENGINEERING s.r.o. про розірвання договору поставки, стягнення суми авансу, 3 проценти річних пені в сумі 346567,78 євро (еквівалент у національній валюті України - 16799214,66 гривень станом на день звернення до суду), яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 03 вересня 2025 року за вх.№2948 - залишити без руху; для усунення вищезазначених недоліків Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІДРОБУД" слід надати суду: - докази сплати (в оригіналі) судового збору у розмірі гривневого еквіваленту 5198,52 євро за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день сплати за заявлення до стягнення майнової вимоги та 3028,00 грн за немайнову вимогу; - докази уповноваженості Олександра Маціборко підписувати позовну заяву від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІДРОБУД" (актуальні станом на момент подання позовної заяви); - зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та надати до суду докази цього шляхом направлення відповідної заяви через підсистему “Електронний суд»; - докази правосуб'єктності юридичної особи AMX ENGINEERING s.r.o номер CZ25449192, зокрема: оригінал або нотаріально засвідчену копію сертифікату реєстрації, або витяг з торгового реєстру із зазначенням її юридичної адреси (місцезнаходження), чи докази перебування в Державному реєстрі країни його реєстрації (the Czech Republic) (актуальні станом на момент подання позовної заяви); встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІДРОБУД" строк для усунення недоліків позовної заяви у п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
22 вересня 2025 року представник позивача направив до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №3156) з додатками у паперовій формі.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 грудня 2025 року о 11 годині 00 хвилин. Постановлено, що у разі, якщо виклик (повідомлення) не буде вручено своєчасно, суд врахує це та розгляне справу в день наступного судового засідання, що відбудеться 28 січня 2026 року. Зобов'язано позивача в строк до 02 жовтня 2025 року надати суду: - три примірника даної ухвали суду з нотаріально засвідченим перекладом на чеську мову; - два примірники прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів з нотаріально засвідченим перекладом на чеську мову. Постановлено звернутись із судовим дорученням - проханням про вручення судових документів до Центрального органу Чеської Республіки Ministry of Justice of the Czech Republic International Department for Civil Matters, який знаходиться за адресою: Vysehradska 16, 12800, PRAHA 2 про вручення відповідачу: AMX ENGINEERING s.r.o., що знаходиться за адресою: Praha 1 - Novй Mмsto, U Pщjиovny 953/4, PSC 11000, Иeskб republika ухвали суду від 24 вересня 2025 року.
06 жовтня 2025 року до суду надійшло направлене представником позивача клопотання про долучення документів із здійсненим перекладом (вх. №4022), які подаються стороною по справі на виконання вимог ухвали суду від 29 вересня 2025 року.
06 жовтня 2025 року Господарським судом Чернівецької області на адресу Центрального органу Чеської Республіки Ministry of Justice of the Czech Republic International Department for Civil Matters було надіслано судове доручення з документами, що підлягають врученню відповідачу.
10 жовтня 2025 року представник позивача направив на офіційну електронну адресу суду клопотання про надання доступу до справи (вх. №4113), яке повернуто судом без розгляду ухвалою від 10 жовтня 2026 року.
20 жовтня 2025 року представник позивача направив до суду поштовим перебігом клопотання про надання доступу до справи в електронному суді (вх. №4258), яке суд задовольнив та надав доступ представнику до матеріалів електронної справи.
15 грудня 2025 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» направив до суду заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 22 грудня 2025 року, у режимі відеоконференції в приміщенні суду (вх. №4271) у задоволені якої відмолено ухвалою суду від 16 грудня 2025 року.
17 грудня 2025 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» направив до суду клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 22 грудня 2025 року, у режимі відеоконференції в приміщенні суду (вх. №4308), яке суд задовольнив ухвалою від 17 грудня 2025 року.
Судове засідання 22 грудня 2025 року не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючого судді Тинок О.С. у щорічній відпустці у період з 22 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року, про що сторони були повідомлені, шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 01 січня 2026 року призначено підготовче засідання у справі № 926/2948/25 на 28 січня 2026 року на 11 годину 00 хвилин.
Судове засідання 28 січня 2026 року не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючого судді Тинок О.С. у відряджені в період з 28 січня 2026 року по 31 січня 2026 року, про що сторони були повідомлені, шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.
29 грудня 2025 року до Господарського суду Чернівецької області надійшло від Obvodni soud pro Prahu 1 (Районний суд Праги-1) підтвердження від про вручення судового документу відповідачу - 01 грудня 2025 року.
Ухвалою суду від 01 січня 2026 року призначено підготовче засідання у справі № 926/2948/25 на 28 січня 2026 року.
Судове засідання 28 січня 2026 року не відбулося, про що сторони були повідомлені, шляхом направленого уповноваженим працівником суду повідомлення про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року призначено підготовче засідання у справі № 926/2948/25 на 16 лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у межах розумного строку на 01 квітня 2026 року о 10 годині 30 хвилин. Постановлено, що у разі, якщо виклик (повідомлення) не буде вручено своєчасно, суд врахує це та розгляне справу у день наступного судового засідання, що відбудеться 29 квітня 2026 року о 12 годині 00 хвилин.
17 лютого 2025 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» направив до суду клопотання про участь у судових засіданнях, призначених на 01 квітня 2026 року і 29 квітня 2026 року, у режимі відеоконференції в приміщенні суду (вх. №637), яке суд задовольнив частково ухвалою від 18 лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІДРОБУД" у 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали направити до суду два примірники нотаріально засвідченого перекладу на чеську мову ухвали Господарського суду Чернівецької області від 16 лютого 2026 року у справі №926/2948/25 та прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів від 18 лютого 2026 року.
27 лютого 2026 року представник позивача направив до суду поштовим перебігом заяву про долучення документів (вх. №928), які подаються стороною по справі на виконання вимог ухвали суду від 18 лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року відкладено розгляд справи по суті на 29 квітня 2026 року.
09 квітня 2026 року представник позивача направив до суду поштовим перебігом клопотання (вх. №1412) про долучення до матеріалів справи доказів.
Також, 09 квітня 2026 року представник позивача направив до суду поштовим перебігом клопотання (вх. №1394) про участь у судовому засіданні 29 квітня 2026 року у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду, яку суд задовольнив ухвалою від 13 квітня 2026 року.
Представник позивача у судовому засіданні 29 квітня 2026 року підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду 29 квітня 2026 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення по справі №926/2948/25 на 11 травня 2026 року.
Відповідач явку належного представника у судові засідання з розгляду справи №926/2948/25 не забезпечив.
Як свідчать матеріали справи, відповідач - AMX ENGINEERING s.r.o. зареєстрований за адресою: Praha 1 - Nove Mesto, U Pujcovny 953/4, PSC 11000, the Czech Republic.
Суд направляв копії ухвал по справі №926/2948/25 з інформацією про призначені судові засідання: поштовим перебігом відповідачу - на його юридичну адресу Praha 1 - Nove Mesto, U Pujcovny 953/4, PSC 11000, the Czech Republic та Центральному органу Чеської Республіки Ministry of Justice of the Czech Republic International Department for Civil Matters, який знаходиться за адресою: Vysehradska 16, 12800, PRAHA 2 разом з судовими дорученнями - проханнями про вручення судового документу відповідачу із нотаріально засвідченим перекладом на чеську мову.
Відповідно до повідомлення Окружного суду Праги 1 (Obvodni soud pro Prahu 1) від 29 грудня 2025 року відповідачу було вручено копію ухвали у відповідності до норм законодавства Чеської Республіки. При цьому відповідач особисто копію ухвали суду не отримав, що підтверджується долученим до повідомлення було долучено примірник копії ухвали суду від 24 вересня 2025 року з нотаріально засвідченим перекладом на чеську мову.
Направлені господарським судом копії ухвал суду по справі №926/2948/25 на юридичну адресу відповідача повернулись назад до суду із довідками про причини невручення - «unclaimed», тобто автоматично по закінченню терміну їх зберігання.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 вказано, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 07 вересня 2022 року № 910/10569/21, від 19 грудня 2022 року № 910/1730/22, від 01 березня 2023 року № 910/18543/21, від 30 березня 2023 року № 910/2654/22, від 06 червня 2023 року № 922/3604/21, від 09 листопада 2023 року у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21), від 21 жовтня 2024 року у справі №914/3445/23).
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.
Також з огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГІДРОБУД» (далі - покупець) та АМХ ENGINEERING s. r. о. (далі - постачальник) було укладено Договір поставки №1-220821UA (далі - договір) згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити комплектний складний технічний виріб (далі - товар) на умовах цього договору, а покупець зобов'язується прийняти у постачальника товар, перелік, характеристика та ціна якого визначені у додатку №1 до цього договору та сплатити за товар ціну, визначену у пункті 2.1 договору, на умовах визначених у цьому Договорі (пункт 1.2. Договору).
Товар, що поставляється відповідно до цього договору, призначений для ПрАТ «Укргідроенерго» Філія «дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» (далі - кінцевий одержувач).
Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна ціна товару, що постачається за цим договором складає 390819,21 євро.
Згідно із пунктом 3.1 Договору оплата покупцем товару здійснюється за цінами, наведеними у додатку № 1 цього договору, у такому порядку:
3.1.1. Попередня оплата (аванс) у розмірі до 100% вартості обладнання, але не менше 70%, зазначеній в додатку № 1, сплачується покупцем банківським переказом на рахунок постачальника, визначений у статті 17 цього договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати отримання рахунку постачальника.
У випадку, якщо покупець не здійснює оплату в зазначений строк в зв'язку з ненаданням постачальником належним чином оформлених документів, необхідних банківським установам для ідентифікації постачальника і його діяльності, ідентифікації уповноважених осіб постачальника та інших документів, необхідних для здійснення оплати, строк оплати починає свій відлік з дати отримання всіх необхідних документів без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій, передбачених договором.
Банківський день означає будь-який день крім суботи, неділі, офіційних неробочих днів Чехії та України або будь-якого дня, в якому банки в Чехії та Україні здійснюють банківські операції з клієнтами.
3.1.2. Попередня оплата може здійснюватися одним або кількома платежами (частинами). Покупець письмово інформує постачальника про кількість і дату перерахування суми авансового платежу передбаченого пунктом 3.1.1 договору.
3.1.3. Постачальник приступає до виконання своїх зобов'язань за цим договором з моменту зарахування грошових коштів на своєму розрахунковому рахунку.
У випадку, якщо попередня оплата здійснюється кількома платежами, термін виконання зобов'язань постачальника розпочинає свій перебіг з дати отримання постачальником першої частики авансу.
3.1.4. Остаточний розрахунок за поставлене обладнання здійснюється покупцем протягом 30 банківських днів з дати поставки обладнання, із врахуванням перерахованої покупцем попередньої оплати, передбаченої пунктом 3.1.1. договору.
У випадку наявності зауважень щодо комплектності/кількості/упаковки/маркування товару, за умови неусунення таких недоліків з боку постачальника, товар вважається таким, що не доставлений постачальником до місця його поставки (абзац 9 пункту 5.3. Договору).
Згідно із пунктом 6.2. Договору для кожної частини комплекту товару постачальник надає покупцю такі документи, укладені англійською та українською мовами:
- 6.2.1. Пакувальний лист з описом вмісту кожної упаковки - 5 (п'ять) оригіналів;
- 6.2.2. Договору Інвойс - 5 (п'ять) оригіналів;
- 6.2.3. Технічна документація на товар від заводу виробника.
- 6.2.4. Інші документи, якими повинна бути підтверджена якість та походження товару згідно з вимогами чинного законодавства України (сертифікат, свідоцтво, паспорт тощо), або лист у довільній формі у разі якщо чинним законодавством необхідність такого підтвердження не передбачена.
Постачальник гарантує технічним вимогам заводу виробника, характеристикам, вказаним в технічній документації заводу виробника. Постачальник встановлює гарантійний строк на товар при умові його використання відповідно до вимог технічної документації заводу-виробника. Гарантійний строк на товар визначено у додатку 1 до цього договору. У разі відсутності недоліків, дефектів та/або інших істотних порушень вимог щодо якості сторонами підписується акт приймання передачі товару. (пункти 7.1.-7.2. Договору).
Згідно із абзацу 3 пункту 7.2. Договору витрати, пов'язані з необхідністю усунення дефектів, недоліків та/або інших істотних порушень вимог щодо якості, здійснюється за рахунок постачальника, та додатково покупцем не оплачуються.
У випадку, якщо протягом гарантійного строку виявиться дефект, недолік та/або інші істотні порушення вимог щодо якості товару, які неможливо було виявити під час приймання товару, покупець зобов'язаний протягом 7 (семи) днів з моменту виявлення такого дефекту, недоліку та/або іншого істотного порушення вимог щодо якості, але у межах гарантійного строку, визначеного у додатку № 1 цього договору, направити постачальнику рекламаційний акт у письмовій формі із зазначенням виявлених дефектів, недоліків та/або інших істотних порушень вимог щодо якості та посиланням на документи, відповідно до яких поставка відбулася. А постачальник зобов'язаний у 7-ми денний термін розглянути такий рекламаційний акт та за власний кошт здійснити ремонт чи заміну неякісного товару та/або його комплектуючих та здійснити його постачання покупцю, якщо сторони не домовляться про інше. У разі виявлення дефектів, недоліків та/або інших істотних порушень вимог щодо якості, гарантійний строк товару подовжується на строк, пов'язаний із транспортуванням, ремонтом або заміною неякісного товару та/або його комплектуючих. Дефектні деталі, що було замінено постачальником, передаються у розпорядження останнього (пункт 7.3. Договору).
Абзацом 4 пункту 7.3. спірного договору сторони узгодили, що витрати, пов'язані з необхідністю усунення дефектів, недоліків та/або інших істотних порушень щодо якості, здійснюється за рахунок постачальника, та додатково покупцем не оплачується.
Відповідно до пункту 7.5. Договору при виявленні будь-яких дефектів, недоліків та/або інших істотних порушень вимог щодо якості, як при поставці товару так і протягом гарантійного строку, покупець зобов'язаний надати можливість присутності та проведення огляду такого товару представником постачальника або уповноважених ним осіб.
Згідно із абзацами (і) та (iiі) пункту 8.1. постачальник заявляє, що він має всі повноваження на укладення та підписання цього договору й виконання своїх зобов'язань за цим договором. На момент поставки товару знаходиться у належному справному стані, не має ніяких дефектів, недоліків та/або інших істотних порушень вимог щодо якості або обмежень, які б могли унеможливити його поставку покупцеві або унеможливити чи суттєво обмежити його використання за призначенням.
Відповідно до пункту 9.1 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у додатку 1 цього договору, або строків усунення дефектів, недоліків та/або інших істотних порушень вимог щодо якості, виявлених під час приймання товару та у період гарантійного строку, зазначеного у додатку 1 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого та/або заміненого товару та/або його комплектуючих за кожен день затримки, від вартості такого несвоєчасно поставленого товару та/або його комплектуючих, але не більше 10% його вартості. Нарахування пені здійснюється по день фактичного виконання зобов'язання, за порушення якого застосовується пеня, що передбачена цим пунктом.
Постачальник також компенсує документально підтверджені витрати покупця (у тому числі, але не виключно, пов'язані із здійсненням валютного контролю контролюючими органами по нарахованим штрафним санкціям, пов'язаним з несвоєчасною поставкою Товару, тощо), що виникли у зв'язку із простроченням поставки товару, протягом 5 робочих днів від дати отримання відповідної претензії покупця.
Згідно із пунктом 9.3. Договору у разі, якщо постачальник повідомив покупця про неможливість виконати зобов'язання щодо поставки товару, покупець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку без будь-якої відповідальності для себе, попередивши постачальника за 5 робочих днів до такого розірвання. У цьому випадку постачальник повинен протягом 5 календарних днів з дати отримання такого попередження, повернути отриману попередню оплату за товару, що не було поставлено, та сплатити штрафні санкції, передбачені пунктом 9.1. договору.
Відповідно до пункту 11.2 Договору у випадку неможливості вирішення спорів чи розбіжностей шляхом переговорів протягом 30 днів після направлення однією стороною претензії другій стороні, такі спори підлягають урегулюванню відповідно до права України.
Цей договір є чинним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (пункт 12.1. Договору).
Згідно із пунктами 14.1.-14.3. Договору листи, повідомлення або будь-яка інша кореспонденція за цим договором здійснюються у письмовій формі та доставляються відповідній стороні електронною поштою, із обов'язковим направленням у подальшому оригіналів документів передплаченим рекомендованим поштовим відправленням відповідній стороні за її адресою згідно з наведеною нижче контактною інформацією. У разі зміни зазначеної в п. 14.1 цієї угоди контактної інформації відповідна сторона повинна протягом 3 робочих днів повідомити свою нову контактну інформацію іншій стороні. Кожна із сторін цієї угоди несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у договорі реквізитів та контактної інформації. У разі відсутності повідомлення про зміни реквізитів та контактної інформації, сторона, яка не надала такого повідомлення несе всі ризики, пов'язаних з цим негативних наслідків.
Спірний Договір поставки № 1-220821UA від 21 серпня 2022 року підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений печатками.
Відповідно до Додатку 1 до Договору поставки № 1-220821UA від 21 серпня 2022 року (специфікація) місце поставки товару: 60232, Україна, Чернівецька область, Дністровський район, село Василівка, вул. Центральна, 71.
Додатковими угодами: №1 від 28 листопада 2022 року, №2 від 21 квітня 2023 року, №3 від 15 червня 2023 року, №4 від 31 серпня 2023 року, №5 від 18 вересня 2023 року - сторони правочину змінювати строк поставки товару.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було здійснено попередню оплату (аванс): 1) у розмірі 273573,46 євро відповідно до платіжного доручення №6 від 26 серпня 2022 року; 2) у розмірі 39081,92 євро відповідно до платіжного доручення №7 від 12 грудня 2022 року. Загальна сума сплаченої позивачем суми попередньої оплати (авансу) становить 312655,38 євро.
Позивач вказував, що під час візуального огляду запакованого вантажу було встановлено, що упаковка не мала жодних ознак пошкодження чи порушення її цілісності. Однак при розкритті тари (упаковки), відповідно до пункту 7.3 Договору, були виявлені істотні дефекти товару - Системи моніторингу та діагностики блоку №1 ДГАЕС у складі, зокрема механічні пошкодження та відсутність окремих елементів комплектації, що, на думку позивача, свідчило про підміну деяких комплектуючих товару, про що останній повідомив відповідача засобами телефонного зв'язку.
У той самий день за яким здійснювалась перша поставка частини обладнання, у зв'язку з тим, що товар був замовлений для Консорціуму «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «УКРГІДРОЕНЕРГОБУД», представниками позивача та консорціуму було складено Дефектний акт №1 від 03 квітня 2023 року.
Так, згідно із долученого до матеріалів справи Дефектого акту №1 від 03 квітня 2023 року вбачається, що після проведеної перевірка комплектуючих обладнання: Система мониторінгу та діагностики блоку №1ДГАЕС у складі було виявлено наступні приховані дефекти:
- кошик шасі 3500 для монтажу в 19" стійку (19-Inch Rack (14 Module Slots) - Rack Mount Option, Full-Size Rack (Mounts To 19-Inch Eia Rack), 3500/05-2 шт, - пошкоджене упакування та пошкодженні корпуса кошиків шасі, що в свою чергу унеможливлює монтаж обладнання використання його призначенням (фото додається);
- дубльований блок живлення 220B/24B 3500/15-04-05-00, 3500/15 - 2 шт - фактично поставлені блоки моделі 3500/15-50-07- 00. При цьому заміна комплектації обладнання не узгоджувалась, що не дає змоги визначити можливості його застосуванню;
- модуль тахометра, Tachometer Module Int. Tern, 3500/50-1шт/ Tachometer Module Int. Tem, 3500/50-1 ea; - фактично поставлені блоки моделі 3500/25 KEYPHASOR MODULE. При цьому заміна комплектації обладнання не узгоджувалась, що не дає змоги визначити можливості його застосуванню.
Крім виявлених дефектів також відсутні:
- копія сертифіката якості або відповідності на обладнання згідно чинного законодавства України;
- гарантійний талон від виробника на кожну одиницю обладнання;
- технічна документація, опис комплектуючих, інструкції з експлуатації та монтажу;
- ліцензії на використання програмного забезпечення, що попередньо встановлене на обладнання, яке поставляється, та керівництво користувача програмного забезпечення.
У зв'язку із виявленими дефектами, позивачем та консорціумом було вказано постачальнику забезпечити усунення дефектів частин в умовах заводу виробника в термін до 24 лютого 2024 року, шляхом тимчасового вивезення вищезазначених частин обладнань.
07 вересня 2023 року відповідач поставив другу частину обладнання у строки вказаними у своєму листі від 07 червня 2023 року №1-230607 у яких було повідомлено про прични затримки поставки товару.
Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до пункту 14.1 Договору, 18 вересня 2023 року засобами електронного зв'язку, а саме на електронну пошту вказану у контактній інформації сторін правочину (згідно з умовами спірного договору-сторони несуть відповідальність за неповідомлення про змінені реквізити) позивачем направлено прохання надати технічну документацію на товар заводу-виробника відповідно до пункту 6.2.3 Договору.
Доказів реагування відповідачем на вказаний лист матеріали справи не містять, а позивач стверджує, що відповідач жодних дій не виконав щоб надати технічну документацію на товар заводу-виробника, не усунув недоліки виявлені під час розкриття тари (упаковки) чим порушив права та законні інтереси покупця.
Матеріали справи містять надіслані відповідачу претензії (рекламацію) №28112024/1 від 28 листопада 2024 року та №210325/1 від 21 березня 2025 року у яких позивач просив постачальника виконати умови договору, а саме: у найкоротший термін усунення зазначених дефектів та істотних недоліків товару шляхом його заміни.
Будь яких належних, допустимих та достатніх доказів реагування відповідача на означені претензії позивача матеріали справи не містять. За твердженнями позивача відповідач.
Отже, з моменту здійсненої поставки обладнання, яке не є серійним виробництвом, а являє собою частиною комплексу технічного виробу, який замовлявся для будівництва ГАЕС, відповідач за твердженнями позивача на зв'язок не виходив, направлені претензії щодо усунення істотних недоліків товару, які унеможливлюють їх використання у будівництві ГАЕС залишені без реагування. У направленій відповідачу рекламації №28112024/1 від 28 листопада 2024 року уповноважений представник позивача вказував, що постачальник відмовився приїхати до України.
Верховний Суд у постанові від 04 березня 2026 року у справі №921/8/25 зазначив, що ухилення продавця від участі в перевірці якості поставленого товару не звільняє його від відповідальності за поставку неякісного товару.
Судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 312655,38 євро, що становить 80 процентів від суми договору.
При цьому матеріали справи не містять доказів повної сплати позивачем суми отриманого обладнання, частина якої не відповідає специфікації, не узгоджена із покупцем і монтаж якої неможливо здійснити з подальшим використанням за призначенням.
Однак матеріли справи не містять будь яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували непогодження відповідача із виявленими недоліками обладнання, намір у досудовому порядку врегулювати спір, а також вимоги щодо повного виконання договору в частині повної сплати суми обладнання.
У матеріалах справи міститься Висновок експертів за результатами проведення комплексного товарознавчого та електротехнічного дослідження №ЕД-54/25-К від 10 червня 2025 року, у якому агентство судових експертиз дійшло висновку, що дефекти та недоліки які були виявлені на момент огляду 22 травня 2025 року, а саме:
- Кошик шасі 3500 для монтажу в 19" стійку 19-Inch Rack (14 ModuleSlots)- Rack Mount Option, Full-Size Rack (Mounts To 19-Inch Eia Rack), 3500/05-2 шт. - має пошкодження корпусу кошиків шасі, що в свою чергу унеможливлює монтаж обладнання та використання його за призначенням;
- Дубльований блок живлення 220В/24B 3500/15-04-05-00, 3500/15 - 2 шт. - фактично поставлені блоки моделі 3500/15-05-07-00 BENTLY NEVADA AC POWER SUPPLY (C07H00ZU);
- Модуль тахометра, Tachometer Module Int. Tern, 3500/50 - 1 шт /Tachometer Module Int. Tern, 3500/50 - 1 еа. - фактично поставлені модулі тахометра моделі 3500/25-01- 01-00 BENTLY NEVADA KEYPHASOR MODULE (14B02NAR).
Також вказано, що відомості, що зазначені в Дефектному акті №1 від 03 квітня 2023 року відповідають дефектам та недолікам обладнання, виявленим під час його огляду в ході проведення експертного дослідження.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно із частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що зобов'язання не проведене належним чином, покупець товар не прийняв, постачальник не усунув істотні недоліки обладнання, не замінив неузгоджений сторонами правочину направлений товар, дефектний товар не забрав, а покупець товаророзпорядчі документи обумовлені положеннями спірного правочину не отримав від постачальника і відповідно не прийняв їх, як передбачено положеннями статтями 692 і 599 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно із частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 викладено висновок, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2статті 651 Цивільного кодексу України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Відповідно до частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду 27 січня 2026 року у справі №917/1646/24, від 13 грудня 2019 року у справі №904/5002/18, від 30 вересня 2020 року у справі №927/787/19, від 29 липня 2021 року у справі №904/5217/19, від 10 січня 2024 року у справі №911/1249/22, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19 та Верховного Суду від 21 лютого 2018 року №910/12382/17 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Сторони узгодили у абзаці 9 пункту 5.3. спірного договору, що у випадку наявності зауважень щодо комплектності/кількості/упаковки/маркування товару, за умови неусунення таких недоліків з боку постачальника, товар вважається таким, що не доставлений постачальником до місця його поставки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/19199/21 викладено висновок, оскільки невиконання постачальником обов'язку з передання товару є істотним порушенням договору, покупець вправі вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Відповідно до приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили належать до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Статтею 5 Закону України «Про валюту і валютні операції», що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та або нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
За змістом положень частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).
Відповідно до пункту 9.1 спірного договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у додатку 1 цього договору, або строків усунення дефектів, недоліків та/або інших істотних порушень вимог щодо якості, виявлених під час приймання товару та у період гарантійного строку, зазначеного у додатку 1 цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого та/або заміненого товару та/або його комплектуючих за кожен день затримки, від вартості такого несвоєчасно поставленого товару та/або його комплектуючих, але не більше 10% його вартості. Нарахування пені здійснюється по день фактичного виконання зобов'язання, за порушення якого застосовується пеня, що передбачена цим пунктом.
Постачальник також компенсує документально підтверджені витрати покупця (у тому числі, але не виключно, пов'язані із здійсненням валютного контролю контролюючими органами по нарахованим штрафним санкціям, пов'язаним з несвоєчасною поставкою товару, тощо), що виникли у зв'язку із простроченням поставки товару, протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання відповідної претензії покупця.
Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків до позовної заяви пені та трьох процентів річних, суд встановив, що він здійснений арифметично та математично правильно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення 31265,54 євро суми пені та 2646,86 євро суми трьох процентів річних.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Отже, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтував та довів заявлені позовні вимоги, а відповідачем не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами заявлені вимоги, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ.
Положеннями пункту 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Матеріли справи містять підтверджуючи докази понесених позивачем витрат на проведення експертизи щодо комплексного товарознавчого та електротехнічного дослідження у розмірі 30000,00 грн.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
Згідно із статтею 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про валюту та валютні операції" гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16 констатувала, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Станом на момент проголошення рішення, 11 травня 2026 року, офіційний курс гривні щодо євро становить 1 євро - 51,5998 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236-241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Розірвати договір поставки №1-220821UA від 21 серпня 2022 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРГІДРОБУД" та АМХ ENGINEERING s. r.o.
3. Стягнути з AMX ENGINEERING s.r.o. (Praha 1 - Nove Mesto, U Pujcovny 953/4, PSC 11000, the Czech Republic, код 25449192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРГІДРОБУД» (04112, Україна, м. Київ, вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, буд. 8, офіс 5, код 41808346) суму попередньої оплати (авансу) у розмірі 312655,38 євро (еквівалент у національній валюті України - 16132955,07 грн станом на день ухвалення судового рішення), пеню у розмірі 31265,54 євро (еквівалент у національній валюті України - 1613295,61 грн станом на день ухвалення судового рішення), три проценти річних у розмірі 2646,86 євро (еквівалент у національній валюті України - 136577,44 грн станом на день ухвалення судового рішення), витрати зі сплати судового збору в сумі 255016,22 грн та витрати на проведення комплексного товарознавчого та електротехнічного дослідження товару у розмірі 30000,00 грн.
У судовому засіданні 11 травня 2026 року було проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 21 травня 2026 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Олександр ТИНОК