Єдиний унікальний номер 341/718/26
Номер провадження 2/341/714/26
(заочне)
21 травня 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Представниця Ткаченко Ю. О. в інтересах ТзОВ «Фінпром маркет» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором кредиту від 29.09.2025 № 6729745 у розмірі 16148,0 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 29.09.2025 № 6729745, у зв'язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 16148,0 грн, з яких: 4000,0 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3458,0 грн - заборгованість за процентами, 690,0 грн - заборгованість за комісією, 8000,0 грн - заборгованість за пенею/неустойкою.
Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 20.05.2026.
У судове засідання 20.05.2026 сторони не з'явились.
Представниця позивача 01.05.2026 надіслала до суду клопотання, у якому просить справу розглядати без її участі, не заперечує щодо постановлення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття провадження з датою судового засідання надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, яку він отримав 01.05.2026.
Водночас до позову долучено докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений. Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав. Ходом розгляду справи не цікавився.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на приписи ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд прийняв рішення про заочний розгляд справи, оскільки відповідач повідомлений належним чином про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав, а у представника позивача відсутні заперечення щодо заочного розгляду справи.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
29.09.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії (Надійний) № 6729745 (далі - Договір, Кредитний договір) (а. с. 8-15).
Згідно з п. 2 Договору: сума кредиту - 4000,0 грн; строк кредитування - 360 днів; розмір першого обов'язкового платежу - 1830,0 грн; дата сплати першого обов'язкового платежу - 28.10.2025; тип кредиту - не відновлювальна кредитна лінія.
Відповідно до п. 2.2.8 Договору: комісія за надання кредиту - 17,25 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 690,0 грн); дата надання кредиту - 29.09.2025; дата повернення кредиту - 23.09.2026; процентна ставка/день (фіксована) - 0,95 %; орієнтовна загальна вартість кредиту - 18370,0 грн; неустойка грн/день - 200,0 грн; загальні витрати за кредитом - 14370,0 грн.
Денна процентна ставка 0,998 % (п. 2.3.1).
Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 133761.
Згідно з копією платіжної інструкції від 29.09.2025 ОСОБА_2 отримав 4000,0 грн на картку НОМЕР_1 .
Відповідно до копії довідки від 04.03.2026 ТзОВ «Європейська платіжна система» відповідне товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів від 30.09.2020 № ПВ30-09-20/1, укладеного між товариством та ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 29.09.2025 на суму 4000,0 грн, отримувач ОСОБА_3 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а. с. 16).
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» станом на 25.02.2026 розмір заборгованості складає 16148,0 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,0 грн, заборгованість за процентами - 3458,0 грн, 690,0 грн - заборгованість за комісією, 8000,0 грн - заборгованість за пенею/неустойкою (а. с. 7).
25.02.2026 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТзОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26 (далі - Договір факторингу).
Виконання умов Договору факторингу підтверджено копіями витягу з реєстру прав вимог від 25.02.2026 № 2 до Договору факторингу, платіжних доручень про оплату за відступлення права грошової вимоги.
На підставі Договору факторингу право вимоги за кредитним договором до відповідача від ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» перейшло до ТзОВ «Фінпром маркет».
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Фінпром маркет» за період з 24.02.2026 до 26.03.2026 розмір заборгованості складає 16148,0 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,0 грн, заборгованість за процентами - 3458,0 грн, 690,0 грн - заборгованість за комісією, 8000,0 грн - заборгованість за пенею/неустойкою (а. с. 6).
Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами статті 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Положеннями ст. 12 цього Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» перейшло до ТзОВ «Фінпром маркет» на підставі договору факторингу від 25.02.2026 № 25/02/26.
Суд установив, що за умовами Договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 4000,0 грн, користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за Договором не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору в частині тіла кредиту у розмірі 4000,0 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, також, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 3458,0 грн.
Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором від 29.09.2025 № 6729745, суд установив, що проценти нараховувались з 29.09.2025 до 28.12.2025 за ставкою 0,95 % на день, тобто по 38,0 грн за день відповідно до п. 2.2.8 Договору. Проценти нараховано на загальну суму 3458,0 грн відповідно до погоджених сторонами Договору умов та в межах погодженого строку кредитування.
Так, у Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився і які прийняв шляхом підписання відповідного Договору.
Отже, суд установив, що відповідач був ознайомлений з указаними у вищевказаному Договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодився, частково їх виконував шляхом отримання коштів та їх використання.
Розмір заборгованості позивач обґрунтував наданими письмовими доказами: зокрема, копіями Договору, квитанції щодо перерахування коштів за Договором, розрахунком заборгованості тощо.
Водночас ОСОБА_1 відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, суду не надав.
При цьому суд зазначає, що заявлені до стягнення у цій справі кошти в сумі 3458,0 грн є саме нарахованими відповідно до умов Договору процентами за користування кредитом. Тобто, заявлені до стягнення в цій частині кошти не є штрафними санкціями (штраф, пеня) чи нарахованими відповідачці відсотками як відповідальність за час прострочення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, які суд може зменшити відповідно до практики Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав та задоволення позову у цій частині і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за Договором у розмірі 3458,0 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь комісії у розмірі 690,0 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Так, у п. 2.2.8 Договору сторони погодили сплату позичальником комісії у розмірі 690,0 грн за надання кредиту і це не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати комісії у розмірі 690,0 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором у загальному розмірі 8148,0 грн (4000,0 + 3458,0 + 690,0) підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в частині суми заборгованості за пенею/неустойкою в розмірі 8000,0 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування неустойки позикодавцем.
Тобто, в цьому випадку відповідач як позичальник звільнений від обов'язку сплати неустойки за прострочення своїх кредитних зобов'язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору та під час дії воєнного стану.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені/неустойки в розмірі 8000,0 грн задоволенню не підлягають.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,0 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП, укладеним між ТзОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю. О., копією витягу з акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП, копією витягу з акта від 16.03.2026 № 11ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП, копією платіжної інструкції, копією ордера про надання правничої допомоги, копією свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2270,62 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1343,0 грн (а. с. 5).
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272- 274, 280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором від 29.09.2025 № 6729745 у розмірі 8148,0 грн, з яких: 4000,0 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3458,0 грн - заборгованість за процентами, 690,0 грн - заборгованість за комісією.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір в розмірі 1343,0 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2270,62 грн.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 21 травня 2026 року.
Учасники:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», місцезнаходження за адресою: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346;
відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ