8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
11 травня 2026 року м. ХарківСправа № 922/255/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Кобилинської Наталії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Кобилинської Наталії Олександрівни, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область,
до Фізичної особи-підприємця Політикіної Юлії Вікторівни, м. Златопіль, Лозівський район, Харківська область,
про стягнення 628748,00 грн.
за участю представників:
позивача - Демьянець В.В.
відповідача - не з'явився
Фізична особа-підприємець Кобилинська Наталія Олександрівна (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Політикіної Юлії Вікторівни (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 510927,10 грн., 3% річних в сумі 9658,14 грн., інфляційного збільшення суми боргу в сумі 8362,06 грн., пені в сумі 99800,70 грн., 7544,98 грн. судового збору та 45000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі № 922/255/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Політикіної Юлії Вікторівни на користь Фізичної особи-підприємця Кобилинської Наталії Олександрівни основний борг в розмірі 510927,10 грн.; 3% річних в сумі 9658,14 грн.; інфляційне збільшення суми боргу в сумі 8362,06 грн. та 6347,37 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
28.04.2026 Фізична особа-підприємець Кобилинська Наталія Олександрівна подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 10209), згідно якої просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 922/255/26, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Політикіної Юлії Вікторівни на користь Фізичної особи-підприємця Кобилинської Наталії Олександрівни витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 45000,00 грн.
Відповідач 11.05.2026 за вх.№ 11189 подав до суду письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/255/26 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої просить суд заяву Фізичної особи-підприємця Кобилинської Наталії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/255/26 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених Фізичною особою - підприємцем Кобилинською Наталією Олександрівною до стягнення з Фізичної особи - підприємця Політикіної Юлії Вікторівни, з 45000,00 грн. до 5000,00 грн. У задоволенні заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу понад 5000,00 грн. - відмовити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Кобилинської Наталії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).
Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Суд також враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статі 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Статтею 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно зі статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Положеннями Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Складання та подання стороною документів, які пов'язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, може бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії в повній мірі слугуватимуть можливості надати правничу допомогу (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20).
Інтереси позивача у Господарському суді Харківської області представляє адвокат Дем'янець В.В. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АМ № 1181996 від 27.01.2026.
Як свідчать матеріали справи, 09.01.2026 між адвокатом Дем'янцем Віталієм Володимировичем (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Кобилинською Наталією Олександрівною (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 1-25 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору адвокат надає правову допомогу (професійну правничу допомогу) клієнту (надалі - допомога, або послуги), що включає захист, представництво та надання інших видів правової допомоги (професійної правничої допомоги) клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 3.1 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 45000,00 грн. з розрахунку 3000,00 грн. за одну годину роботи адвоката.
У п. 3.2. договору сторони погодили перелік та вартість послуг, які мають бути надані в рамках професійної правничої допомоги у цій справі на загальну суму 45000,00 грн.
27.04.2026 між адвокатом Дем'янець Віталієм Володимировичем та Фізичною особою-підприємцем Кобилинською Наталією Олександрівною було підписано акт приймання - передачі наданих адвокатських послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 1-25 від 09.01.2026, згідно якого адвокат виконав по справі № 922/255/26, а клієнт прийняв адвокатські послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 1-25 від 09.01.2026 на загальну суму 45000,00 грн.
Згідно п. 3.3. договору вказаний в п. 3.1., п. 3.2. цього договору гонорар адвоката сплачується клієнтом протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду.
Суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
У письмових запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі відповідач вказує, що сам факт укладення договору про надання правничої допомоги, погодження між клієнтом та адвокатом певної погодинної ставки, а також підписання акта приймання - передачі послуг не є безумовною підставою для покладення всієї суми такого гонорару на іншу сторону спору. Суд має оцінити не лише формальну наявність документів, але й реальність, необхідність, розумність і співмірність заявлених витрат з конкретними обставинами справи. Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 45000,00 грн. є надмірним і не відповідає критеріям розумності, необхідності, обґрунтованості та співмірності. Розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є 5000,00 грн. Така сума враховує реальний характер справи, стандартність предмета спору, відсутність відзиву та заперечень відповідача, дистанційний формат судових засідань, відсутність участі відповідача у судових засіданнях, відсутність складної доказової бази, відсутність експертиз, свідків, складних правових питань або публічного інтересу до справи.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. У той же час, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. У той же час, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.
Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Дем'янець В.В. у цій справі послуг передбачених договором про надання правової допомоги № 1-25 від 09.01.2026 на суму 45000,00 грн.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, дослідивши надані позивачем на підтвердження судових витрат докази, ураховуючи характер спору та розумну необхідність судових витрат для розгляду конкретної справи в суді, а також розмір ціни позову, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, на необхідності врахування яких вказує Європейський суд з прав людини, зокрема у справі “Лавентс проти Латвії», положення статей 123, 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 45000,00 грн. є доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.
Разом з тим, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі № 922/255/26 позов задоволено частково.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 37858,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Фізичної особи-підприємця Кобилинської Наталії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у справі № 922/255/26 додаткове рішення.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Політикіної Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Кобилинської Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 37858,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.
Повне додаткове рішення складено "21" травня 2026 р.
Суддя А.М. Буракова