21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
07 лютого 2011 р. Справа 2/24-08
за позовом:Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", 03038, м.Київ, вул.Ямська,32
до:Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій", 23042, Вінницька область, Барський район, с.Гулі 23042, Вінницька область, Барський район, с.Гулі
про стягнення 314296,08 грн. заборгованості.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : Олійник Т.В .- за довіреністю;
відповідача : не з''явився.
Заявлено позов ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій" про стягнення 314 296,08 грн. заборгованості, з них 241 766, 22 грн. - основного боргу та 72 529, 86 грн. - штрафу за порушеня умов договору поставки.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.01.08 р. порушено провадження у справі № 2/24-08 та призначено її до розгляду в засіданні на 17.03.08 р.
Вказана ухвала після чергового призначення справи до судового розгляду відповідачем оскаржувалась до апеляційної та касаційної інстанцій, тим самим порушуючи норми ч. 2 ст. 22 ГПК України, згідно якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Ухвалою суду від 27.10.10 р. зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи Барського районного суду №2 "ц"-1178/2010 року за позовом Січкарука М.Г. до СФГ "Аграрій" та до ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про визнання недійсним договору поставки насіння №2-01/1 від 19.02.2007 року.
Ухвалою суду від 05.01.11 р. за клопотанням позивача, провадження у справі поновлено та призначено засідання на 07.02.11 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних попередніми ухвалами суду доказів не надав, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.
За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
19.02.2007 р. між Державним підприємством „Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі по тексту-Позивач) та Сільськогосподарським фермерським господарством "Аграрій" (далі по тексту-Відповідач) було укладено договір №2-01/1 поставки насіння (далі по тексту-Договір).
Згідно умов Договору Постачальник зобов''язується передати у власність Покупця насіння ярих сільськогосподарських рослин, а Покупець зобов''язується прийняти це насіння та оплатити його вартість. (п.1.1 Договору).
Відповідно до Договору Позивач поставив, а Сільськогосподарське фермерське господарство „Аграрій" отримало:
• відповідно до видаткової накладної № РН-2-27 від 13 квітня 2007 року елітне насіння ярого ячменю сорту "Вакула", у кількості 30 т. (тридцять тонн);
• відповідно до видаткової накладної № РН-2-28 від 13 квітня 2007 року елітне насіння озимої пшениці сорту "Геліос" у кількості 23 т. (двадцять три тонни);
• відповідно до видаткової накладної № РН-2-29 від 13 квітня 2007 року елітне насіння ярої пшениці сорту "Колективна 3", у кількості 62 т. (шістдесят дві тонни);
• відповідно до видаткової накладної № РН-2-30 від 13 квітня 2007 року насіння гороху другої репродукції сорту ,"Світ" у кількості 83 т. (вісімдесят три тонни);
• відповідно до видаткової накладної № РН-2-31 від 13 квітня 2007 року насіння гороху першої репродукції сорту "Дамир 2", у кількості 23 т. (двадцять три тонни).
Насіння сільськогосподарських рослин було отримано на підставі довіреностей ЯНД № 339560 від 16 березня 2007 року, ЯНД № 339561 від 04 квітня 2007 року, виданих на ім'я Кузнеця Олександра Володимировича .
Загальна вартість фактично поставленого насіння сільськогосподарських рослин становить 346 750, 29 грн.
ДП "Держрезервнасінфонд" свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі.
Відповідно до п.3.2. Договору розрахунок повинен проводитись шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДП "Держрезервнасінфонд" до 01 вересня 2007 року.
Станом на день звернення до суду свої зобов'язання відповідач виконав частково, а саме сплатив на розрахунковий рахунок ДП „Держрезервнасінфонд" суму у розмірі 104 984,07 грн.
Отже, несплачена сума заборгованості СФГ,,Аграрій" становить 241 766, 22 грн., який в добровільному порядку не повертає, що і змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару відповідачу належним чином, доказом чого є підписані сторонами видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи.
Проте, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у встановлені договором строки, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 241 766,22 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Таким чином, оскільки відповідачем здійснювалась часткова проплата в сумі 104 984,07 грн. за отриманий товар, суд приходить до висновку що останнім виникла заборгованість фактично була визнана, в результаті чого вимоги позивача про стягнення 241 766,22 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 72 529,86 грн. штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до п.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За несвоєчасне проведення розрахунків Покупець (Відповідач) сплачує штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості (п. 4.2. Договору).
Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 72 529, 86 грн. штрафу підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам попередніх ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За вказаних вище обставин, враховуючи, що виникла заборгованість підтверджена матеріалами справи та обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.02.08 р., суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовільнити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій" (23042, Вінницька обл., Барський р-н., с.Гулі, код ЄДРПОУ 32426802) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд Україи" (03038, м.Київ, вул.Ямська, 32, код ЄДРПОУ 30518866) 241 766,22 грн. - боргу, 72 529,86 грн. - штрафу, 3 142,97 грн.- державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано
відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 лютого 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 03038, м.Київ, вул.Ямська,32
3 - відповідачу 23042, Вінницька область, Барський район, с.Гулі