21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
02 лютого 2011 р. Справа 7/232-10
за позовом: Управління водопровідно-каналізаційного господарства, м. Володимир-Волинський, Волинська область
до: Приватного підприємства "Приват- Петрол", м. Вінниця
про стягнення 5 132,04 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Кислиця Л. С.
Представники
позивача : не з'явився.
відповідача : не з'явився.
До господарського суду Вінницької області 20.12.2010 року надійшла позовна заява Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинського до Приватного підприємства "Приват-Петрол" про стягнення 5 132,04 грн. заборгованості.
Ухвалою від 21.12.2010 року порушено провадження у справі № 7/232-10 та призначено до розгляду на 02.02.2011 року.
Сторони в судове засідання 02.02.2011 року не з'явилися та не повідомили про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 20476170 та № 20475999 наявними в матеріалах справи.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 21.12.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому суд констатує, що сторонами не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
За відсутності сторін та подання ними відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
12.02.2009 року між Управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м.Володимир-Волинськ (Постачальник) та ПП "Приват-Петрол" (Покупець) укладено договір поставки № 1202/09-13Д, згідно п.2.1 якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставляти та передавати через мережу АЗС (ГАЗС, АГНКС) у власність Покупця нафтопродукти (товар) в асортименті: дизельне пальне, неетиловані бензини А-98, А-95, А-95 Premium, А-92, А-76, ДП, газ пропан-бутан, газ-метан належної якості, що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, а Покупець - прийняти та оплатити на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 5.1 поставка товару здійснюється на умовах Ex-Work (Інкотермс в редакції 2000 року) за цінами, що є чинними на момент поставки на АЗС (ГАЗС, АГНКС) перелік яких є невід'ємною частиною цього Договору та визначений у Додатку № 1. Поставка здійснюється Покупцю за умов пред'явлення ним або уповноваженим представником смарт-картки на АЗС.
Вартість смарт-картки складає 80 гривень (п. 6.3 Договору).
До п.6.4 Договору смарт-картка передається Покупцю, згідно акту приймання передачі із зазначенням: добового ліміту, схеми роботи, пін-коду та видами палива, що відкриті.
Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю товар на умовах попередньої оплати (п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 9.2 Договору за неналежне виконання грошових зобов'язань Покупець, крім відшкодування збитків також сплачує Продавцю пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання, а Продавець в такому випадку має можливість відмовитись від виконання Договору в односторонньому порядку.
Управлінням водопровідно-каналізаційного господарства згідно акту звірки взаєморозрахунків за період від 01.01.2009 року по 30.11.2009 року передано стиснутий газ (товар) Приватному підприємству "Приват-Петрол" на суму 74 513,00 грн..
Окрім іншого факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковими накладними.
Відповідачем за отриманий товар було сплачено 69 380,96 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період від 01.01.2009 року по 30.11.2009 року .
Таким чином сума заборгованості становить 5 132,04 грн. (74 513,00 - 69 380,96).
Слід вказати, що в поясненні від 27.01.2011 року № 40 позивач підтверджує те, що сальдо по рахункам на його користь складає 5132,04 грн..
19.02.2010 року позивачем надіслано претензію відповідачеві з вимогою погашення заборгованості.
За твердженням позивача відповіді на претензію від 19.02.2010 року відповідачем надано не було, заборгованість за поставлений товар не погашено.
Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
З моменту укладення сторонами договору від 12.02.2009 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 5 132,04 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
02.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Приват-Петрол", вул. Лебединського, 7, оф. 33, м. Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 34701167) - на користь Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 211, м. Володимир-Волинський, Волинська область, 44700 (ідентифікаційний код - 05391703) - 5 132 грн. 04 коп. - боргу, 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 лютого 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - вул. Луцька, 211, м. Володимир-Волинський, Волинська область, 44700
3 - відповідачу - вул. Лебединського, 7, оф. 33, м. Вінниця, 21034