65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без розгляду
"20" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/800/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши матеріали справи №916/800/26
за позовом: Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області (66860, Одеська обл., Березівський район, с. Петровірівка, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 04379031)
до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36 код ЄДРПОУ 39765871); 2. Державної установи “ШИРЯЇВСЬКИЙ ВИПРАВНИЙ ЦЕНТР (№111)" (66850, Одеська обл., Березівський район, село Армашівка, вул. Лесі України, буд. 27, код ЄДРПОУ 08564216); 3. Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00692334); 4. Державного підприємства “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО - ВИКОНАВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№115)" (09214, Київська обл., Обухівський р-н, с. Зікрачі, вул. Незалежності, буд. 11, код ЄДРПОУ 08680230);
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фонд державного майна України (01113, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) та Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622)
про витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій
Господарським судом Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглядається справа №916/800/26 за позовом Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної установи “ШИРЯЇВСЬКИЙ ВИПРАВНИЙ ЦЕНТР (№111)", Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК», Державного підприємства “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО - ВИКОНАВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№115)" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фонд державного майна України та Міністерства юстиції України про витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій.
Ухвалою від 12.05.2026р. позовна заява Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області в порядку ч. 11 ст. 176 ГПК України була залишена без руху із встановленням позивачу 5-денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвала від 12.05.2026р. була доставлена до електронного кабінету позивача у підсистемі “Електронний суд» 12.05.2026р. о 20:50 год.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, останній день 5-денного строку для усунення недоліків позовної заяви припадає на 18.05.2026р. Проте станом на 20.05.2026р. недоліки позовної заяви так і не були усунуті позивачем.
Поряд з цим, 19.05.2026р. за вх. №17280/26 до суду від позивача надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно якого останній просить суд відстрочити Петровірівській сільській раді Березівського району Одеської області строк на доплату судового збору у сумі 929 177,60 гривень за подання до Господарського суду Одеської області позовної заяви до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної установи “Ширяївський виправний центр (№111)», ТОВ “Державний земельний банк» та Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№115)» про витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій до завершення розгляду справи; а у випадку відмови у задоволенні клопотання про відстрочення - продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви строком на один місяць.
В обґрунтування поданого клопотання, заявник вказує що Петровірівська сільська рада Березівського району Одеської області є органом місцевого самоврядування, що діє відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України. Тобто, фінансування діяльності позивача здійснюється виключно з коштів місцевого бюджету, формування якого регламентоване положеннями Бюджетного кодексу України та щорічними рішеннями сільської ради про місцевий бюджет; а будь-яке витрачання бюджетних коштів здійснюється лише в межах затверджених бюджетних призначень і виключно за цільовим призначенням.
За посиланнями позивача, відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України, будь які видатки з місцевого бюджету можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а перевищення таких призначень є порушенням бюджетного законодавства. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених змін до бюджетних призначень здійснюються лише після набрання чинності законом (рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Заявник звертаємо увагу суду, що на офіційному сайті Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області було опубліковано Рішення про місцевий бюджет Петровірівської сільської ради на 2026 рік та п'ять додатків до нього, серед яких наявна таблиця під назвою: “Розподіл видатків місцевого бюджету на 2026 рік».
Так, як вказує заявник, аналіз вказаної таблиці свідчить про те, що видатки на оплату судового збору у ньому не передбачені - ані в загальному, ані в спеціальному фонді. Зокрема, у розписі видатків за програмною та функціональною класифікацією відсутній код економічної класифікації видатків (КЕКВ), під яким передбачаються судові витрати чи сплата зборів до державного бюджету. В той же час, резервний фонд місцевого бюджету на 2026 рік затверджено в розмірі лише 72 000,00 гривень (0,1% від видатків загального фонду), що майже у 13 разів менше суми заявленого судового збору у розмірі 929 177,60 гривень.
Позивач наголошує, що для одноразової сплати судового збору у зазначеному розмірі позивачу наразі необхідно здійснити внесення змін до рішення сільської ради про місцевий бюджет з метою перерозподілу або додаткового залучення коштів, що є тривалою процедурою, яка вимагає скликання сесії ради та дотримання законодавчо встановлених строків бюджетного процесу. Миттєва одноразова сплата такої суми за рахунок коштів інших статей бюджету є неможливою без порушення вимог бюджетного законодавства та призупинення фінансування соціально значущих видатків (виплата заробітної плати працівникам комунальних підприємств, утримання закладів освіти, культури тощо).
Дослідивши вказане клопотання, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок, зокрема, відстрочення сплати судового збору, практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на наступне.
Суд виходить з того, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Отже, суд зазначає, що судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону №4508-ІХ від 18.06.2025) визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частинами другою та третьою цієї статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті; при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Суд зазачає, що право застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» у контексті, зокрема, відстрочення сплати судового збору щодо юридичних осіб Велика Палата Верховного Суду висловлювалася послідовно і неодноразово.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:
У пункті 37 «З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення;
у пункті 39 «Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена»;
у пункті 41 «Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним».
Водночас відповідно до положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (Пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій.
Отже, предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд зазначає, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Посилання позивача про відстрочення сплати судового збору, мотивоване його фінансовим станом, судом відхиляються з огляду на статтю 7 ГПК України, в силу якої правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин, ця справа за предметом позову не є про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а тому не може бути умовою для звільнення, зменшення розміру сплати судового збору, адже не базується на статті 8 Закону України «Про судовий збір» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування, ураховуючи характер спірних правовідносин, а наведені аргументи в цьому контексті не будуть умовою, яка є підставою відстрочення сплати судового збору.
Суд звертає увагу, на пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист».
Зі статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що:
1) законодавець, застосував конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення;
2) умови застосування диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про відстрочку судового збору, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
З урахуванням чого суд зазначає, що доводи, наведені позивачем, який є органом місцевого самоврядування за Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», щодо відсутності у нього коштів на сплату судового збору через відсутність фінансування та непередбачених видатків, не можуть виступати як необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що Держава в цілому має дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Статтею 42, 43 ГПК України передбачено обов'язок учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями ГПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання сплати судового збору за падання касаційної скарги.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні позову, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд, з огляду на положення частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір», надавши оцінку наведеним позивачем доводам та наданим доказам, відзначає, що відсутність у бюджеті видатків на сплату судового збору не є тією обставиною і підґрунтям для відстрочки у сплаті судового збору з міркувань наведених вище. (аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 06.04.2026р. у справі №925/780/25).
З огляду на викладене, суд оцінивши доказі надані на підтвердження майнового стану позивача, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області про відстрочення сплати судового збору, оскільки вони не доводять відсутності джерел, які могли бути використані для сплати судового збору, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, предметом спору у цій справі є витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій, а наведені аргументи в цьому контексті не є умовою, яка є підставою для відстрочення сплати судового збору і не узгоджується зі статтею 7 ГПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин, враховуючи положення статті 129 Конституції України, за якою основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також зважаючи на імперативний зміст статті 8 Закону України «Про судовий збір», вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви на один місяць суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з цим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2018 р. у справі № 904/5995/16 та 08.12.2021р. у справі № 903/15/21).
З огляду на наведене, процесуальний закон не надає можливості суду продовжити строк на усунення недоліків поданої відповідної заяви понад термін, визначений ч. 11 ст. 176 ГПК України.
Таким чином, на переконання суду, у задоволенні клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків слід відмовити, оскільки ухвалою суду від 12.05.2026р. встановлено граничний строк на усунення недоліків позовної заяв, що закінчився для позивача 18.05.2026р.
Згідно з ч. 13 ст. 176 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
В силу вимог п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
З огляду на викладене вище, враховуючи ненадання позивачем доказів виконання вимог ухвали суду від 12.05.2026р. про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі у встановлений ГПК України строк, який не може перевищувати 5-ти днів з дня отримання ухвали суду, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для залишення позову Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області без розгляду згідно з ч. 13 ст. 176, п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч. 9 ст. 145 ГПК України).
Так, ухвалою суду від 06.03.2026р. було задоволено заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області, накладено арешт на 112 земельних ділянок та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо спірних земельних ділянок.
Отже, залишення позову Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області без розгляду має наслідком скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 06.03.2026р., згідно з ч. 9 ст. 145 ГПК України.
Керуючись ч. 9 ст. 145, ч. 13 ст. 176, п. 8 ч. 1 ст. 226, з п. 2 ч. 6 ст. 242, ст. 234 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні клопотання Петровірівській сільській раді Березівського району Одеської області від 19.05.2026р. за вх. №17280/26 про відстрочення сплати судового збору за подання до Господарського суду Одеської області позовної заяви до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної установи “Ширяївський виправний центр (№111)», ТОВ “Державний земельний банк» та Державного підприємства “Сільськогосподарське підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№115)» про витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій - відмовити.
2. В задоволенні клопотання Петровірівській сільській раді Березівського району Одеської області від 19.05.2026р. за вх. №17280/26 про відстрочення сплати судового збору в частині продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви - відмовити.
3. Позов Петровірівської сільської ради Березівського району Одеської області до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної установи “ШИРЯЇВСЬКИЙ ВИПРАВНИЙ ЦЕНТР (№111)", Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК», Державного підприємства “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО - ВИКОНАВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№115)" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фонд державного майна України та Міністерства юстиції України про витребування земельних ділянок та скасування державних реєстрацій - залишити без розгляду.
4. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2026р. у справі №916/800/26.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя К.Ф. Погребна