21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 лютого 2011 р.
Справа 3/10/2011/5003
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 01182204 (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050)
до: Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс", код ЄДРПОУ 20110825 (вул. К. Маркса, 8, м. Вінниця, 21034)
про стягнення 2223,9 грн.
Головуючий суддя
Заст. голови суду Колбасов Ф.Ф.
Секретар судового засідання Здорик Я.С.
Представники сторін:
позивача: Вонсович Д.В. - довіреність № б/н від 28.07.08;
відповідача: не з"явився
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" 2223,90грн., з яких 2129,60грн. боргу, 27,35 грн. пені, 50,99 грн. інфляційних втрат та 15,96грн. 3 % річних простроченої суми заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна від 03.09.2010 року № 656-28.
Ухвалою від 24.01.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 3/10/2011/5003 та призначено до розгляду на 03.02.2011 року.
Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.
31.01.11. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (супровідний лист № 20-632 від 28.01.11р.) в частині стягнення суми основного боргу по орендній платі, мотивуючи тим, що відповідач і надалі орендував майно та не сплатив орендну плату також за грудень 2010р. Таким чином, позивач просить стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс" 2850,11грн. основного боргу, 27,35 грн. пені, 50,99 грн. інфляційних втрат та 15,96грн. 3 % річних
Подана заява про збільшення позовних вимог приймаються судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, як така, що не суперечать законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
В судовому засіданні 03.02.2011р. представник позивача позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак до суду надійшов лист № 017 від 02.02.2011р. (вх. № 08-38/1467/11 від 03.02.11р.) в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає та просить розглянути справу без його участі.
За викладених вище обставин, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та додані по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що 03.09.2010 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" та Закрите акціонерне товариство науково-виробнича фірма "Елекомс" уклали договір № 656-28 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП.
Відповідно до п.1.1 договору позивач передає, а відповідач бере у строкове платне користування частину кімнати споживача (приміщення № 8), яке розташоване в м. Вінниця, на 6 поверсі 9-ти поверхового будинку № 10 по вул. Соборній, загальною площею 1,16 кв.м. спеціалізованих технологічних приміщень для розміщення обладнання.
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що орендна плата у базовому місяці за 1,16 кв.м. всієї орендованої площі становить 515,20грн. з ПДВ. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за серпень та вересень 2010р., крім випадків дефляції.
Відповідно до п.3.1 договору відповідач зобов'язався проводити оплату не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказано в додатку №1 до договору.
В підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по договору позивачем було направлено на адресу відповідача рахунки № 1167 від 30.09.2010р. на суму 706,16 грн., №1279 від 31.10.2010р. на суму 710,69грн., №1395 від 30.11.2010р. на суму 712,75грн. та № 1508 від 31.12.2010р. на суму 714,89грн., а разом на загальну суму 2844,49грн. Крім того, згідно бухгалтерських даних, станом на 03.09.2010р. за відповідачем рахувалася дебіторська заборгованість у розмірі 5,62грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно оплати виставлених рахунків не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.09.2010р. по 01.01.2011р. в розмірі 2850,11грн.
У листі № 017 від 02.02.2011р. відповідач визнає позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" про стягнення боргу за оренду майна згідно договору № 656-28 від 03.09.2010р., в тому рахунку за період з вересня по грудень 2010р. включно.
Окрім того судом встановлено, що сторонами підписано акт звірки розрахунків станом на 31.12.2010 рік, в якому також підтверджується борг в сумі 2850,11грн.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України ( далі ГК ), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України ( далі ЦК ) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору найму ( оренди ), регулювання яких здійснюється в главі 58 "Найм ( оренда ), ст.ст.759-786 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму ( оренди ) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст.762ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 2850,11грн. правомірною та обґрунтованою, а тому вона підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27,35 грн. пені, 50,99грн. інфляційних втрат та 15,96грн. 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 8.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, зі який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.
Перевіркою розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних наданого позивачем судом помилок не виявлено, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
В силу ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимоги ухвали, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, інфляційних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
03.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Елекомс", код ЄДРПОУ 20110825, вул. К. Маркса, 8, м. Вінниця, 21034 (р/р 26007076591001 в ВФ АКБ "Імексбанк", МФО 302247) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", 21050, м.Вінниця, вул.Соборна,8, код ЄДРПОУ 01182204 (р/р № 260014438 в ВОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Вінниця, МФО 302247) - 2850,11грн. (дві тисячі вісімсот п"ятдесят грн. 11коп.) боргу; 27,35грн. (двадцять сім грн. 35коп.) пені; 50,99грн. (п'ятдесят грн. 99коп.) інфляційних втрат; 15,96грн. (п"ятнадцять грн. 96коп.) 3% річних; 102,0грн. (сто дві грн.) - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,0 грн. (двісті тридцять шість грн.) - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Заступник голови суду Колбасов Ф.Ф.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 лютого 2011 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050)
3 - відповідачу (вул. К. Маркса, 8, м. Вінниця, 21034)