вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/102/26
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Броварський меблевий комбінат», м. Бровари Київської області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам-Трейд»,
м. Київ,
про стягнення 1 489 118,35 грн.
за участю представників: не з'явились;
Приватне акціонерне товариство «Броварський меблевий комбінат», м. Бровари Київської області (далі по тексту - ПрАТ «Броварський меблевий комбінат») через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 08.01.2026 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам-Трейд», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Кам-Трейд»), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 489 118,35 грн., з яких:
853 554,88 грн. заборгованість з орендної плати (з 29.08.2024 по 31.05.2025);
270 859,76 грн. пені, нарахованої за сукупний період з 11.09.2024 по 06.01.2026;
256 066,46 грн. штрафу, відповідно до п. 7.2 Договору;
26 912,62 грн. 3% річних, нарахованих сукупний за період з 11.09.2024 по 06.01.2026;
81 724,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих за сукупний період вересень 2024 року - листопад 2025 року.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Суд встановив, що джерелом виникнення спірних правовідносин між сторонами є господарський договір №1БМК0240007 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024, за умовами якого ПрАТ «Броварський меблевий комбінат» передає в оренду ТОВ «Кам-Трейд» нежитлові приміщення площею 408 кв.м. та 670,7 кв.м., які знаходяться за адресою Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, буд. 61.
Звертаючись з даним позовом, позивач твердить про порушення відповідачем умов вищезазначеного договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати. Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
Згідно із частиною 3 статті 30 ГПК спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
14.01.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2025 відкрито провадження у справі №911/102/26 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.02.2026.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали подати суду докази сплати орендної плати за договором №1БМК0240007 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024 за період вересень-грудень 2024 року, лютий-квітень 2025 року; обґрунтований документально контррозрахунок суми заборгованості.
Відповідно до ч.7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копію ухвали від 15.01.2026 про відкриття провадження у справі було надіслано та доставлено до електронного кабінету відповідача 15.01.2026 о 17:20, про що складено та долучено до матеріалів справи довідку Господарського суду Київської області про доставку електронного листа.
Враховуючи положення статті 242 ГПК України, відповідно до яких якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 02.02.2026.
Ухвалою від 09.02.2026 підготовче судове засідання відкладено на 09.03.2026. Встановлено учасникам справи додатковий строк на подання заяв по справі, заяв з процесуальних питань, наявних у сторін та раніше не поданих доказів до 01.03.2026.
Ухвалою від 09.03.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/102/26 до судового розгляду по суті на 13.04.2026.
У судове засідання з розгляду справи по суті 13.04.2026 сторони не з'явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили, про судове засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши позов ПрАТ «Броварський меблевий комбінат» до ТОВ «Кам-Трейд» про стягнення 1 489 118,35 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
01.05.2024 між ПрАТ «Броварський меблевий комбінат» (орендодавець) та ТОВ «Кам-Трейд» (орендар) був укладений договір №1БМК0240007 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами якого:
- орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування об'єкт оренди:
нежитлове приміщення загальною площею 408,00 кв.м на 1 поверсі в «Приміщенні цеху кухонних меблів №2» (далі - приміщення 1);
нежитлове приміщення загальною площею 670,7 кв.м на 1 поверсі в «Склад техматеріалів з прибудовою №29» (далі - приміщення 2),
який знаходиться за адресою м. Бровари, вул. Олега Онікієнка (попередня вул. Кутузова), буд. 61 (п.1.1);
- об'єкт оренди передається орендарю 01.05.2024 по Акту приймання-передачі (п.1.5);
- орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки обумовлені цим договором. Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акту №1 (п.3.1, 3.2);
- якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного місяця) місяця (п.3.3);
- орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка №2 до цього Договору. Орендар зобов'язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатку №2 до договору (п.3.4);
- орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 календарних днів з моменту підписання Договору грошові кошти в розмірі 82 573,00 грн. без ПДВ, які є забезпеченням належного виконання орендарем негрошових зобов'язань по цьому договору (п.3.14);
- у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості (п.7.2);
- якщо період прострочення становить більше 7 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання (п.7.2.1.3);
- строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за Актом №1 і закінчується 30.04.2025 (п.10.2).
Разом із договором сторони підписали план приміщень (додаток №1) та розмір плати за оренду, порядок розрахунків (додаток №2).
Відповідно до умов додатку №2, плата за оренду об'єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: Орендної плати та Додаткової плати. Додаткова плата є вартістю експлуатаційних витрат, які зазначені у п.1.2.2 Додатку №2.
Крім того, сторони погодили та підписали Додаток №3 до договору (комунальні платежі) та Додаток №4 (ліміти на використання орендарем комунальних послуг на період з травня 2024 по квітень 2025).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором оренди нежитлових приміщень та надання послуг. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами
Суд встановив, що за актом приймання-передачі №1 від 01.05.2024, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду об'єкт оренди: приміщення 1 та приміщення 2.
10.05.2024 сторони уклали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, орендар мав зобов'язання зі сплати орендодавцю грошових коштів по Договору №1БМК0240007 від 01.05.2024 в розмірі 128 095,00 грн., а орендодавець зобов'язаний повернути орендарю грошові кошти за Договором №1БМК0210012 від 24.05.2021 в розмірі 45 522,00 грн.
Після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання орендодавця з повернення грошових коштів забезпечення по Договору №1БМК0210012 від 24.12.2021 припинено у повному обсязі, а зобов'язання орендаря зі сплати грошових коштів забезпечення відповідно до абзацу 1 пп.3.14 Договору №1БМК0240007 від 01.05.2024 становить 82 573,00 грн.
Додатковою угоду №1 від 17.05.2025 сторони дійшли згоди продовжити строк оренди до 17.05.2025, у зв'язку з чим внесли зміни до п.10.2 Договору. Крім того, сторони погодили, що сума оплати Комунальних послуг, яку орендар повинен сплатити орендодавцю за період з 01.05.2025 по 17.05.2025, складає 16 317,00 грн. Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами з 01.05.2025.
17.05.2025 за Актом приймання-передачі №2 орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди об'єкти оренди (приміщення 1 та 2). Згідно Акту, претензії до об'єкта оренди відсутні.
Звертаючись з даним позовом, позивач твердить, що відповідач порушив умови договору в частині внесення орендних платежів за період вересень-грудень 2024, лютий-квітень 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Сторони погодили, що плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного місяця) місяця (п.3.3 Договору). При цьому, плата за оренду об'єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: Орендної плати та Додаткової плати (п.1.2 Додатку №2 до Договору)
На виконання пункту 3.4 Договору, позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки по оплаті за оренду об'єктів, які складаються із двох частин: орендної плати та додаткової плати, а саме
№0000000007/2024 від 29.08.2024 за вересень 2024 року на суму 133 721,61 грн.
№00000000014/2024 від 25.09.2024 за жовтень 2024 року на суму 134 122,28 грн.
№00000000015/2024 від 29.10.2024 за листопад 2024 року на суму 133 975,76 грн.
№0000000003/2024 від 27.11.2024 за грудень 2024 року на суму 134 540,79 грн.
№0000000005/2025 від 29.01.2025 за лютий 2025 року на суму 136 213,48 грн.
№0000000006/2025 від 26.02.2025 за березень 2025 року на суму 135 293,82 грн.
№00000000011/2025 від 26.03.2025 за квітень 2025 року на суму 135 161,24 грн.
Крім того, між позивачем та відповідачем у спірний період оренди були погоджені та підписані відповідні акти здачі-прийняття надання послуг, а саме
№00000000672/2024 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 133 721,61 грн.
№00000000707/2024 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 134 122,28 грн.
№00000000807/2024 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 133 975,76 грн.
№00000000868/2024 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 134 540,79 грн.
№00000000109/2025 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на суму 136 213,48 грн.
№00000000190/2025 від 31.03.2025 за березень 2025 року на суму 135 293,82 грн.
№00000000332/2025 від 30.04.2025 за квітень 2025 року на суму 135 161,24 грн.
Суд звертає увагу, що акт №00000000332/2025 від 30.04.2025 не був підписаний з боку відповідача.
30.05.2025 сторони підписали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог
- зобов'язання орендаря зі сплати орендодавцю плати за оренди за січень 2025 припинено в повному обсязі
- орендар має заборгованість зі сплати орендодавцю плати за оренду за лютий 2025 року в розмірі 135 460,51 грн. (строк виконання цього зобов'язання настав);
- орендар має заборгованість зі сплати орендодавцю плати за оренду за березень 2025 року в розмірі 135 293,82 грн. (строк виконання цього зобов'язання настав);
- орендар має заборгованість зі сплати орендодавцю плати за оренду за квітень 2025 року в розмірі 135 161,24 грн. (строк виконання цього зобов'язання настав);
- орендар має заборгованість зі сплати орендодавцю плати за оренду за травень 2025 року в розмірі 73 722,48 грн. (строк виконання цього зобов'язання настав);
Тобто, відповідач, хоч і не підписав акт №00000000332/2025 від 30.04.2025, однак визнав наявність боргу з орендної плати за квітень 2025 року в розмірі 135 161,24 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на те, що плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного місяця) місяця, суд встановив, що строк внесення орендної плати
за вересень 2024 року сплив 10.09.2024, а з 11.09.2024 настало прострочення,
за жовтень 2024 року сплив 10.10.2024, а з 11.10.2024 настало прострочення,
за листопад 2024 року сплив 11.11.2024, а з 12.11.2024 настало прострочення,
за грудень 2024 року сплив 10.12.2024, а з 11.12.2024 настало прострочення,
за лютий 2025 року сплив 10.02.2025, а з 11.02.2025 настало прострочення,
за березень 2025 року сплив 10.03.2025, а з 11.03.2025 настало прострочення,
за квітень 2025 року сплив 10.04.2025, а з 11.04.2025 настало прострочення.
Суд звертає увагу, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача орендну плату за лютий 2025 року лише в сумі 46 739,38 грн.
Суд позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
ТОВ «Кам-Трейд» докази сплати орендної плати за договором №1БМК0240007 оренди нежитлового приміщення від 01.05.2024 за період вересень-грудень 2024 року, лютий-квітень 2025 року, суду не подало, в тому числі на виконання вимог п.4 ухвали суду від 15.01.2026, яка набрала законної сили та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок основного боргу та встановив, що останній виконано арифметично вірно, сума основного боргу становить 853 554,88 грн., у зв'язку з чим, вказана вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити повністю.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 270 859,76 грн. пені, нарахованої за сукупний період з 11.09.2024 по 06.01.2026.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України 09.02.1999 №1-рп/99).
Протягом частини нарахування пені за спірним періодом діяли норми Господарського кодексу України, а тому під час такого нарахування, позивач мав враховувати положення ГК України.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до п.7.2 Договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Суд звертає увагу, що конструкція «за кожен день прострочення», встановлена в п. 5.4 Договору є порядком нарахування пені, а не строком. Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 16.10.2024 у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування пені.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі граничного строку нарахування пені, а також періодів, заявлених позивачем,
Місяць орендиСтрок оплатиБорг, грнПеріод простроченняПеня, грн
вересень 202410.09.24133 721,6111.09.24-11.03.2518 013,92
жовтень 202410.10.24134 122,2811.10.24-11.04.2518 740,83
листопад 202411.11.24133 975,7612.11.24-12.05.2519 202,20
грудень 202410.12.24134 540,7911.12.24-11.06.2519 939,52
лютий 202510.02.2546 739,3811.02.25-11.08.257163,29
березень 202510.03.25135 293,8211.03.25-06.01.2634 701,94
квітень 202510.04.25135 161,2411.04.25-06.01.2631 109,30
ВСЬОГО 148 871,00
встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 148 871,00 грн., у зв'язку з чим, вказана вимога має бути задоволена частково.
Крім того, за порушення строків сплати орендної плати понад 7 днів, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 256 066,46 грн. на підставі п.7.2.1 Договору.
Відповідно до п.7.2 Договору у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Згідно із пунктом 7.2.1 Договору крім зазначеного вище у п. 7.2, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення грошових зобов'язань: якщо період прострочення становить більше 1 календарного дня, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми (7.2.1.1), якщо період прострочення становить 2-6 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми (7.2.1.2); якщо період прострочення становить більше 7 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання (7.2.1.3).
Суд звертає увагу сторін, що одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі на підставі вільного волевиявлення, що не суперечить положенням чинного законодавства.
Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов'язальних відносинах.
Суд встановив, що відповідач порушив строки сплати орендної плати більше ніж на 7 днів, відтак, суд погоджується, що у позивача виникло право для нарахування штрафу відповідно до п.7.2 договору, а саме за ставкою 30% згідно підпункту 7.2.1.3.
Суд, перевіривши правильність нарахування штрафу позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, розмір штрафу становить 256 066,46 грн. у зв'язку з чим, вказана вимога має бути задоволена повністю в заявленій сумі.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 26 912,62 грн. 3% річних, нарахованих сукупний за період з 11.09.2024 по 06.01.2026 та 81 724,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих за сукупний період вересень 2024 року - листопад 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір процентів річних за заявлений період становить 26 901,63 грн., вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 81 724,63 грн., у зв'язку з чим, вимогу позивача про стягнення з відповідача процентів річних слід задовольнити частково, а вимогу про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити в повному обсязі.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ПрАТ «Броварський меблевий комбінат» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Кам-Трейд» 853 554,88 грн. основного боргу, 148 871,00 грн. пені, 256 066,46 грн. штрафу, 26 901,63 грн. процентів річних та 81 724,63 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку частковим задоволенням позову суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 16 405,42 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Броварський меблевий комбінат» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам-Трейд» (02100,
м. Київ, вул. Будівельників, 30, ідентифікаційний код 37202887)
на користь Приватного акціонерного товариства «Броварський меблевий комбінат» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, буд. 61, ідентифікаційний код 32499163)
853 554,88 грн. (вісімсот п'ятдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири гривні вісімдесят вісім копійок) основного боргу,
148 871,00 грн. (сто сорок вісім тисяч вісімсот сімдесят одну гривню нуль копійок) пені,
256 066,46 грн. (двісті п'ятдесят шість тисяч шістдесят шість гривень сорок шість копійок) штрафу,
26 901,63 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот одну гривню шістдесят три копійки) процентів річних,
81 724,63 грн. (вісімдесят одну тисячу сімсот двадцять чотири гривні шістдесят три копійки) інфляційних втрат,
16 405,42 грн. (шістнадцять тисяч чотириста п'ять гривень сорок дві копійки) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 21.05.2026.
Суддя О.В. Конюх