вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3853/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40)
до Приватного підприємства «Анабуд» (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4М/1)
про визнання недійсними пунктів договорів будівельного підряду та стягнення 367653,22 грн. безпідставно отриманих коштів,
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Кріль В.О.;
від відповідача: не з'явився
Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Анабуд» (далі - відповідач, ПП «Анабуд») про визнання недійсними пунктів договорів будівельного підряду та стягнення 367653,22 грн. безпідставно отриманих коштів.
За змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить суд: 1) визнати недійсним п. 3.1 договору будівельного підряду № 156-23 від 14.09.2023 р. в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 213072,23 грн.; 2) визнати недійсним п. 3.1 договору будівельного підряду на додаткові роботи № 156-23/24 від 26.09.2024 р. в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 154581,09 грн.; 3) стягнути з Приватного підприємства «Анабуд» (код ЄДРПОУ 31564367) на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 21467647) безпідставно отримані кошти в сумі 367653,22 грн. та витрати по сплаті судового збору
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 3.1 зазначених вище договорів не відповідає пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, яким передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, тому вказаний пункт у договорах підлягає визнанню недійсним в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України, а сума податку на додану вартість підлягає стягненню згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно сплачені кошти.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.02.2026 р., встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Підготовче засідання відкладалося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2026 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2026 р.
У судове засідання 13.04.2026 р. з'явився представник позивача, представник відповідача до суду не з'явився, про час та дату проведення судового засідання усі учасники процесу були повідомлені належно.
У судовому засіданні 13.04.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2023 р. № 534-р «Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії» (далі - розпорядження № 534-р) затверджено перелік проектів (об'єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об'єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії.
Згідно із розпорядженням № 534-р з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії були виділені кошти у вигляді субвенції обласному бюджету у розмірі 4881,07 тис. грн. на здійснення капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Гостомельське шосе, 7-а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування). Строк реалізації заходу - 2023-2024 роки.
14.09.2023 р. між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством «Анабуд» (підрядник) укладено договір будівельного підряду по об'єкту «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Гостомельське шосе, 7-а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування)» № 156-23 (далі - договір 1), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати роботи з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Гостомельське шосе, 7-а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування) (далі - об'єкт) за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.
Пунктом 2.1 договору 1 сторонами погоджено, що строки виконання робіт до 31.12.2023 р., якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт, в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об'єкта будівництва в цілому, передбачених даним договором. Календарний графік виконання робіт складає підрядник та передає його замовнику для узгодження під час підписання договору.
Згідно із п. 3.1 договору 1 ціна цього договору становить 5088096,22 грн у тому числі ПДВ 848016,04 грн.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023 р. або до передачі об'єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.19.1 договору 1).
14.09.2023 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору 1, якою, зокрема, п. 3.1 договору 1 викладено в наступній редакції: «Ціна цього договору становить 4685414,00 грн у тому числі ПДВ 780902,33 грн».
У подальшому 26.12.2023 р. сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору 1, якою, зокрема, пункт 3.1 договору 1 викладено в наступній редакції: «Ціна цього договору становить 4208738,45 грн у тому числі ПДВ 701456,41 грн.
Абзац перший пункту 2.1 договору викладено у такій редакції: « 2.1 Строки виконання робіт до 31.12.2024 р., якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт, в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об'єкта будівництва в цілому, передбачених даним договором. Календарний графік виконання робіт складає підрядник та передає його замовнику для узгодження під час підписання договору».
Пункт 19.1 договору 1 викладено у такій редакції: « 19.1 Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 р. або до передачі об'єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань».
26.09.2024 р. сторонами підписано додаткову угоду № 3 до договору 1, якою, зокрема п. 3.1 договору 1 викладено в наступній редакції: «Ціна цього договору становить 4044225,30 грн. у тому числі ПДВ 674037,55 грн».
На виконання умов договору 1 позивачем на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в № 1 від 27.12.2023 р. за грудень 2023 року; № 2, б/д за жовтень 2024 року, № 3 від 22.10.2024 р. за жовтень 2024 р., № 4 від 20.12.2024 р. за грудень 2024 року перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 3504308,60 грн. в тому числі ПДВ у сумі 584051,43 грн (платіжні інструкції № 15 від 11.04.2024 р. на суму 2072858,59 грн в т.ч. ПДВ; № 512 від 24.10.2024 р. на суму 971622,75 грн в т.ч. ПДВ; № 815 від 24.12.2024 р. на суму 459827,26 грн в т.ч. ПДВ).
26.09.2024 р. між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством «Анабуд» (підрядник) укладено договір будівельного підряду на додаткові роботи по об'єкту «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Гостомельське шосе, 7-а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування)» № 156-23/24 (далі - договір 2), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати додаткові будівельні роботи з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Гостомельське шосе, 7-а, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України (в т.ч. проектування) (далі - об'єкт) за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.
Згідно із п. 2.1 договору 2 строки виконання робіт до 31.12.2024 р., якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт, в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об'єкта будівництва в цілому, передбачених даним договором. Календарний графік виконання робіт складає підрядник та передає його замовнику для узгодження під час підписання договору.
Пунктом 3.1 договору 2 сторони погодили, що ціна цього договору становить 2015798,80 грн. у тому числі ПДВ 335966,47 грн.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 р. або до передачі об'єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 19.1 договору).
На виконання умов договору 2 позивачем на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в № 1 від 22.10.2024 р. за жовтень 2024 року, № 2 від 20.12.2024 р. за грудень 2024 року відповідачу перераховано грошові кошти у розмірі 1909294,71 грн. в тому числі ПДВ (платіжні інструкції № 510 від 24.10.2024 р. на суму 1713700,40 грн. в т.ч. ПДВ; № 813 від 24.12.2024 р. на суму 195594,31 грн. в т.ч. ПДВ).
Рахунковою палатою проведено аудит ефективності на тему «Територіальні громади у війну: відновлення соціальної та критичної інфраструктури», в тому числі у Департаменті регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації за період 2023 рік та І півріччя 2024 року
За результатами аудиту Рахунковою палатою було складено звіт від 10.12.2024 р., затверджений рішенням Рахункової палати № 55-2 від 10.12.2024 р., у яких проаналізовано проведення фінансування проектів відновлення соціальної та критичної інфраструктури на території Київської області у межах бюджетної програми «Фонд ліквідації наслідків збройної агресії», використання субвенції на місцевому рівні та виявлено ряд недоліків під час виконання робіт з оплати невиконаних робіт, застосування ресурсних елементів кошторисних норм, які не відповідають виконаним роботам, або прийняття й оплата неправильно оцінених робіт тощо.
Пунктом 4.2 рішення Рахункової палати № 55-2 від 10.12.2024 р. вирішено позивачу вжити заходів щодо повернення нарахованої та сплаченої суми ПДВ у розмірі 21560,0 тис. грн.. та здійснення її перерахування до державного бюджету, перегляду умов чинних договорів з будівництва / відновлення житла у частині дотримання вимог пункту 197.15 статті 197 розділу V ПКУ (до 01.04.2025 р.).
Згідно із додатком № 7 до звіту Рахункової палати від 10.12.2024 р. безпідставно нарахована сума ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт (без вартості будівельних матеріалів) по проекту «капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь Київської області по вул. Гостомельське шосе, 7-а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування)» становить 140,96 тис. грн.
Згідно розрахунку позивача розмір безпідставно включених сум ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт по об'єкту за договором № 156-23 від 14.09.2023 р. становить 154581,09 грн. та за договору № 156-23/24 від 26.09.2024 р. становить 213072,23 грн., що в загальному складає 367653,22 грн.
Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач, за твердженням позивача, без передбачених законодавством підстав отримував на свій рахунок грошові кошти у вигляді податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач просить визнати недійсними відповідні пункти договорів, які передбачали включення ПДВ до вартості робіт, та стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у вигляді вартості фактично виконаних робіт у загальному розмірі 367653,22 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду, які підпадають під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України,
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Дана норма є чіткою, зрозумілою та передбачуваною. При цьому, вона визначає лише одну умову для застосування податкової пільги, а саме - фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2026 р. у справі № 909/753/24.
Як слідує з матеріалів справи, договори № 156-23 від 14.09.2023 р. та № 156-23/24 від 26.09.2024 р. були укладені позивачем як замовником для виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за державні кошти. Таким чином, дані договори підпадають під дію п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Оскільки п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України визначено нульову ставку податку на додану вартість для робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, а замовником за договорами № 156-23 від 14.09.2023 р. та № 156-23/24 від 26.09.2024 р. виступає позивач, і відповідно до положень договорів будівництво виконується за кошти державного бюджету, то пункти 3.1 договорів № 156-23 від 14.09.2023 р. та № 156-23/24 від 26.09.2024 р. суперечать наведеним положенням п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20%, що є підставою для визнання недійсними вказаних пунктів договорів в цій частині.
Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін.
Аналогічний за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 р. у справі № 910/12764/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021 р. у справі № 916/2478/20.
Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, спірні договори мали бути укладеними сторонами без включення до них умов щодо ПДВ.
Таким чином, позовна вимога про визнання недійсними пунктів п. 3.1 договорів № 156-23 від 14.09.2023 р. та № 156-23/24 від 26.09.2024 р., укладених між позивачем та відповідачем, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість підлягає задоволенню.
Поряд з цим, загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, за якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України, якою встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 367/6344/16-ц.
Таким чином, для задоволення позовних вимог на підставі статті 1212 ЦК України необхідно встановити відсутність між сторонами договірних взаємовідносин та, як наслідок цього, безпідставне отримання відповідачем коштів.
Оскільки відповідач отримав від позивача 367653,22 грн. ПДВ, при тому, що відповідна операція звільнена від оподаткування, то неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами, визначеними нормативним регулюванням, та з безпідставним внесенням до умов договору сум ПДВ, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2022 р. у справі № 916/707/21.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов пунктів 3.1 договорів № 156-23 від 14.09.2023 р. та № 156-23/24 від 26.09.2024 р., визнаних судом недійсними в частині включення до ціни робіт сум податку на додану вартість, відповідач отримав 367653,22 грн. ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями № 15 від 11.04.2024 р. на суму 2072858,59 грн в т.ч. ПДВ; № 512 від 24.10.2024 р. на суму 971622,75 грн в т.ч. ПДВ; № 815 від 24.12.2024 р. на суму 459827,26 грн в т.ч. ПДВ, № 510 від 24.10.2024 р. на суму 1713700,40 грн. в т.ч. ПДВ; № 813 від 24.12.2024 р. на суму 195594,31 грн.
Оскільки правова підстава, на якій відповідачем були набуті вказані вище суми податку на додану вартість, є відсутньою, тому такі кошти може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України. У цьому разі відсутність існування договірного характеру правовідносин передбачає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 367653,22 грн. безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченого сплаченого податку на додану вартість також підлягає задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним п. 3.1 договору будівельного підряду № 156-23 від 14.09.2023 р., укладеного між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством «АНАБУД», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 213072,23 грн.
3. Визнати недійсним п. 3.1 договору будівельного підряду на додаткові роботи № 156-23/24 від 26.09.2024 р., укладеного між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації та Приватним підприємством «АНАБУД», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 154581,09 грн.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Анабуд» (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4М/1, код 31564367) на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40, код 21467647) безпідставно отримані кошти в сумі 367653 (триста шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9256 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 64 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21.05.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна