02 лютого 2011 р. № 20/257
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого,
Владимиренко С.В.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою
відповідальністю
на рішення господарського суду міста Києва
від 29.09.2010 року
та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.11.2010 року
у справі № 20/257
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ласка Лізинг"
до Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою
відповідальністю
про стягнення 193 780,73 грн.
за участю представників:
позивача - Тіхова Д.Г., Галкова І.О.
відповідача - Случака О.О.
У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення основного боргу у розмірі 183 112,99 грн., 8 717,72 грн. пені, 3% річних у розмірі 1 305,67 грн., 644,35 грн. інфляційних витрат та судових витрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2010 року (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року (судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), позов задоволено; стягнуто з Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” 183 112,99 грн. основного боргу, 8 717,72 грн. пені, 3 % річних у розмірі 1 305,67 грн., 644,35 грн. інфляційних витрат та судові витрати.
В касаційній скарзі Фірма "Т.М.М." -Товариство з обмеженою відповідальністю просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 15.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізинг” (лізингодавець) та Фірмою “Т.М.М.” - Товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 698/03/2007, за яким лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність транспортний засіб, обумовлений в специфікації, та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату лізингоодержувачу, а останній - прийняти його на умовах даного договору.
23.08.2007 року позивачем на виконання умов цього договору передано відповідачу транспортний засіб, який є предметом фінансового лізингу у кількості 1 одиниці, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000328 від 23.08.2007 на суму 929 114,15 грн. та актом здачі-приймання.
Відповідно до пункту 2.3. договору вартість майна, яке передається позивачем відповідачу, складає суму еквівалентну 183 983 у.о., у тому числі ПДВ у розмірі 20% - 30 663,83 у.о., виражене у гривнях України.
Згідно пункту 7.5. договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений у додатку № 1 до цього договору - “Графік внесення платежів”.
Порядок і строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказані у графіку внесення платежів (пункт 7.6. договору).
Пунктом 7.7. договору лізингоодержувач взяв на себе зобов'язання вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків лізингодавця, а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.
Відповідно до графіку внесення платежів відповідач зобов"язаний був провести лізингові платежі: 22.01.2010 року, 22.02.2010 року, 22.03.2010 року, 22.04.2010 року, 22.05.2010 року та 22.06.2010 року.
В пункті 9.5. договору сторони домовили про те, що у випадку, якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплату встановлених договором платежів, лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в перші п'ять днів прострочення та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а лізингоотримувач зобов'язується її сплатити.
Відповідач зобов"язання за вказаним договором щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за період з січня 2010 року по червень 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 183 112,99 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про їх задоволення у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань, що є підставою для стягнення з нього заявленої суми заборгованості.
При цьому, господарський суд міста Києва обгрунтовано послався на порушення Фірмою "Т.М.М." -Товариством з обмеженою відповідальністю норм статті 193 ГК України та статтей 525, 526, 530, 629 ЦК України.
Приписами статтей 216, 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники госпо дарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопо рушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників го сподарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, ін шими законами та договором. У сфері гос подарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Таким чином, за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі пункту 9.5. договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою відповідальністю 8 717,72 грн. пені, 644,35 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 1 305,67 грн.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності у відповідача обов"язку зі сплати позивачу лізингових платежів за вказаним договором з огляду на заборону використання іноземної валюти в якості засобу платежу та відсутність домовленості сторін щодо істотних умов договору, зокрема, ціни, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року у справі № 20/257 залишити без змін.
Головуючий суддяН.І. Мележик
СуддіС.В. Владимиренко
О.А. Подоляк