02 лютого 2011 р. № 32/233-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Виробниче підприємство "Сервіс-ПАК"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року
у справі за позовомТОВ "Виробниче підприємство "Сервіс-ПАК"
доТОВ "Техно-2010"
простягнення коштів
у серпні 2010 року, ТОВ "Виробниче підприємство "Сервіс-ПАК" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення ТОВ "Техно-2010" 87 120 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № ТВ-010208 від 01.02.2008 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2010 року позов задоволено та постановлено про стягнення з відповідача 87 120 грн. боргу.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Договір № 3 від 15.12.2008 року про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "SERVICE-PACK” та ТОВ "Виробниче підприємство "Сервіс-ПАК" визнано недійсним. Провадження у справі припинено на підставі п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Постанова апеляційного господарського суду оскаржена в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2011 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Перевіряючи право вимоги позивача на стягнення спірної заборгованості апеляційним господарським судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги № 3 від 15.12.2008 року, за яким позивач набув право вимоги заборгованості по договору № ТВ-010208 від 01.02.2008 року, за кожну із сторін договору підписано однією особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
При такому положенні апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку, що зазначений договір не може породжувати правових наслідків та надавати позивачу право вимоги спірної суми боргу.
Проте припиняючи провадження у справі на підставі п. 11 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору апеляційний господарський суд не звернув уваги, що у даному випадку спір виник не щодо предмету, а щодо права позивача вимагати сплати спірної суми, а тому припинення провадження у справі за відсутності предмету спору є неправильним.
В той же час, враховуючи правомірність скасування рішення господарського суду першої інстанції судова колегія вважає можливим скасовуючи постанову апеляційного господарського суду у частині припинення провадження у справі постановити нове рішення яким за наведених у постанові апеляційного господарського суду мотивів у задоволення позову відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року у частині припинення провадження у справі скасувати.
Постановити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.
У решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко