02 лютого 2011 р. № 12/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Черкасивторресурси"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року
у справі за позовомЗАТ "Черкасивторресурси"
доТОВ "Компанія Полімекс"
простягнення коштів
у лютому 2010 року, ЗАТ "Черкасивторресурси" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення ТОВ "Компанія Полімекс" 91 303,20 грн. заборгованості за поставлений товар на умовах договору № 20/02/2009 від 20.02.2009 року.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2010 року позов задоволено та постановлено про стягнення з відповідача 91 303,20 грн. боргу та визнано недійсним друге речення п. 3.2 договору, "оплата 100% здійснюється через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт".
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові.
Постанову апеляційного господарського суду оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду першої інстанції.
Заслухавши суддю -доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд послався на те, що в зазначеному договорі не встановлений строк оплати товару і позивачем не надано належних доказів, які підтверджували б пред'явлення відповідачу вимоги про сплату решти вартості товару, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, а тому строк виконання зобов'язання щодо оплати цього товару не настав.
Проте погодитись з наведеними апеляційним господарським судом мотивами відмови у позові не можна.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається із матеріалів справи, відносини сторін врегульовані договором № 20/02/2009 від 20.02.2009 року, за умовами якого ЗАТ "Черкасивторресурси" (продавець) зобов'язалось передати у власність ТОВ "Компанія Полімекс"(покупець) товар (поліетилентерефталат вторинний ТУ У 24.1-01884001-001:2008), а останній прийняти цей товар та сплатити його вартість.
За змістом п. 3.2 зазначеного договору, розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до виставлених рахунків - фактур. Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт.
Згідно ІV розділу цього договору, якість поставленого товару, повинна відповідати діючим технічним умовам, сертифікату якості продукції виробника та іншій документації, яка встановлює вимогами щодо якості даного товару. Продавець підтверджує якість товару паспортом якості, який має бути передано покупцю під час приймання товару.
Відповідно до п. 6.1, п. 6.2, п. 6.3 договору, продавець зобов'язаний поставити покупцю товар у відповідності до умов договору та надати документи підтверджуючі факт відвантаження, а також паспорт якості. У випадку виявлення невідповідності якості товару, покупець складає рекламаційний акт або викликає представника продавця.
Пунктом п. 8.1 договору передбачено, що рекламації про виявлення невідповідності в кількості і якості поставленого товару пред'являється протягом 30 днів з дати поставки товару.
На виконання умов договору позивач, згідно видаткових накладних № Б_РН-00054 від 26.02.2009 року, № Б_РН-00058 від 27.02.2009 року та № Б_РН-00063 від 02.03.2009 року, поставив відповідачу товар на загальну суму 121 303,20 грн., за який останній частково розрахувався на суму 30 000 грн. і спір щодо вартості залишку неоплаченого товару відсутній.
Якість поставленого товару підтверджується відповідними сертифікатами, оспорити які відповідач був вправі протягом 30 днів.
Стверджуючи про невідповідність товару технічним умовам відповідач у той же час не забезпечив належне прийняття товару за якістю на визначених договором умовах та за участі представника постачальника, доказів своєчасного пред'явлення претензій по якості не надав, а тому за таких обставин та враховуючи, що товар у повному обсязі відповідачем не оплачено господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача права вимагати сплати боргу в примусовому порядку, правомірно постановив про стягнення з відповідача на користь позивача 91 303,20 грн. заборгованості, і підстав для скасування рішення місцевого суду за наведених апеляційним господарським судом мотиві не було.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року скасувати, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2010 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко