ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1503/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 0928"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 240678 грн 56 коп.
за участю:
представники сторін не з'явилися
встановив, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Олійника Андрія Васильовича про стягнення 240678 грн 56 коп. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 31.12.25 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" вх.№11409/25 від 29.12.25 залишено без руху та постановлено надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками та подання суду доказів направлення.
07.01.26 від позивача надійшла заява про усунення недоліків вх.№165/26 із клопотанням про поновлення строку на подання вказаної заяви, відтак 08.01.26 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", поновлення Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Уніка" строку для подання заяви про усунення недоліків позовної заяви, прийняття позовної заяви вх. № 11409/25 від 29.12.25 до розгляду, відкриття провадження у справі, розгляд справи за правилами загального позовного провадження, задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про витребування доказів та призначення підготовчого засідання на 03.02.2026.
Позивач у підготовче засідання не з'явився, однак через систему "Електронний суд" подав клопотання вх.№914/26 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та вх. № 1832/26 від 03.02.26 про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою від 03.02.26 суд постановив задовольнити клопотання позивача від 03.02.26 вх.№914/26 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 : зобов'язати позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками; докази направлення надати суду та зазначити ідентифікаційний код відповідача; встановити третій особі строк для подання пояснень щодо позову, оформлених відповідно до ст. 168 ГПК України, - протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали; задовольнити клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" від 03.02.26 вх. № 1832/26 про відкладення підготовчого засідання; відкласти підготовче засідання на 17.02.26; явку позивача у підготовче засідання визнати обов'язковою.
16.02.26 на виконання вимог ухвали від 08.01.26 від Пенсійного фонду України надійшов лист вх.№2748/26, з якого вбачається, що до бази даних реєстру застрахованих осіб ДРЗСС відомості стосовно ОСОБА_1 з 01.01.25 по 28.02.25 надходили від страхувальника - Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 0928" ( із зазначенням посади - водій).
Представники сторін у підготовче засідання 17.02.26 не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені. Водночас, від позивача надійшли: заява про виконання ухвали суду вх.№2526/26 від 12.02.26 (з доказами направлення позовної заяви ОСОБА_1 та ідентифікаційним кодом відповідача); заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача вх.№2805/26(електронною поштою з КЕП) та 792/26 (через систему "Електронний суд") від 17.02.26; клопотання вх.№2803/26(електронною поштою з КЕП) та 2808/26 (через систему "Електронний суд") щодо долучення до заяви про проведення судового засідання за відсутності представника позивача доказів на підтвердження зазначених обставин; клопотання вх.№1341/26 (через систему "Електронний суд") та 2804/26(електронною поштою з КЕП) від 17.02.26 про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Ухвалою від 17.02.26 суд задовольнив клопотання позивача про заміну відповідача належним відповідачем; замінив відповідача - фізичну особу - підприємця Олійника Андрія Васильовича на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство - 0928" та відклав підготовче засідання на 03.03.26.
У підготовче засідання 03.03.26 представники сторін не з'явилися, однак позивач електронною поштою з КЕП направив суду заяву вх.№3782/26 від 03.03.26 щодо проведення підготовчого засідання без своєї участі. У свою чергу, від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання вх.№1754/26 від 02.03.26 про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження. Відтак, ухвалою від 03.03.26 суд постановив задовольнити клопотання відповідача вх.№1754/26 від 02.03.26, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкласти на 17.03.26.
У підготовче засідання 17.03.26 представники сторін не з'явилися, однак від представника позивача надійшла заява вх.№4718/26 від 16.03.26 про проведення підготовчого засідання за його відсутності. Крім того, 03.03.26 за вх.№1944/26 від позивача надійшло клопотання, яке суд постановив розглянути в судовому засіданні. Відтак, ухвалою від 17.03.26 суд постановив задовольнити клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" від 03.03.26 за вх.№1944/26 про витребування у Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 0928" зазначених у клопотанні доказів та підготовче засідання відклав на 07.04.26.
На виконання вимог ухвали від 17.03.26 відповідачем подано витребовувані судом докази (клопотання від 03.04.26 вх. №6254/26), однак відповідач у підготовче засідання не з'явися. У свою чергу, від позивача надійшло клопотання від 07.04.26 вх. №6420/26 про закриття підготовчого провадження. За наведених обставин, ухвалою від 07.04.26 суд закрив підготовче провадження у справі №909/1503/25 та призначив розгляд справи по суті на 28.04.26.
В судове засідання 28.04.26 представники сторін не з'явилися, однак від відповідача надійшло клопотання вх.№7775/26 від 27.04.26 про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено та відкладено розгляд справи по суті на 19.05.26.
В судове засідання 19.05.26 представники сторін не з'явилися, однак позивач за вх. № №9341/26 від 19.05.26 та відповідач за вх.№9326/26 від 18.05.26 подали заяви щодо розгляду справи без їх участі.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору (сертифікату добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 005129/4057/0000080 від 28.02.2024) позивач виплатив потерпілій особі страхове відшкодування, в результаті чого набув право вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдану шкоду у відповідності до приписів ст. 1187 та 1172 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч.9 ст. 165 у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .
В судові засідання жодного разу не з'явився, заяв та клопотань не подавав, про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалами суду (ухвалу від 03.02.26 ОСОБА_1 вручено, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення; наступні ухвали ОСОБА_1 не вручено та повернуто суду з відміткою "адресат відсутній", хоча всі ухвали надсилалися на його адресу, зазначену у ЄДДР (відповідь на запит суду №2301449 від 03.02.26)).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата за адресою місцезнаходження, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, ОСОБА_1 самостійно, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Інформація про іншу адресу ОСОБА_1 у суду відсутня.
Крім того, у цьому випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Ухвали суду у даній справі оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, ОСОБА_1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд цієї справи.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
За змістом ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_2 укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 005129/4057/0000080 від 28.02.2024 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом "MazdaCX-90" д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Строк дії Договору - з 29.02.2024 по 28.02.2025.
26.01.2025 о 08.15 год. в с. Поляниця, вул. Карпатська, б/н, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, біля магазину DzvinSky, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Mersedes-Benz Atego 2528 державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив наїзд на автомобіль марки Mazda CX-90 державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортний засіб марки MazdaCX-90 отримав механічні пошкодження.
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28.02.2025 у
справі про адміністративні правопорушення №354/281/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно звіту №50-D/16/33 від 24.02.2025 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Mazda CX-90" д/н НОМЕР_1 становить 463968,48 грн з ПДВ.
Згідно п. 1.2.9. Договору встановлено варіант розрахунку суми страхового відшкодування - на базі СТО офіційного дилера марки ТЗ.
Відповідно до п. 9.4. Умов страхування (Додаток №1 до Сертифікату добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО") розмір Страхового відшкодування у випадках інших, ніж зазначені в п. 9.2-9.3. Умов, визначається в розмірі розрахункової вартості відновлення ТЗ (вартості ремонтно-відновлювальних робіт відповідно до нормативів заводу- виробника ТЗ, вартості необхідних для ремонту матеріалів та вартості складових, що підлягають заміні під час ремонту) без вирахування зносу деталей, вузлів та агрегатів, крім випадків, коли п. 1.2.10 Сертифікату передбачена умова "З урахування зносу" та франшизи. Розрахункова вартість відновлення ТЗ визначається експертним шляхом або Страховиком на підставі середньо регіональної вартості нормо-години, або на підставі документів ремонтного підприємства за одним із методів, що приведені нижче залежно від методу обраного у п. 1.2.10 Сертифікату:
"СТО офіційного дилера марки ТЗ" - розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО із застосуванням цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО, яка підтримує гарантійні зобов'язання щодо відповідної марки ТЗ, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудомісткості ремонтних робіт та знаходиться в регіоні реєстрації ТЗ або в регіоні настання страхового випадку, або СТО за погодженням між Страховиком та Страхувальником.
Згідно рахунку СТО ПП "Аеліта" №1103 від 18.02.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Mazda CX-90" д/н НОМЕР_1 склала 349994,16 грн з урахуванням ПДВ.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна" за полісом № 221416058 (ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн., рік укладання договору та рік початку дії договору - 2024), діючим станом на 26.01.25 (дата скоєння ДТП).
Позивач від імені страховика відповідача ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі, шляхом перерахування коштів на СТО - ПП "Аеліта" у розмірі 160000,00 грн, згідно з дотриманням вимог спеціального Закону та Положення про ПВЗ, а саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (ст. 29 Спеціального Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та вирахуванням розміру франшизи (ст. 12 Спеціального Закону), що підтверджується платіжною інструкцією № 018939 від 26.02.2025, страховим актом /наказом № 25903641846 від 24.02.2025, електронним листом ПрАТ СК "ПЗУ Україна" про погодження виплати 160000,00 грн в межах ліміту в системі ПВЗ, 2 клас збитку.
При цьому, враховуючи умови сертифікату добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 005129/4057/0000080 від 28.02.2024, за страховим випадком позивачем складено страховий акт №25914885162 від 24.02.2025 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 189994,16 грн. та виплачено на СТО - ПП "Аеліта", що підтверджується платіжною інструкцією № 018977 від 26.02.2025.
На підставі рахунку СТО ПП "Аеліта" № 2521 від 16.04.2025 ПрАТ "СК "УНІКА" здійснило доплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт у сумі 16848,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 061080 від 02.09.2025, страховим актом 25914885162 доплата від 29.08.2025.
Крім того, на підставі рахунку СТО ПП "Аеліта" № 2846 від 28.04.2025 позивач здійснив доплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт у сумі 33836,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №037339 від 19.05.2025, страховим актом №25914885162 доплата від 16.05.2025.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало
свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 240678,56 грн (400678,56- 160000,00).
Позивач вказує на те, що заявив позов до Фізичної особи - підприємця Олійника Андрія Васильовича як власника транспортного засобу марки Mersedes-Benz Atego 2528 державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 під час скоєння ДТП, оскільки не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу заміни неналежного відповідача, оскільки в письмових поясненнях водій ОСОБА_1 вказав, що працює водієм сміттєзбиральної машини, проте місце роботи не вказав.
В ході провадження у справі на підставі отриманої від ПФУ на виконання ухвали суду від 08.01.26 інформації та поданих відповідачем у справі на виконання вимог ухвали від 17.03.26 доказів, долучених відповідачем до клопотання вх.№6254/26 від 03.04.26, судом встановлено та визнається відповідачем у вищезазначеному клопотанні, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на 26.01.2025 був працевлаштований у ПрАТ "Автотранспортне підприємство - 0928" на посаді "Водій 3-го класу" ( прийнятий на роботу згідно наказу № 55-К від 27.12.2024р., звільнений з роботи згідно Наказу № 24-К від 11.06.2025р.); під час керування транспортним засобом "Mersedes-Benz Atego 2528" д.н.з. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП 26.01.2025 о 08.15 год. в с. Поляниця, вул. Карпатська, б/н, Надвірнянського району, Івано-Франківської області ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки як водій сміттєвоза, а саме перебував на маршруті до місця завантаження побутових відходів; транспортний засіб "Mersedes-Benz Atego 2528" д.н.з. НОМЕР_2 станом на 26.01.2025р. перебував у законному користуванні ПрАТ "АТП-0928" на підставі договору суборенди транспортного засобу. Відтак, ухвалою від 17.02.26 суд замінив відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство - 0928".
Станом на момент прийняття рішення матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем 240678 грн 56 коп. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Спеціальним законом у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28.02.2025 у
справі про адміністративні правопорушення №354/281/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначена постанова набрала законної сили 11.03.25.
Позивач від імені страховика відповідача ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі, шляхом перерахування коштів на СТО - ПП "Аеліта" у розмірі 160000,00 грн з дотриманням вимог Закону та Положення про ПВЗ, а саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (ст. 29 Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та вирахуванням розміру франшизи (ст. 12 Закону), що підтверджується платіжною інструкцією № 018939 від 26.02.2025, страховим актом /наказом № 25903641846 від 24.02.2025, електронним листом ПрАТ СК "ПЗУ Україна" про погодження виплати 160000,00 грн в межах ліміту в системі ПВЗ, 2 клас збитку.
При цьому, враховуючи умови сертифікату добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 005129/4057/0000080 від 28.02.2024, за страховим випадком позивачем складено страховий акт №25914885162 від 24.02.2025 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 189994,16 грн. та виплачено на СТО - ПП "Аеліта", що підтверджується платіжною інструкцією № 018977 від 26.02.2025.
На підставі рахунку СТО ПП "Аеліта" № 2521 від 16.04.2025 ПрАТ "СК "УНІКА" здійснило доплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт у сумі 16848,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 061080 від 02.09.2025, страховим актом 25914885162 доплата від 29.08.2025.
Крім того, на підставі рахунку СТО ПП "Аеліта" № 2846 від 28.04.2025 позивач здійснив доплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт у сумі 33836,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №037339 від 19.05.2025, страховим актом №25914885162 доплата від 16.05.2025.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало
свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 240678,56 грн (400678,56- 160000,00).
За змістом ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону).
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 108 Закону України "Про страхування" страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
За умовами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17).
В постановах від 25.11.2024 у справі № 357/11901/22, від 17.01.2024 у справі №554/4401/22 та від 19.02.2024 у справі № 272/579/22 Верховний Суд роз'яснив, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі
керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Як ззазначалося вище, постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28.02.2025 у справі про адміністративні правопорушення №354/281/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Зазначена постанова набрала законної сили 11.03.25.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом на підставі отриманої від ПФУ на виконання ухвали суду від 08.01.26 інформації та поданих відповідачем у справі на виконання вимог ухвали від 17.03.26 доказів, долучених відповідачем до клопотання вх.№6254/26 від 03.04.26, встановлено та визнається відповідачем у вищезазначеному клопотанні, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на 26.01.2025 був працевлаштований у ПрАТ "Автотранспортне підприємство - 0928" на посаді "Водій 3-го класу" ( прийнятий на роботу згідно наказу № 55-К від 27.12.2024р., звільнений з роботи згідно Наказу № 24-К від 11.06.2025р.); під час керування транспортним засобом "Mersedes-Benz Atego 2528" д.н.з. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП 26.01.2025 о 08.15 год. в с. Поляниця, вул. Карпатська, б/н, Надвірнянського району, Івано-Франківської області ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки як водій сміттєвоза, а саме перебував на маршруті до місця завантаження побутових відходів; транспортний засіб "Mersedes-Benz Atego 2528" д.н.з. НОМЕР_2 станом на 26.01.2025р. перебував у законному користуванні ПрАТ "АТП-0928" на підставі договору суборенди транспортного засобу.
Зважаючи на викладене, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 240678,56 грн (400678,56- 160000,00).
Висновок суду.
За змістом ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
В контексті наведеного, оскільки розмір заявлених позовних вимог підтверджено належними да допустимими доказами, факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПрАТ "Автотранспортне підприємство - 0928" та перебування транспортного засобу "Mersedes-Benz Atego 2528" д.н.з. НОМЕР_2 станом на 26.01.2025р. у законному користуванні ПрАТ "АТП-0928" на підставі договору суборенди транспортного засобу відповідачем визнається, позов підлягає до задоволення.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач у відповідності до приписів Закону України "Про судовий збір" сплатив судовий збір в сумі 2888,14грн згідно платіжної інструкції №000789.
Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, а позовну заяву позивачем подано через підсистему "Електронний суд", у відповідності до ч.3ст.4 Закону України "Про судовий збір" витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2888,14 грн суд покладає на відповідача.
Крім того, за приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При поданні позову позивач повідомив суд, що розрахунок суми судових витрат складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу та до позовної заяви долучив докази їх понесення.
Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду наступні докази (у копіях документів):
- договір №1/20ю від 31.12.20 про надання правової допомоги з додатком № 1 та додаткову угоду №4;
- розрахунок витрат на правову допомогу від 29.12.25;
- акт надання послуг від 29.12.25;
- рахунок №172 від 06.10.25;
- платіжна інструкція №707 від 08.10.25;
- ордер на надання правничої допомоги від 28.12.25;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН№1639.
За змістом ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.
З огляду на викладене, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи, з огляду на подані позивачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, суд констатує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає вищевказаним критеріям, відтак належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України у розмірі 7000,00грн.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 75, 80, 86, 126, 129, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 0928" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 240678 грн 56 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 0928" (76007, вул. Максимовича, 11, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 03345863) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, Україна, м. Київ,
вул. Теліги Олени, 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 240678(двісті сорок тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 56 коп., витрати на професійну правову допомогу в сумі 7000(сім тисяч) грн та судовий збір в сумі 2888(дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 14 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.05.2026
Суддя П. А. Шкіндер