номер провадження справи 27/324/23
14.05.2026 Справа № 908/3703/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича у справі № 908/3703/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корлайн» (вул. Соловцова Миколи, буд. 2, оф. 38 м. Київ, 01014, ідентифікаційний код юридичної особи 43816816)
до відповідача: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661, елетронна пошта: ENERGOATOM@ATOM.GOV.UA).
про стягнення 4 338 599 грн 10 коп.
особа, дії якої оcкаржуються: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 0001562)
за участю представників:
від позивача (стягувач): не з'явився,
від відповідача (скаржник, боржник): Димова О.І., самопредставництво, витяг є ЄДР, в режимі відеоконференції
від органа виконання: Рощупкіна А.С., довіреність № 58335/20.5/22 від 27.04.2026.
22.04.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області (зареєстровано 23.04.2026 за вх. № 8998/08-08/26) звернулося Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича у ВП № 79120071.
Заявник просить суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо донарахування 3% річних за період з 28.11.2025 по 02.03.2026 , Розрахунку від 24.03.2026 у виконавчому провадженні № 79120071;
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо винесення постанови від 17.04.2026 у виконавчому провадженні № 79120071 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 499,34 грн;
- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича здійснити коригування розміру донарахування 3% річних та виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79120071.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2026, скаргу передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 04.05.2026.
Ухвалою суду від 27.04.2026 задоволено заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про проведення судового засідання 04.05.2026 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/3703/23 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів
29.04.2026 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в підсистемі «Електронний суд» сформовані письмові пояснення по суті скарги.
Ухвалою суду від 04.05.2026 відкладено розгляду скарги, засідання суду призначено на 14.05.2026.
05.05.2026 Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в підсистемі «Електронний суд» сформовані пояснення в порядку ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
05.05.2026 Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в підсистемі «Електронний суд» сформовано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
13.05.2026 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в підсистемі «Електронний суд» сформовані додаткові пояснення у справі.
Судове засідання 14.05.2026 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Представник стягувача у судове засідання 14.05.2026 не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
14.05.2026 представник відповідача (скаржника) підтримує вимоги викладені у скарзі. Зазначає, що 17.09.2025 старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Григорян О.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 79120071 про стягнення на користь ТОВ «Корлайн» за наказом Господарського суду Запорізької області № 908/3703/23 від 15.11.2024 заборгованості в розмірі 3 095 946,47 грн, 208 145,28 грн 3% річних, 1 034 506,63 грн інфляційних витрат, 65 078,98 грн судового збору і 16 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, разом 4 420 177,36 грн. Повідомляє, що на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадження ВП № 79120071 державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесені постанови про стягнення з боржника, АТ «НАЕК «Енергоатом», мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 191,60 грн і виконавчого збору в розмірі 442 017,74 грн. Вказує, що 28.11.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» платіжною інструкцією № 7257 перерахував на рахунок органу виконання стягнення 4 862 386,70 грн (4 420 177,36 грн + 442 017,74 грн +191,60 грн), призначення платежу - погашення заборгованості згідно з виконавчим провадженням № 79120071, проте перерахована боржником на депозитний рахунок ДВС сума за ВП №79120071 своєчасно на рахунок стягувача перерахована не була. Повідомляє, що 25.03.2026 на адресу скаржника надійшов розрахунок 3% річних від 24.03.2026 у ВП № 79120071 (вх. № 01-10971), здійснений головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем, згідно з яким нарахування 3% річних на загальну суму 184 993,40 грн здійснено за період з 05.03.2024 по 02.03.2026. Також, повідомляє, що 27.03.2026 скаржником органу стягнення було направлено клопотання № 21- 2244/28 про коригування розміру додатково нарахованих 3% за період з 05.03.2024 по 27.11.2025 включно. Зазначає, що державний виконавець клопотання боржника не розглянув, коригування розрахунку розміру 3% не зробив, а навпаки, 17.04.2026 виніс постанову у ВП № 79120071 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 499,34 грн, що дорівнює 10% від суми 184 993,40 грн. Вважає, що оскільки боржником 28.11.2025 платіжною інструкцією № 7257 на рахунок органу виконання стягнення були перераховані кошти з призначенням платежу «погашення заборгованості згідно з виконавчим провадженням ВП № 79120071», зобов'язання з оплати заборгованості за договором, стягнутої рішенням суду від 05.03.2024 у справі № 908/3703/23, є фактично виконаним 28.11.2025, коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС для погашення сум за конкретним виконавчим провадженням. Також, вважає, що державним виконавцем органу стягнення порушені вимоги п. 2. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки кошти за ВП № 79120071 не були перераховані на рахунок стягувача - ТОВ «Корлайн» у встановлені строки. Також, зазначає, що під час виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3703/23 державний виконавець Мурихін С.В., в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», яким визначено порядок виконання судових рішень, виніс постанову про стягнення виконавчого збору без врахування сплати боржником суми боргу 28.11.2025. Просить суд: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо донарахування 3% річних за період з 28.11.2025 по 02.03.2026, в розрахунку від 24.03.2026 у виконавчому провадженні №79120071; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо винесення постанови від 17.04.2026 у виконавчому провадженні №79120071 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 499,34 грн; зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича здійснити коригування розміру донарахування 3% річних та виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79120071.
14.05.2026 представник державної виконавчої служби заперечує проти задоволення скарги АТ «НАЕК «Енергоатом». У запереченнях, що надішли до суду державна виконавча служба посилається на приписи Цивільного процесуального кодексу України. Зазначає, що виконавче провадження № 79120071 входить до складу зведеного виконавчого провадження № 74353467 про стягнення коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Звертає увагу на те, що у разі здійснення примусового виконання у межах зведеного виконавчого провадження, кошти, що надходять на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, не зараховуються за окремим виконавчим провадженням, а підлягають розподілу між усіма стягувачами відповідно до вимог статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» в межах зведеного виконавчого провадження. Зазначає, що доводи скаржника про те, що зазначення ним у платіжному документі конкретного номера виконавчого провадження (№ 79120071) зумовлює обов'язок державного виконавця зарахувати кошти виключно в межах цього провадження - є помилковими та такими, що суперечать законодавству. Вказує, що з позицією скаржника категорично неможливо погодитись, оскільки у разі дійсної реалізації, вказане призвело б до порушення: встановленої законом черговості задоволення вимог стягувачів; принципу справедливого та пропорційного розподілу коштів у зведеному виконавчому провадженні; вимог статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження», ні підзаконні нормативно-правові акти, зокрема Інструкція з організації примусового виконання рішень, не містять норм, які б передбачали обов'язок державного виконавця здійснювати зарахування коштів за конкретним виконавчим провадженням виключно на підставі призначення платежу, у разі якщо таке провадження входить до складу зведеного виконавчого провадження. Зазначає, що державний виконавець, здійснюючи розподіл коштів у межах зведеного виконавчого провадження, діяв у суворій відповідності до вимог закону, а доводи скаржника ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Вважає, що скаржник помилково визначає момент виконання зобов'язання як дату перерахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС у взаємозв'язку із тим, що зазначив призначення платежу. Зазначає, що оскільки на момент здійснення розрахунку останньою датою отримання коштів стягувачем на виконання рішення суду є 02.03.2026, державний виконавець правомірно здійснив нарахування за відповідний період. Вважає, що доводи скаржника ґрунтуються на неправильному визначенні моменту припинення зобов'язання. Зазначає, що за результатами здійснених розрахунків державного виконавця, з урахуванням вимог ст. ст. 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження, Товариству з обмеженою відповідальністю «Корлайн» підлягало перерахуванню: 207 976,71 грн, про що свідчить розпорядження від 13.01.2026; 3 997 428,26 грн, про що свідчить розпорядження від 03.02.2026; 214 772,39 грн, про що свідчить розпорядження від 02.03.2026. Повідомляє, що розрахунок остаточної суми 3% річних на суму основного боргу у відповідності до вимог п. 1 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено державним виконавцем з 05.03.2024 по 02.03.2026 - дату перерахування останньої суми, а тому нарахування 3% річних здійснюється до дати остаточного фактичного перерахування - 02.03.2026. Вказує, що дії державного виконавця щодо донарахування 3% річних та їх відображення у розрахунку від 24.03.2026 є правомірними, здійсненими у межах повноважень та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що вимога про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо винесення постанови від 17.04.2026 у виконавчому провадженні № 79120071 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 499,34 грн не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки належить до юрисдикції адміністративних судів. Зазначає, що клопотання № 21-2244/28 про коригування розміру додатково нарахованих 3% річних за період з 05.03.2024 по 27.11.2025 включно надійшло до Відділу примусового виконання рішень 13.04.2026 та в той же день було передано державному виконавцю для опрацювання, а отже, з моменту надходження клопотання строк, встановлений законом для його розгляду, не сплив. Вважає, що на момент подання скарги відсутні ознаки бездіяльності державного виконавця, оскільки встановлений законодавством строк розгляду клопотання не закінчився. Також вважає, що вимоги скаржника щодо зобов'язання здійснити коригування розміру 3% річних та виконавчого збору є передчасними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України. Звертає увагу на те, як вбачається із змісту скарги 25.03.2026 на адресу скаржника надійшов розрахунок 3% річних, а 27.03.2026 скаржником було направлено клопотання про коригування розміру нарахованих 3% річних, в свою чергу скаргу подано 22.04.2026 - тобто з пропущенням 10-денного строку на оскарження. Просить суд вирішити питання щодо залишення скарги без розгляду, так як десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою пропущено, заяви про поновлення строку скаржником не було подано до суду, а також не зазначено у скарзі підстав, які б вказували на поважність причин пропуску строку. Також, просить суд встановити дотримання/ недотримання скаржником вимог статті 448 ЦПК України, та у разі встановлення подачі скарги без дотримання вимог зазначеної статті вирішити питання щодо повернення її скаржнику, а у разі продовження розгляду скарги, з урахуванням правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 01.10.2025 у справі № 497/2150/24 (провадження № 61-7468св25), вирішити питання щодо залишення скарги без розгляду, так як десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою пропущено, заяви про поновлення строку скаржником не було подано до суду, а також не зазначено у скарзі підстав, які б вказували на поважність причин пропуску строку. Крім того, у разі якщо суд продовжить розгляд скарги, у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - відмовити у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи № 908/3703/23 та скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії державного виконавця, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/3703/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корлайн» задоволені частково:
- стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корлайн» 3 095 946 грн. 47 коп. основного боргу, 208 145 грн 28 коп. 3% річних, 1 034 506 грн 63 коп. інфляційних збільшень, 65 078 грн 98 коп. судового збору, 16 500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу;
- зобов'язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати на наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення;
в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,72 грн 3% річних відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/3703/23 залишено без змін.
15.11.2024 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 у справі № 908/3703/23 Господарським судом Запорізької області видано наказ про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корлайн» 3 095 946 грн. 47 коп. основного боргу, 208 145 грн 28 коп. 3% річних, 1 034 506 грн 63 коп. інфляційних збільшень, 65 078 грн 98 коп. судового збору, 16 500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, та в якому зобов'язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати на наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення.
Ухвалою суду від 08.01.2025 заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/3703/23 задоволено частково: відстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/3703/23 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корлайн» 3 095 946 грн. 47 коп. основного боргу, 208 145 грн 28 коп. 3% річних, 1 034 506 грн 63 коп. інфляційних збільшень, на два місяці.
16.09.2025 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Корлайн» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/3703/23.
17.09.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79120071 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2024 у справі № 908/3703/23 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корлайн» 3 095 946 грн. 47 коп. основного боргу, 208 145 грн 28 коп. 3% річних, 1 034 506 грн 63 коп. інфляційних збільшень, 65 078 грн 98 коп. судового збору, 16 500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, на загальну суму 4 420 177,36 грн.
Також, 17.09.2025 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження № 79120071 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 191,60 грн та про стягнення виконавчого збору в сумі 442 017,74 грн.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. від 13.10.2025 було зупинено вчинення виконавчих дій в порядку абз. 12 п. 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження».
28.11.2025 Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» платіжною інструкцією № 7257 від 28.11.2025 здійснено платіж на суму 4 862 386,70 грн, отримувачем коштів зазначено - Міністерство юстиції України, в графі «Призначення платежу» вказано: «Погашення заборгованості згідно з виконавчим провадженням № 79120071».
05.01.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79120071. Підставою для поновлення виконавчих дій, зазначено, що при перевірці автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 79120071, де боржником є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» не приєднано до зведеного виконавчого провадження № 74353467. У зв'язку із чим з метою недопущення порушення вимог Закону, відсутністю технічної можливості приєднання виконавчого провадження № 79120071 до зведеного виконавчого провадження № 74353467, в якому прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, є необхідність поновлення виконавчого провадження з метою приєднання його зведеного виконавчого провадження.
Також, 05.01.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, відповідно до якої в порядку ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» приєднано виконавче провадження № 79120071 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2024 у справі № 908/3703/23, до зведеного виконавчого провадження № 74353467, яке веде Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.01.2026 було зупинено вчинення виконавчих дій в порядку абз. 12 п. 10-2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження».
У подальшому розпорядженнями № 79120071 від 13.01.2026, 03.02.2026, 02.03.2026, державним виконавцем грошові кошти що надішли 23.05.2024, 10.07.2025 28.11.2025, 29.01.2026, 27.02.2026, що надходили на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 908/3703/23 виданого 15.11.2024 Господарського суду Запорізької області, зведеного виконавчого провадження від 05.03.2024 № 74353467 про стягнення грошових коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», керуючись ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» перераховано 4 420 177,36 грн.
24.03.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С. В. у виконавчому провадженні № 79120071 здійснено розрахунок остаточної суми 3% річних на суму основного боргу у відповідності до вимог п. 1 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого загальна суму 3% річних за період з 05.03.2024 по 02.03.2026 складає 184 993,40 грн.
Вказаний розрахунок листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.03.2026 № 40494/20.1/33-26 був надісланий Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
13.04.2026 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до заступника директора Департаменту-начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із клопотанням № 21-2244/28-вих від 27.03.2026 про коригування розміру нарахування 3% річних за ВП № 79120071. Вказане клопотання було отримано Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 13.04.2026.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний, зокрема, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Приписами ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Як зазначає боржник у скарзі, державний виконавець клопотання не розглянув, коригування розрахунку 3% річних не зробив.
Проте, 17.04.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в порядку ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» стягнутий виконавчий збір в сумі 18499,34 грн.
У подальшому розпорядження № 79120071 від 17.04.2026 державним виконавцем грошові кошти що надішли 23.05.2024, 27.02.2026, 09.04.2026, що надходили на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 908/3703/23 виданого 15.11.2024 Господарського суду Запорізької області, зведеного виконавчого провадження від 05.03.2024 № 74353467 про стягнення грошових коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», керуючись ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» перераховано 18 499,34 грн. виконавчого збору.
Не погоджуючись із діями головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. відповідач у справі 22.04.2026 звернувся із скаргою на дії державного виконавця.
Відповідь на вказане клопотання Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була надана 01.05.2026 за вих. № 62407/65999-33-26/20.1, після звернення Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до господарського суду із скаргою на дії державного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
При цьому дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Приписами ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Приписами ст. 339 ГПК України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Відповідно до ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
17.09.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79120071 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.11.2024 у справі № 908/3703/23 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корлайн» 3 095 946 грн. 47 коп. основного боргу, 208 145 грн 28 коп. 3% річних, 1 034 506 грн 63 коп. інфляційних збільшень, 65 078 грн 98 коп. судового збору, 16 500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, на загальну суму 4 420 177,36 грн.
Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Пунктом 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) унормовано, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова. Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження). У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об'єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи. Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.
Як вбачається із інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень зведене виконавче провадження № 74353467 про стягнення коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» веде Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та було створено 05.03.2024.
Тобто при відкритті 17.09.2025 виконавчого провадження № 79120071 з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/3703/23, державний виконавець повинен був бути обізнаний про наявність зведеного виконавчого провадження № 74353467 про стягнення коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», та із урахуванням приписів п. 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, не пізніше наступного дня після відкриття виконавчого провадження № 79120071 винести постанову приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Проте вказана дія не була здійснена державним виконавцем і до винесена постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 13.10.2025.
Державний виконавець у запереченнях на скаргу боржника не пояснює чому виконавче провадження № 79120071 не було приєднано до зведеного виконавчого провадження у період з 17.09.2025 по 13.10.2025.
28.11.2025 Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» платіжною інструкцією № 7257 від 28.11.2025 здійснено платіж на суму 4 862 386,70 грн, отримувачем коштів зазначено - Міністерство юстиції України, в графі «Призначення платежу» вказано: «Погашення заборгованості згідно з виконавчим провадженням № 79120071».
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження сплачена боржником сума складається із загальної суми за наказом від 15.11.2024 у справі № 908/3703/23 - 4 420 177,36 грн, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження - 191,60 грн та виконавчого збору в сумі 442 017,74 грн.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладені в постановах від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, від 11.02.2020 у справі № 927/206/19, від 30.06.2021 у справі № 910/6415/20, від 06.10.2021 у справі № 917/777/20, від 13.09.2023 у справі №201/2485/17, від 22.05.2024 у справі № 910/3600/22, «виконавець, хоча й від імені держави, однак діє саме в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього; тобто, стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає «отримувачем» таких коштів; моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби».
Відповідно до п. 73 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», примусове стягнення - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення у випадках, передбачених Податковим кодексом України.
Частина 1 ст. 49 вказаного Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Згідно з п. 52 ч. 1 ст. 1 Закону «Про платіжні послуги», отримувачем є особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі. Тому, у виконавчому провадженні державний виконавець, який діє в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, на цей період стає «отримувачем» коштів.
Отже, з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС боржник вважається таким, що належним чином виконав своє зобов'язання перед стягувачем.
Також, слід зазначити, що розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Таким чином, зобов'язання за договором № 53-121-01-21-10337, заборгованість за яким стягнуто рішенням суду від 05.03.2024 у справі № 908/3703/23, є фактично виконаними 28.11.2025, коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС.
Проте, 24.03.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. у виконавчому провадженні № 79120071 здійснено розрахунок остаточної суми 3% річних на суму основного боргу у відповідності до вимог п. 1 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого загальна суму 3% річних за період з 05.03.2024 по 02.03.2026 складає 184 993,40 грн.
Як пояснює державний виконавець, зарахування коштів в виконавчому провадженні № 79120071 відбувались відповідно до встановленого законом черговості задоволення вимог стягувачів, принципу справедливого та пропорційного розподілу коштів у зведеному виконавчому провадженні, вимог ст.ст.45, 46 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» здійснюючи оплату на суму 4 862 386,70 грн платіжною інструкцією № 7257 від 28.11.2025 та вказуючи призначення платежу: «Погашення заборгованості згідно з виконавчим провадженням № 79120071», був впевнений, що вказані кошти підуть на погашення заборгованості за наказом Господарського суду Запорізької області від 15.11.2024 у справі № 908/3703/23, відповідно і 3% річних будуть розраховуватися за період з дати прийняття судом рішення 05.03.2024 по 27.11.2024.
Відповідно до розрахунку боржника 3% річних за період з 05.03.2024 по 27.11.2025 повинні складати 160 864,07 грн.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
У наказі Господарського суду Запорізької області від 15.11.2024 у справі № 908/3703/23 зобов'язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргуз дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати на наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення.
Статтею 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Суд наголошує, що приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України визначено здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту остаточного виконання саме рішення суду, а не виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Також, 17.04.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в порядку ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» стягнутий виконавчий збір в сумі 18499,34 грн., що складає 10 відсотків від суми 3% річних нарахованих державним виконавцем за період з 05.03.2024 по 02.03.2026.
Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заявлені вимоги про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. щодо винесення постанови від 17.04.2026 у виконавчому провадженні № 79120071 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 499,34 грн, та зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. здійснити коригування розміру виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79120071.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право подати скаргу, якщо вважають, що дії чи рішення державного виконавця, вчинені під час виконання судового рішення, порушують їхні права.
Отже, Закон чітко відмежовує: оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні за виконавчими документами, що не є судовими рішеннями (адміністративна юрисдикція); оскарження дій виконавця під час виконання судового рішення (господарська юрисдикція).
На переконання скаржника, ключове значення для правильного вирішення питання юрисдикції має постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 910/7310/20, у якій: ВП ВС відступила від раніше сформованої позиції, викладеної, зокрема, у постанові ОП КГС ВС від 21 травня 2021 року у справі № 905/64/15, наголосивши, що судовий контроль за виконанням судових рішень має бути ефективним та доступним; та підтвердила, що суд має право не лише визнавати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, а й скасовувати постанови державного виконавця задля реального поновлення порушеного права.
В той же час основними висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 910/7310/20 (де суть спору зводилася до того, що позов стосувався спору щодо завершення провадження про зобов'язання вчинити певні дії, де ВП ВС проаналізувала межі повноважень виконавця) було, те: якщо виконавець закінчив провадження (наприклад, через неможливість виконання без боржника) і направив матеріали до правоохоронних органів, а стягувач вважав це бездіяльністю, оскарження саме цієї постанови є правомірним способом захисту; Велика Палата Верховного Суду уточнила, як саме діяти виконавцю у разі повторного невиконання рішення (стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження»), що дозволяє уникнути незаконного завершення провадження, коли майно у боржника насправді є.
В то й же час, будь-яких висновків щодо юрисдикції розгляду скарги на дії державного виконавця з приводу винесення ним у виконавчому провадженні постанови про стягнення виконавчого збору постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 910/7310/20 не містить.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За правилами частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України, - в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.
Натомість, згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Закон України «Про виконавче провадження» установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року в справі № 1940/1957/18 (яка й надала роз'яснення стосовно питань юрисдикції в разі оскарження рішень державного виконавця в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору) викладено правову позицію про те, що вищезазначені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову щодо оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Суд при цьому констатує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи:
1) з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані;
2) про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Суд звертає увагу, що практика щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані, є послідовною і сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 3 квітня 2025 року в справі № 620/14727/23, Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 квітня 2025 року у cправі № 906/512/23 та Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року в справі № 522/1515/16.
Окрім того, частина друга ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» окремо визначає, що постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження і про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження хоча і є відмінними постановами виконавця, проте мають подібну правову природу: обидва види постанов виконавця стосуються безпосереднього виконання рішень інших органів (посадових осіб) - виконавця, а не судового рішення.
Тож за правилами адміністративного судочинства належить розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру виконавчого збору та додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідних постанов. При цьому апеляційний господарський суд враховує, що подібні висновки про юрисдикцію такого спору зробив Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 760/16864/19 (провадження № 61-2555св22), постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року по справі № 759/5821/13-ц (провадження № 61-12663св24).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 229/1026/21 зазначила, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу, зокрема, стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.
В ухвалі від 29 березня 2023 року у справі № 585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначено, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 6 червня 2018 року в справі №127/9870/16-ц та від 18 грудня 2019 року в справі № 759/15553/14-ц) «щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані».
Підсумовуючи усе описане вище, колегія зазначає, що боржник помилково ототожнює оскарження дій виконавця під час виконання судового рішення з оскарженням самостійних виконавчих документів, до яких належить постанова про стягнення виконавчого збору. Суд наголошує, що на відміну від процедурних дій у межах конкретного виконавчого провадження, постанова про виконавчий збір є окремим актом, виданим виконавцем у межах його повноважень і відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» та прирівнюється до виконавчих документів.
За вказаних обставин, у сукупності суд доходить висновку про закриття провадження в частині скарги боржника щодо визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо винесення постанови від 17.04.2026 у виконавчому провадженні № 79120071 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 499,34 грн та зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича здійснити коригування розміру виконавчого збору у виконавчому провадженні №79120071.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії - стаття 8 Конституції України.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зауважує, що відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.
Згідно ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Законодавцем встановлено чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Оскільки державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен виконувати ці вимоги законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до яких належать верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Недотримання зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження» - висновок Верховного суду України, викладений у постанові КГС ВС від 22.04.2021 № 916/5148/14.
За таких обставин, скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича у справі № 908/3703/23 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 42, 231, 232, 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича у справі № 908/3703/23 задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо донарахування 3% річних за період з 28.11.2025 по 02.03.2026, в Розрахунку від 24.03.2026 у виконавчому провадженні № 79120071.
3. Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича здійснити коригування розміру донарахування 3% річних та виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79120071.
4. Закрити провадження в частині вимог Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо винесення постанови від 17.04.2026 у виконавчому провадженні № 79120071 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18 499,34 грн, та зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича здійснити коригування розміру донарахування 3% річних та виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79120071.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили після її проголошення - 14.05.2026 та відповідно до ст. ст. 254, 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2026.
Повний текст ухвали буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова