вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"20" травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1469/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Калашнікова Валерія Володимировича від 06.05.2026 (вх.№ 02.3.1-02/4289/26 від 06.05.2026) про розстрочення виконання рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост Пауер Індастрі", м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця Калашнікова Валерія Володимировича, м.Ужгород
про стягнення 138 408,63 грн
За участю представників: не з'явились
В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/1469/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост Пауер Індастрі" до фізичної особи-підприємця Калашнікова Валерія Володимировича про стягнення 138 408,63 грн заборгованості за спожитий природний газ.
За результатом розгляду вказаної справи судом 30.03.2026 ухвалено рішення, яким позов задоволено частково та постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця Калашнікова Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост Пауер Індастрі" (03067, м. Київ, вул. Шутова Полковника, буд. 16, корп. 2А, каб. 14, код ЄДРПОУ 41153710) 123 408,89 грн (сто двадцять три тисячі чотириста вісім гривень 89 коп.) заборгованості, з яких: 55 666,35 грн (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 35 коп.) основного боргу, 1 427,16 грн (одна тисяча чотириста двадцять сім гривень 16 коп.) пені, 55 703,89 грн (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот три гривні 89 коп.) інфляційних втрат та 10 611,49 грн (десять тисяч шістсот одинадцять гривень 49 коп.) 3% річних, а також 2 373,95 грн (дві тисячі триста сімдесят три гривні 95 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору та 2 450,00 грн (дві тисячі чотириста п'ятдесят гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у справі № 907/1469/25.
06.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4289/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2026 суд призначив до розгляду заяву фізичної особи-підприємця Калашнікова Валерія Володимировича за вх.№ 02.3.1-02/4289/26 від 06.05.2026 про розстрочення виконання рішення суду в судовому засіданні на 20.05.2026 о 09:30 год. та встановив позивачу строк до 19.05.2026 для подання письмових пояснень та/або заперечень щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України
Судом встановлено, що ухвала суду від 08.05.2026 направлена позивачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та така отримана 08.05.2026.
Натомість, позивач явку уповноваженого представника в засідання суду 20.05.2026 не забезпечив, письмових пояснень та/або заперечень щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі у встановлений судом строк не подав.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.
Положеннями частини 4 статті 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За практикою ЄСПЛ в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що має намір добровільно сплатити на користь позивача присуджені до стягнення судом кошти, однак зважаючи на скрутне матеріальне становище та відсутність необхідної суми на рахунках, не може здійснити платіж одним переказом.
Повідомляє, що станом на момент звернення до суду з цією заявою відповідачем уже здійснено часткове виконання рішення, а саме сплачено на користь позивача кошти у розмірі 2 373,95 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 2 450,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у справі № 907/1469/25, що підтверджується долученою до заяви копією платіжної інструкції від 04.05.2026.
Щодо невідповідності розміру заборгованості фінансовим можливостям відповідача зазначає, що його валовий дохід за 2025 рік становив 143 300,00 грн, при цьому сума сплачених обов'язкових платежів, зокрема, податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25 794,00 грн та військового збору у розмірі 7 165,00 грн, істотно зменшує фактичний фінансовий ресурс, доступний для виконання грошових зобов'язань, на підтвердження чого надає суду копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік. Тим самим стверджує, що присуджена до стягнення за рішенням суду сума є співмірною із річним доходом боржника.
Доводить, що така диспропорція між доходами та розміром зобов'язання свідчить про об'єктивну неможливість одноразового виконання рішення без створення критичного фінансового навантаження, оскільки фактичне стягнення всієї суми одним платежем, в тому числі в примусовому порядку в межах виконавчого провадження, при застосуванні заходів забезпечувального характеру, може потягнути за собою банкрутство фізичної особи-підприємця.
Додатково повідомляє, що станом на момент звернення до суду з цією заявою у відповідача наявний податковий борг у загальному розмірі 372 188,20 грн, на підтвердження чого до заяви долучено копію витягу з інформаційно комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, що створює додаткове фінансове навантаження на боржника та істотно обмежує його можливість акумулювати кошти для одноразового виконання судового рішення.
Щодо добросовісності відповідача вказує, що до утворення заборгованості, яка була предметом розгляду цієї справи, виникнення якої зумовило запровадження на всій території України карантинних обмежень у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COViD-19), що в свою чергу істотно змінило умови здійснення господарської діяльності, відповідач належним чином та у встановлені строки виконував свої договірні зобов'язання.
Отже, зважаючи на зазначені виключні обставини неможливості наразі виконати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2026 у справі № 907/1469/26, скрутний фінансовий стан відповідача, з огляду на принципи розумності та справедливості, вважає, що розстрочення виконання рішення суду не порушить прав стягувача та надасть змогу боржнику належним чином виконати судове рішення в даній справі без ризиків виникнення неплатоспроможності боржника та/або припинення його господарської діяльності та просить суд, в порядку статті 331 ГПК України, розстрочити виконання рішення на 11 платежів, шляхом сплати боржником на користь стягувача заборгованості на загальну суму 123 408,89 грн в наступних розмірах та порядку:
- до 29.05.2026 - 11 218,99 грн;
- до 29.06.2026 - 11 218,99 грн;
- до 29.07.2026 - 11 218,99 грн;
- до 29.08.2026 - 11 218,99 грн;
- до 29.09.2026 - 11 218,99 грн;
- до 29.10.2026 - 11 218,99 грн;
- до 29.11.2026 - 11 218,99 грн;
- до 29.12.2026 - 11 218,99 грн;
- до 29.01.2027 - 11 218,99 грн;
- до 29.02.2027 - 11 218,99 грн;
- до 29.03.2027 - 11 218,99 грн.
Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Так, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, зі змісту частини 1 статті 331 ГПК України, вбачається, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 ГПК України).
За приписами частини 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що норми статті 331 ГПК України визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 29.04.2025 у справі №917/1131/24, вказав, що, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").
Врахувавши такі приписи процесуального законодавства (стаття 331 ГПК України), практику ЄСПЛ, оцінивши долучені фізичною особою-підприємцем Калашніковим Валерієм Володимировичем до матеріалів справи по заяві по розстрочення виконання рішення суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд констатує, що фізичною особою-підприємцем Калашніковим Валерієм Володимировичем наведено об'єктивні та виняткові обставини, що ускладнюють вчасне виконання фізичною особою-підприємцем Калашніковим Валерієм Володимировичем рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2026 у справі № 907/1469/25 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост Пауер Індастрі" 123 408,89 грн, що є підставою розстрочення виконання судового рішення.
Так, суд на підставі досліджених доказів вважає доведеними доводи відповідача щодо неможливості здійснити виконання рішення одним платежем.
При цьому, судом береться до уваги добровільне відшкодування позивачу судових витрат у загальному розмірі 4 823,95 грн, що складається з 2 373,95 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 2 450,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у справі № 907/1469/25.
Також, у сукупності з наведеними обставинами, суд також зважає на наявність податкового боргу у загальному розмірі 372 188,20 грн.
Відтак, неможливість сплати одним платежем коштів у сумі 123 408,89 грн на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2026 у справі №907/1469/25 носить виключний характер, що пов'язаний із скрутним фінансовим становищем боржника, пов'язаним з наявністю непогашених зобов'язань у значному розмірі, що є неспівмірними до річного доходу відповідача, відповідно наявною загрозою неплатоспроможності.
Отже, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем підстав для розстрочення виконання рішення суду, а відтак про задоволення заяви фізичної особи-підприємця Калашнікова Валерія Володимировича від 06.05.2026 про розстрочення виконання рішення у справі № 907/1469/25 на строк, що не перевищує одного року, із забезпеченням при цьому дотримання балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника.
При цьому, суд звертає увагу, що надання місцевим господарським судом розстрочки виконання рішення суду відповідачу не відстрочує його виконання, а лише розстрочує на певний період виконання судового рішення, що в свою чергу забезпечить реальне виконання боржником рішення суду у справі № 907/1469/25.
Суд наголошує, що розстрочення виконання даного рішення на строк, що не перевищує 12 місяців, за графіком обраним судом, не може вважатись настільки надмірним, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, адже така затримка не перевищує один рік з моменту ухвалення рішення суду.
Відповідно до частини 7 статті 331 ГПК України про розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву фізичної особи-підприємця Калашнікова Валерія Володимировича від 06.05.2026 (вх.№ 02.3.1-02/4289/26 від 06.05.2026) про розстрочення виконання рішення у справі № 907/1469/25 задовольнити.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2026 у справі № 907/1469/25 на 11 місяців шляхом стягнення з фізичної особи-підприємця Калашнікова Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост Пауер Індастрі" (03067, м. Київ, вул. Шутова Полковника, буд. 16, корп. 2А, каб. 14, код ЄДРПОУ 41153710) 123 408,89 грн (сто двадцять три тисячі чотириста вісім гривень 89 коп.) заборгованості за наступним графіком:
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.05.2026;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.06.2026
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.07.2026;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.08.2026;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.09.2026;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.10.2026;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.11.2026;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.12.2026;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.01.2027;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.02.2027;
- 11 218,99 грн (одинадцять тисяч двісті вісімнадцять гривень 99 коп.) до 29.03.2027.
Ухвала видана: Господарський суд Закарпатської області, м. Ужгород, суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Дмитро Євгенович.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ост Пауер Індастрі" (03067, м. Київ, вул. Шутова Полковника, буд. 16, корп. 2А, каб. 14, код ЄДРПОУ 41153710)
Боржник: фізична особа-підприємець Калашніков Валерій Володимирович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання - 20.05.2026.
Ухвала є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д. Є. Мірошниченко