Ухвала від 18.05.2026 по справі 902/1713/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18 травня 2026 р. Справа № 902/1713/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

від Боржника : Редька М.Г. (в режимі відеоконференцзв'язку)

від ТОВ "Еко Фін" : Сердійчук О.Л. (в режимі відеоконференцзв'язку)

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1713/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1713/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 18.02.2026 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Каратуна Є.Є.. Призначено попереднє засідання у справі на 02.06.2026 року.

Також, 24.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

17.03.2026 року до суду від ТОВ "Еко Фін" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 17.03.2026 року (вх. № 01-32/404/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 20 596,55 грн у справі № 902/1713/25.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року призначено заяву ТОВ "Еко Фін" б/н від 17.03.2026 року (вх. № 01-32/404/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1713/25 до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2026 р. о 10:00 год..

При цьому, ухвалою суду від 14.05.2026 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. та представника ТОВ "Еко Фін" адвоката Сердійчука О.Л. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1713/25, яке призначено на 18.05.2026 р. о 10:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.

На визначену дату - 18.05.2026 р. в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з'явилися представники Боржника та ТОВ "Еко Фін".

Крім цього, судом встановлено, що 14.05.2026 року до суду від арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 14.05.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25.

Також, 15.05.2026 року до суду від представника Боржника через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 15.05.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25.

Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.

В ході розгляду справи, представник Заявника просив суд визнати заявлені кредиторські вимоги ТОВ "Еко Фін".

Представник Боржника повідомив, що визнає заявлені вимоги частково.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши вказану вище кредиторську заяву та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 17.03.2026 року, 19.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко Фін" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11728671 (далі - договір).

Відповідно п. 2.1. договору, Товариство приймає на себе зобов'язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов'язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

Згідно п. 2.2. договору, кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 4000 (чотири тисячі гривень, 00 копійок).

Пунктом п. 2.3. договору передбачено, що строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 19.09.2024 та закінчується 18.09.2025 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Відповідно п. 2.4. договору, дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 02.10.2024 (рекомендована дата платежу).

Згідно п. 2.5. договору, поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 18.09.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

За змістом п. 2.6. договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 3,65 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 0,01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.

Відповідно п. 2.7. договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (денна процентна ставка 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки.

Згідно п. 2.8. договору, Позичальнику рекомендується (не обов'язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 02.10.2024 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 18.09.2025 (останнього дня строку кредитування).

Водночас, загальна сума кредиторських вимог становить 20 596,55 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн, заборгованості за пенею в розмірі 2 636,55 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 13 960,00 грн.

Крім цього, Заявником понесені судові витрати в розмірі 5 324,80 грн - сплачений судовий збір за подання даної заяви та в розмірі 5 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Також, у заяві повідомлено, що ТОВ "Еко Фін" не є заінтересованою особою відносно боржника - ОСОБА_1 , в розумінні ст. 1 КУзПБ та договір на підставі якого Товариство заявляє свої кредиторські вимоги до боржника, є таким, що не забезпечений заставою (є беззаставним).

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ "Еко Фін" до ОСОБА_1 , в сумі 20 596,55 грн, 5 324,80 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. б/н від 14.05.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25, згідно з доданими до заяви документами та розрахунком заборгованості за договором, встановлено, що до складових заборгованості Кредитором включено заборгованість за пенею, яка становить 2 636,55 гривень.

Нарахування штрафних санкцій відбулось у період дії в Україні воєнного стану.

Водночас, на час подання Кредитором заяви положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України є чинними.

Відтак, Кредитором безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій за договором всупереч положень Цивільного кодексу України.

Також, Кредитором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень, не доведено необхідність понесення таких витрат, враховуючи що заява підписана представником Кредитора на підставі довіреності.

На підставі вищевикладеного, грошові вимоги ТОВ "Еко Фін" визнаються керуючим реструктуризацією Боржника частково у розмірі 17 960,00 гривень, у зв'язку з необґрунтованістю в частині нарахування штрафних санкцій та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у черговості визначеній ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, у даному повідомленні вказано, що оскільки, заява направлена Кредитором 17.03.2026, керуючим реструктуризацією боргів Боржника встановлено, що заява подана без порушення строків, визначених ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, отже у разі визнання ТОВ "Еко Фін" кредитором у справі № 902/1713/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , його вимоги будуть вважатись конкурсними без права вирішального голосу на зборах кредиторів.

Згідно заяви представника Боржника б/н від 15.05.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25, посилаючись у цій заяві на пункт 18 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, представник Боржника стверджує, що у Кредитора відсутні підстави для стягнення з Боржника штрафу у зв'язку з тим, що, з урахуванням введеного воєнного стану 24.02.2022 р., нарахування штрафу в порядку визначеному ст. 625 ЦК України, є безпідставним.

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , є дружиною військовослужбовця, і відповідно на неї поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Разом з цим, Боржник перебуває у зареєстрованому 08.06.2021 році шлюбі з ОСОБА_2 (підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 08 червня 2021 року, копія додається).

ОСОБА_2 , є військовослужбовцем та починаючи з 07.05.2019 року перебуває на військовій службі, що підтверджується наступними документами : службовим посвідченням НОМЕР_3 , видане 18.11.2021 року (копія додається); посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_4 , видане 20.07.2023 р. (копія додається); довідкою форма 5 № 947, видана 09.10.2024 р.(копія додається).

07 квітня 2026 року, ОСОБА_2 , вірний військовій присязі, під час захисту Батьківщини, виявивши мужність і стійкість, в ході виконання бойового завдання, в районі ведення бойових дій в населеному пункті Чернігівка, Донецької області, загинув внаслідок артилерійського обстрілу, що підтверджується наступними документами: сповіщення сім'ї загиблого військовослужбовця № 2002/4065 від 09.04.2026 р. (копія додається); довідка про причину смерті від 10.04.2026 р. (копія додається); лікарське свідоцтво про смерть № 1190 від 10.04.2026 р.(копія додається); свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 видане 20.04.2026 р.(копія додається).

Враховуючи викладені у заяві норми законодавства та судову практику, оскільки, Боржник є дружиною військовослужбовця, то нарахування штрафу/пені та процентів є незаконним.

Також, будь-якого акту про надання юридичної допомоги, яким би підтверджувався факт надання юридичних послуг Адвокатського об'єднання "Лігал Ассістанс" до заяви не додано, а сама заява Кредитора підписана представником на підставі довіреності у порядку передоручення від 06.02.2026, виданої директором ТОВ "Еко Фін".

Враховуючи вищевикладене, Кредитором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень, не доведено необхідність понесення таких витрат, враховуючи що заява підписана представником Кредитора на підставі довіреності.

Крім того, враховуючи те, що Боржник є дружиною військовослужбовця, який під час захисту Батьківщини, виявивши мужність і стійкість, в ході виконання бойового завдання, в районі ведення бойових дій, загинув, то стягнення правничої допомоги є аморальним з боку кредитора та лише створює додатковий тягар для Боржника.

На підставі вищевикладеного, грошові вимоги ТОВ "Еко Фін" визнаються Боржником та її представником адвокатом Редька М.Г. частково, а саме у розмірі 4 000,00 гривень (тіло кредиту), та не визнаються в частині нарахування штрафних санкцій і відсотків, у зв'язку з необґрунтованістю та категорично не визнаються в частині стягнення правничої допомоги.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 24.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Еко Фін" б/н від 17.03.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1713/25, надійшла до суду 17.03.2026 року за вх. № 01-32/404/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 17.03.2026), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 19.09.2024 року між ТОВ "Еко Фін" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник), укладено договір про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671, яким, окрім описаних вище умов (пункти 2.1. - 2.8.) передбачені, зокрема, також такі умови :

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через Веб-сайт Товариства (п. 3.1.2.1.).

Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс-повідомленням) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). На Договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, що й визначає дату та час укладення Договору (п. 3.1.2.2.).

Укладанням цього Договору Позичальник підтверджує що ознайомився з інформацію наведеною в Паспорті споживчого кредиту, який надано разом із офертою/проектом кредитного договору, що розміщується в його Особистому кабінеті Кредитодавцем (п.3.1.2.3.).

Товариство в день укладення кредитного договору, але не пізніше трьох робочих днів з дня його підписання, надає кредит шляхом перерахування коштів виключно на Рахунок Позичальника, зазначений позичальником при подачі Заяви на отримання кредиту та зазначений у розділі 10 (Реквізити сторін) цього Договору (п. 3.1.2.5.).

Датою отримання кредиту Позичальником є дата зарахування суми кредиту на Рахунок Позичальника (п. 3.1.2.6.).

Позичальник зобов'язується повернути Товариству Кредит та проценти за користування кредитом згідно умов цього Договору (Графіку розрахунків (платежів)), або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного погашення заборгованості по Кредиту, встановленої п. 2.5. цього Договору (п. 3.2.1.1.).

Рекомендована (не обов'язкова) дата повного повернення всієї суми Кредиту та нарахованих процентів є дата закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування. Завершення Дисконтного (пільгового) періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення суми кредиту. Закінчення поточного періоду призводить до порушення умов Договору та прострочення виконання грошових зобов'язань з повернення кредиту Позичальником. Датою повернення (оплати) Заборгованості (суми кредиту, нарахованих, але не сплачених процентів за користування кредитом, пені (у разі її нарахування) є дата зарахування коштів на Рахунок Товариства (п.3.2.1.3.).

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється з дати видачі кредиту (дати списання Кредитних коштів з Рахунку Товариства) по дату завершення строку кредитування (по дату остаточного погашення заборгованості), або, у разі дострокового повернення (погашення) Заборгованості, по дату зарахування Суми кредиту та плати за користування Кредитом на Рахунок Товариства. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно на залишок фактичної заборгованості за Кредитом за кожен день користування (п. 3.2.1.4.1.).

Цей Договір укладається в електронній формі та є електронним договором, підписання якого відбувається у відповідності до вимог ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію": Позичальником - за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, (даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних Позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти цей Договір, надсилаються Товариству та призначені для ідентифікації підписувана цих даних); Кредитодавцем - за допомогою кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п. 9.2.).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором, вказаний у п.п. 9.2. цього Договору, має юридичну силу власноручного підпису (п. 9.3.).

Цей Договір вступає в силу з моменту передання грошей Позичальнику в порядку, передбаченому цим Договором (п. 9.4.).

Крім цього, Заявником також долучені до кредиторської заяви копії таких документів :

- Графік розрахунків (платежів) (Додаток № 1 до кредитного договору № 11728671 від 19.09.2024 року) (підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - : ZDI2NmVI, відправлено 19.09.2024, час відправлення: 19.46.09, введено 19.09.2024, час 19.46.17);

- інформаційне повідомлення про надання згоди на взаємодію при врегулюванні простроченої заборгованості, в тому числі перелік третіх осіб, уключаючи близьких осіб Позичальника, щодо яких ним надається згода на взаємодію при врегулюванні простроченої заборгованості (Додаток № 2 до кредитного договору № 11728671 від 19.09.2024 року - підписаний ОСОБА_1. одноразовим ідентифікатором - ZDI2NmVI, відправлено 19.09.2024, час відправлення: 19.46.09 , введено 19.09.2024, час 19.46.17);

- Заява-Анкета клієнта (заявника/позичальника), що сформована за допомогою програмного забезпечення (Інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) ТОВ "ЕКО ФІН"), в якій викладені дані Клієнта - ОСОБА_1 (підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - ZDI2NmVI, відправлено 19.09.2024, час відправлення : 19.46.09, введено 19.09.2024 час 19.46.17).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із змісту вказаного вище договору про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року, у розділі 10 "Реквізити сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Еко Фін" договір підписано директором Ольгою Муравською, а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 , договір підписано одноразовим ідентифікатором : ZDI2NmVI, відправлено 19.09.2024, час відправлення: 19.46.09, введено 19.09.2024, час 19.46.17, що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище договору про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладений у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "Еко Фін" перераховані Позичальнику - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000,00 грн, що підтверджується копією квитанції № 42676-43961-81024 від 19.09.2024, в якій вказані, зокрема, такі відомості: Платник - ТОВ "ЕКО ФІН"; Отримувач - Власник платіжної картки НОМЕР_6 ; ОСОБА_1 , 3631309367, кредитний договір №11728671 від 19.09.2024.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що вказана у цій квитанції платіжна картка отримувача № НОМЕР_6 , яка також зазначена у Розділі 10 "Реквізити сторін" договору про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року, як банківський рахунок Позичальника : НОМЕР_6 .

Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "Еко Фін" по вказаному вище кредитному договору.

Відповідно до п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Еко Фін" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) договору про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року, та надання Товариством кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що згідно наявної у справі виписки за кредитом перед ТОВ "Еко Фін" (Позичальник - ОСОБА_1 ; кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року), станом на дату розрахунку 11.03.2026 року, заборгованість складає в загальній сумі 20 596,55 грн, з яких : 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13960,00 грн - заборгованість за відсотками; 2 636,55 грн - заборгованість за пенею.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згідно цієї виписки, Заявником нараховано відсотки в сумі 13 960,00 грн за період з 19.09.2024 року по 18.09.2025 року, згідно умов вказаних вище пунктів 2.3. - 2.7., 3.2.1.4, 3.2.1.4.1 договору про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року та до відкриття провадження у справі №902/1713/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ..

Разом з цим, як повідомлено представником Боржника у заяві б/н від 15.05.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25, Боржник - ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця.

Так, судом встановлено, що Боржник перебуває у зареєстрованому 08.06.2021 році шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 08.06.2021 року (копія наявна у справі).

При цьому, згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 , є військовослужбовцем та починаючи з 07.05.2019 року перебуває на військовій службі, що підтверджується наступними документами : довідкою № 947 від 09.10.2024 р.; службовим посвідченням НОМЕР_3 від 18.11.2021 року; посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_4 від 20.07.2023 р. (копії наявні у справі).

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_2 , вірний військовій присязі, під час захисту Батьківщини, виявивши мужність і стійкість, в ході виконання бойового завдання, в районі ведення бойових дій в населеному пункті Чернігівка, Донецької області, загинув внаслідок артилерійського обстрілу 07.04.2026 року, що підтверджується наступними документами : сповіщення сім'ї загиблого військовослужбовця № 2002/4065 від 09.04.2026 р.; довідкою про причину смерті від 10.04.2026 р.; лікарським свідоцтвом про смерть № 1190 від 10.04.2026 р.; свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 20.04.2026р. (копії наявні у справі).

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Слід зазначити, що пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення (вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц).

Згідно ст. 1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як описано вище та встановлено судом, Заявником нараховано відсотки в сумі 13960,00 грн за період з 19.09.2024 року по 18.09.2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні.

Отже, беручи до уваги описані вище документи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що на Боржника - ОСОБА_1 , як дружину військовослужбовця, розповсюджується зазначена вище норма Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому нарахування Заявником відсотків в сумі 13960,00 грн за період з 19.09.2024 року по 18.09.2025 року, є неправомірним, оскільки, суперечить вимогам п. 15 ст. 14 даного закону.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що заявлена Заявником до визнання заборгованість за відсотками в розмірі 13 960,00 грн, визнанню не підлягає.

Разом з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником наданого кредиту в сумі 4 000,00 грн по договору про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року, матеріали справи не містять.

Відтак, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що заявлена Заявником до визнання заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн, підтверджується наявними у справі доказами, а тому підлягає визнанню.

Стосовно заявлених Заявником до визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 2636,55 грн - заборгованість за пенею, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.3. договору про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року, у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник, починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості) з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) та/або починаючи з дня наступного за днем сплати процентів за користування кредитом визначеного згідно Графіку розрахунків (платежів), за наявності вимоги Кредитодавця зобов'язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, нарахованих за порушення зобов'язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Водночас, як вказано вище, представник Боржника у заяві б/н від 15.05.2026 року та керуючий реструктуризацією у своєму повідомленні б/н від 14.05.2026 року не визнали нараховану Заявником пеню в сумі 2 636,55 грн, зокрема, з огляду на положення п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до виписки за кредитом перед ТОВ "Еко Фін", станом на дату розрахунку 11.03.2026 року, Заявником нараховано 2 636,55 грн пені за період з 31.10.2025 року по 05.03.2026 року, тобто також у період дії воєнного стану в Україні.

Водночас, суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов'язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , яка отримала кредит за договором про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Еко Фін", а тому до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику було надано кредит ТОВ "Еко Фін".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між Боржником та ТОВ "Еко Фін" договір про споживчий кредит / кредитний договір №11728671 від 19.09.2024 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов'язку сплати на користь ТОВ "Еко Фін" нарахованої останнім пені у сумі 2 636,55 грн.

Також, як вказано вище, ухвалою суду від 18.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1713/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 18.02.2026 року.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.

Відтак, з огляду на наведені норми КУзПБ, нарахування Заявником пені по договору про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року за період з 18.02.2026 року по 05.03.2026 року, тобто під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника у цій справі, є неправомірним.

Крім цього, нарахування Заявником пені по вказаному кредитному договору, суперечить п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з огляду на описані вище обставини.

Відтак, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нарахована та заявлена до визнання ТОВ "Еко Фін" заборгованість за пенею в розмірі 2 636,55 грн, визнанню не підлягає.

Отже, беручи до уваги наведені обставини, суд перевіривши наявну справі виписку за кредитом перед ТОВ "Еко Фін" станом на дату розрахунку 11.03.2026 року, дійшов висновку, що сума заборгованості за договором про споживчий кредит / кредитний договір № 11728671 від 19.09.2024 року, складає в розмірі 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, яка підлягає визнанню, з підстав зазначених вище.

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Приписи ч. 2 ст. 133 КУзПБ, передбачають, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом абз. 2 п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з правовими висновками, викладеними Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 року у справі № 910/14892/22, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Системний аналіз статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.

Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 у справі № 908/100/21.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, долучено до кредиторської заяви договір № 20-03/2024 про надання правової допомоги від 20.03.2024 року, який укладено між ТОВ "Еко Фін" (надалі -Замовник) та Адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" (надалі - Адвокатське об'єднання).

Крім цього, Заявником долучено до заяви копію прайс-листа Адвокатського об'єднання "Лігал Ассістанс", затвердженого рішенням загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023 року.

Водночас, вказаним договором про надання правової допомоги, передбачені, зокрема, такі умови :

Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1.).

Надання правової допомоги Клієнту, здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об'єднання (п. 2.8.).

Вартість Послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору (п. 4.1.).

Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, Клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатським об'єднанням послуги у строк до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання Адвокатським об'єднанням Клієнту відповідного рахунку для оплати (п. 4.2.).

Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 (п'яти) днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об'єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.4.).

Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром Адвокатського Об'єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5.).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії (п. 7.1.).

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що Заявником не надано обумовлених договором № 20-03/2024 про надання правової допомоги від 20.03.2024 року доказів, зокрема, заявки на надання юридичної допомоги, акту про надання юридичної допомоги, рахунку для оплати, які б підтверджували надання Адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" правової допомоги Клієнту - ТОВ "Еко Фін" в розмірі 5 000,00 грн саме по справі № 902/1713/25 та яка заявлена останнім до визнання у цій справі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Заявником не підтверджено належними письмовими доказами обсягу наданих Клієнту - ТОВ "Еко Фін" послуг з правової допомоги, а також відповідних виконаних робіт та їх вартості в сумі 5 000,00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Еко Фін" до визнання грошові вимоги до Боржника у цій справі в розмірі 5 000,00 грн - витрат на правничу допомогу, визнанню не підлягають.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 17.03.2026 року (вх. № 01-32/404/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1713/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 4 000,00 грн заборгованості, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задоволити заяву ТОВ "Еко Фін" б/н від 17.03.2026 року (вх. № 01-32/404/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1713/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Еко Фін" (б. Міхновського Миколи, буд. 38, офіс 324, м. Київ, 01104; код ЄДРПОУ 43564082) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 4 000,00 грн заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1713/25.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Еко Фін" б/н від 17.03.2026 року (вх. № 01-32/404/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 13 960,00 грн - заборгованість за відсотками, в розмірі 2 636,55 грн - заборгованість за пенею та в розмірі 5000,00 грн - витрат на правничу допомогу у справі № 902/1713/25.

4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Каратуну Є.Є. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1713/25.

5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику Заявника адвокату Редьці М.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Каратуну Є.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Еко Фін" - info@cashtancredit.com.ua, представнику ТОВ "Еко Фін" адвокату Сердійчуку О.Л. - ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.