20.05.2026 м. Дніпро Справа № 912/94/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (відповідача): не з'явився;
від позивача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 (ухвалене суддею Кузьміною Б.М. у м. Кропивницький, повне рішення складене 26.03.2026) у справі №912/94/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" (с. Суботці, Кропивницький район, Кіровоградська область)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (с. Ясинове, Кропивницький район, Кіровоградська область)
про стягнення 44 931 грн 59 коп., розірвання договору, зобов'язання повернути земельну ділянку,
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просило суд:
1) стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (далі по тексту - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" заборгованість з орендної плати за Договором оренди землі від 17.05.2013 за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно) в сумі 44 931 грн 59 коп., в тому числі: основний борг - 38 226 грн 32 коп., інфляційні втрати - 5 024 грн 83 коп., 3 % річних - 1 680 грн 44 коп.;
2) розірвати Договір оренди землі від 17.05.2013, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" 15.08.2014 за записом № 6705078 про інше речове право зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633;
3) зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" земельну ділянку площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди землі від 17.05.2013 у частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період користування земельною ділянкою, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17", з 01.01.2022 по 31.12.2025, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 38 226 грн 32 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня 2023 року по листопад 2025 року в сумі 5 024 грн 83 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 01.01.2023 по 12.01.2026 в сумі 1 680 грн 44 коп. Враховуючи систематичну несплату відповідачем орендної плати, на підставі частини 1 статті 141 Земельного кодексу України договір підлягає розірванню Крім того, згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі №912/94/26:
- позовні вимоги задоволені частково;
- стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" заборгованість з орендної плати за Договором оренди землі від 17.05.2013 за період з 01.01.2022 по 31.12. 2025 (включно) у сумі 44 930 грн 11 коп., у тому числі: основний борг - 38 226 грн 32 коп., інфляційні втрати - 5 024 грн 83 коп., 3 % річних - 1 678 грн 96 коп.;
- розірвано Договір оренди землі від 17.05.2013, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" 15.08.2014 за записом № 6705078 про інше речове право зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633;
- зобов'язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" земельну ділянку площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633;
- стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" судовий збір у розмірі 9 983 грн 89 коп.;
- в іншій частині позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано наступним:
- з моменту переходу права власності на земельну ділянку площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633 до ТОВ "Агро-Парк 17" до нього перейшли усі права та обов'язки попереднього орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 17.05.2013 - Ананьєвої Валентини Миколаївни;
- докази сплати відповідачем орендної плати на суму 38 226 грн 32 коп. за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 у справі відсутні. Відповідач наданий позивачем розрахунок орендної плати за спірний період не заперечив, контррозрахунку не надав. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок заборгованості відповідача з орендної плати за договором, господарський суд дійшов висновку, що розмір заборгованості визначено правильно, відповідно до умов договору та чинного законодавства. Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 38 226 грн 32 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю;
- відповідач виконані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не заперечив, контррозрахунків не надав. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та зазначив, що, здійснюючи розрахунок 3 % річних, позивач не врахував, що у 2024 році 366 днів (високосний рік). Тому суд здійснив власний перерахунок 3% річних за визначені позивачем періоди та встановив, що нарахування 3% річних слід здійснювати наступним чином: за користування спірною земельною ділянкою за 2022 рік, за період з 01.01.2023 по 12.01.2026 на суму боргу 9 041 грн 23 коп., що становить 822 грн 63 коп.; за користування спірною земельною ділянкою за 2023 рік, за період з 01.01.2024 по 12.01.2026 на суму боргу 9 041 грн 23 коп., що становить 551 грн 39 коп.; за користування спірною земельною ділянкою за 2024 рік, за період з 01.01.2025 по 12.01.2026 на суму боргу 9 502 грн 33 коп., що становить 294 грн 44 коп.; за користування спірною земельною ділянкою за 2025 рік, за період з 01.01.2026 по 12.01.2026 на суму боргу 10 641 грн 53 коп., що становить 10 грн 50 коп. Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 1 678 грн 96 коп. У задоволенні вимоги про стягнення 3% річних на суму 1 грн 48 коп. слід відмовити;
- стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позову заяву, суд зазначив про те, що доводи відповідача щодо того, що йому не було відомо про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ "Агро-Парк 17" суд вважає безпідставними. На підставі наданої позивачем копії заключної виписки АТ КБ "Приватбанк" за рахунком позивача за період з 01.01.2021 до 31.10.2021 суд установив, що 13.10.2021 відповідач здійснив на користь позивача три оплати на суму 93 772 грн 00 коп. кожна з такими призначеннями платежу: "орендна плата за 2019 за користування зем. ділянками згідно рах. №1 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628 грн 67 коп.", "орендна плата за 2020 за користування зем. ділянками згідно рах. № 2 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628 грн 67 коп.", "орендна плата за 2020 за користування зем. ділянками згідно рах. № 2 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628 грн 67 коп.". Здійснення відповідачем оплати орендної плати за періоди, що передують спірному, спростовують його аргументи про необізнаність щодо зміни орендодавця за договором. Крім того, 30.07.2024 ТОВ "Агро-Парк 17" було направлено на адресу СТОВ "Агрофірма Ясенівська" вимогу № 30/07/24-АП17-06, яка була отримана відповідачем 08.08.2024, та претензію № 07/11/25-АП-17-04, яку відповідач отримав 13.11.2025;
- несплата відповідачем орендної плати за період 01.01.2022 по 31.12.2025 підпадає під кваліфікацію "систематична несплата орендної плати". Суд враховує, що відповідач не повідомив і не довів перед судом наявність обставин, які є підставою для звільнення від її сплати;
- щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди землі та повернення на користь позивача земельної ділянки площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633 суд зазначає про те, що з урахуванням того, що відповідач не здійснював сплату орендних платежів упродовж тривалого періоду, таке неналежне виконання умов договору суттєво позбавило орендодавця очікуваного результату від договору оренди. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що допущене відповідачем порушення є істотним у розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, а тому вимога про розірвання договору оренди є правомірною, належно обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі;
- у зв'язку з розірванням договору оренди землі за рішенням суду, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку є обґрунтованою та також підлягає задоволенню;
- за результатами розгляду справи суд дійшов переконання, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність у відповідача заборгованості за договором оренди, а також наявність підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки позивачу.
Не погодившись з вказаним рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 49740 від 14.04.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі №912/94/26 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- суд першої інстанції проігнорував той факт, що СТОВ "Агрофірма Ясенівська" додаткові угоди (договори суборенди) з ТОВ "Агро-Парк 17", як з новим власником, не укладало; істотні умови договору чи додаткову угоду не погоджувало; Акт прийому-передачі землі між відповідачем та позивачем відсутній; рахунки про перерахування орендної плати за договором оренди землі від ТОВ "Агро-Парк 17" до відповідача не надходили. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що Договір оренди землі від 17.05.2013 був укладений між СТОВ "Агрофірма Ясенівська" (орендар) та Ананьєвою Валентиною Миколаївною (орендодавець) терміном на 15 (п'ятнадцять) років, під сім відсотків річних від нормативної грошової оцінки землі, в якому були узгоджені сторонами всі істотні умови договору;
- підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки може бути неналежне виконання орендарем своїх зобов'язань (статті 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі"). Орендар добросовісно виконував свої зобов'язання, про що має належне підтвердження отримання орендної плати орендодавцем - Ананьєвою В.М. Орендодавець претензій (заяв), щодо невиплати орендної плати не надсилав та не заявляв. Суд проігнорував та не дослідив офіційні повідомлення (документи про власність на земельну ділянку) про направлення підприємству (відповідачу, скаржнику) про право власності;
- позивач не довів факту систематичного порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати.
- також суд першої інстанції проігнорував норми статті 61 Конституції України, якою встановлена заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Скаржник не погоджується та заперечує застосування норм частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України при одночасному стягненню з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми. Суд першої інстанції проігнорував інший розмір процентів, що встановлений договором;
- суд першої інстанції не взяв до уваги договір оренди землі, який укладений між сторонами, а саме: в пункті 14 договору вказані умови про невнесення орендної плати у вказані строки;
- відповідач обробив земельну ділянку (поле) по осені: вніс мінеральні добрива, посіяв озимину, коли договір ще діяв; врожай до збирання буде готовий в червні-липні. Судова практика часто стає на бік орендаря (якщо інше не передбачено договором). Суд не вирішив питання щодо дозволу зібрати врожай, оскільки відповідач (скаржник) поніс витрати на посів законно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 5500/26 від 28.04.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні 20.05.2026.
Від позивача до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 5644/26 від 01.05.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі № 912/94/26 - залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований позивачем наступним:
- 06.12.2017 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633 перейшло до ТОВ "Агро-Парк 17" на підставі договору міни від 06.12.2017, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ "Агро-Парк 17" та посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Котляренком Ю.І. за реєстровим № 1067 (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.12.2017 вчинено запис за № 23780638 про реєстрацію за ТОВ "Агро-Парк 17" права власності на земельну ділянку);
- СТОВ "Агрофірма Ясенівська" не сплатило орендну плату за користування спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно), внаслідок чого у нього перед ТОВ "Агро-Парк 17" виникла заборгованість в сумі 38 226 грн 32 коп.;
- ТОВ "Агро-Парк 17" зверталося до СТОВ "Агрофірма Ясенівська" із вимогою від 30.07.2024 № 30/07/24-АП17-06 та претензією від 07.11.2025 № 07/11/25-АП17-04, зокрема, про погашення заборгованості з орендної плати, які залишилися СТОВ "Агрофірма Ясенівська" без задоволення. Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Агро-Парк 17" до суду із позовом про стягнення з СТОВ "Агрофірма Ясенівська" заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку;
- доводи відповідача щодо того, що йому не було відомо про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ "Агро-Парк 17", є безпідставними, адже із заключної виписки АТ КБ "Приватбанк" за рахунком ТОВ "Агро-Парк 17" за період з 01.01.2021 до 31.10.2021 слідує, що 13.10.2021 відповідач здійснив на користь позивача три оплати на суму 93 772 грн 00 коп. кожна з такими призначеннями платежу: "орендна плата за 2019 за користування зем.ділянками згідно рах. № 1 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628 грн 67 коп.", "орендна плата за 2020 за користування зем.ділянками згідно рах. № 2 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628 грн 67 коп.", "Орендна плата за 2020 за користування зем.ділянками згідно рах. № 2 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628 грн 67 коп.". Крім того, ТОВ "Агро-Парк 17" зверталося до СТОВ "Агрофірма Ясенівська" із вимогою від 30.07.2024 № 30/07/24-АП17-06 та доданим до неї актом звірки взаєморозрахунків (отримана відповідачем поштою 08.08.2024) та претензією від 07.11.2025 № 07/11/25-АП17-04 із зазначенням у ній реквізитів банківських рахунків для зарахування коштів та, зокрема, доданим до неї актом звірки взаєморозрахунків (отримана відповідачем 13.11.2025), зокрема, про погашення заборгованості з орендної плати за користування земельними ділянками, у тому числі земельною ділянкою з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633, які залишилися СТОВ "Агрофірма Ясенівська" без відповіді та без задоволення. Таким чином, вищевказаними обставинами підтверджується, що СТОВ "Агрофірма Ясенівська" було обізнане, що орендодавцем земельної ділянки є ТОВ "Агро-Парк 17" та проінформоване про необхідність виконання перед ним зобов'язань з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період 2022-2025 років, чим спростовуються твердження відповідача про його необізнаність про зміну орендодавця за договором оренди землі від 17.05.2013, відсутність претензій орендодавця щодо невиплати орендної плати та необхідність погашення заборгованості з орендної плати;
- СТОВ "Агрофірма Ясенівська" у відзиві на позовну заяву не заперечувало, що з 2017 року попереднім власником земельної ділянки Ананьєвою В.М. орендна плата не отримувалася та, водночас, як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі не наводить обставин щодо виконання обов'язку по виплаті орендної плати орендодавцю ОСОБА_1 (відсутність якої протягом тривалого часу та не виплата їй орендної плати не викликало у відповідача занепокоєння щодо належного виконання ним власних обов'язків за договором) та не надає жодних доказів виконання такого обов'язку за 2022-2025 роки;
- стосовно тверджень СТОВ "Агрофірма Ясенівська" про застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо одночасного стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми зазначено наступне. Зі змісту позовних вимог ТОВ "Агро-Парк 17" слідує, що ним не заявлялася вимога про стягнення із відповідача пені, в тому числі пені на підставі пункту 14 договору оренди землі від 17.05.2013, як штрафної санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань. Натомість, позивачем заявлено вимогу про стягнення основної суми боргу лише з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Відтак, суд першої інстанції в рішенні від 26.06.2026 дійшов вірного висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди землі від 17.05.2013 на підставі частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України;
- щодо тверджень скаржника про те, що суд проігнорував питання про право відповідача на врожай та не вирішив питання про дозвіл зібрати врожай, оскільки відповідач обробив земельну ділянку та посіяв озимину, коли договір ще діяв, зазначено таке. Відповідач, посилаючись на те, що ним засіяно спірну земельну ділянку озимими культурами, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження факту здійснення посіву на цій земельній ділянці. Такі твердження не підтверджені жодними первинними документами чи іншими доказами, що виключає можливість покладення їх в основу судового рішення. Крім того, відповідач (орендар) ігнорує обставини, що договір оренди земельної ділянки розірвано з підстав істотного порушення його умов саме з боку орендаря. Як сторона, яка допустила порушення зобов'язання, відповідач не може отримувати переваги від власної неправомірної поведінки, зокрема у вигляді збереження фактичного користування земельною ділянкою після припинення договору або набуття будь-яких похідних прав, у тому числі права на збирання врожаю. Суд першої інстанції, розглядаючи в межах предмета та підстав позову справу № 912/94/26, не зобов'язаний вирішувати питання щодо надання відповідачу дозволу на збирання врожаю, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду. Питання про правову долю посівів може бути вирішене виключно в межах окремо заявлених позовних вимог (зокрема, про відшкодування витрат або застосування норм про безпідставне збагачення), але не шляхом автоматичного збереження за орендарем права на врожай після припинення договору. Понесені відповідачем витрати, навіть за умови їх доведеності, не породжують самостійного речового чи зобов'язального права на врожай після втрати правового титулу на земельну ділянку та не можуть слугувати підставою для продовження користування нею. Водночас відповідач не позбавлений права на судовий захист шляхом звернення з відповідними вимогами про відшкодування витрат у порядку, передбаченому законодавством. Однак, зазначені обставини не є підставою для визнання за ним права на подальше користування земельною ділянкою або на збирання врожаю після розірвання договору оренди.
Від скаржника (відповідача) до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № суду 6538/26 від 19.05.2026), в якому він посилається на неможливість явки у судове засідання, у зв'язку з відрядженням директора підприємства до м. Відень (Австрія) з 15.05.2026 терміном на тридцять днів з питань фінансово-господарської діяльності підприємства, на підтвердження чого було долучено Наказ № 15к від 14.05.2026 про відрядження Мамалати Д.В. з 15.05.2026 по 15.06.2026 до м. Відень (Австрія).
У судове засідання 20.05.2026 представники скаржника (відповідача) та позивача не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, жодних клопотань від зазначених учасників судового процесу до апеляційного господарського суду не надходило.
При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2026 до Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 30.04.2026 доставлена до Електронних кабінетів всіх учасників справи (позивача та відповідача) - 30.04.2026 до 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 30.04.2026).
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
З приводу поданого скаржником (відповідачем) клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
У поданому до суду клопотанні скаржник (відповідач) послався на неможливість явки у судове засідання представника відповідача (директора підприємства) через його перебування у відрядженні.
Колегія суддів прийшла до висновку про неповажність зазначеної причини неявки у судове засідання, та, як наслідок, про відсутність підстав для відкладення судового засідання, оскільки:
- відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
- скаржник (відповідач) був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що було встановлено судом вище; у даному випадку скаржник (відповідач) 30.04.2026 отримав ухвалу суду від 30.04.2026, отже, за три тижні до судового засідання знав про призначене на 20.05.2026 судове засідання;
- скаржником (відповідачем) не доведена неможливість заміни представника на іншого, враховуючи завчасну обізнаність скаржника (відповідача) про призначене на 20.05.2026 судове засідання; на пошук представника у скаржника (відповідача) у нього було близько одного місяця;
- ухвалою суду від 30.04.2026 явка у судове засідання 20.05.2026 була визнана необов'язковою (пункт 3 ухвали);
- правова позиція скаржника (відповідача) щодо обставин справи детально викладена ним в апеляційній скарзі. Таким чином, апеляційним господарським судом забезпечено принцип змагальності сторін та створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи їхніх процесуальних прав. Крім того, у клопотанні не наведено причин неможливості проведення судового засідання 20.05.2026 за відсутності представника скаржника (відповідача);
- також скаржник (відповідач) не був позбавлений права на участь у судовому засіданні особисто або його представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, між тим з таким клопотанням до суду не звертався;
- відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, судом зауважено, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічну правову позицію викладено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.03.2026 по справі № 908/1324/21, від 16.03.2026 по справі № 916/1838/25, від 13.03.2026 по справі № 904/2851/20, від 10.03.2026 по справі № 917/1735/21(917/1992/24), від 24.02.2026 по справі № 917/1899/23, від 10.02.2026 по справі № 50/790-43/173, від 27.01.2026 по справі №922/639/23, від 20.01.2026 по справі № 910/16249/21, від 13.01.2026 по справі № Б15/101-08.
Також колегія суддів наголошує, що розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що наведені у клопотанні скаржника (відповідача) про відкладення розгляду справи причини неявки його представника не є поважними, що у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
Враховуючи викладене, у судовому засіданні 20.05.2026 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника (відповідача) про відкладення розгляду справи.
Колегією суддів відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 30.04.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 20.05.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Суддею-доповідачем у судовому засіданні 20.05.2026 було оголошено зміст апеляційної скарги відповідача та зміст відзиву на апеляційну скаргу, поданий позивачем.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
Згідно з положеннями частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 20.05.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
17.05.2013 між ОСОБА_1 (далі по тексту - орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (далі по тексту - орендар, СТОВ "Агрофірма Ясенівська", відповідач) було укладено Договір оренди землі (далі - Договір оренди), на підставі пунктів 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області; в оренду передається земельна ділянка № 0633 кадастровий номер 3520584500:02:000:0633, земельна ділянка загальною площею 4,45 га, у тому числі ріллі 4,45 га.
У пункті 8 Договору оренди сторони погодили, що договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі закінчення строку дії договору до збирання врожаю, орендодавець повинен дати змогу орендарю зібрати врожай.
У пункті 45 Договору оренди сторони погодили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
15.08.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СТОВ "Агрофірма Ясенівська" зареєстровано право оренди на земельну ділянку за записом № 6705078 про інше речове право (право оренди).
Відповідно до пунктів 9, 10, 11 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки з 01.07 до 31.12 кожного року.
Згідно з пунктом 39 Договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін.
Відповідно до пункту 40 Договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
У подальшому, 06.12.2017 право власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване за позивачем на підставі договору міни від 06.12.2017 № 1067, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.09.2025 № 443404509.
30.07.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача Вимогу № 30/07/24-АП17-06 від 30.07.2024, у якій позивач просив погасити заборгованість, зокрема, за земельною ділянкою площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633, в строк до 10.08.2024 в повному обсязі, долучивши акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2024. Як зазначав позивач, вказана вимога була отримана відповідачем 08.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №2500200010817. Матеріали справи не містять відповіді на зазначену вимогу.
Також позивач звертався до відповідача з претензією № 07/11/25-АП-17-04 від 07.11.2025, у якій просив погасити заборгованість на загальну суму 367 123 грн 31 коп., яка, серед іншого, виникла внаслідок несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2500200171492, відповідач отримав зазначену претензію 13.11.2025. Матеріали справи також не містять відповіді на зазначену претензію.
За твердженням позивача, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633 у встановленому договором оренди розмірі та строки, у зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати орендних платежів, що згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно) становить 38 226 грн 32 коп., з яких:
1) за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року (включно) - 9 041 грн 23 коп., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2022 рік становить 129 160 грн 40 коп.;
2) за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року (включно) - 9 041 грн 23 коп., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2023 рік становить 129 160 грн 40 коп.;
3) за період з 01 січня по 31 грудня 2024 року (включно) - 9 502 грн 33 коп., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2024 рік становить 135 747 грн 58 коп.;
4) за період з 01 січня по 31 грудня 2025 року (включно) - 10 641 грн 53 коп., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2025 рік становить 152 021 грн 79 коп.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно з частиною 1 статті 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Як передбачено частиною 4 статті 148-1 Земельного кодексу України, внесення змін до договорів оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Враховуючи зазначене законодавче регулювання, з моменту переходу права власності на земельну ділянку площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633 до ТОВ "Агро-Парк 17" до нього перейшли усі права та обов'язки попереднього орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 17.05.2013, яким була Ананьєва Валентина Миколаївна (попередній власник ділянки). При цьому, вносення змін до договору оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки чи укладення будь-яких інших додаткових угод до Договору у зв'язку із зміною власника не вимагається.
Отже, доводи скаржника щодо відсутності укладеного між позивачем та відповідачем договору (додаткової угоди), а також Акту приймання-передачі земельної ділянки відхиляються апеляційним господарським судом, як такі що суперечать положенням статті 148-1 Земельного кодексу України.
З огляду на зазначене, колегією суддів розцінюються критично доводи скаржника щодо того, що Ананьєвою В.М. (орендодавцем за Договором оренди до 06.12.2017) претензій (заяв), щодо невиплати орендної плати в період з 01.01.2022 по 31.12.2025 до відповідача не висувалось, оскільки в цей період Ананьєва В.М. не мала прав на отримання орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.
Доводи скаржника щодо того, що йому не було відомо про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ "Агро-Парк 17" апеляційний господарський суд також вважає безпідставними, з огляду на таке.
Зі змісту заключної виписки АТ КБ "Приватбанк" за рахунком позивача за період з 01.01.2021 до 31.10.2021 (арк.с. 82-83) суд установив, що 13.10.2021 відповідач здійснив на користь позивача три оплати, а саме:
- на суму 93 772 грн з призначеннями платежу: "Орендна плата за 2019 за користування зем.ділянками згідно рах. № 1 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628,67 грн.";
- на суму 93 772 грн з призначеннями платежу: "Орендна плата за 2020 за користування зем.ділянками згідно рах. № 2 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628,67 грн.";
- на суму 93 772 грн з призначеннями платежу: "Орендна плата за 2020 за користування зем.ділянками згідно рах. № 2 від 13.10.2021 р, у т.ч. ПДВ 20% = 15 628,67 грн.".
З вказаної банківської виписки вбачається, що, щонайменше з 13.10.2021, відповідач був обізнаний про зміну власника земельної ділянки, отже у спірний період користування земельною ділянкою, - з 01.01.2022 по 31.12.2025, відповідач знав про належного орендодавця за договором та зобов'язаний був сплачувати орендну плату у визначеному в пунктах 9, 10, 11 Договору оренди порядку.
Крім того, відповідачем не спростовано факт отримання від позивача:
- 08.08.2024 Вимоги № 30/07/24-АП17-06 від 30.07.2024, у якій позивач просив погасити заборгованість, зокрема, за земельною ділянкою площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633, в строк до 10.08.2024 в повному обсязі, долучивши акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2024 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2500200010817);
- 13.11.2025 претензії № 07/11/25-АП-17-04 від 07.11.2025, у якій позивач просив погасити заборгованість на загальну суму 367 123 грн 31 коп., яка, серед іншого, виникла внаслідок несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2500200171492).
За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Як було зазначено вище, у пунктах 9, 10, 11 Договору оренди були визначені порядок та строки сплати орендної плати.
Як убачається з Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земляної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633 становила:
- за 2022 рік - 129 160 грн 40 коп.;
- за 2023 рік - 129 160 грн 40 коп.;
- за 2024 рік - 135 747 грн 58 коп.;
- за 2025 рік - 152 021 грн 79 коп.
За нормою статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Докази сплати відповідачем орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 у матеріалах справи відсутні.
Відповідач наданий позивачем розрахунок орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 на суму 38 226 грн 32 коп. не заперечив, контррозрахунку не надав.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок заборгованості відповідача з орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 за Договором, господарський суд дійшов вірного висновку, що розрахунок здійснений позивачем вірно, у відповідності до умов договору та чинного законодавства.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.12.2025 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 38 226 грн 32 коп., з яких:
1) за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року (включно) в сумі 9 041 грн 23 коп., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2022 рік становить 129 160 грн 40 коп.;
2) за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року (включно) в сумі 9 041 грн 23 коп., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2023 рік становить 129 160 грн 40 коп.;
3) за період з 01 січня по 31 грудня 2024 року (включно) в сумі 9 502 грн 33 коп., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2024 рік становить 135 747 грн 58 коп.;
4) за період з 01 січня по 31 грудня 2025 року (включно) в сумі 10 641 грн 53 коп., що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2025 рік становить 152 021 грн 79 коп.
При цьому правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з січня 2023 року по листопад 2025 року в сумі 5 024 грн 83 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 01.01.2023 по 12.01.2026 в сумі 1 680 грн 44 коп.
Суд першої інстанції, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 5 024 грн 83 коп.; вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 678 грн 96 коп.
Доводи скаржника про неправомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (подібна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).
Крім того, згідно з пунктами 41, 42 Договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Так, у пункті 14 Договору оренди сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором з вини орендаря, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.
У той же час, проаналізувавши зміст позовних вимог, колегія суддів зазначає, що позивач вимог про стягнення пені не заявляв, як наслідок посилання скаржника на порушення судом першої інстанції статті 61 Конституції України відхиляється колегією суддів, як необґрунтоване.
Щодо тверджень скаржника про недоведеність позивачем факту систематичного порушення відповідачем умов договору апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Суд першої інстанції вірно врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, яка звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Щодо поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Отже, враховуючи встановлені у даній справі обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що несплата відповідачем орендної плати у період з 01.01.2022 по 31.12.2025 підпадає під кваліфікацію "систематична несплата орендної плати".
При цьому відповідач не повідомив і не довів перед судом наявність обставин, які є підставою для звільнення його від сплати орендної плати в період з 01.01.2022 по 31.12.2025.
Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди землі та повернення на користь позивача земельної ділянки площею 4,45 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0633 слід зазначити таке.
Як було встановлено вище, Договір оренди було укладено на 15 років, отже договір був діючим на час розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Згідно зі статтями 31, 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 39 Договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін.
Також статтею 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №903/775/23).
За приписами статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2216/19 вказано, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
З урахуванням того, що відповідач не здійснював сплату орендних платежів упродовж тривалого періоду (в період з 01.01.2022 по 31.12.2025), є очевидним, що таке неналежне виконання умов договору суттєво позбавило орендодавця очікуваного результату від договору оренди.
У зв'язку з викладеним суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що допущене відповідачем порушення є істотним у розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, а тому вимога про розірвання договору оренди є правомірною, належно обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю на умовах, визначених договором, і не має права утримувати її з метою задоволення власних вимог до орендодавця.
Враховуючи вказане, у зв'язку з розірванням договору оренди землі за рішенням суду, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.
Отже, за результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність у відповідача заборгованості за Договором оренди, а також наявність підстав для розірвання Договору оренди та повернення земельної ділянки позивачу.
З урахуванням викладеного позов підлягає частковому задоволенню.
Посилання скаржника на те, що він до моменту звернення позивача із позовом до суду обробив спірну земельну ділянку (вніс мінеральні добрива, посіяв озимину) та врожай до збирання буде готовий лише в червні-липні, але суд першої інстанції не вирішив питання щодо дозволу зібрати врожай, колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що в предмет доказування у даній справі не входять питання наявності та правової долі посівів на спірній земельній ділянці; будь-яких вимог з цього приводу відповідачем в межах справи № 912/94/26 не заявлялась, отже судом такі вимоги не розглядались.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі № 912/94/26 таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі № 912/94/26 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі №912/94/26 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська".
4. Матеріали справи № 912/94/26 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 21.05.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк