01 лютого 2011 р. № 9/287
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010
зі справи № 9/287
за позовом відкритого акціонерного товариства “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич” (далі - Позивач)
до: товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман Холдинг”, м. Київ (далі -Відповідач-1);
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, м. Київ (далі -Відповідач-2)
про дострокове припинення дії свідоцтв № № 43629, 45285.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Позивача -Короленка В.В.,
Відповідача-1 -Норова Г.О.,
Відповідача-2 -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про дострокове припинення дії свідоцтва України від 15.10.2004 № 43629 на знак для товарів і послуг “ТАРАС” (далі -Свідоцтво № 43629) та дії свідоцтва України від 15.12.2004 № 45285 на знак для товарів і послуг “TARAS” (далі -Свідоцтво № 45285) стосовно товарів і послуг класів 21, 30, 32 і 35 Міжнародної класифікації товарів та послуг, для яких зареєстровано знаки (МКТП).
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2010 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 (колегія суддів у складі: Моторний О.А. -головуючий, судді Кошіль В.В. і Шапран В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (далі - Закон), Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходили з доведеності використання відповідних знаків для визначених у Свідоцтвах №№ 43629 і 45285 товарів та послуг з дати реєстрації знаків по дату подання позову в даній справі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаргу з посиланням на приписи статей 6, 17, 18 Закону, статей 47 і 43 ГПК України мотивовано порушенням названими судовими інстанціями у розгляді справи норм матеріального і процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Відповідачем-2 здійснено реєстрацію знаків для товарів і послуг: “ТАРАС” -для товарів і послуг класів 16, 21, 29, 30, 32, 35, 42 МКТП, “TARAS” -для товарів і послуг класів 16, 21, 29, 30, 32, 35, 42 МКТП -з видачею відповідних свідоцтв №№ 46629 і 45285 на ім'я Відповідача-1 та з публікацією відомостей про це в офіційному бюлетені “Промислова власність”;
- Позивач вважає, що дію зазначених свідоцтв має бути достроково припинено, оскільки відповідні знаки не використовуються Відповідачем-1 від дати публікації згаданих відомостей і по день подання позову. В обґрунтування наведеного Позивач посилається на те, що ним було подано заявку на знак для товарів і послуг “КВАС ТАРАС”, але Відповідачем-2 відмовлено в його реєстрації з тих підстав, що даний знак можна сплутати зі словесним знаком “ТАРАС” (Свідоцтво № 43629) та з комбінованим знаком “TARAS” (свідоцтво № 45285);
- Позивач просить достроково припинити дію зазначених свідоцтв щодо товарів та послуг 21, 30, 32 та 35 класів МКТП;
- при цьому заявка стосовно реєстрації знака щодо товарів 21 та 30 класів МКТП Позивачем Відповідачеві-2 взагалі не подавалася;
- рішення Відповідача-2 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг “КВАС ТАРАС” Позивачем в установленому порядку не оскаржувалося та нової заявки з цього приводу не подавалося.
На підтвердження використання знака на території України в судових рішеннях зазначено про використання знаків для товарів і послуг “ТАРАС” і “TARAS” з 1997 року по липень 2006 року щодо такої продукції, як горілка при здійсненні виробництва алкогольної продукції на замовлення ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” та докази розповсюдження такої продукції ВАТ “Львівський універсам”, а також про укладення договору від 12.04.2010 № 01/01910 на виробництво безалкогольної продукції -квас з використанням знака “ТАРАС”.
Відповідно до пункту 4 статті 16 Закону використанням знака визнається: застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва (стаття 17 Закону).
Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону:
- якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково;
- у цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема, є:
обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;
можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва;
- для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
З огляду на наведені норми Закону попередні судові інстанції мали в розгляді даної справи вичерпно з'ясувати обставини, пов'язані з фактичним використанням Відповідачем-1 знаків для товарів і послуг за Свідоцтвами №№ 43629 і 45285, в разі їх невикористання -наявністю чи відсутністю поважних причин цього, а також з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.
Однак такі обставини названими судовими інстанціями належним чином не встановлено, про що свідчить таке.
Самі по собі факти неоскарження Позивачем відмови Відповідача-2 в реєстрації знака для товарів і послуг “КВАС ТАРАС” та неподання Позивачем заявки з цього приводу не можуть свідчити про відсутність порушення прав та/або охоронюваних законом інтересів Позивача, тим більше, що вчинення відповідних дій (оскарження, подання нової заявки) є його правом, а не обов'язком.
За змістом наведеного припису статті 18 Закону докази, які можуть підтвердити використання знаків для товарів і послуг, повинні бути обмежені трирічним строком до дати звернення Позивача до суду. Відтак зазначене попередніми судовими інстанціями використання знаків “ТАРАС” і “TARAS” 1997 по липень 2006 року (при тому, що позов у даній справі подано 12.07.2010) не може бути підтвердженням такого використання в межах зазначеного трирічного строку. Водночас названими судовими інстанціями не з'ясовано головних питань: чи були в наявності у 2006 -2010 роках товари та/або послуги із знаками для товарів і послуг з числа зареєстрованих за Свідоцтвами №№ 43629, 45285, і якщо ні, то з яких причин сталося їх невикористання.
Посилання попередніх судових інстанцій на “побічні” докази у справі не відповідає вимогам статті 34 ГПК України, які передбачають оцінку доказів виключно з точки зору їх належності і допустимості, а не “побічності”.
Не встановивши належним чином фактичних обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями й норм матеріального права, в тому числі Закону.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. А відповідно до пункту 3 статті 1119 названого Кодексу касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на наведений припис пункту 3 статті 1119 та згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню; справу ж слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм, доводам сторін та наявним і додатково одержаним доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Пиво-безалкогольний комбінат “Славутич” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 зі справи № 9/287 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов