12 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/3196/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (вх. №754Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 (ухвалу постановлено суддею Шатерніковим М.І. в приміщенні Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 об 11:17 год, повна ухвала складена 14.04.2026) у справі №922/3196/25
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод», м. Харків
про стягнення 222230,15 грн
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання судового рішення (вх. №5925 від 12.03.2026) у справі №922/3196/25.
Приватне акціонерне товариство «Харківський тракторний завод» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 у справі №922/3196/25 та прийняти нове рішення, яким заяву ПрАТ «Харківський тракторний завод» про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що ним надані докази скрутного фінансового становища і фінансової звітності підприємства за 3 квартали 2025 року, з яких вбачається погіршення фінансових результатів підприємства за підсумками 9 місяців 2025 року. Вказане, на думку заявника апеляційної скарги, не лише підтверджує наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, але й свідчить про фактичну неможливість його виконання у визначений строк.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції проігноровано правове значення затвердженого плану превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ». Зазначає, що затвердження такого плану господарським судом є процесуальним актом, яким уже встановлено факт загрози неплатоспроможності боржника. Ігнорування цих обставин свідчить про те, що суд першої інстанції фактично поставив під сумнів висновки іншого судового рішення, що є неприпустимим та суперечить принципу правової визначеності.
Заявник апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою обставини надзвичайного характеру, пов'язані з військовою агресією проти України, адже ним було надано не лише загальні посилання на воєнний стан, а й конкретні докази прямого ураження виробничих потужностей підприємства внаслідок обстрілів, що підтверджується доданими до заяви витягами з ЄДРДР. Пошкодження виробничих приміщень, значні матеріальні збитки та фактичний простій підприємства, на думку відповідача, є тими обставинами, які об'єктивно унеможливлюють нормальне ведення господарської діяльності та прямо відповідають критеріям, визначеним як підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» (вх. №754Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 у справі №922/3196/25; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 12.05.2026.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 у зв'язку з відпусткою судді Демідової П.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.
22.04.2026 від ПрАТ «Харківський тракторний завод» надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких відповідач зазначає таке:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скрутне становище боржника не може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення;
- на підтвердження факту перебування ПрАТ «ХТЗ» в скрутному фінансовому становищі, ним до заяви про відстрочення виконання рішення було надано: довідки з банківських установ щодо стану розрахункових рахунків товариства за період січень-березень 2026 року; план превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ», а також ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/2471/25, якою затверджено відповідний план превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ»; фінансова звітність підприємства за 3 квартали 2025 року.
- негайне виконання цього судового рішення у поточних обставинах фактично унеможливить виконання затвердженого судом плану превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ», який є єдиним реалістичним та правовим механізмом відновлення платоспроможності підприємства та задоволення вимог кредиторів.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та надав суду усні пояснення щодо клопотання про відстрочення виконання рішення суду, в яких зазначив, що відповідач не надав жодних обґрунтованих розрахунків ані щодо можливості погасити борг саме через рік, так само і розрахунків неможливості погасити його в інший спосіб за рахунок активів, які не використовуються в його господарській діяльності.
Відповідно до статті 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Судом встановлено, що подані заявником доповнення до апеляційної скарги відповідають вимогам статті 266 ГПК України. Відтак, суд переглядає ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням поданих доповнень.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» про стягнення 222230,15 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021 б/н, за період з 29.12.2021 по 28.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується відповідачем без належної сплати орендної плати, а тому Харківська міська рада вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення заборгованості за договором оренди землі б/н від 29.12.2021 за період з 29.12.2021 по 28.02.2022 у сумі 222230,15 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» на користь Харківської міської ради 222230 грн 15 коп заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 29.12.2021 № б/н, за період з 29.12.2021 по 28.02.2022 та витрати по сплаті судового збору 3333 грн 45 коп.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №922/3196/25 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» було залишено без задоволення, змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 щодо періоду стягнення заборгованості, виклавши її в редакції цієї постанови щодо наявності заборгованості у сумі 222230,15 грн, яка фактично сформувалася за період з 01.01.2022 по 28.02.2022. У решті рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 у справі №922/3196/25 залишено без змін.
12.03.2026 ПрАТ «Харківський тракторний завод» подано до Господарського суду Харківської області заяву (вх. №5925), в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2025 по справі № 922/3196/25 до 19.11.2026 включно.
Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, відсутністю достатніх грошових коштів на рахунках, збитковістю діяльності, зменшенням доходів та збільшенням збитків за результатами фінансово-господарської діяльності. При цьому, зазначає, що наявні фінансові ресурси спрямовуються на забезпечення базових зобов'язань, а саме: виплату заробітної плати, сплату податків та підтримання мінімального рівня господарської діяльності; вказані обставини пов'язані з впливом воєнного стану та наслідків збройної агресії РФ, а саме: зупиненням виробничої діяльності, пошкодженням виробничих потужностей, відсутністю доступу до частини майна, необхідністю значних витрат на відновлення, перебоями з електропостачанням, скороченням ринків збуту та дефіцитом трудових ресурсів.
Крім того, відповідач просить врахувати обставини перебування товариства у процедурі превентивної реструктуризації, затвердженої ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/2471/25, що передбачає відстрочку виконання зобов'язань перед кредиторами та спрямована на відновлення платоспроможності підприємства.
Відповідач також стверджує, що значний обсяг кредиторської заборгованості та ризик застосування заходів примусового виконання (арешту рахунків та майна) може призвести до повної зупинки діяльності підприємства та унеможливити як виконання рішення у цій справі, так і задоволення вимог інших кредиторів. Отже, примусове виконання рішення у даній справі в загальному порядку унеможливить реалізацію такого плану та може призвести до банкрутства товариства.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, виходив з того, що скрутне фінансове становище, на яке посилається боржник, не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною, та дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України.
Місцевий господарський суд також зазначив, що відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є самостійною підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Також, Господарським судом Харківської області зазначено, що боржником не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про суттєве покращення фінансового стану боржника та настання яких забезпечить повне виконання рішення суду в майбутньому у випадку відстрочення виконання рішення суду, і обґрунтування того, яким чином вказане відстрочення може вплинути на майнові інтереси стягувача враховуючи затверджений судом план превентивної реструктуризації Акціонерного товариства «Харківський тракторний завод».
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 ст. 239 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).
Приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).
Колегія суддів зазначає, що статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що превентивна реструктуризація - система організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, спрямованих на недопущення або запобігання неплатоспроможності боржника, що можуть включати зміну складу, умов або структури активів та зобов'язань боржника, а також будь-які необхідні операційні зміни чи комбінацію цих елементів, які здійснюються згідно з планом превентивної реструктуризації.
Процедура превентивної реструктуризації може бути ініційована боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, крім юридичних осіб, провадження у справах про банкрутство яких не допускається згідно з цим Кодексом, а також юридичних осіб, які надають фінансові послуги (ч.1 ст. 33-1 КУзПБ).
Частиною 2 ст. 33-1 КУзПБ передбачено, що кредитори за зобов'язаннями боржника, члени органів управління боржника (виконавчого органу, наглядової ради тощо) або представник працівників боржника у разі наявності інформації про неплатоспроможність боржника або її загрози мають право ініціювати перед боржником питання відкриття процедури превентивної реструктуризації. У такому разі боржник зобов'язаний розглянути таку пропозицію та прийняти вмотивоване рішення щодо ініціювання чи відмови від ініціювання процедури превентивної реструктуризації, про що боржник зобов'язаний повідомити ініціатора протягом 30 днів з дня отримання відповідного запиту від кредитора, члена органу управління боржника або представника працівників боржника.
Предметом превентивної реструктуризації можуть бути грошові вимоги до боржника за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, а також грошові вимоги до боржника за зобов'язаннями, строк виконання яких настане протягом процедури превентивної реструктуризації та внаслідок невиконання яких боржник може стати неплатоспроможним (ч.5 ст. ст.33-1 КУзПБ).
У разі ініціювання боржником процедури превентивної реструктуризації стосовно боржника, щодо якого наявні обставини, передбачені частиною шостою статті 34 цього Кодексу, на такого боржника покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації. Сторонами превентивної реструктуризації є: боржник, залучені кредитори, а щодо державних та комунальних підприємств - власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також працівники боржника в особі представника працівників боржника, у разі якщо планом превентивної реструктуризації встановлюються, змінюються чи припиняються їхні права та інтереси (ч.6-7 ст.33-1 КУзПБ).
Відповідно до ч. 1 статті 33-15 КУзПБ превентивна реструктуризація здійснюється відповідно до плану превентивної реструктуризації, який розробляється в порядку та строки, визначені цією Книгою, та повинен містити інформацію, зокрема, про:
1) боржника, його фінансовий стан, причини неплатоспроможності чи її загрози;
2) грошові зобов'язання боржника, строк виконання яких настав до відкриття процедури превентивної реструктуризації або настане під час процедури, у тому числі зобов'язань, забезпечених заставою майна боржника, зобов'язань перед кредиторами, заінтересованими стосовно боржника, із зазначенням розміру неустойки (штрафів, пені) та інших фінансових санкцій за порушення зобов'язання;
3) інші зобов'язання боржника, що не є грошовими, але виконання яких значно впливає на активи боржника;
4) залучених кредиторів із зазначенням їх найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - підприємця та розмір їхніх вимог;
5) класи, на які поділено сторони превентивної реструктуризації, та розмір вимог кожного класу залучених кредиторів; тощо.
6) незалучених кредиторів із зазначенням інформації, передбаченої пунктом 4 цієї частини, та розмір їхніх вимог з обґрунтуванням підстав незалучення цих кредиторів;
7) активи боржника, у тому числі активи, що є предметом застави, та їхню вартість;
8) заходи плану превентивної реструктуризації, порядок та строки їх виконання, у тому числі порядок і строки погашення вимог залучених кредиторів;
9) штатний розпис, чисельність працівників та наслідки виконання плану превентивної реструктуризації для працівників боржника;
10) обґрунтування необхідності залучення нового фінансування у разі, якщо це передбачено планом превентивної реструктуризації;
11) прогноз діяльності боржника та грошових потоків протягом строку превентивної реструктуризації;
12) обґрунтування того, що план превентивної реструктуризації має перспективу виконання та відповідає критерію найкращих інтересів кредиторів.
З аналізу вище викладеного слідує, що у цей період запроваджуються заходи захисту: кредитори тимчасово не можуть вимагати стягнення боргів, припиняється нарахування штрафів, а суд може продовжити ці заходи на новий термін.
Як вже зазначалось, як одну з підстав для надання відстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/2471/25, якою затверджено план превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ». Відповідач вважає, що стягнення заборгованості за рішенням суду у даній справі в загальному порядку призведе до арешту рахунків та активів, що в свою чергу спровокує повну зупинку господарської діяльності та виключить можливість виконання плану превентивної реструктуризації.
На підтвердження обставин, зазначених в заяві про відстрочення виконання рішення, відповідач надав: копію плану превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ»; звіт про фінансові результати за 9 місяців 2025 року; довідку ПАТ «ВСТ БАНК» про залишок грошових коштів на рахунках (вих. №438247865 від 28.01.2026); довідку АТ «Банк Південний» про залишок грошових коштів на рахунках (вих. №2001/2001/2376/2026 від 28.01.2026); довідку АТ «Банк Південний» про залишок грошових коштів на рахунках (вих. №2001/2001/3131/2026 від 06.02.2026 p.); довідку ПАТ «ВСТ БАНК» про залишок грошових коштів на рахунках (від 06.02.2026 за № НОМЕР_1 ); довідку про стан рахунку в Банк Південний (вих. №2001/2001/3803/2026 від 16.02.2026); довідку про стан рахунку в ВСТ Банк (вих. №516508982 від 16.02.2026); довідку ПАТ «ВСТ БАНК» про залишок грошових коштів на рахунках (вих. №671022520 від 11.03.2026); довідку АТ «Банк Південний» про залишок грошових коштів на рахунках (вих. №2001/2001/5529/2026 від 11.03.2026); засвідчені копії витягів з ЄРДР від 18.06.2022, 01.07.2022, 08.09.2022; доповідну записку головного інженера ПрАТ «Харківський тракторний завод» щодо пошкоджень.
З долученого плану реструктуризації вбачається, що АТ «ХТЗ» пропонуються такі заходи превентивної інвентаризації: вимоги залучених кредиторів підлягають задоволенню на умовах відстрочки виконання зобов'язань. Відстрочка виконання зобов'язань складає три роки від дня затвердження судом плану превентивної реструктуризації, тобто три роки з дня постановлення ухвали про затвердження плану превентивної реструктуризації АТ «ХТЗ».
Разом із цим, планом реструктуризації визначено, що інформація щодо залучених кредиторів надається в додатках до нього в таблиці №1. Вказаний додаток з переліком залучених кредиторів заявником до матеріалів судової справи №922/3196/25 не надано. Водночас, аналіз змісту судових рішень у справі №922/2471/25 свідчить про те, що позивач у даній справі (Харківська міська рада) не був залучений до процедури превентивної реструктуризації, зобов'язання за укладеним із ним договором не були враховані в рамках заходів реструктуризації, план реструктуризації не був погоджений із цим кредитором, що було визнано у судовому засіданні і самим представником відповідача.
Колегія суддів вважає посилання заявника на план превентивної реструктуризації, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у справі №922/3196/25 є необґрунтованим. Оскільки, як зазначає сам відповідач, план реструктуризації охоплює вимоги тих кредиторів, які були залучені до процесу реструктуризації, при цьому позивача у даній справі не було залучено до процедури превентивної реструктуризації та вказаного плану як кредитора, а тому вимоги Харківської міської ради не підпадають під умови та заходи, передбачені планом реструктуризації.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заборгованість у справі №922/3196/25 виникла за договором оренди землі б/н від 29.12.2021 у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у сумі 222230,15 грн, оскільки ПрАТ «Харківський тракторний завод» не сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 275 у м. Харкові (кадастровий номер 631013 8200:02:001:0018).
Отже, про наявність зобов'язань перед Харківською міською радою ПрАТ «Харківський тракторний завод» було обізнане принаймні ще з кінця 2021 року, проте жодних дій щодо її погашення вчинено не було.
Боржник звернувся до суду із заявою про відкриття процедури превентивної реструктуризації у липні 2025 року, а план превентивної реструктуризації був затверджений ухвалою суду від 17.12.2025, тобто вже після укладення між сторонами у даній справі договору оренди землі та виникнення підтвердженої судом заборгованості з орендної плати за землю. Отже, заявник апеляційної скарги будучи обізнаним про наявність зобов'язань зі сплати орендної плати за землю не був позбавлений можливості залучити Харківську міську раду в якості кредитора у зазначеній процедурі.
Окрім того, КУзПБ покладає саме на боржника у разі ініціювання ним процедури превентивної реструктуризації та щодо якого наявні обставини, передбачені частиною шостою статті 34 цього Кодексу, обов'язок підвищеного стандарту доказування щодо перспективності виконання плану превентивної реструктуризації. А відтак, не залучення Харківської міської ради до цієї процедури позбавляє боржника права посилатися на обставини неможливості виконання плану реструктуризації у зв'язку з наявністю заборгованості перед таким кредитором.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що ненадання відстрочки виконання рішення суду у даній справі ускладнить виконання плану превентивної реструктуризації у справі №922/2471/25 не можуть бути визнані обґрунтованими без урахування прав та інтересів самого позивача, який має право на належне виконання зобов'язань перед ним та в розумні строки.
З приводу посилань заявника апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції обставин його скрутного матеріального стану, колегія суддів зазначає таке.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №796/43/2018, від 19.06.2019 у справі №2-55/10.
Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. 3 аналізу вищевикладеного та у розумінні наведених норм слідує, що відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочення є правом суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, причому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.
Колегія суддів звертає увагу, що фінансова нестабільність боржника, не є тими обставинами, з якими приписи процесуального закону пов'язують обов'язок для суду надати відстрочку виконання рішення, оскільки відповідно до загальних положень цивільного законодавства зобов'язання мають виконуватись належним чином, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання (ст. 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України).
У постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13 Верховний Суд виснував, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
Обставини, на які посилається ПрАТ «ХТЗ», вказують на несприятливість виконання рішення суду саме для нього та можливість настання негативних наслідків для здійснення його господарської діяльності. Водночас, наведені заявником підстави жодним чином не доводять обставини врахування інтересів стягувача у даній справі та відповідно дотримання балансу інтересів між сторонами.
Варто звернути увагу, що з плану превентивної реструктуризації ПрАТ «ХТЗ», затвердженого ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі №922/2471/25 вбачається, що з 2022 року почалось поступове відновлення виробничого процесу. Згідно зі звіту про фінансові результати боржника сукупний дохід за 2022 рік склав 41,3 млн грн, за 2023 рік - 11,9 млн грн, а за 2024 рік - 354 млн грн. З них, показники об'ємів реалізації продукції і послуг становили за 2022 рік 123 млн грн, за 2023 рік - 199 млн грн, а за 2024 рік - 300 млн грн. У 2024 році нарощено продаж тракторів на 10% у натуральному вимірі та на 16% у грошовому вимірі, по відношенню до 2023 року. Сукупна вартість активів підприємства станом на 31.12.2024 складає 955,5 млн грн.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання ПрАТ «ХТЗ» на обставини запровадження воєнного стану, оскільки самі по собі вони є об'єктивним фактором для всієї України та не можуть трактуватися на користь однієї із сторін спору. Всі суб'єкти господарювання на території України наразі перебувають під негативним впливом військової агресії. Харківська територіальна громада так само зазнала ворожої агресії ще з 24.02.2022 і постійно потерпає від ракетно-дронових ударів, у тому числі по об'єктах критичної інфраструктури, що прямо впливає на життєзабезпечення населення та обумовлює нагальну потребу в наповненні місцевого бюджету.
Необхідно звернути увагу, що грошові зобов'язання, які відповідач просить відстрочити, практично виникли ще у період до повномасштабного вторгнення рф на територію України та залишаються невиконаними вже понад п'ять років.
Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08.
Колегія суддів зауважує, що ПрАТ «ХТЗ» подано заяву про відстрочення виконання рішення на максимально можливий відповідно до процесуального законодавства строк - один рік. При цьому, доказів того, що за спливом цього періоду у відповідача з'явиться можливість сплатити заборгованість за вказаним судовим рішенням ним не надано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування заяви не носять виключного характеру, а відображають його поточний фінансовий стан, що не є безумовними підставами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до положень ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем до суду не надано належних доказів, на підставі яких можна встановити підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подана заява про відстрочення виконання рішення суду є недоведеною та не підлягає задоволенню судом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 у справі №922/3196/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 21.05.2026.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя І.А. Шутенко