18 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Гребенюк Н.В.
за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.
за участю представників сторін,
апелянта - не з'явився;
кредиторів- не з'явився;
арбітражного керуючого - не з'явився;
боржника - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 732Д)
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 10.12.2025 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026
за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», місто Краматорськ
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 у справі визнано грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в розмірі 108932,30 грн, в решті вимог - відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 визнано кредиторами у справі № 905/169/25 по відношенню до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) відповідних осіб, що мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника; зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду; встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів: 15.04.2026; зобов'язано кредиторів забезпечити участь своїх представників у зборах кредиторів; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 905/169/25: 12.05.2026 о 12:00 год., що відбудеться у приміщенні Господарського суду Донецької області за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 5, каб. № 318.
ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 08.12.2025, в частині відмовлених грошових вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітку у розмірі 194 072,96 грн, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» задовольнити у повному обсязі.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Підставою для стягнення компенсації за частину втраченого заробітку є затримка заробітної плати більше ніж на один календарний місяць. Отже, у заявника наявні усі передбачені законом підстави для стягнення з боржника компенсації втрати частини заробітку у сумі 51 288,15 грн.
Положення Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» регулюють правовідносини спрямовані на підвищення виплат населенню, в тому числі і заробітної плати, у зв'язку з необхідністю нівелювання наслідків інфляції для населення та підтримання купівельної спроможності. У справі, що розглядається предметом є інші правовідносини, які виникли у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати заявнику, такі відносини врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», який жодним чином не зупиняв свою дію, не втрачав чинність тощо. Враховуючи наведене, на думку апелянта, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми права, які не підлягали застосування, внаслідок чого дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні заяви кредитора.
За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець. Крім того, важливим аспектом даної справи є те, що ТОВ «Краснолиманське», проігнорувало, як адвокатський запит, щодо надання розміру заборгованості заявника, що ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, якою, зокрема, витребувано докази про заборгованість по заробітній платі, якою, зокрема, витребувано докази про заборгованість по заробітній платі. У зв'язку з невиконанням ТОВ «Краснолиманське» свого обов'язку, щодо надання витребуваних судом доказів, суд першої інстанції мав визнати обставини встановленим і виходити з того, що розмір заборгованості по заробітній платі складає 194 072,96 грн. ТОВ «Краснолиманське» зазначає, що розрахунок заборгованості ними проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, особових рахунків працівників та відомостей нарахувань заробітної плати. Однак, до пояснень таких документів не надано, тому суд першої інстанції безпідставно прийняв їх до уваги.
У справі відсутнє підтвердження повноважень Чеботенка Вадима Олександровича, діяти від імені ТОВ «Краснолиманське». До пояснень ТОВ «Краснолиманське» надано довіреність видану на Чеботенка В.О., водночас, частинами першою, другою статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Оскільки матеріали справи не містять свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, Чеботенко В.О., позбавлений можливості діяти від імені ТОВ «Краснолиманське».
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми “Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.
20.04.2026 на адресу суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 905/169/25 до розгляду на 18.05.2026 о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131.
04.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Донецької області від 25.11.2025 та ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обґрунтовуючи свою правову позицію у справі, боржник, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність і недоведеність заявленого розміру компенсації, оскільки до відповідного розрахунку неправомірно включено індексацію за 2023, а також місяці, в яких індекс споживчих цін не перевищував встановлений законом поріг індексації у 103 відсотки, що суперечить вимогам частини 1 статті Закону України “Про індексацію грошових доходів населення». За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання кредиторських вимог заявника до боржника та їх включення до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства. Боржник, також зазначає, що апелянт помилково стверджує, що факт ненадання відповідачем витребуваних судом доказів автоматично тягне за собою обов'язок суду визнати обставини, на які він посилається, доведеними. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, застосування наслідків ненадання доказів є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, такі наслідки можуть застосовуватися лише за умови належного обґрунтування заявлених вимог та наявності інших доказів у справі. Таким чином, саме по собі ненадання відповідачем документів не звільняє позивача від обов'язку доведення розміру заявлених вимог. На думку боржника, ОСОБА_3 є належною уповноваженою особою, через яку ТОВ “Краснолиманське» здійснює участь у справі на засадах самопредставництва, а доводи скаржника щодо відсутності у нього відповідних повноважень є безпідставними та необґрунтованими.
Представники учасників справи про банкрутство в судове засідання 18.05.2026 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Східний апеляційний Господарський суд 27.04.2026 склав акт про те, що ухвала від 22 квітня 2026 не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв'язку № 85043, 85302 в умовах воєнного стану.
Таким чином, на території місцезнаходження ОСОБА_1 поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ “Укрпошта».
Крім того, апелянт, боржник, арбітражний керуючий та ініціюючий кредитор повідомлялися шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про хід розгляду судової справи.
Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного їх повідомлення про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи про банкрутство.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Суд першої інстанції встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну, вирішені інші процедурні питання.
На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське" (№ 75623 від 26.03.2025).
В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі “Електронний суд» подав заяву про грошові вимоги до боржника на суму 194072,96 грн. (вх.№ 2728/25 від 24.04.2025), що складаються із заборгованості по заробітній платі при звільненні у сумі 58275,90 грн. та компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 51288,15 грн.
На підтвердження вимог надано наступні документи: правовстановлюючі документи представника, паспортні дані та картку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , адвокатський запит від 25.09.2024 з доказами надсилання з описом вкладення, довідки Пенсійного фонду України, сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, з індивідуальними відомостями про застраховану особу, виписку АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку за період з 01.02.2024 по 30.09.2024, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 25.10.2024, позовну заяву до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2024 про стягнення з ТОВ “КАСНОЛИМАНСЬКЕ» 194072,96 грн. заборгованості по заробітній платі та компенсації частини втраченого заробітку, роздруківку скріншоту монітора портативного приладу з сайта “Електронний суд», рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025 по справі № 199/9657/24, квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.
Боржником подано до Господарського суду Донецької області додаткові пояснення у справі щодо заяви про грошові вимоги кредитора (вх.№ 6988/25 від 10.11.2025), в яких вказує, що ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» визнає частково заборгованість ОСОБА_1 - у сумі 108932,30 грн. по заробітній плат, в іншій частині заперечує.
Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 08.12.2025 та 30.03.2026 з підстав, викладених вище.
Господарський суд першої інстанції задовольнив вимоги заявника в частині визнання вимог про виплати заробітної плати у сумі 108 932,30 грн.; у вимозі про компенсацію втрати частини заробітку згідно норм Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відмовив.
Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає таке.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розумінні даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).
Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.
Абзацом шостим частини другої статті 45 КУзПБ унормовано, що кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
З поданих разом із заявою з кредиторськими вимогами документів суд встановив, що ОСОБА_1 у період з 04.04.2018 по 08.05.2020 та з 05.02.2024 по 08.10.2024 працював у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», звільнений за власним бажанням згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_2 .
За нормами статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Частиною 3 ст. 15 Закону України “Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 статті 97 КЗпП.
Відповідно до статті 47 КЗпП, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Крім того, відповідно до статті 28 Закону України «Про оплату праці»,у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (нині - КУзПБ).
За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Згідно з положеннями статей 30, 31 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
У заяві з грошовими вимогами ОСОБА_1 зазначає на те, що роботодавець має перед ним невиконане грошове зобов'язання із виплати заробітної плати за період його роботи на підприємстві з 04.04.2018 по 18.05.2020 у сумі 84508,91 грн. та з 05.02.2024 по 08.10.2024 у сумі 58275,90 грн., крім того 51288,15 грн. компенсації втрати частини заробітку згідно норм Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», що разом становить 194072,86 грн.
Матеріали справи не містять доказів доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.
Роботодавцем також не надано будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».
Заявник, у свою чергу, не надав суду розрахункові листки (табуляграму) за весь час роботи на підприємстві боржника.
Зміст заяви не містить обґрунтованого детального розрахунку пред'явлених вимог із зазначенням вихідних даних для розрахунку, конкретного періоду виникнення заборгованості та його дійсного розміру помісячно.
Офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати підтверджують лише страховий стаж заявника та не можуть бути прийняті як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.
До того ж працівнику на руки виплачується “чиста» сума заробітної плати, яка є результатом відрахування з нарахованого доходу податків та зборів роботодавцем як податковим агентом. Основні утримання - це податок на доходи фізичних осіб (ПДФО - утримується у розмірі 18%) та військовий збір (утримується у розмірі 1,5%).
Надане заявником рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2025 у справі № 199/9657/24 не стосується обставин, наведених ОСОБА_1 у заяві про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство, та не містить встановлених обставин, які б мали преюдиційне значення для господарського суду під час розгляду справи № 905/169/25.
Отже, сукупність поданих доказів не доводить обґрунтованості розміру пред'явлених вимог до боржника.
Разом з тим, ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» як роботодавець визнає, що ним не виконані вимоги статей 47, 116 КЗпП України, заборгованість із нарахованої але не виплаченої заробітної плати перед ОСОБА_1 становить 108 932,30 грн.
Матеріали справи не містять доказів повної чи часткової виплати боржником вказаного боргу, заборгованість не погашена і становить 108 932,30 грн., строк виплати якої настав до порушення провадження у цій справі.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме такі вимоги ОСОБА_1 підлягають визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.
При цьому колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що у зв'язку з ненаданням боржником витребуваних судом доказів розміру заборгованості із заробітної плати суд першої інстанції був зобов'язаний визнати заявлені грошові вимоги у повному обсязі.
Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України саме на роботодавця покладається обов'язок щодо належного обліку нарахування та виплати заробітної плати, а також доведення відсутності заборгованості перед працівником. Водночас це не звільняє кредитора від обов'язку доведення розміру заявлених грошових вимог та подання належних доказів на їх підтвердження.
Як правильно встановив суд першої інстанції, апелянт не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заявленої ним заборгованості, зокрема обґрунтованого розрахунку та вихідних даних, які б давали можливість перевірити склад і розмір заявлених вимог. За таких обставин сам по собі факт ненадання боржником окремих витребуваних доказів не є безумовною підставою для визнання доведеними усіх заявлених вимог.
Так само є необґрунтованими аргументи заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення боржника без надання первинних бухгалтерських документів, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав грошові вимоги апелянта у відповідній частині саме з підстав їх підтвердження належними доказами, при цьому відмовив у решті вимог через відсутність належного доказового підтвердження їх розміру та підстав виникнення.
Отже, на думку судової колегії, сам по собі факт надання боржником пояснень без додання первинних документів не вплинув на правильність вирішення спору, оскільки суд не поклав такі пояснення в основу відмови у задоволенні вимог, а виходив із оцінки доказів, поданих самим заявником.
Фактично доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення мотивів судового рішення та не містять посилань на конкретні обставини, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 позбавлений можливості діяти від імені ТОВ «Краснолиманське», оскільки матеріали справи не містять свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю, не приймаються судовою колегією, оскільки згідно з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чеботенко Вадим Олександрович є представником ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, Подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи).
Верховний Суд у своїх постановах звернув увагу, що згідно з відомостями у державному реєстрі, особа, яка підписала апеляційну скаргу, має повноваження вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, суд дійшов висновку, що такі відомості на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом. Вказана інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності особи, яка підписала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про отримання відомостей з державного реєстру на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Про те, що витяг з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (позовну заяву та/або апеляційну скаргу), як таку, яка може вчиняти дії від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень зазначав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 16 вересня 2021 у справі № 280/8728/20, від 28 квітня 2022 у справі № 160/9003/21, від 04 серпня 2022 у справі № 640/12628/21.
Окрім того, Верховний Суд у своїх постановах дотримується єдиної й послідовної позиції щодо належності й достатності як доказу наявності повноважень в особи діяти від імені суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва Витягу з державного реєстру, в якому зазначені відомості про особу, яка підписала процесуальний документ (постанова Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23).
Окрім того, заявник просить визнати його вимоги до боржника із компенсації втрати частини заробітку, яка за його розрахунком становить 51 288,15 грн.
Господарський суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання кредиторських вимог у вигляді компенсації втрати частини заробітку та їх включення до реєстру вимог кредиторів боржника.
Судова колегія з такими висновками господарського суду першої інстанції не погоджується та зазначає наступне.
Посилаючись на норми Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ОСОБА_4 вважає, що здобув право вимагати компенсацію втрати частини заробітку, яка за розрахунком заявника становить 51 288,15 грн.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа “Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, справа “Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) “майно» може являти собою “існуюче майно» або засоби, включаючи “право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні “законне сподівання»/“правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
В свою чергу, статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат варто зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 34 Закону України “Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 “Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» (далі по тексту “Порядок»).
За змістом пункту 2 Порядку, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
У відповідності до пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Вказаними нормативними актами передбачено, зокрема, нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. Сама компенсація, як зазначено вище фактично, відноситься до частини заробітної плати.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019.
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 814/1527/17 та від 18.12.2018 у справі № 816/301/16.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, на підставі Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації підлягають виключно суми, які були нараховані, проте своєчасно не виплачені.
Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 16.10.2019 у справі № 500/5724/16-ц, від 13.11.2019 у справі № 201/913/16-ц, від 12.02.2020 у справі №295/16796/15-ц, від 23.10.2021 у справі № 363/554/18.
Враховуючи, що ОСОБА_4 не було вчасно виплачено заробітну плату, судова колегія зазначає про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Висновки господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та врахування показників індексу споживчих цін за 2023, з огляду на зупинення дії Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», не можуть бути покладені в основу відмови у задоволенні заявлених вимог з огляду на наступне.
Індексація є способом підвищення грошових доходів населення з метою часткового або повного відшкодування знецінення таких доходів у зв'язку з інфляційними процесами, тоді як компенсація втрати частини доходів є відповідальністю роботодавця за порушення строків їх виплати та спрямована на відновлення майнового становища працівника у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
Саме тому зупинення дії Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» не впливає на дію Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», який є самостійною правовою підставою для нарахування відповідної компенсації.
Колегія суддів зазначає, що використання індексу споживчих цін при обчисленні компенсації не змінює правової природи такої виплати та не перетворює її на індексацію, а є лише способом визначення її розміру, прямо передбаченим чинним законодавством.
Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що зупинення дії Закону про індексацію автоматично унеможливлює застосування показників індексу споживчих цін для розрахунку компенсації, оскільки такі показники є офіційними статистичними даними, які продовжують визначатися та публікуватися незалежно від режиму дії зазначеного закону.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що компенсація нараховується за весь період прострочення виплати доходу, а отже включає в себе і періоди, що передують 2023, для яких застосування відповідних показників не оспорюється.
Фактично суд першої інстанції, не спростувавши належним чином правильність здійсненого заявником розрахунку, дійшов висновку про його недоведеність, що суперечить вимогам статей 74, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів.
З огляду на подані докази та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, наведений у заяві з грошовими вимогами щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.
Матеріали справи не містять доказів сплати боржником заявнику компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати за заявлений у цій справі період, аргументів на спростування вимог заявника не наведено.
Наданий заявником (апелянтом) розрахунок компенсації в сумі 51 288,15 грн відповідає встановленому розміру несплаченої заробітної плати та офіційно встановленим у відповідні місяці прострочення індексам споживчих цін, що зумовлює висновок колегії суддів про те, що грошові вимоги ОСОБА_4 про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою строків її виплати, є доведеними належними та допустимими доказами, а висновки господарського суду першої інстанції про відмову у їх визнанні є помилковими та такими, що не відповідають встановленим обставинам справі.
Відтак, судова колегія вважає, що ОСОБА_4 є кредитором боржника - ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою строків її виплати, у розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства, а зазначені грошові вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Таким чином, кредиторські вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, судом враховано приписи статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1)у першу чергу задовольняються:
вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
вимоги кредиторів за договорами страхування;
витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються:
вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються:
вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_4 про визнання грошових вимог в сумі 51 288,15 грн підлягає задоволенню як вимоги першої черги.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з цим, апелянт у апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 08.12.2025, в частині відмовлених грошових вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги кредитора ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітку у розмірі 194 072,96 грн, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» задовольнити у повному обсязі.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 у цій справі було визнано грошові вимоги ОСОБА_1 в розмірі 108 932,30 грн.; в решті вимог - відмовлено.
Тобто, в прохальній частині апеляційної скарги містяться суперечливі вимоги.
Вище вказано, що заявником подано заяву про грошові вимоги до боржника, де він зазначає на те, що роботодавець має перед ним невиконане грошове зобов'язання із виплати заробітної плати за період його роботи на підприємстві з 04.04.2018 по 18.05.2020 у сумі 84508,91 грн. та з 05.02.2024 по 08.10.2024 у сумі 58275,90 грн., крім того 51288,15 грн. компенсації втрати частини заробітку, що разом становить 194072,86 грн.
Відтак, апелянт оскаржує ухвалу суду першої інстанції у повному розмірі 194 072,86 грн., які частково визнані господарським судом першої інстанції, а саме у сумі 108932,30 грн заборгованості з заробітної плати. Також, апелянт оскаржує ухвалу в частині відмови у визнанні компенсації частини втраченого заробітку у розмірі 51 288,15 грн в задоволенні яких було відмовлено.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині відмови суду першої інстанції у решті вимог про визнання заборгованості з заробітної плати, оскільки апелянтом не доведено порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права у вирішенні долі цих грошових вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Донецької області від 08.12.2025 у справі в частині відмови у задоволенні грошових вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати 51 288,15 грн постановлено з порушенням норм матеріального права та без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення, яким слід визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у сумі 51 288,15 грн та змінити описову та резолютивну частини ухвали попереднього засідання господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 шляхом доповнення тексту ухвали визнаними грошовими вимогами ОСОБА_1 в розмірі 51 288,15 грн, залишивши в решті оскаржувані ухвали місцевого господарського суду без змін.
Керуючись статтею 269, частиною 2 статті 275, статтею 277, статтею 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 у справі 905/169/25 скасувати в частині відмови у задоволенні грошових вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати 51 288,15 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) у сумі 51 288,15 грн.
В решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.12.2025 у справі № 905/169/25 залишити без змін.
Змінити описову частину ухвали попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, доповнивши її азбазцом наступного змісту:
“Визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) у наступній черговості: 51 288,15 грн як вимоги першої черги».
Змінити резолютивну частину ухвали попереднього засідання Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, доповнивши її абзацом наступного змісту:
“Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) у сумі 51 288,15 грн.»
В решті ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.05.2026.
Головуючий суддя С.Ч. Жельне
Суддя П.В. Тихий
Суддя Н.В. Гребенюк