Постанова від 18.05.2026 по справі 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Гребенюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

апелянта - не з'явився;

кредиторів- не з'явився;

арбітражного керуючого - не з'явився;

боржника - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Донецька область, Покровський район, м. Мирноград, (вх. 855 Д) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі № 905/169/25 (суддя Величко Н.В., постановлену в м. Харків, дата складення повного тексту - 11.08.2025) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника в сумі 130154,20грн. (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025),

за заявою: ОСОБА_2 , Донецька область, м.Покровськ,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське», Донецька область, м.Краматорськ,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25 повернуто заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трун О.В., про грошові вимоги в розмірі 130154,20грн. разом з додатками згідно переліку (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025).

ОСОБА_1 з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі № 905/169/25 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Представника заявника не було долучено до справи в ЄСІТС “Електронний суд», усі процесуальні документи, в тому числі і оскаржувана ухвала - не були відомі представнику. Представник заявника не мав можливість, ані ознайомитися з ухвалою про залишення заяви без руху, ані своєчасно оскаржити ухвалу про повернення заяви.

Апелянт наголошує, що за звернення до суду із позовною вимогою про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, судовий збір сплаті позивачем не підлягає з урахуванням пільги встановленої п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».

Також апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі № 905/169/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2026 витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника в сумі 130154,20грн. (вх.№ 2496/25 від 21.04.2025); відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі № 905/169/25.

Постановою Верховного Суду від 24.03.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 905/169/25 скасовано; справу № 905/169/25 направлено для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 905/169/25 виходив з того, що скаржником пропущено процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 (скаргу подано після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України) та визнавши неповажними підстави, вказані у заяві про поновлення цього строку, суду апеляційної інстанції належало залишити апеляційну скаргу без руху у порядку вимог частини третьої статті 260 ГПК України та лише після неподання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або визнання судом наведених у такій заяві підстав для поновлення відповідного строку неповажними, апеляційний господарський суд може відмовити скаржнику у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. Також, зазначено на те, що встановивши пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження та визнавши неповажними підстави такого пропуску, однак безпідставно не залишивши при цьому апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про можливість відмови у відкритті апеляційного провадження за відповідною апеляційною скаргою заявника на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

14.04.2026 на адресу суду з Верховного Суду надійшли матеріали справи № 905/169/25.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.04.2026, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2026 прийнято справу № 905/169/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25 до провадження; призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25 до розгляду на "18" травня 2026 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

Представники учасників справи про банкрутство в судове засідання 18.05.2026 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Східний апеляційний господарський суд 27.04.2026 склав акт про те, що ухвала від 17.04. 2026 не відправлена в установленому порядку на адресу АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 , у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв'язку № 85327, 85302 в умовах воєнного стану.

Таким чином, на території місцезнаходження ОСОБА_1 поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ “Укрпошта».

Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про хід розгляду судової справи.

Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази їх належного повідомлення дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скаргимза їх відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суд першої інстанції встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

20.04.2025 через підсистему "Електронний суд" ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., направив до суду заяву про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» в розмірі 130154,20 грн. в порядку ст. 45 КУзПБ, з додатками згідно переліку (вх. № 2496/25 від 21.04.2025). Вимоги складаються з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 78068,48 грн. та компенсації частини втраченого заробітку у розмірі 52085,72 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2025 відкладено вирішення питання щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника у сумі 130154,20 грн. (вх. № 2496/25 від 21.04.2025) до повернення матеріалів справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на адресу Господарського суду Донецької області.

19.06.2025 до суду повернулись матеріали справи № 905/169/25.

Ухвалою від 24.06.2025 Господарський суд залишив без руху заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (вх. № 2496/25 від 21.04.2025); встановив заявнику п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення виявлених недоліків заяви про грошові вимоги до боржника шляхом надання суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами в розмірі 4844,80 грн.

Як свідчать матеріали справи, ухвала суду була надіслана 27.06.2025 рекомендованою поштою представнику заявника - адвокату Трун О.В. на вказану у заяві адресу, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду за закінченням строку зберігання (вх.№ 01-24/3934 від 17.07.2025); для ОСОБА_1 на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України розміщено відповідне оголошення, роздруківка якого міститься в матеріалах справи. З дня оприлюднення такого оголошення заявник вважається повідомленим про хід справи (ч. 4 ст. 122 ГПК України).

Оскаржувану ухвалу Господарський суд Донецької області постановив 11.08.2025, з підстав викладених вище.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 , господарський суд першої інстанції виходив з того, що станом на 11.08.2025 він недоліки заяви про грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не усунув, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала суду, якою повернуто заяву про визнання грошових вимог до боржника, оскільки заявником, у визначений судом строк, не усунуто недоліки поданої заяви.

Відтак, суд перевіряє дотримання господарським судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права під час повернення вказаної заяви.

Згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 статті 12 статті 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Відповідно до частини 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Частина 3 вказаної статті визначає вимоги до заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника.

Так, заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір».

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом поданої заяви заявник зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір».

Так, вимоги заявника складаються з: середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 78068,48 грн. та компенсації частини втраченого заробітку у розмірі 52085,72 грн.

Складовою кредиторської вимоги, що заявляється ОСОБА_1 , є середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, від 11.03.2025 (справа № 226/1944/24).

У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 № 755/12623/19 зроблено висновок, що звільнення від сплати судового збору, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст. 117 КЗпП України, мають різну правову природу. Середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця і своєрідною санкцією; він не входить до структури заробітної плати. На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється.

У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 910/21682/15 (910/15986/20) зазначене наступне: “За змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України “Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пунктом 10 частини 2 статті 4 Закону передбачено, що за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Згідно з частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, заявник повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4844,80 грн. (3028,00 х 2 х 0,8), про що і зазначається самим заявником за текстом заяви.

Всупереч наведеному, заявником не додано доказів в підтвердження сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі за подання заяви з грошовими вимогами, що в свою чергу, свідчить про невиконання ним приписів чинного законодавства щодо сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Посилання апелянта на те, що за звернення до суду із позовною вимогою про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, судовий збір сплаті позивачем не підлягає з урахуванням пільги встановленої п.1 ч.1 ст.5 ЗУ “Про судовий збір» приймаються судовою колегією, втім не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі господарського суду першої інстанції щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в частині визнання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 78068,48 грн.

Частини 1, 2 ст. 46 КУзПБ визначають, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

Як було зазначено вище, суд, заявник до заяви про грошові вимоги до боржника не долучив доказів сплати судового збору за її подання, ухвалою від 24.06.2025 залишив подану заяву без руху та встановив заявнику 10-денний строк для усунення її недоліків.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду від 24.06.2025 надіслана 27.06.2025 рекомендованою поштою представнику заявника - адвокату Трун О.В. на вказану у заяві адресу, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду за закінченням строку зберігання (вх. № 01-24/3934 від 17.07.2025); для ОСОБА_1 на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України розміщено відповідне оголошення, роздруківка якого міститься в матеріалах справи.

Судова колегія зазначає, що з дня оприлюднення такого оголошення заявник вважається повідомленим про хід справи (ч. 4 ст. 122 ГПК України).

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України “Про доступ до судових рішень».

Суд виходить з того, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, заявник кредиторських вимог має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

Таким чином, суд першої інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення апелянта та його представника про хід розгляду судової справи.

Доводи апелянта про те, що представника заявника не було долучено до справи в ЄСІТС “Електронний суд», усі процесуальні документи, в тому числі і оскаржувана ухвала - не були відомі представнику, не приймаються судовою колегією, оскільки всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України “Про доступ до судових рішень», що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Відповідно до частини 2 статі 46 КУзПБ, якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

Згідно з вимогами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Апелянт не надав жодного документального підтвердження того, що відповідне клопотання про усунення недоліків було не лише сформоване, але й надіслане до суду першої інстанції у встановлений строк. Доданий до апеляційної скарги файл, який лише свідчить про формування проекту клопотання, не є підтвердженням його відправлення або надходження до суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 про повернення заяви про грошові вимоги до боржника відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що частина 3 статті 46 КУзПБ визначає, що повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто.

Відповідно до статей 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.

Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.08.2025 у справі №905/169/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.05.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Суддя Н.В. Гребенюк