ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"21" травня 2026 р. Справа № 924/106/24 (924/336/26)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
судді Саврій В.А.
судді Миханюк М.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Асгард-ТК" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року у справі № 924/106/24 (924/336/26) (суддя Танасюк О.Є.)
за позовом Приватного підприємства "Асгард-ТК" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення 11 606 352,88 грн, з яких: 8 878 666,42 грн - заборгованість (сплачені лізингові платежі), 2 114 693,60 грн - інфляційні втрати, 612 992,86 грн - 3% річних
в межах справи № 924/106/24
про банкрутство Приватного підприємства "Асгард-ТК"
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року у справі №924/106/24 (924/336/26) відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Асгард-ТК" арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича від 23 квітня 2026 року про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі № 924/106/24 (924/336/26).
Позовну заяву Приватного підприємства "Асгард-ТК" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 1 1606 352,88 грн., з яких: 8 878 666,42 грн. - заборгованість (сплачені лізингові платежі), 2 114 693,60 грн. - інфляційні втрати, 612 992,86 грн. - 3% річних в межах справи №924/106/24 про банкрутство Приватного підприємства "Асгард-ТК", повернуто позивачу.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Приватне підприємство "Асгард-ТК" в особі ліквідатора Козирицького А.С. звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та направити справу № 924/106/24 (924/336/26) для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Крім того, просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.258 ГПК України з наступних підстав.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.8 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3328 грн.
Отже, апелянт звертаючись до суду з апеляційною скаргою мав сплатити судовий збір в розмірі 3328,00 грн.
Поряд з цим, суд звертає увагу скаржника на те, що ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на вищевикладені приписи Закону України "Про судовий збір" та враховуючи те, що апеляційну скаргу Приватного підприємства "Асгард-ТК" в особі ліквідатора Козирицького А.С. на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року у справі № 924/106/24 (924/336/26) подано засобами електронного зв'язку в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", розмір судового збору, який необхідно було сплатити скаржнику за подання апеляційної скарги на вказану ухвалу місцевого господарського суду становить 2662,40 грн (3328,00 *0,8).
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору; в додатках до апеляційної скарги відсутні такі докази також.
Разом з тим, обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, ліквідатор зазначає, що Приватне підприємство "Асгард-ТК" перебуває у процедурі ліквідації, відповідно до постанови Господарського суду Хмельницької області від 06 червня 2024 року у справі № 924/106/24, а на рахунках банкрута відсутні грошові кошти, що підтверджується відповідями Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", Акціонерного банку "Південний", Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та актом інвентаризації від 30 січня 2025 року, згідно з яким залишок коштів становить 0,00 грн.
Окрім цього, ліквідатор зазначає, що ним вживались заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блокаут" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Капабланка", а також щодо реалізації майна банкрута на аукціонах, однак такі заходи не дали результату, а проведені аукціони не відбулися, тоді як єдиний кредитор - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" відмовив у створенні фонду авансування витрат арбітражного керуючого для сплати судового збору.
Також згідно виписки Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за період з 01 січня 2026 року по 04 травня 2026 року залишок коштів на рахунку арбітражного керуючого становить 0,00 грн, а будь-які надходження відсутні, а відтак, за твердженням ліквідатора, останній фактично позбавлений можливості сплатити судовий збір у встановленому розмірі, що свідчить про наявність підстав для його відстрочення з метою забезпечення права на доступ до правосуддя.
Крім того, ліквідатор посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", рішення від 24 травня 2006 року у справі "Вейсман та інші проти Румунії", рішення від 12 липня 2007 року у справі "Станков проти Болгарії", рішення від 09 жовтня 2025 року у справі "Король та інші проти України", а також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 січня 2023 року у справі №170/129/21 та від 21 січня 2026 року у справі №925/1293/19, щодо необхідності оцінки майнового стану заявника та недопустимості обмеження доступу до правосуддя через непосильний судовий збір.
Дослідивши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року у справі № 912/1061/20).
Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26 липня 2005 року, пункти 63, 64).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені скаржником обставини та подані на їх підтвердження докази свідчать про відсутність у Приватного підприємства "Асгард-ТК" будь-яких коштів та активів для сплати судового збору як на момент звернення до суду, так і у перспективі до ухвалення судового рішення у справі. При цьому, доводи апелянта фактично зводяться до обґрунтування повної та тривалої фінансової неспроможності боржника, тоді як відстрочення сплати судового збору, відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" є тимчасовим процесуальним заходом, який застосовується лише у випадку наявності обставин, що ускладнюють сплату судового збору на момент звернення до суду, однак не виключають можливості його сплати у майбутньому.
Колегія суддів також враховує, що скаржником не наведено жодних обставин та не подано доказів на підтвердження того, що фінансовий стан Приватного підприємства "Асгард-ТК" може змінитися протягом строку апеляційного розгляду справи, а відтак надання відстрочки фактично призведе до безпідставного звільнення від сплати судового збору, що не відповідає правовій природі такого процесуального механізму.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що сама лише відсутність коштів на рахунках боржника та арбітражного керуючого, як і перебування юридичної особи у процедурі ліквідації, не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.
Окрім цього, суд звертає увагу, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала про повернення позовної заяви, а розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 2662,40 грн та є фіксованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником доводи та подані докази не свідчать про наявність виключних і достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення без руху).
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що апелянтом не додано доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі, а клопотання про відстрочення сплати судового збору апеляційним судом залишено без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано належним чином вимоги ст.258 ГПК України, що відповідно до ст.260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Приватного підприємства "Асгард-ТК" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Асгард-ТК" в особі ліквідатора Козирицького Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року у справі № 924/106/24 (924/336/26) - залишити без руху.
3. Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.