вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа№ 359/2668/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Любавська І.Р. - самопредставництво;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Сільченко С.С. - в режимі ВКЗ.
від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій"
на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 (повний текст - 25.12.2024)
у справі № 359/2668/23 (суддя - Антонова В.М.)
за позовом Державного управління справами
до Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ;
2) Первинна профспілкова організація Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" Професійної спілки авіапрацівників України
про пред'явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства
1. Короткий зміст заявлених позовних вимог
Державне управління справами (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 (надалі - третя особа-1), 2) Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» Професійної спілки авіапрацівників України (надалі - третя особа-2), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про вимогу до Державного управління справами про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 , оформлене протоколом засідання Ради Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» від 27 лютого 2023 року, на підставі якого направлено відповідну вимогу від 28 лютого 2023 року № 1-28-02.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.45, 244, 246, 247 Кодексу законів про працю України, ст.1, 2, 10, 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», обґрунтовані тим що, в Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» наявні дві профспілкові організації: відповідач і третя особа-2, та звільнення з роботи директора, за вимогою лише однієї профспілкової організації (відповідача) призведе до порушення прав і інтересів членів іншої профспілкової організації (третьої особи-2), в зв'язку з тим, що така вимога про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» однієї профспілки (відповідача) не була погоджена з іншою профспілковою організацією (третьою особою-2).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2024 позов Державного управління справами до Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ; 2) Первинна профспілкова організація Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" Професійної спілки авіапрацівників України про визнання протиправним та скасування рішення профспілкової організації про пред'явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" про вимогу до Державного управління справами про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" ОСОБА_1 , оформлене протоколом засідання Ради Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" від 27.02.2023, на підставі якого направлено відповідну вимогу № 1-28-02 від 28.02.2023. Стягнуто з Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" на користь Державного управління справами 2 684 грн 35 коп. судового збору.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з прийнятим рішенням, Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" 24.01.2025 (через Електронний суд) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з скаргою (була зареєстрована 27.01.2025), в якій просила визнати повноважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 17 грудня 2024 року у справі №359/2668/23, через те, що повний текст рішення було надіслано до електронного суду 12 січня 2025 року. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 17 грудня 2024 року у справі № 359/2668/23. Скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 17 грудня 2024 року у справі № 359/2668/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
05.02.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 у справі № 359/2668/23 залишено без руху. Запропоновано скаржнику вказати підстави (інші) для поновлення строку шляхом подання до суду відповідної заяви з підтверджуючими її висновками доказами в десятиденний термін з дня отримання даної ухвали, оскільки підстави наведені скаржником в апеляційній скарзі щодо поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом апеляційної інстанції неповажними.
18.02.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою витребувано невідкладно у Господарського суду Київської області матеріали справи №359/2668/23.
03.03.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 у справі №359/2668/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 у справі №359/2668/23. Розгляд справи призначено на 07.04.2025.
12.03.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України. Також просив суд залучити новий доказ, доданий до відзиву на апеляційну скаргу.
18.03.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
07.04.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд апеляційної скарги Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 у справі № 359/2668/23 на 20.05.2025, в режимі ВКЗ. Запропоновано сторонам письмово висловити свої позиції щодо необхідності (можливості) прийняття нового доказу, який було долучено до відзиву на апеляційну скаргу від 12.03.2025, протягом 10 днів, для відповідного реагування.
22.04.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли заперечення щодо долучення нових доказів (були зареєстровані 23.04.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 було задоволено клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження. Зупинено апеляційне провадження у справі № 359/2668/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/8573/20. Зобов'язано учасників процесу повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 359/8573/20.
У справі № 359/8573/20 Великою Палатою Верховного Суду від 21.01.2026 ухвалено постанову, яка була опублікована 18.02.2026.
23.03.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 у справі №359/2668/23, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Крижний О.М. Поновлено апеляційне провадження у справі № 359/2668/23. Розгляд справи № 359/2668/23 за апеляційною скаргою Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 призначено на 21.04.2026, в режимі ВКЗ. Здійснено публікацію на сайті Судової Влади.
06.04.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано тим, що представник третьої особи повинен перебувати в м. Харкові під час розгляду цивільної справи № 646/11737/24 в Основ'янському районному суді м. Харкова, засідання якого призначено на 13:00. Повістка з повідомленням про дату і час цього засідання була отримана 02.03.2026, адвокатом Сільченком С.О.. Засідання у справі відбувається в судовому засіданні з викликом 2 сторін. У зв'язку з тим, що представник третьої особи мешкає та працює у м. Харкові, діставатися до міста Києва на час, призначений для розгляду справи № 359/2668/23, немає жодної можливості.
20.04.2026 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли пояснення.
21.04.2026 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою прийнято до провадження апеляційну скаргу Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 у справі № 359/2668/23, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. Зазначений склад суду розглянув апеляційну скаргу на підставі ст. 270 ГПК України та ухвалив постанову у даній справі.
21.04.2026 у судове засідання з'явився представник позивача, адвокат відповідача. Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з'явилися. Про причини нез'явлення суд не повідомили, окрім ОСОБА_1 . Суд з'ясував позиції сторін щодо можливості розгляду справи. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи підлягає задоволенню, через обґрунтованість. Таким чином ухвалою від 21.04.2026 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 12.05.2026.
12.05.2026 у судове засідання з'явився представник позивача, третя особа 1 та відповідач. Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання не з'явились. Відповідач щодо дати та часу судового засідання був повідомлений через систему «Електронний суд», наявний доказ міститься в матеріалах справи. Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача повідомлялася засобами поштового зв'язку в порядку ст. 120 ГПК України. Надіслана пощтова кореспонденція була повернута на адресу суду з відмікою "адресат відсутній", що в розумінні ст. 242 ГПК України є належним повідомленням про час та місце судового засідання. Про причини нез'явлення суд не повідомив. Також судом апеляційної інстанції неодноразово здійснювались публікації на сайті Судової Влади щодо дати та часу судових засідань.
В судовому засіданні 12.05.2026 суд апеляційної інстанції вчинив процесуальну дію та на підставі ст. 118, 207, 269 ГПК України залишив без розгляду новий доказ (поданий третьою особою 1), з урахуванням неподання учасником клопотання про поновлення строку на подання нових доказів, тоді як суд апеляційної інстанції виняткового випадку для прийняття такого доказу не встановив.
12.05.2026 у зв'язку зі складністю справи, враховуючи винятковий випадок, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 20.05.2026 на 12:20.
У судове засідання 20.05.2026 з'явились представники позивача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін: зокрема, подання перед кожним судовим засідання учасниками апеляційного провадження письмових пояснень, клопотань, зокрема про зупинення апеляційного провадження; з метою забезпечення рівності, змагальності сторін у розумінні ст. 7, 13 ГПК України та ст. 6 Конвенції; надання усім учасникам рівних можливостей на реагування щодо поданих сторонами пояснень та забезпечення права на судовий захист, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Відповідач у поданій апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції правильно визначив предмет і підстави позову, а також встановив, що профспілка діяла у зв'язку з порушеннями директором законодавства про працю, водночас подальші висновки суду є суперечливими: визнавши, що профспілка діяла в межах повноважень і на підставі закону, суд безпідставно обмежив її право, дійшовши висновку про необхідність погодження таких рішень з іншою профспілкою. Ні законодавство, ні статут профспілки, ні колективний договір не встановлюють такого обов'язку. Навпаки, статут відповідача прямо передбачає право відповідного органу профспілки самостійно ініціювати вимогу про розірвання трудового договору з керівником у разі порушень законодавства.
Суд також неправильно оцінив значення колективного договору та угоди між профспілками. Колективний договір не регулює спірних правовідносин і не покладає на профспілки обов'язку узгоджувати між собою такі рішення, а відповідна угода була укладена виключно для ведення колективних переговорів і фактично не породжує спірних зобов'язань. Ігнорування цих обставин призвело до хибного висновку про порушення відповідачем певних процедур.
Крім того, суд безпідставно задовольнив позов, який має превентивний характер, хоча закон передбачає судовий захист лише у разі порушення, невизнання або оспорювання прав самого позивача. Жодних доказів порушення прав ані позивача, ані членів іншої профспілки надано не було, а сам позивач не наділений повноваженнями представляти інтереси таких осіб у суді.
Також за доводами апелянта, суд першої інстанції помилково витлумачив принцип рівності профспілок, фактично підмінивши його вимогою узгодження дій між ними. Рівність означає самостійність кожної профспілки у реалізації своїх прав, зокрема, права звертатися з вимогою про звільнення керівника за наявності передбачених законом підстав, а не залежність від волі інших організацій.
Рішення профспілки було прийняте на підставі встановлених порушень трудового законодавства, підтверджених, зокрема, судовими рішеннями, і відповідало як національному законодавству, так і міжнародним гарантіям свободи об'єднання та діяльності профспілок. Натомість суд першої інстанції неправильно застосував правові висновки Верховного Суду, які стосуються інших фактичних обставин.
А тому апелянт вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки профспілка діяла в межах наданих їй законом повноважень, а підстав для втручання суду у її рішення не було.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач у поданому відзиві зазначив, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Так, сторона зазначила, що рішення Господарського суду Київської області було ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи. Натомість апеляційна скарга фактично не спростовує встановлених судом обставин і, навіть погоджується з правильністю визначення предмета спору та підстав позову, скаржник зосереджується лише на власному тлумаченні принципу незалежності профспілок.
У відзиві підкреслюється, що така позиція апелянта є однобічною, оскільки ігнорує основні засади діяльності профспілок, зокрема, необхідність взаємодії, узгодження позицій і врахування інтересів усіх працівників. Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію Верховного Суду щодо необхідності узгодження дій між кількома профспілками, які діють на одному підприємстві, аби уникнути рішень, що можуть порушити права членів інших організацій.
Також стороною відхиляється довід апелянта про те, що позивач нібито захищає інтереси іншої профспілки. Наголошується, що право Державного управління справами на звернення до суду прямо передбачене законодавством, а обраний спосіб захисту відповідає його повноваженням і не виходить за межі власних прав та інтересів.
Таким чином, позивач вважає, що апеляційна скарга не містить належних аргументів для скасування рішення, не спростовує правових висновків суду та ґрунтується переважно на неправильному тлумаченні норм права. Відтак, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Третя особа 1 у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що вважає рішення суду першої інстанції правомірним та обґрунтованим.
Так, третя особа зазначає, що апелянт фактично не заперечує встановлені судом обставини справи та правильність визначення предмета і підстав позову, однак ґрунтується на довільному тлумаченні норм права та перекрученні змісту рішення суду. Зокрема, твердження апелянта про те, що суд нібито поклав на нього обов'язок погоджувати свої рішення з іншою профспілкою на підставі колективного договору, не відповідає дійсності, оскільки такого висновку суд не робив.
Водночас ця третя особа підкреслює, що дія колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства незалежно від членства у профспілках і є обов'язковою як для роботодавця, так і для трудового колективу. Тому доводи про те, що профспілкові організації не пов'язані його положеннями, є безпідставними. Більше того, обидві профспілки фактично брали участь у колективно-договірному регулюванні, що підтверджує їх «включеність у відповідні правовідносини».
Окремо учасник наголошує на значенні створення спільного представницького органу профспілок, який покликаний забезпечити узгодження позицій різних профспілкових організацій та належний захист інтересів усіх працівників. Необхідність такої взаємодії не суперечить принципу незалежності профспілок, а є механізмом реалізації їхніх повноважень у сфері колективних трудових відносин. У відзиві також обґрунтовано правомірність врахування судом правової позиції Верховного Суду, відповідно до якої у разі існування кількох профспілок вони повинні узгоджувати свої дії для уникнення рішень, що можуть порушити права членів інших організацій. Апелянт, ігноруючи цей підхід, реалізував своє право без належних консультацій, хоча його дії могли вплинути на інтереси іншої, більш чисельної профспілки.
У підсумку зазначається, що відповідач порушив встановлену законом процедуру реалізації права на внесення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства, не забезпечив узгодження позицій профспілок і не врахував можливі наслідки для прав інших працівників. За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення - без змін.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, згідно із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.09.2014 проведено державну реєстрації профспілки - Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" (відповідач) та 14.02.2015 Первинна профспілкова організація Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" Професійної спілки авіапрацівників України" (третя особа-2).
27.01.2020 між профспілками (відповідачем та третьою особою-2) укладено угоду, відповідно до п.1 якої останні утворюють спільний представницький орган для проведення колективних переговорів і укладення на підприємстві колективного договору на 2020 - 2022 роки та подальшої співпраці щодо контролю та забезпечення виконання зобов'язань згідно положень колективного договору.
22.02.2021 позивачем укладено з ОСОБА_1 (третя особа-1) контракт №07.2-12-10, на підставі якого останній призначений на посаду директора підприємства на термін з 22.02.2021 по 21.02.2024 та виникли трудові відносини між керівником і органом управління.
Наказом директора підприємства №18/11-01/об від 18.11.2022 розпочато консультацію із спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом'якшення наслідків масового вивільнення працівників підприємства на підставі пункту першого ст.40 КЗпП та зменшення чисельності вивільнених працівників шляхом визначення категорій працівників, що мають переважне право залишення на роботі при скороченні або таких, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця.
У зв'язку із вказаним директором підприємства 22.11.2022 направлено обом профспілкам повідомлення за вих.№21/11-01-2022 та за вих.№21/11-02-2022 від 21.11.2022 про масове вивільнення працівників із пропозицією провести консультації.
Направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача підтверджується описом вкладення та чеком поштового відділення №0830106442994.
Відповідно до листа підприємства за вих.№26/11-01-2022 від 26.11.2022 станом на 21.11.2022 до складу відповідача входить 28 працівників підприємства та до складу третьої особи-2 входять 49 працівників підприємства, 71 працівник не входить до складу жодної профспілкової організації.
Наказом директора підприємства (третьої особи-1) за №22/12-01/од від 22.12.2022 скорочено чисельність та штат працівників підприємства, введено в дію нову організаційно-управлінську структуру та штатний розпис погоджений з позивачем.
У відповідь на повідомлення за вих.№21/11-02-2022 від 21.11.2022 відповідач листом за вих.№1-24-12 від 24.12.2022 повідомив директора підприємства свої заперечення щодо вивільнення працівників.
Рішенням засідання ради відповідача, оформленого протоколом №Р-27-02 від 27.02.2023, вирішено:
1) враховуючи порушення третьою особою-1 законодавства про працю, а саме: ст.43, 49-2, 49-4 КЗпП України, ст.22, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 53-4 ЗУ «Про запобігання корупції» на підставі ст.45 КЗпП України вимагати в позивача розірвати трудовий договір (контракт) з директором підприємства (третьою особою-1);
2) затвердити текст вимоги відповідача розірвати трудовий договір (контракт) з директором підприємства (третьою особою-1) на підставі ст.45 КЗпП України та направити її позивачу і копію в Офіс Президента України;
3) уповноважити голову відповідача підписати вказану вимогу.
Відповідно до вказаного протоколу, всього членів ради відповідача - 5 та присутніми на засіданні 27.02.2023 було 4 члена.
Як убачається з матеріалів справи станом на 28.02.2023 чисельність членів третьої особи-2 складала 31 працівник підприємства.
07.03.2023 позивачем отримано вимогу відповідача за вих.№1-28-02 від 28.02.2023 про розірвання трудового договору (контракту) з директором підприємства (третьою особою-1) на підставі ст.45 КЗпП України.
Вказана вимога обґрунтована порушенням третьою особою-1 ст.43, 49-2 КЗпП України, ст.41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в частині недотримання процедури звільнення найманих працівників та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, які встановлені в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.08.2021 в справі №359/4143/21, ст.49-4 КЗпП України, ст.22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в частині скорочення працівників і штату, призупинення трудових договорів з працівниками, в зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану та закриття повітряного простору над Україною, що унеможливлює здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства без урахування думки профспілки. Також третьою особою-1 порушено ст.53-4 ЗУ «Про запобігання корупції», в частині звільнення голови профспілки (відповідача), яка має статус викривача корупції, що підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2021 в справі №359/6000/21.
Листом за вих.№17/03-01 від 17.03.2023 третя особа-2 повідомила позивача, що спільного рішення профспілок, які діють на підприємстві, стосовно розірвання трудового договору (контракту) з директором підприємства (третьою особою-1) на підставі ст.45 КЗпП України не приймалось, обговорення на зборах або на засіданнях профспілки питання розірвання трудового договору (контракту) з директором підприємства на підставі ст.45 КЗпП України не проводилось.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції щодо правових підстав для реалізації вимоги профспілкової організації про звільнення керівника підприємства зазначає наступне.
Статтею 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями.
У разі звернення профспілки з вимогою про розірвання трудового договору мова йде про припинення трудового договору з керівником, який одночасно є як органом управління підприємства, так і найманим працівником, права якого захищені законодавством про працю.
Разом з цим, правовий статус керівника є більш складним, ніж загальний правовий статус працівників. Правовий статус керівника передбачає, що він, з одного боку, є одноосібним виконавчим органом юридичної особи, який здійснює по відношенню до інших працівників основний обсяг прав і обов'язків наймача. З іншого - керівник сам є найманим працівником, який здійснює належні йому функції на основі трудових правовідносин із роботодавцем, який призначає керівника на посаду. Керівник підприємства має права та соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю.
Тоді як звернення профспілки з вимогою про розірвання трудового договору з керівником варто розуміти як виключний захід, що використовується у випадках порушень законодавства про працю з боку керівника, який водночас є найманим працівником підприємства.
З огляду на загальні аспекти регулювання законодавством про працю взаємовідносин між роботодавцями та працівниками, потрібно враховувати справедливий баланс між інтересами власника та працівників. Власник має гарантоване Конституцією України право на здійснення підприємницької діяльності, невід'ємною частиною якого є призначення на розсуд власника керівника для управління діяльністю юридичної особи. Водночас неможливо допускати зловживання профспілкою наданими правами, створення загрози соціального шантажу з боку працівників або профспілки, використання своїх повноважень непропорційно її представницькому статусу та намірам, що суперечать завданням профспілки сприяти скоординованим діям у питаннях, що стосуються колективних інтересів працівників підприємства.
Водночас, стаття 45 КЗпП України встановлює самостійну підставу припинення трудового договору з керівником, яка обумовлюється вимогою профспілкового органу, що ґрунтується на твердженні про порушення керівником: а) законодавства про працю; б) законодавства про колективні договори і угоди; в) Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Відповідно до ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У свою чергу, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично єдиною підставою заявленого позову є непогодження пред'явлення вимоги про розірвання трудового договору (контракту) з директором Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» однієї профспілки (відповідача) з іншою профспілковою організацією (третьою особою-2), що призведе до порушення прав і інтересів членів останньої.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки.
Конституційний Суд України у пункті 3 Рішення № 14-рп/98 від 29.10.1998 у справі № 1-31/98 зазначає про те, що зі змісту частини третьої статті 36 Конституції України випливає, що всі професійні спілки, які утворені і діють згідно з їх статутами на підприємствах, в установах, організаціях, мають гарантовані Конституцією України рівні права для захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що професійні спілки, їх об'єднання у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з'їзди, засідання утворених ними органів, інші заходи, які не суперечать законодавству (частина друга статті 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Забороняється втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об'єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань (частина третя статті 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Статтею 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» врегульовані питання здійснення профспілками представництва та захисту прав та інтересів членів профспілки.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.
У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках (частина друга статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами(частина третя статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ (частина четверта статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства (частина п'ята статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Системний аналіз статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує колективні інтереси працівників підприємства та індивідуальні права та інтереси членів профспілки в контексті повноважень представництва. Так, профспілки здійснюють представництво та захист індивідуальних прав та інтересів працівників, які входять до складу профспілки. Натомість представництво та захист колективних інтересів здійснюється профспілками незалежно від членства працівників у профспілках, тобто профспілки здійснюють представництво та захист колективних інтересів всього трудового колективу чи певної частини трудового колективу незалежно від членства у профспілках.
Колективні інтереси реалізуються усіма працівниками підприємства, тому статус члена профспілки не має значення в контексті представництва як повноваження профспілки. Індивідуальні права та інтереси окремого працівника реалізуються ним в процесі виконання трудової функції і не пов'язані з реалізацією інтересів інших працівників підприємства. Тому такі індивідуальні права та інтереси профспілка уповноважена представляти лише щодо тих працівників, які є членами профспілки.
Індивідуальні трудові права та інтереси працівника виникають у процесі його трудової діяльності у правовідносинах із роботодавцем та іншими працівниками. До таких прав, зокрема, належать, право на укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, право на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на участь у професійній спілці тощо.
Разом з цим, вимога виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про розірвання трудового договору з керівником підприємства за своїм характером може стосуватися захисту саме колективних інтересів працівників підприємства.
Вимога про розірвання трудового договору з керівником має бути обґрунтованою, тобто містити вказівку на конкретні факти порушення керівником законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Питання про розірвання трудового договору з керівником відноситься до питань управління підприємством, а також воно стосується інтересів усього колективу або переважної більшості працівників підприємства, незалежно від їх приналежності до профспілки.
Прийняття виборним органом первинної профспілкової організації рішення щодо звернення до роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства є реалізацією повноважень профспілки, встановлених статтею 45 КЗпП України. Таке рішення профспілки є ініціацією розірвання трудового договору з керівником підприємства.
Водночас вимога профспілки про звільнення керівника підприємства підлягає судовому контролю. Так, відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи особа, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення. Подібне за змістом положення міститься й у частині другій статті 45 КЗпП України.
Таким чином, вимога профспілки про звільнення керівника підприємства підлягає судовому контролю на предмет, зокрема, обґрунтованості та відповідності законодавству. До того ж на період розгляду цього питання судом виконання вимоги профспілки зупиняється, що сприяє дотриманню балансу між забезпеченням інтересів працівників підприємства та дотриманням трудових прав керівника підприємства. Відтак у кожній справі застосування механізму, передбаченого статтею 45 КЗпП України, повинно оцінюватися, зокрема, з урахуванням обґрунтованості вимоги профспілки, тобто наявності в ній конкретизованих та підтверджених фактичними даними порушень саме керівником законодавства про працю, про колективні договори і угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Тоді як, виходячи із суті наданого законодавцем права профспілковому органу заявляти вимогу про розірвання трудового договору з керівником підприємства, така вимога має ґрунтуватись на факті вчинення керівником істотного порушення трудового законодавства.
Враховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що будь-яка профспілка матиме формальну підставу вимагати від роботодавця звільнення керівника навіть за вчинення ним дрібного, несуттєвого проступку. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити баланс інтересів суб'єктів трудових правовідносин і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності.
При цьому тягар доведення наявності законної підстави для звільнення працівника покладається на роботодавця, у разі ініціювання розірвання трудового договору з керівником з ініціативи профспілки, профспілка має довести наявність законної підстави для розірвання трудового договору з керівником.
Отже, в питанні судового контролю у процедурі звільнення керівника за ініціативи профспілки суду необхідно враховувати, що наведені у відповідній вимозі підстави для розірвання трудового договору з керівником підприємства повинні бути обґрунтованими, істотними та прямо передбачені законом.
Під час вирішення спору за позовом про оскарження рішення профспілки щодо звернення з вимогою до власника підприємства про звільнення керівника суд має оцінити підстави такої вимоги на предмет її обґрунтованості, відповідності визначеному законом переліку підстав її заявлення, істотності порушення трудового законодавства керівником підприємства, а також меті діяльності профспілкових організацій, яка, як уже зазначалося, в питанні розірвання трудового договору з керівником підприємства полягає в захисті колективних інтересів працівників підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням засідання ради відповідача оформленого протоколом №Р-27-02 від 27.02.2023 вирішено: 1. Враховуючи порушення третьою особою-1 законодавства про працю, а саме: ст.43, 49-2, 49-4 КЗпП України, ст.22, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 53-4 ЗУ «Про запобігання корупції» на підставі ст.45 КЗпП України вимагати в позивача розірвати трудовий договір (контракт) з директором підприємства (третьою особою-1); 2. Затвердити текст вимоги відповідача розірвати трудовий договір (контракт) з директором підприємства (третьою особою-1) на підставі ст.45 КЗпП України та направити її позивачу і копію в Офіс Президента України; 3. Уповноважити голову відповідача підписати вказану вимогу.
Разом з цим, спірна вимога була обґрунтована порушенням третьою особою-1 ст.43, 49-2 КЗпП України, ст.41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в частині недотримання процедури звільнення найманих працівників та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, які встановлені в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.08.2021 в справі №359/4143/21, ст.49-4 КЗпП України, ст.22 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в частині скорочення працівників і штату, призупинення трудових договорів з працівниками, в зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану та закриття повітряного простору над Україною, що унеможливлює здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства без урахування думки профспілки. Також третьою особою-1 порушено ст.53-4 ЗУ «Про запобігання корупції», в частині звільнення голови профспілки (відповідача), яка має статус викривача корупції, що підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.2021 в справі №359/6000/21.
Статтею 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями.
У разі звернення профспілки з вимогою про розірвання трудового договору мова йде про припинення трудового договору з керівником, який одночасно є як органом управління підприємства, так і найманим працівником, права якого захищені законодавством про працю.
Задовольняючи позовні вимоги в даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку (з посиланням на правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постанові від 11.12.2019 у справі №266/4331/17), що за наявності на підприємстві, установі, організації декількох профспілкових організацій, які здійснюють представництво і захист прав та інтересів членів профспілок, їх виборні органи на відповідному рівні договірного регулювання повинні узгоджувати свої дії за для досягнення своїх статутних цілей і завдань в питанні захисту інтересів членів своїх профспілок для уникнення можливого прийняття рішення, яке б суперечило правам та інтересам членів іншої профспілкової організації, оскільки за законом профспілки є рівними у своїх правах.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному аспекті суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 21.01.2026 у справі № 359/8573/20. В якій Верховний Суд зазначив про відступ від висновків, викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 11.12.2019 у справі № 266/4331/17, зокрема щодо наступного.
Якщо на підприємстві діє декілька первинних профспілкових організацій, кожна з них (через виборний орган або профспілкового представника) незалежно від членства у спільному представницькому органі та участі в укладенні колективного договору має право самостійно звертатися до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору з керівником підприємства відповідно до частини першої статті 45 (пункту 9 частини першої статті 247 КЗпП України, частини першої статті 33, пункту 9 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.
Згідно зі ст. 36 вказаного Закону Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України зобов'язаний врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 21.01.2026 у справі № 359/8573/20, яка в своїй постанові відступила від висновків, викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 11.12.2019 у справі № 266/4331/17 (яку було застосовано судом першої інстанції при розгляді даної справи). Тому доводи відзивів позивача та третьої особи 1 відхиляються як необгрунтовані.
Суд апеляційної інстанції не досліджував та не надавав оцінку зазначеним третьою особою 1 обставинам, які не були визначені позивачем як підстави позову, виходячи з меж, встановлених ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував (відповідно до наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду) частину першу статті 45 (пункт 9 частини першої статті 247 КЗпП України, частину першу статті 33, пункт 9 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
А тому, враховуючи відсутність необхідності узгоджувати свої дії між профспілками, які одночасно діють та підприємстві, та з урахуванням того, що вказане було єдиною підставою позову, визначеною позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. (п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. А тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Таким чином, на підставі ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення - про відмову в задоволенні позову повністю з новим розподілом судових витрат.
9. Судові витрати
Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на позивача.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового - про відмову в позові, судовий збір за розгляд позову та апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" на рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 у справі № 359/2668/23 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.12.2024 у справі № 359/2668/23 - скасувати, відмовивши в задоволенні позову повністю.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.
4. Стягнути з Державного управління справами (01220, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 11, ідентифікаційний код 00037256) на користь Незалежної профспілки авіапрацівників Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Лютнева, будинок 10, квартира 501, ідентифікаційний код 39409042) 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп. судового збору.
5. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачених ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич