вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" травня 2026 р. Справа№ 927/643/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 07.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської окружної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 30.10.2025 (повний текст складено та підписано 10.11.2025)
у справі № 927/643/25 (суддя А.С.Сидоренко)
за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "АТП-2528" Чернігівської міської ради
про відшкодування шкоди в розмірі 994 234,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "АТП-2528" Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" про відшкодування шкоди в розмірі 994 234,00 грн, завданої ТОВ "Астра" органу місцевого самоврядування внаслідок використання земельної ділянки без правоустановлюючих документів (незаконне збереження за рахунок іншої особи земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198 площею 0,2236, розташованої в м. Чернігів, проспект Михайла Грушевського (колишня вул. 1-го Травня), 173).
Звертаючись з даним позовом прокурор зазначає, що укладений між відповідачем та третьою особою Інвестиційний договір № 12/05 від 12.05.2017 є удаваним правочином, оскільки є таким, що вчинений сторонами для приховування договору суперфіцію.
Крім того, прокурор вважає, що існують підстави вважати спірний правочин недійсним з огляду на приписи ч. 1, 5 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2025 позов залишено без задоволення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що під час вирішення спору в межах справи № 927/379/25 був встановлений той факт, що укладений між відповідачем та третьою особою Договір є саме інвестиційним правочином та відсутні підстави вважати його недійсним.
Суд зазначив, що в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України відповідні обставини не доказуються при розгляді даної справи; як наслідок - твердження прокурора про те, що Договір є удаваним правочином, вчиненим з метою приховування іншого правочину - договору суперфіцію, спростовуються рішенням суду, ухваленим у справі № 927/379/25 (як і твердження про існування підстав вважати його недійсним).
Крім того, суд врахував, що прокурор не навів будь-якої умови Договору, яка б не відповідала вимогам чинного законодавства України, що мають імперативний характер та не допускають врегулювання інвестиційних відносин на засадах свободи договору.
Суд встановив, що станом на 12.05.2017 відсутні будь-які з передбачених законом підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198, площею 0,2236 га, що розташована по вул. 1-го Травня (проспект Михайла Грушевського), 173, в місті Чернігові, набутого третьою особою на підставі рішення Чернігівської міської ради від 28.02.2017 № 16/VІІ-24.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Чернігівська окружна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 30.10.2025 у справі №927/643/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, без надання належної оцінки спірним правовідносинам. При цьому скаржник стверджує, що:
- фактично умови спірного інвестиційного договору свідчать про те, що договір укладено у письмовій формі, з особою, яка виявила бажання користуватися земельною ділянкою, основні права та обов'язки ТОВ «АСТРА» (одержання права користуватися земельною ділянкою для здійснення забудови, набуття права власності на новозбудований об'єкт, обов'язок плати за землю) тотожні правовідносинам, які виникають у суперфіціарія за договором користування чужою земельною ділянкою для забудови, а права та обов'язки КП «АТП 2528» (передача ділянки для забудови, одержання плати за землю (у компенсаторному порядку) тотожні правовідносинам, які виникають у землевласника за договором суперфіцію;
- укладений між КП «АТП-2528» та ТОВ «АСТРА» Договір не є інвестиційною угодою, оскільки вказаний правочин не передбачає участі комунального підприємства у результатах спільних дій, якими є майнові права на новостворене майно, зокрема не визначено прав КП «АТП 2528» на новостворену річ, його частину, або прибуток, частку прибутку від реалізації цього майна, його окремих частин, одержання інших доходів, тощо, всупереч цілям та меті інвестиційної діяльності. У свою чергу ТОВ «АСТРА» фінансує витрати на весь процес будівництва, проектно-технічну документацію, всі супутні витрати, набуваючи одноособово статусу власника новозбудованого об'єкта.
Також апелянт наголошує, що поза увагою суду залишено питання можливості самостійної забудови земельної ділянки КП «АТП 2528», наявність у комунального підприємства технічної можливості виконання таких робіт, ким безпосередньо здійснювались роботи щодо забудови, чи залучались інші підрядники для виконання робіт, хто був замовником розроблення проектної документації на будівництво та хто фінансував ці роботи.
Крім того, скаржник стверджує про безпідставність посилань суду на викладені в рішенні господарського суду Чернігівської області у справі №927/379/25, оскільки преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу
12.12.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Відповідач наголошує на тому, що укладення ТОВ «Астра» та виконкомом Чернігівської міської ради договору про пайову участь від 12.11.2018 у встановленому Чернігівською міською радою порядку свідчить не про «самостійне визначення сторонами особи фактичного забудовника земельної ділянки на момент укладення спірного правочину», як про це вказано у апеляційній скарзі Чернігівської обласної прокуратури, а про передачу від КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради (замовника будівництва) до ТОВ «Астра» (інвестора будівництва) на підставі зазначеного договору функцій замовника в частині сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Чернігова.
Також відповідач наголошує, що зважаючи на те, що будівництво АЗС із магазином та кафе відбувалося виключно за рахунок інвестиційних внесків ТОВ «Астра», саме дане господарське товариство, в силу приписів частини 1 статті 331, статті 876 ЦК України та частини 5 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», а також у відповідності до пункту 5.1.2. Договору, набуло право власності на відповідний об'єкт інвестування.
Відповідно, Договір № 12/05 від 12 травня 2017 року, укладений між КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради та ТОВ «Астра», є саме інвестиційним договором, а не договором суперфіцію. Цей Договір було укладено саме з тією метою, яка визначила його предмет та інші істотні умови; він (Договір) об'єктивно не має жодних ознак власної спрямованості на приховування будь-якого іншого правочину, який міг би бути насправді вчинений відповідними сторонами.
Також, 12.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення у справі, в яких остання заперечила доводи викладені в апеляційній скарзі, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Третя особа наголошує на тому, що суд вірно дійшов висновку про те, що Договір № 12/05 від 12.05.2017 року, укладений між Комунальним підприємством "АТП-2528" Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТРА", є інвестиційним договором, а взаємовідносини його сторін не суперечать положенням діючого законодавства України про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій). Крім того, під час вирішення спору в межах справи № 927/379/25 був встановлений той факт, що укладений між відповідачем та третьою особою Договір є саме інвестиційним правочином та відсутні підстави вважати його недійсним.
Третя особа також посилається на те, що на дату укладення Договору третя особа вже мала передбачені законом повноваження щодо самостійного здійснення права постійного користування відповідною земельною ділянкою, набутого нею як прямо випливає зі змісту рішення Чернігівської міської ради від 28.02.2017 № 16/VІІ-24 з метою розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Отже, як встановив суд першої інстанції, відповідач та третя особа не вчиняли, спільно або окремо, жодних дій, спрямованих на оформлення підприємством земельної ділянки комунальної власності у своє постійне користування для її фактичної передачі забудовнику (товариству).
Крім того третя особа зазначила, що витрати КП "АТП-2528" Чернігівської міської ради на професійну правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом справи складають 40 000,00 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 апеляційну скаргу у справі №927/643/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2025 у справі № 927/643/25. Судове засідання призначено на 22.01.2026. Витребувано матеріали справи №927/643/25 з Господарського суду Чернігівської області.
18.12.2025 матеріали справи №927/643/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
13.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 21.01.2026.
13.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 21.01.2026.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2026, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/643/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.01.2026, справу №927/643/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2026 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Чернігівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2025 у справі № 927/643/25 колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) судді Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.02.2026.
20.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення проти заялених третьою особою витрат на професійну правничу допомогу.
23.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійщла заява щодо заперечень прокура до розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 23.02.2026 по 27.02.2026, судове засідання призначене на 25.02.2026, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 розгляд апеляційної скарги Чернігівської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2025 у справі № 927/643/25, призначено на 08.04.2026.
02.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 06.04.2026.
У судовому засіданні оголошено перерву до 07.05.2026.
У судовому засіданні 07.05.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 07.05.2026, з'явились представники учасників судового процесу, які надали свої пояснення.
Прокурор та позивач у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в особі Чернігівської міської ради прокурор у позовній заяві зазначив, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правоустановлюючих документів, спричинено Чернігівській міській раді шкоду в сумі 994 234,00 грн, за незаконне збереження за рахунок іншої особи земельної ділянки із кадастровим номером 7410100000:02:014:0198, площею 0,2236 га за адресою м. Чернігів, вулиця 1-го Травня (на даний час проспект Михайла Грушевського), 173.
Листом від 14.05.2025 Чернігівська окружна прокуратура повідомила Чернігівську міську раду про вказані у позовній заяві порушення інтересів громади міста унаслідок укладення договору інвестування та ініціювала звернення органу місцевого самоврядування до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Водночас у відповіді на вказаний лист 23.05.2025 Чернігівська міська рада за підписом заступника міського голови повідомила окружну прокуратуру про відсутність намірів звернутися до суду, оскільки викладені у листі доводи є припущеннями.
Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Чернігівською міською радою допущено бездіяльність, апеляційний суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
рішенням 13 сесії 7 скликання Чернігівської міської ради від 01.12.2016 № 13/7-28 Комунальному підприємству "АТП-2528" Чернігівської міської ради надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:014:0196 площею 3,5976 га у м. Чернігові по вулиці 1-го Травня, 173, яка перебувала у постійному користуванні підприємства.
Рішенням від 28.02.2017 № 16/VII-24 Чернігівської міської ради "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам", ураховуючи технічну документацію із землеустрою щодо поділу, Комунальному підприємству "АТП-2528" Чернігівської міської ради надано земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:02:014:0198), площею 0,2236 га в постійне користування по вул. 1-го Травня, 173 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі транспорту).
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.04.2017 № 191 Комунальному підприємству "АТП-2528" Чернігівської міської ради надано дозвіл на укладання інвестиційного договору, за яким передбачено залучення інвестиції орієнтовно в сумі 10 млн грн від ТОВ "АСТРА" з метою будівництва/розміщення автомобільної заправної станції з магазином та кафе за адресою: Чернігівська області, м. Чернігів, вулиця 1-го Травня (сучасний проспект Михайла Грушевського), 173 в межах земельної ділянки, площею 0,2236 га (кадастровий номер 7410100000:02:014:0198).
12.05.2017 між Комунальним підприємством "АТП-2528" Чернігівської міської ради (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра" (Інвестор) був укладений Інвестиційний договір № 12/05 (надалі - Договір)
Повідомленням № ЧГ010172161332 від 04.08.2017 Комунальне підприємство "АТП-2528" Чернігівської міської ради повідомило Управління державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради про початок виконання підготовчих робіт, визначених будівельними нормами, стандартами і правилами "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративними приміщеннями, АГЗП по вул. 1-го Травня, 173 на земельній ділянці, наданій в постійне користування"; поштова/будівельна адреса: 14034, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. 1 Травня, 173; вид будівництва: нове будівництво; земельна ділянка використовується для будівництва на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.05.2017 № 87661089, кадастровий номер 7410100000:02:014:0198, підстава виникнення іншого речового права: витяг із рішення Чернігівської міської ради № 16/VII-15 від 28.02.2017.
08.06.2018 Комунальне підприємство "АТП-2528" Чернігівської міської ради отримало дозвіл № ІУ 113181591239 Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт, місце розташування об'єкта будівництва: вул. 1-го Травня, 173, м. Чернігів.
12.11.2018 між Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра" (Інвестор будівництва) був укладений Договір № 02-15/121 про пайову участь (внесок) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова, предметом якого є залучення коштів пайової участі (внеску) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова.
Назва та місце розташування об'єкта: будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративними приміщеннями, АГЗП по вул. 1-го Травня, 173 на земельній ділянці, наданій в постійне користування комунальному підприємству "АТП-2528" Чернігівської міської ради.
Цільове призначення об'єкта: нежитлове.
Інвестор перераховує кошти до міського бюджету на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова в розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта у сумі 1 420 885 (один мільйон чотириста двадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень єдиним платежем відповідно до розрахунку величини пайової участі інвестора у розвитку інфраструктури міста (Додаток № 2) до 11 грудня 2018 року.
Інвестор зобов'язався перерахувати кошти пайової участі (внеску) у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова єдиним платежем протягом 30 календарних днів з дня підписання Договору про пайову участь, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Договір № 02-15/121 про пайову участь (внесок) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова складений, оформлений і зареєстрований в управлінні архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 12 листопада 2018 року № 02-15/121.
Згідно розрахунку величини пайової участі інвестора у розвитку інфраструктури міста (Додаток № 2) загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта за розрахунками становить 14 208 852 грн (чотирнадцять мільйонів двісті вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) гривні.
Розрахунок величини пайової участі замовника (інвестора) у розвитку інфраструктури міста складає: 14 208 852 х 10% = 1 420 885 (один мільйон чотириста двадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень.
Грошові кошти в сумі 1 420 885,00 грн були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю згідно платіжного доручення № 2580 від 10.12.2018.
15.02.2019 між Сторонами Договору був складений, підписаний та скріплений їх печатками Акт введення в експлуатацію Об'єкта інвестування, зокрема, про наступне:
Сторони визначили, що Інвестором повністю виконані зобов'язання перед Підприємством щодо будівництва/розміщення Об'єкта інвестування;
Сторони вирішили ввести Об'єкта інвестування в експлуатацію з 15 лютого 2019 року;
На момент введення в експлуатацію Об'єкта інвестування складається з:
одноповерховий будинок пункту сервісного обслуговування водіїв та пасажирів,
адміністративних приміщень,
АЗС,
Автомобільний газозаправний пункт (АГЗП);
Згідно ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України Інвестор є власником Об'єкта інвестування з моменту завершення розміщення Об'єкта інвестування;
Сторони встановили, що Підприємство передало, а Інвестор прийняв усю документацію для розміщення (будівництва) Об'єкта інвестування. Таким чином, Підприємство не має заборгованості перед Інвестором по Інвестиційному договору;
Цей акт є невід'ємною частиною Інвестиційного договору від 12 травня 2017 року № 12/05 та складений у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу.
20.02.2019 право власності на автозаправний комплекс з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративними приміщеннями, АГЗП було зареєстроване за відповідачем (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1769788674101; номер відомостей про речове право: 30378439).
Поряд з цим, 26 червня 2025 року Господарським судом Чернігівської області було прийнято рішення у справі № 927/379/25 за первісним позовом КП "АТП-2528" Чернігівської міської ради до ТОВ «Астра» про стягнення 150 000,00 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "Астра» до КП "АТП-2528" Чернігівської міської ради про визнання договору недійсним.
В ході розгляду даної справи судом було дано правову оцінку встановленим на підставі відповідних доказів обставинам укладення між КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради та ТОВ «Астра» Інвестиційного договору № 12/05 від 12 травня 2017 року, а так само обставинам реального виконання даного правочину. Зокрема, судом було зазначено, що до спірних правовідносин сторін не підлягають застосування норми цивільного та земельного законодавства, що врегульовують відносини користування чужою земельною ділянкою під забудову.
Суд також установив, що оспорюваний за зустрічним позовом договір № 12/05 від 12 травня 2017 року, укладений між комунальним підприємством «АТП-2528» Чернігівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Астра», є інвестиційним договором, а взаємовідносини його сторін не суперечать положенням діючого законодавства України про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій). З огляду на це, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог первісного позивача у даній справі у повному обсязі, а також відхилення зустрічного позову у повному обсязі.
У свою чергу, звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначає, що укладений між відповідачем та третьою особою Інвестиційний договір № 12/05 від 12.05.2017 є удаваним правочином, оскільки є таким, що вчинений сторонами для приховування договору суперфіцію.
Крім того, прокурор вважає, що існують підстави вважати спірний правочин недійсним з огляду на приписи ч. 1, 5 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників судового процесу
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані учасниками судового процесу пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Частинами 1, 4 та 5 статті 26 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі, в редакції станом на 12 травня 2017 року) «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 цього ж Закону України замовник визначався як фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Конкретизуючи характер заяви, про яку йдеться у вищенаведеній нормі, частина 2 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказувала, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Так само частиною 2 статті 30 цього ж Закону України було встановлено, що фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.
Абзац 11 частини 1 статті 1 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (у редакції станом на 12 травня 2017 року) передбачав, що замовником є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Натомість, Чернігівською окружною прокуратурою та Чернігівською обласною прокуратурою не надано до матеріалів справи жодного письмового доказу, який би свідчив про подання ТОВ «Астра» до виконавчого комітету Чернігівської міської ради заяви про намір щодо забудови земельної ділянки комунальної форми власності під кадастровим номером 7410100000:02:014:0198, площею 0,2236 га, по вул. 1-го Травня (нині - проспект Михайла Грушевського), 173, в м. Чернігові.
Окрім того, частинами 1 та 2 статті 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначалося, що після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підготовчі роботи з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень замовник здійснює на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт. Виконання підготовчих робіт, у тому числі з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, може здійснюватися на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання підготовчих робіт з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень без реєстрації зазначеної декларації або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.
Частинами 1 та 2 статті 37 цього ж Закону України було передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
При цьому, абзацом третім частини 1 статті 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції станом на 12 травня 2017 року) було встановлено, що інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
З наведеного слідує висновок, що єдиним випадком виникнення у інвестора обов'язку з одержання дозволу на виконання будівельних робіт, встановленим Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", є наявність у відповідного інвестора статусу замовника, у розумінні пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Проте, вище судом встановлено, що відповідач не мав статусу замовника щодо спірної земельної ділянки.
Окрім того, в матеріалах справи наявні копії повідомлення № ЧГ010172161332 від 04 серпня 2017 року про початок виконання підготовчих робіт, визначених державними будівельними нормами, стандартами і правилами, та дозволу на виконання будівельних робіт від 08 червня 2018 року № ІУ 113181591239, отримані відповідачем від КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради, наявність яких передбачена наведеними вище нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», спільною рисою яких є те, що саме КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради було зазначено в їх тексті як замовник будівництва АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, адміністративними приміщеннями, АГЗП по вул. 1-го Травня, 173 у м. Чернігові.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
На виконання даного законодавчого положення, рішенням Чернігівської міської ради від 29 червня 2017 року № 21/VII- 13 «Про внесення змін та доповнень до рішення Чернігівської міської ради від 26 вересня 2014 року «Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова» (44 сесія 6 скликання) було затверджено Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Чернігова (у новій редакції) та встановлено, що функції з підготовки проектів договорів про пайову участь (внесок) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігова та реєстрації цих договорів покладаються на управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, а підписання договорів - на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради згідно з розподілом повноважень.
Пунктом 2.1.8. Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Чернігова було передбачено, що у якості інвестора у даному Положенні розуміється суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти будівництва та якому відповідно до договору передано функції замовника в частині сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Чернігова.
Таким чином, укладення ТОВ «Астра» та Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради договору про пайову участь від 12.11.2018 у встановленому Чернігівською міською радою порядку свідчить не про «самостійне визначення сторонами особи фактичного забудовника земельної ділянки на момент укладення спірного правочину», на чому наголошує апелянт в апеляційній скарзі, а про передачу від КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради (замовника будівництва) до ТОВ «Астра» (інвестора будівництва) на підставі зазначеного договору функцій замовника в частині сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Чернігова.
Частинами 1 та 5 статті 1021 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) (тут і далі, в редакції за станом на 12 травня 2017 року) було вказано, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Статтею 413 ЦК України (тут і далі, якщо не обумовлено інше - в редакції за станом на 12 травня 2017 року) було встановлено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.
Статтею 415 ЦК України було передбачено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди). Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Невід'ємною ознакою договору суперфіцію є передача власником земельної ділянки під забудову землекористувачеві - тобто така передача має відбутися до початку проведення будь-яких будівельних (підрядних) робіт.
Судом вище встановлено, що земельна ділянка площею 0,2236 га, кадастровий номер 7410100000:02:014:0198, була надана КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради на праві постійного користування на підставі рішення Чернігівської міської ради для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі транспорту), та в подальшому зазначеним вище користувачем не відчужувалась і не передавалась жодній третій особі. Зокрема, положеннями інвестиційного договору від 12 травня 2017 року не була передбачено передача КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради вказаної земельної ділянки ані до початку, ані під час будівництва ТОВ «Астра» як наступному землекористувачу.
У той же час, матеріали справи свідчать, що усі дії, спрямовані на створення умов, об'єктивно необхідних для будівництва АЗС із магазином та кафе (об'єкт інвестування) на земельній ділянці площею 0,2236 га по вул. 1-го Травня, 173, у м. Чернігові, вчинялися за вказаним вище Договором безпосередньо титульним постійним землекористувачем та замовником будівництва вищезгаданого об'єкта - КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради.
Таким чином, оскільки будівництво АЗС із магазином та кафе відбувалося за рахунок інвестиційних внесків ТОВ «Астра», саме останнє, в силу приписів частини 1 статті 331, статті 876 ЦК України та частини 5 статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», а також у відповідності до пункту 5.1.2. Договору, набуло право власності на відповідний об'єкт інвестування.
Окрім того, одним із обов'язків землекористувачів, визначених статтею 96 ЗК України, є обов'язок своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Відповідно, встановлення для відповідача, як для інвестора за договором, обов'язку відшкодувати витрати іншого суб'єкта інвестиційної діяльності, пов'язані із утриманням земельної ділянки (у тому числі похідні від сплати земельного податку), не можуть бути прирівняні до внесення суперфіційної плати за користування земельною ділянкою.
Колегія суддів констатує, що у відносинах з приводу суперфіцію законодавчо встановленою підставою для виникнення грошового зобов'язання у суперфіціарія є перебування забудовуваної земельної ділянки у власності іншої особи та користування цією ділянкою для забудови згідно з відповідним договором. У відносинах в рамках інвестиційної діяльності підставою для виникнення грошового зобов'язання є виключно втілена у договір домовленість сторін з приводу відшкодування одним суб'єктом інвестиційної діяльності іншому видатків, пов'язаних зі сплатою останнім обов'язкового, безумовного платежу до відповідного бюджету, похідного від факту перебування земельної ділянки у користуванні.
Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що до правовідносин сторін договору не підлягають застосуванню норми ЦК України та ЗК України, покликані врегульовувати відносини з приводу права користування чужою земельною ділянкою для забудови.
Відповідно, договір № 12/05 від 12 травня 2017 року, укладений між КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради та ТОВ «Астра», є саме інвестиційним договором, а не договором суперфіцію. Цей договір було укладено саме з тією метою, яка визначила його предмет та інші істотні умови та не має ознак власної спрямованості на приховування будь-якого іншого правочину, який міг би бути насправді вчинений відповідними сторонами.
Разом з цим, під час вирішення спору в межах справи № 927/379/25 був встановлений той факт, що укладений між відповідачем та третьою особою Договір є саме інвестиційним правочином та відсутні підстави вважати його недійсним.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України відповідні обставини не доказуються при розгляді даної справи; як наслідок - твердження прокурора про те, що Договір є удаваним правочином, вчиненим з метою приховування іншого правочину - договору суперфіцію, спростовуються рішенням суду, ухваленим у справі № 927/379/25 (як і твердження про існування підстав вважати його недійсним).
Скаржник в апеляційній скарзі також доводить, що на момент укладення Інвестиційного договору відповідач та третя особа не мали наміру на встановлення інвестиційних правовідносин, їх початковою метою було вчинення дій, спрямованих на оформлення комунальним підприємством земельної ділянки комунальної власності у своє постійне користування для її фактичної передачі забудовнику ТОВ «АСТРА», тобто укладенню договору суперфіцію.
Судом вище встановленою, що право постійного користування земельною ділянкою під кадастровим номером 7410100000:02:014:0198, площею 0,2236 га, по вул. 1-го Травня (проспект Михайла Грушевського), 173, в місті Чернігові було набуто КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради на підставі рішення Чернігівської міської ради від 28 лютого 2017 року № 16/VІІ-24, у той час, коли Інвестиційний договір № 12/05 було укладено між КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради та ТОВ «Астра» 12 травня 2017 року.
Тобто, на дату укладення Інвестиційного договору третя особа вже мала передбачені законом повноваження щодо самостійного здійснення права постійного користування відповідною земельною ділянкою, набутого підприємством, що випливає зі змісту рішення Чернігівської міської ради від 28 лютого 2017 року № 16/VІІ-24, з метою розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Відповідно, є неспромижними доводи скаржника про те, що третя особа та відповідач вчиняли дії, спрямовані на оформлення комунальним підприємством земельної ділянки комунальної власності у своє постійне користування для її фактичної передачі забудовнику ТОВ «Астра».
Апелянт в апеляційній скарзів також посилається на те, що укладений між відповідачем та третьою особою договір не є інвестиційною угодою, оскільки вказаний правочин не передбачає участі комунального підприємства у результатах спільних дій, якими є майнові права на новостворене майно, зокрема не визначено прав КП «АТП 2528» на новостворену річ, його частину, або прибуток, частку прибутку від реалізації цього майна, його окремих частин, одержання інших доходів, тощо, всупереч цілям та меті інвестиційної діяльності.
Так, частинами 1 та 3 статті 326 Господарського кодексу України було передбачено, що інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту. Загальні умови реалізації інвестицій в Україні визначаються законом.
Частинами 1, 2 та 4 статті 9 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (станом на 12 травня 2017 року) було встановлено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.
При цьому, інвестиційна діяльність визначається частиною 1 статті 2 цього ж Закону України як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, а інвестиції, частиною 1 статті 1 цього ж Закону України - як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.
Натомість, жодна норма Закону не передбачає обов'язковості саме спільного (подільного або неподільного )результату для сторін інвестиційного договору, досягнутого в ході виконання такого договору. Відповідно, встановлення сторонами інвестиційного договору в якості мети здійснення ними інвестицій різних за своїм змістом результатів жодним чином не може визначатися у якості порушення вимог чинного законодавства України, а тим більше - у якості підстави для кваліфікації відповідного договору як удаваного чи недійсного.
Поряз цим, в контексті наведених заперечень прокурора, суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що умовами договору, зокрема, п. 4.1., 4.2., 5.2.3. передбачено, що Інвестор компенсує Підприємству витрати, пов'язані з забезпечення землевідведення (безпосередньо - утриманням земельної ділянки, що включає плату за земельну ділянку та всі інші витрати пов'язані з утриманням земельної ділянки, на підставі рахунку виставленого Підприємством); Інвестор щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним, відшкодовує Підприємству витрати, пов'язані з утриманням земельної ділянки (п. 4.1. цього Договору) на підставі рахунку виставленого Підприємством; Інвестор зобов'язався, зокрема, виконувати грошові зобов'язання перед Підприємством відповідно до розділу 4 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення належного рівня інвестування в рамках Договору третя особа зверталась до відповідача з проханням (лист від 11.05.2019 № 01-21/450) розглянути можливість сплати на користь підприємства по завершенню виконання умов Договору інвестиційної складової в розмірі не менше 150 000,00 грн.
Листом від 20.05.2019 відповідач повідомив третю особу про відсутність заперечень щодо оплати інвестиційної складової по завершенню виконання умов Договору у розмірі 150 000,00 грн.
Оскільки відповідне зобов'язання відповідачем виконано не було, третя особа зверталась до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення відповідної суми (вищезгадане рішення від 26.06.2025 у справі № 927/379/25), в межах якої був встановлений факт погодження сторонами Договору отримання третьою особою як суб'єктом інвестиційної діяльності прибутку (доходу) у сумі 150 000,00 грн, тобто отримання останньою права вимоги до товариства щодо сплати грошових коштів (відповідні кошти були перераховані відповідачем третій особі згідно платіжної інструкції № 1621 від 29.07.2025).
З огляду на правила ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України при розгляді даної справи відповідна обставина не доказується, а тому твердження прокурора щодо набуття результатів спільної діяльності лише однією стороною Договору є такими, що спростовуються відповідними висновками господарського суду під час вирішення спору в межах справи № 927/379/25.
Щодо безпідставного, за твердженням апелянта, набуття відповідачем права власності на Об'єкт інвестування, суд першої інстанції вірно вказав, що за правилами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частина 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачає, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
За умовами Договору (п. 5.1.2.) Інвестор має право на оформлення і реєстрацію права власності на Об'єкт інвестування, одразу ж після закінчення будівництва/розміщення Об'єкт інвестування - в порядку визначеному законодавством України.
20.02.2019 була проведення державна реєстрація права власності відповідача на Об'єкт інвестування; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1769788674101.
Разом з тим, під час вирішення спору в межах справи № 927/379/25 суд встановив, що "Враховуючи, що будівництво АЗС з магазином та кафе відбулося виключно за рахунок інвестиційних внесків ТОВ "АСТРА", тому саме ТОВ "АСТРА", що не заперечувалося сторонами справи, в силу приписів ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до пункту 5.1.2. Договору належить право власності на цей об'єкт інвестування."
Таким чином, правомірність набуття відповідачем права власності на Об'єкт інвестування була встановлена в судовому порядку під час вирішення спору в межах справи № 927/379/25 і не доказується при розгляді даної справи.
Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор посилався на наявність підстав для відшкодування відповідачем шкоди в сумі 994 234,00 грн, оскільки останній використовував земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198 на підставі Договору, який прокурор вважає нікчемним, з наслідками, передбаченими ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. Крім того, прокурор стверджував про існування підстав вважати Договір недійсним з відповідними наслідками, передбаченими ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.
В той же час, нормативно-правовим підґрунтям позовної вимоги про стягнення 994, 234,00 грн прокурор визначив також ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачається, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Натомість як вже неодноразово зазначалося вище і як було встановлено в судовому порядку, вважати договір нікчемним (як і недійсним) підстави відсутні.
Крім того, під час вирішення спору в межах справи № 927/379/25 Господарський суд Чернігівської області, серед іншого, встановив, що "Рішенням 42 сесії 7 скликання Чернігівської міської ради № 19 від 30.05.2019 року було припинено право постійного користування КП "АТП-2528" на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198 та одночасно передано її в оренду ТОВ "АСТРА"."
Дана обставина узгоджується з наявними в матеріалах справи Договорами оренди земельної ділянки № 4526 від 16.07.2019 та від 16.07.2020.
11.08.2021 була проведена державна реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 0.2236 га з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198; орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра"; опис об'єкта іншого речового права: для обслуговування будівель торгівлі (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (№ 428644476, сформована 27.05.2025)).
Право оренди відповідної земельної ділянки виникло у відповідача на підставі Договору оренди земельної ділянки № 4526 від 03.08.2021, який укладено між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) до 27 травня 2026 року.
За умовами вказаного Договору позивач як Орендодавець передав, а відповідач як Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198, яка розташована в місті Чернігові по вул. Генерала Бєлова, 1 без розроблення проекту її відведення, на підставі п. 26 та п. 27 рішення Чернігівської міської ради від 27 травня 2021 року № 8/VIII-16 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам".
Суд першої інстанції вірно виснував, що наведені обставини в сукупності свідчать про правомірність користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:014:0198, оскільки відповідний правочин (як і рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відбулась передача в оренду землі) в судовому порядку недійсним визнаний не був, а тому породжує для його сторін відповідні права та обов'язки.
Таким чином, оцінивши подані докази, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги прокурора у цій справі є недоведеними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Чернігівської окружної прокуратури.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 30.10.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
У поясненнях щодо апеляційної скарги третя особа просила стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги третьою особою надано копії таких документів: додаткову угоду №1 від 26.11.2025 до договору про надання правової допомоги №130725 від 13.07.2025, рахунок №5 від 26.11.2025 на суму 40 000,00 грн та платіжну інструкцію №327 від 27.11.2025 на суму 40 000,00 грн.
Також в матеріалах справи наявна копія Договору про надання правової допомоги №130725 від 13.07.2025, укладеного між адвокатом Мороз Миколою Миколайовичем та КП "АТП-2528" Чернігівської міської ради.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат КП "АТП-2528" Чернігівської міської ради, колегія суддів враховує, що розгляд справи за апеляційною скаргою на рішення господарського суду першої інстанції не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, враховуючи заперечення прокурора проти розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що визначений КП "АТП-2528" розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
Апеляційний суд також враховує, що правова позиція КП "АТП-2528" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанціях, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи та не потребувала значних витрат часу представника КП "АТП-2528".
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи заперечення прокурора проти розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що визначений КП "АТП-2528" Чернігівської міської ради розмір витрат на послуги адвоката підлягає зменшенню до 5 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Чернігівської окружної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2025 у справі №927/643/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Чернігівську окружну прокуратуру.
Стягнути з Чернігівської окружної прокуратури на користь Комунального підприємства "АТП-2528" Чернігівської міської ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Матеріали справи №927/643/25 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.05.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Ю.Б. Михальська